З українського літературного слововживання



бет54/57
Дата07.07.2016
өлшемі3.27 Mb.
#184063
1   ...   49   50   51   52   53   54   55   56   57

Храп2, -у, розм. Хропіння, хрипіння. Було тихо, тільки чулося, як хто хропе: од дитячого швиденького сопіння., до грубого храпу свекрухи (Грицько Григоренко); З храпом шарпнулись коні, вирвали з борозни плуг і помчали полем (М.Стельмах).

Храп3, -а. Пристрій для піднімання вантажів; упор для зупинки або регулювання рухомих частин механізму.

Храпа1, розм. Те саме, що храп1. Він чистив бугая, водив по корівнику, смикаючи за цепа, що з’єднувався з великим кільцем, управленим бугаю в храпу (В.Кучер).

Храпа2, діал. Замерзла грязь на дорозі. Тяжко на коні храпою їздити (Словник Б.Грінченка).

ХРИЗО... Перша частина складних слів, що відповідає поняттям "золотий колір", "золотий відтінок"; пишеться разом: хризоберил, хризопраз.

ХРИПІТИ - ХРОПІТИ, ХРОПТИ

Хрипіти, -плю, -пиш. 1. неперех. Видавати горлом хрипкі (або схожі на хрипкі) звуки, мати в голосі хрипоту. В горлі йому щось булькало, він хрипів, захлинався (С.Журахович); Кашель угамувався, хоч у грудях все-таки сопло, хрипіло (Панас Мирний); Великий дзвін хрипів, неначе стара розбита сковорода (І.Нечуй-Левицький); Він бився в руках і не міг крикнути, лише хрипів, зціпивши зуби (А.Головко).

2. перех і неперех. Говорити, кричати, співати хрипким голосом. –Давай! хрипить старшина, оглядаючись і підганяючи носіїв (О.Гончар).

Хропіти, -плю, -пиш, хропти, -пу, -пені. Видавати хрипкі звуки вві сні; розм. – спати, хропучи; видавати передсмертне хрипіння тощо; видавати хрипкі звуки, важко дихаючи (про тварин). Ананій хропів і стогнав уві сні (Ю.Яновський); Син хропів, залитий кров’ю (Я.Качура); Еней в керею замотався, На задвірку хропти уклався (І.Котляревський); Коні іржали, хропли, шалено хвицалися і топтали вовків (З.Тулуб).

...ХРОМ, ...ХРОМІЯ. Кінцеві частини складних слів, що відповідають поняттям "колір", "фарба", "забарвлення": гепатохром, поліхромія.

ХРОМАТ - ХРОМІТ

Хромат, -у. Сіль хромової кислоти, яку використовують у виробництві барвників, у фотографії тощо.

Хроміт, -у. 1. Руда, яка містить хром і залізо; хромистий залізняк.

2. Вогнетривкий матеріал з хромистого залізняку; застосовується в металургії.



ХРОМАТО..., ХРОМО... Перші частини складних слів, що відповідають поняттям "колір", "забарвлення"; пишуться разом: хроматометрія, хромолітографія.

хроміт див. хромат.

...хромія див. ...хром.

хромо... див. хромато...

ХРОНІКАЛЬНИЙ - ХРОНОЛОГІЧНИЙ - ХРОНІКЕРСЬКИЙ

Хронікальний. Пов’язаний з хронікою: хронікальний жанр, хронікальний фільм. У скл. сл. хронікально-документальний.

Хронологічний. 1. Який стосується хронології: хронологічний період, хронологічні дати.

2. Який ґрунтується на послідовному розташуванні подій: хронологічний запис, хронологічний цикл повістей.

Хронікерський. Який стосується хронікера, пов’язаний з хронікою: хронікерський нарис.

ХРОНІСТ - ХРОНІКЕР - ХРОНІКАР

Хроніст, -а. Той, хто записує події в часовій послідовності; літописець.

Хронікер, -а. Співробітник відділу хроніки в газеті, журналі, на радіомовленні тощо.

Хронікар, -я, ор. -ем, заст. Те саме, що хроніст.

ХРОНО... Перша частина складних слів, що відповідає поняттю "час"; пишеться разом: хронобіологія, хронограма, хронометр.

хронологічний див. хронікальний.

хропіти, хропти див. хрипіти.

ХТОЗНА (з підсил. част. хто й зна), присудк. сл. Невідомо, ніхто не знає. Коли позичав – знаю, а коли віддам – хтозна! (приказка); Хтозна, чи добра душа зустріне втікачок (А.Хижняк); – Мені здається, тут не живуть. – "З якої речі?" – Хтозна... (Вас. Шевчук); – А що, хіба вирушив з Січі Хмельницький? – "Та хто й зна..." (О.Соколовський).

ХТОЗНА-ВІДКІЛЯ (з підсил. част. хтозна й відкіля), присл. Невідомо, з якого місця; здалека. І сонце – хтозна-відкіля взялось (М.Рильський).

ХТОЗНА-ВІДКОЛИ (з підсил. част. хтозна й відколи) присл. Невідомо, з якого часу; здавна. В шафі пиляться яскравих кольорів плаття, яких хтозна-відколи не одягала (М.Слабошпицький); Стара, набридла пісня. Чуємо ми її вже хтозна й відколи (А. Головко).

ХТОЗНА-ЦЕ (з підсил. част. хтозна й де), присл. Невідомо, в якому місці; далеко. Знявся вихор і поніс вгору пилюку, сухе листя і – хтозна-де взятий шмат пачки з сигарет (В.Бабляк); Дух його шугає хтозна й де (О.Гончар).

ХТОЗНА-ЗВІДКИ (з підсил. част. хтозна й звідки), присл. Невідомо, з якого місця; здалека. Як-от, хтозна-звідки, хмари узялись (М.Коцюбинський); Прибився парубок хтозна й звідки (Ю.Яновський).

ХТОЗНА-КОЛИ підсил. част. хтозна й коли), присл. Невідомо, в який час; давно. Артем з Христею розлучився ще хтозна й коли (А.Головко).

ХТОЗНА-КОЛИШНІЙ підсил. част. хтозна й колишній), займ. Дуже давній.

ХТОЗНА-КОТРИЙ, -рого (з підсил. част. хтозна й котрий), займ. Невідомо котрий.

ХТОЗНА-КУДИ підсил. част. хтозна й куди), присл. Невідомо, в яке місце; далеко. Знаю, що мрія та могла б мене тоді хтозна-куди завести (П.Тичина); Він ішов хтозна-куди (Григорій Тютюнник); – Мушу тікати! "Куди?" Хтозна й куди (О.Гончар).

ХТОЗНА-ПОКИ підсил. част. хтозна й поки), присл. Невідомо, до якого часу; довго. Останню листівку., беріг хтозна й поки, напам’ять вивчив (А. Головко).

ХТОЗНА-СКІЛЬКИ (з підсил. част. хтозна й скільки), присл. Дуже багато. Це весна, що на землі бувала Хтозна-скільки років і століть (М.Рильський); Снігу випало хтозна-скільки (О.Донченко); але: Хтозна, скільки ще б так говорив Ковалів, якби його не перебив Бачура (С.Чабанівський).

ХТОЗНА-ХТО, -кого (з підсил. част. хтозна й хто), займ. Невідомо хто. А ми з Тимком не такі. Хтозна в кого й повдавалися (Григорій Тютюнник); але: Мовляв, хтозна, хто вбив, чорт його, мовляв, бери (А.Головко).

ХТОЗНА-ЧИЙ, -його (з підсил. част. хтозна й чий), займ. Невідомо чий.

ХТОЗНА-ЧОМУ (з підсил. част. хтозна й чому), присл. Невідомо чому. Біля ставка хтозна-чому спинився (Вас. Шевчук).

ХТОЗНА-ЩО, -чого (з підсил. част. хтозна й що), займ. Невідомо що. Мати хлипа, а хтозна-чого (М.Коцюбинський); Могла ж тобі в листі набрехати хтозна й чого!(А.Головко); Уночі хтозна й від чого хлипали двері (Григорій Тютюнник); але: Хтозна, що на мене чекає (Є.Гуцало); Інакше становище стане нестерпним і хтозна, чим все це закінчиться (П.Конура).

ХТОЗНА-ЯК підсил. част. хтозна й як), присл. Невідомо як; дуже, страшенно. Боявся собаки, котрий хтозна-як поведеться, почувши голос (Є.Гуцало); Гірко йому, важко хтозна-як (В.Собко); але: Хтозна, як воно вийшло (А.Головко).

ХТОЗНА-ЯКИЙ, -кого (з підсил. част. хтозна й який), займ. Невідомо який; величезний, страшенний. Хтозна-яким чином йому завжди було відомо все (О.Донченко); Одне б’ються та й б’ються, та лізуть на смерть, на хтозна-яке каліцтво (О.Довженко); Цей друг приносить телеграми Хтозна з якої далини (М.Рильський).

...ХТОН. Кінцева частина складних слів, що означає "місцевий", "корінний": автохтон.

ХТО-НЕБУДЬ - ХТОСЬ

Хто-небудь, кого-небудь, займ. Яка-небудь людина, істота; байдуже хто. [Палажка:] А дома ще хто-небудь зостався? (Панас Мирний); Лози димилися, немов там хто-небудь підпалив купу гною (С.Васильченко); – Є тут хто-небудь? скрикнув він глухо. Ніхто не відзивався (Григорій Тютюнник).

Хтось, займ. Невідомо, яка людина, істота; байдуже хто. А із яру В киреї козачій Хтось крадеться (Т.Шевченко); Хтось мене раптом торкнув за плече (Ю.Яновський); Коли йдеш, хтось неодмінно зупиниться й подивиться услід, хтось із кимось балакає, хтось несе воду, хтось виносить сміття, виливає помиї чи лагодить паркана, хтось, зрештою, ходить чи стоїть біля річки (Вал. Шевчук); Кимсь наполохані, з-під даху злетіли кажани (Г. Бойко).



ХУДОЖНИЦЬКИЙ. 1. Який стосується художника: художницька практика, художницьке спостереження, художницька спостережливість.

ХУНТА. 1. Назва суспільно-політичних організацій, об’єднань в Іспанії та країнах Латинської Америки.

2. Виконавчий, урядовий орган влади в деяких латиноамериканських країнах.

3. Група змовників.

хура див. віз.

ХУТІРСЬКИЙ - ХУТІРНИЙ - ХУТОРЯНСЬКИЙ

Хутірський. Який стосується хутора, пов’язаний з ним; який мешкає на хуторі: хутірський базар, хутірські сади, хутірські інтереси, хутірська громада.

Хутірний. 1. Те саме, що хутірський.

2. Те саме, що хуторянський 2: хутірна філософія.



Хуторянський. 1. Який стосується хуторянина, належний, властивий йому: хуторянські хатки, хуторянська родина, хуторянська вдача.

2. Пройнятий духом хуторянства – дрібновласницьких інтересів і вузького світогляду: хуторянська замкненість, хуторянська обмеженість, хуторянські ідеали.

ХУТРОВИЙ - ХУТРЯНИЙ

Хутровий. Пов’язаний з розведенням звірів, добуванням та обробленням хутра, а також з торгівлею хутром. Вж. зі сл.: звір, сировина, виробництво, промисловість, багатства, вироби, цех, ринок, справи, торгівля.

Хутряний. Виготовлений, пошитий з хутра. Вж. зі сл.: комір, одяг, шапка, рукавиці, чоботи, штани.

Ц (це). Як назва літери вживається в с. р.: мале ц; як назва звука вживається в ч. р.: твердий ц.

ЦАРИНА. 1. Околиця, край села; вигін за селом; необроблюване поле тощо. Виїхали на царину (Т.Шевченко); Перехрестилася Гаїнка.. та й пішла. Мати хотіла випровадити її аж за царину, – не звеліла (Б.Грінченко); Господиня їй показала, де корови, випустила їх і веліла гнати у царину, де череду збирають (Панас Мирний); Цариною степовою колишеться ковиль-трава (М.Терещенко); [Соня:] Де тато? [Феноген:] Поїхали копи оглядать та на царині, кажуть, упали, не можуть встать (І.Карпенко-Карий).

2. перен. Сфера діяльності людини; ділянка, галузь. Одержане завдання не було для нього тягарем, воно скорше було йому благословенням і перепусткою в царину бажаних подвигів (І.Гончаренко).



ЦВИНТАР, -я, ор. -ем. 1. Подвір’я і кладовище коло церкви. Пріська більше у церкві стоїть, молиться; а Христя з дівчатами крутиться по цвинтарю, щебече (Панас Мирний); Умираючи, пан звелів, щоб його поховали не на цвинтарі біля церкви, а на кладовищі (О.Стороженко).

2. Узагалі місце, відведене для поховання померлих; кладовище. Доріжка вела коло самого цвинтаря, що стояв на горбку, обкопаний високим валом, оброслим зеленою травою (Н.Кобринська); Ліворуч, зразу від курної дороги, по високому узгір’ю розсипались кам’яні надгробки тюркського цвинтаря (О.Донченко).



ЦВІСТИ - КВІТНУТИ - КВІТУВАТИ

Цвісти, цвіту, цвітеш. 1. Розкриватися, розпускатися (про квіти); мати квіти, вкриватися квітами, цвітом. Барвінок цвів і зеленів (Т.Шевченко); Скот пасеться в стерні. А ось гречка біліє-цвіте (А.Тесленко); Цвів чагарник якимись дивно пахучими рожевими квітами (Ю.Яновський).

2. перен. Виділятися яскравою барвою, світитися яскравим світлом, барвистим одягом тощо. Червоний вогник цвів серед ночі (М.Коцюбинський); В небі райдуги цвітуть (Л.Первомайський); Ліс грабовий золотом цвіте (М.Рильський).

3. перен. Бути в розквіті сил, молодості, вродливим (про людину); виявляти радість, щастя, задоволення, замріяність (про обличчя, усмішку, очі і т. ін.). В садах кохалися, цвіли, Неначе лілії, дівчата (Т.Шевченко); Є такі люди, що.. цілий вік цвітуть то молодою дівочою красою, то розкішною повною молодичою, то якоюсь старечою красою (І.Нечуй-Левицький); її зморщене обличчя цвіло від радості (П.Панч); Його обличчя, що недавно ще цвіло свіжим рум’янцем, було жовте (І.Франко); В очах цвіли, як золотий світанок, ті мрії, що впину їм немає (С.Васильченко).

4. Успішно розвиватися; процвітати (також про людські почуття, думки тощо). Мужай, прекрасна наша мово, Серед прекрасних братніх мов, Живи, народу вільне слово, Над прахом царських корогов. Цвіти над нами веселково, Як мир, як щастя, як любов! (М.Рильський).

5. Змінювати забарвлення внаслідок масового розвитку мікроорганічних водоростей (про водойми); укриватися пліснявою, цвіллю. Хати були великі, просторі, тільки темні та чорні; по стінах цвіла пліснявка (Панас Мирний).

Квітнути. Те саме, що цвісти 1–4, але вживається в неспеціальній літературі.

Квітувати, -ую, -уєш. Цвісти, але переважно про злаки, а також у переносних значеннях. Густішою стіною сплелося жито, що почало вже квітувати (С.Васильченко).

ЦЕГЕЛЬНИЙ - ЦЕГЛЯНИЙ, ЦЕГЛОВИЙ - ЦЕГЛЯСТИЙ, ЦЕГЛИСТИЙ

Цегельний. Який виробляє цеглу, призначений для її виробництва: цегельний завод, цегельне виробництво, цегельна піч, цегельна глина.

Цегляний, рідше цегловий. 1. Виготовлений, зроблений з цегли: цегляна будівля, цегляний димар, цегляна стіна, цегляна кладка.

2. Те саме, що цеглястий: цегляний колір.



Цеглястий, рідше цеглистий. Який нагадує колір цегли; жовто-червоний: цеглястий колір, цегляста фарба, цеглястий відтінок.

ЦЕДЕНТ, -а. Кредитор, який поступається своїм правом вимоги іншій особі.

ЦЕЗАР - КЕСАР - ЦІСАР

Цезар, -я, ор. -ем. Титул римських і візантійських імператорів; заст. – володар, монарх.

Кесар, -я. Грецька назва цезаря.

Цісар, -я. 1. Те саме, що цезар.

2. Імператор Австро-Угорщини.



ЦЕЛЮЛОЗА - ЦЕЛЮЛАЗА

Целюлоза. Високомолекулярний вуглевод, клітковина рослин.

Целюлаза. Фермент, що гідролізує целюлозу (міститься в грибах, деяких бактеріях тощо).

...ЦЕН. Кінцева частина складних слів, що відповідає поняттю "новий": міоцен, пліоцен.

...ЦЕНОЗ. Кінцева частина складних слів, що відповідає поняттю "сукупність": біогеоценоз, фітоценоз.

ЦЕНТНЕР, -а. 1. Одиниця маси, яка дорівнює 100 кг.

2. Одиниця маси в деяких країнах, яка дорівнює 100 фунтам; у Німеччині, Угорщині, Данії – 50 кг.



ЦЕНТР. 1. р. -а. У математиці, фізиці – точка перетину уявних ліній, напрямів тощо. Вж. зі сл.: кулі, футбольного поля, притягання, ваги.

2. р. -а. Деталь токарного верстата.

3. р. -у. В усіх інших значеннях – середина чогось, важливий пункт, осередок, керівний орган, щось найголовніше, основне тощо; місце зосередження чогось; середина кімнати, міста, села, країни; промисловий, науковий, культурний, районний, обласний і т. ін.: обчислювальний центр, центр болю, центр виховної роботи.



ЦЕНТРАЛІЗМ - ЦЕНТРИЗМ

Централізм, -у. Система управління або організації, за якої нижчі й місцеві органи підпорядковані центральній владі, центру.

Центризм, -у. Політична позиція лідерів і організацій, які прагнуть до об’єднання різних соціально-політичних рухів, сил і партій на основі принципів досягнення стабільності суспільства та здійснення соціальних перетворень і реформ.

ЦЕНТРИСТСЬКИЙ - ЦЕНТРАЛІСТСЬКИЙ, ЦЕНТРАЛІСТИЧНИЙ

Центристський. Який стосується центристів, центризму: центристська група, центристське керівництво, центристська політика.

Централістський, централістичний. Який стосується централізму: централістське (централістичне) керівництво.

церемоніал див. церемонія.

церемоніальний, церемонійний див. церемонний.

ЦЕРЕМОНІЯ - ЦЕРЕМОНІАЛ

Церемонія, -ї, ор. -єю. 1. Установлений урочистий обряд, порядок здійснення чогось: церемонія заручин, церемонія прийому посла, церемонія вручення нагород.

2. Умовності в поводженні, властиві церемонній людині, поведінка її: прошу без церемоній, що за церемонії.



Церемоніал, -у. Розпорядок, установлений для якогось обряду, церемонії: церемоніал привітання, випускний церемоніал, церемоніал вручення нагород, шлюбний церемоніал.

ЦЕРЕМОННИЙ - ЦЕРЕМОНЇЙНИЙ, ЦЕРЕМОНІАЛЬНИЙ

Церемонний. 1. Надзвичайно ретельний у дотриманні етикету, правил поведінки тощо; манірний: церемонна людина, церемонний тон.

2. Який відповідає вимогам етикету, дотриманню звичаїв, правил тощо: церемонний танець тощо. Кожну дрібницю подають дві рабині з глибоким церемонним уклоном (З.Тулуб).

Церемонійний, церемоніальний. 1. Який стосується церемоніалу: церемонійний (церемоніальний) порядок.

2. Який здійснюється за певним церемоніалом; урочистий: церемонійний (церемоніальний) марш, церемонійна (церемоніальна) вечеря.

ЦЕСІЯ, -ї, ор. -єю. Відступлення вимоги у зобов’язанні іншій особі, передача їй своїх прав на щось.

...ЦЕФАЛ, ...ЦЕФАЛІЯ. Кінцеві частини складних слів, що вказують на зв’язок з поняттям "голова": мікроцефал, мікроцефалія.

ЦИВІЛІЗАТОР - ЦИВІЛІСТ

Цивілізатор, -а. Той, хто насаджує цивілізацію – сучасну культуру, прогрес, освіту.

Цивіліст, -а. Фахівець з цивільного права.

ЦИВІЛЬНИЙ. 1. Який стосується правових відносин. Вж. зі сл.: кодекс, позов, законодавство, право, правовідносини.

2. Невійськовий. Вж. зі сл.: інженер, одяг, повітряний флот, авіація, влада, людина, оборона, професія, фах, служба, справа, будівництво, життя, населення, пасажири.

3. Нецерковний, світський: цивільний обряд, цивільний шлюб, цивільне життя.



...ЦИД. Кінцева частина складних слів, що відповідає поняттю "знищувач", "знищення": бактерицид, інсектицид.

ЦИКЛІЧНИЙ - ЦИКЛОВИЙ

Циклічний. Який відбувається циклами; який становить цикл, закінчену систему; побудований на циклах. Вж. зі сл.: графік, розвиток, розклад, характер, організація виробництва, зміни, процеси, сполуки (у хімії).

Цикловий. Який стосується циклу як ряду художніх творів, об’єднаних спільністю тематики, дійових осіб тощо: циклова побудова віршів.

ЦИКЛО... Перша частина складних слів, що відповідає слову циклічний; пишеться разом: циклогексан, циклодром.

ЦИКЛОН - АНТИЦИКЛОН

Циклон. 1. р. -у. Вихровий бурхливий рух атмосфери, який супроводжується великою хмарністю й опадами.

2. р. -а. Апарат для очищення повітря, газу.



Антициклон, -у. Ділянка стійкого підвищеного атмосферного тиску, розташована поміж циклонами.

ЦИКЛОНІЧНИЙ. Пов’язаний з циклоном: циклонічна погода, циклонічні вітри, циклонічна дія.

ЦИКЛОПІЧНИЙ. Велетенський, величезний тощо: з циклопічною силою.

ЦИКЛУВАТИ - ЦИКЛЮВАТИ

Циклувати, -ую, -уєш. Працювати циклічним методом; розподіляти роботу за циклами. Пох.: циклований, циклування.

Циклювати, -юю, -юєш. Обробляти дерев’яну поверхню чогось циклею: циклювати паркет. Пох.: цикльований, циклювання.

ЦИЛІНДРИЧНИЙ - ЦИЛІНДРОВИЙ

Циліндричний. Який має форму циліндра: циліндрична піч, циліндрична посудина, циліндрична поверхня (у математиці).

Циліндровий. Який стосується циліндра – деталі або пристрою; який має циліндри: циліндровий хід, циліндрова потужність, циліндрова молотарка.

ЦИРКОН - ЦИРКОНІЙ

Циркон, -у. Мінерал, силікат цирконію; використовується в ювелірній справі й техніці.

Цирконій, -ю, ор. -єм. Хімічний елемент, метал; використовується в техніці.

ЦИСТИН - ЦИСТИТ

Цистин, -у. Амінокислота, що входить до складу білків тваринного й рослинного походження.

Цистит, -у. Запалення слизової оболонки сечового міхура в людини.

...ЦИТ. Кінцева частина складних слів, що відповідає поняттю "клітина": лейкоцит.

ЦИТО... Перша частина складних слів, що вказує на зв’язок з поняттям "клітина"; пишеться разом: цитогеронтологія, цитодіагностика.

...ЦИТОЗ. Кінцева частина складних слів, що вказує на зв’язок з поняттям "клітина": лейкоцитоз.

ЦИТРИН - ЦИТРИНА - ЦИТРОН

Цитрин, -у. Прозорий різновид кварцу жовтого кольору.

Цитрина. Лимон.

Цитрон, -а. Вічнозелена субтропічна цитрусова рослина, схожа на лимон.

ЦІАНІД - ЦІАНІН

Ціанід, -у. Сіль ціанисто-водневої (синильної) кислоти, яку застосовують в гальванопластиці, при видобуванні золота й срібла з руд.

Ціанін, -у. Органічна сполука, барвник яскравого й чистого кольору, який застосовують у кольоровій фотографії.

ЦІЛІСНИЙ - ЦІЛЬНИЙ

Цілісний. Який має внутрішню єдність, сприймається як єдине ціле: цілісна система, цілісний світогляд, цілісне розуміння, цілісний характер.

Цільний. 1. Суцільний: цільний дуб, цільний масив.

2. Те саме, що цілісний: цільний світогляд, цільна композиція, цільна натура, цільний характер.



цісар див. цезар.

ЦУКОРНИЦЯ - ЦУКЕРНИЦЯ

Цукорниця, -і, ор. -ею. Посуд для цукру.

Цукерниця. Посуд для цукерок.

ЦУКРОВИЙ - ЦУКРИСТИЙ

Цукровий. Виготовлений з цукру, з цукром; який займається виробництвом цукру; який використовують для одержання цукру: цукрові буряки, цукрова тростина, цукрова промисловість, цукрова кістка (кістка з губчастою будовою тканини), цукровий діабет (захворювання).

Цукристий. Який містить у собі цукор, багатий на цукор: цукристий горох, цукриста рідина.

ЦУНАМІ, невідм., с. Величезна руйнівна океанічна хвиля, яка виникає внаслідок сильних підводних землетрусів чи острівних вулканів.


Достарыңызбен бөлісу:
1   ...   49   50   51   52   53   54   55   56   57




©dereksiz.org 2024
әкімшілігінің қараңыз

    Басты бет