Криза будинків опіки
Розслідування індустрії приватних будинків догляду, проведене Financial Times, виявило, що деякі інвестори закритих акціонерних товариств перетворили опіку над людьми літнього віку на машину з видобування прибутків. За бізнесову модель, яка ставила на перше місце повернення вкладених коштів, а не якісний догляд, платили людськими життями.
Цей аналіз з’явився вчасно, бо фінансові проблеми компанії «Південний Хрест», на той час найбільшого в країні оператора закладів із догляду, вкрай загострилися. Уряд десятиліттями просував приватизацію в сфері опіки й продовжував вихваляти приватний сектор за його вправну бізнесову практику.
Наше розслідування почалося з аналізу даних, які ми отримали від британського регулятора, відповідального за інспекції будинків догляду. Ця інформація була публічною, але знадобилося багато наполегливості, щоб її надали у формі, придатній для користування.
До даних входили рейтинги (наразі вже неіснуючі) показників окремих будинків догляду, із розподілом на приватні, державні чи неприбуткові. Комісія з якості опіки (CQC) до червня 2010 року присвоювала будинкам догляду рейтинг за якістю (0 зірок – погана, 3 зірки – найвища).
На першому етапі слід було провести масштабну очистку даних, бо, наприклад, інформація, надана Комісією з якості опіки, використовувала різнотипні класифікатори. Це головним чином робилося в Excel.
Ілюстрація 45. Криза приватної опіки
Ми також встановили – шляхом «офісно-телефонного» дослідження – які саме будинки належали приватним структурам. До фінансової кризи сектор з опіки, немов магніт, притягував інвесторів з приватних фондів чи сфери нерухомості, але декілька – такі, як «Південний Хрест» - постали перед серйозними фінансовими труднощами. Ми хотіли дізнатися, як впливала (якщо впливала взагалі) приватна власність на якість догляду.
Порівняно нескладна послідовність підрахунків у Excel дозволила нам встановити, що неприбуткові та державні будинки опіки в середньому мали значно кращі показники якості, ніж приватний сектор. Деякі будинки опіки, що належали приватним структурам, мали результати значно вищі за середні, а інші - значно нижчі.
В комбінації з «польовими» репортерськими розслідуваннями, вивченням прикладів недбалого догляду та поглибленим розглядом невдалої регуляторної політики, так само як і іншими даними - про рівні оплати, плинність кадрів тощо, наш аналіз зміг відтворити справжню картину стану справ із опікою над літніми людьми.
Деякі ремарки:
-
Робіть нотатки про всі маніпуляції над оригінальними даними.
-
Створіть копію оригінальних даних і ніколи не змінюйте сам оригінал.
-
Перевіряйте й повторно перевіряйте дані. Виконуйте аналіз кілька разів (і щоразу від самого початку).
-
Якщо ви згадуєте певні компанії чи людей, забезпечте їм право на відповідь.
Синтія О’Мурчу, Financial Times
Телефон-донощик
Більшість людей мають лише теоретичну уяву про те, що можна зробити з даними, які передають наші мобільні телефони; прикладів з реального життя було небагато. Ось чому Малте Спітц з німецької Партії зелених вирішив оприлюднити свої власні дані. Щоб отримати доступ до цієї інформації, він був змушений подати позов на телекомунікаційного велетня «Дойче Телеком». Ці дані, що лягли в основу відповідної інтерактивної карти ZEIT Online, містилися в масивному документі Excel. Кожен із 35831 рядків електронної таблиці відповідав кожному випадку передачі даних з мобільного телефону Спітца протягом півроку.
Ілюстрація 46. Телефон-донощик (Zeit Online)
Якщо ці випадки розглядати окремо, вони загалом виглядають безневинно. Але якщо звести їх разом, вони утворюють те, що слідчі називають «профілем» - чітку картину звичок та схильностей особи, і, зрозуміло, всього життя цієї особи. Профіль показує, коли Спітц ішов вулицею, коли він сідав на поїзд, коли він був у літаку. Він показує, що той переважно працює в Берліні, і які міста він відвідує. Він показує, коли він прокидається і коли засинає.
Щоб показати, як багато подробиць чийогось життя можна «накопати» із цих нагромаджених даних, ZEIT ONLINE «доповнила» інформацію про Спітца даними, до яких є публічний доступ: до інформації про пересування були додані твіт-повідомлення та записи в блозі політика. Таку процедуру застосує будь-який компетентний слідчий для того, щоб створити профіль особи, що потрапила під нагляд. ZEIT ONLINE вирішив приховати частину даних про Спітца – а саме, кому він телефонував і хто телефонував йому. Ця інформація не лише б порушила приватне життя багатьох інших людей, але також, навіть якщо б зашифрувати номери, відкрила б занадто багато даних про Спітца (але урядові агенти в реальній ситуації мали б доступ до цієї інформації.
Нам було дуже приємно працювати з Лоренцом Матцатом та Міхаелем Крейлом з Open Data City під час пошуків рішення, як зрозуміти та вилучити з таблиці дані про географічні координати місцезнаходження. Кожен сеанс зв’язку з мобільного телефона Спітца треба було триангулювати до позицій базових станцій. Кожна станція мала три антени, кожна антена покривала 120 градусів. Два програмісти виявили, що записане місцезнаходження вказувало напрямок на антену, з якою зв’язувався мобільний телефон Спітца.
Поєднавши ці дані з розташуванням антен (їх карта є у відповідної державної агенції) ми отримали змогу визначити його місцезнаходження під час кожної з 260640 хвилин протягом 181 дня, і позначити це за допомогою інтерфейсу прикладної програми (API) на карті Google Map. Натиснувши кнопку «Відтворення», ви вирушите в подорож життям Мальте Спітца.
Після дуже успішного запуску цього проекту в Німеччині ми звернули увагу на інтенсивний трафік із-за меж Німеччини й вирішили створити англомовну версію програми. Завоювавши премію German Grimme Online, проект у вересні 2011 рок здобув премію ONA – вперше з-поміж німецьких веб-сайтів видань.
Дані можна побачити тут.
Прочитати статтю – тут.
Саша Венор, Zeit Online
Достарыңызбен бөлісу: |