Київ Видавництво художньої літератури
жүктеу/скачать 2.87 Mb.
|
- Бұл бет үшін навигация:
- Важко ледачому годити.
110 Переробив порося на карася. Іване, не гайся, робиш не робиш — хитайся. Їсти — дай-но, а робити — най-го. Їсти — лиш би долізти, а робити — колом не добити. Їсти дай, випити дай, а про роботу не питай. Його робота не лізе ні в тин ні в ворота. Кепський їдець — кепський робітник. На роботу йти для нього кара: заважає то сонце, то хмара, Хто не догляне оком, то вийде йому боком. Чого не доглянеш очима, то відповіси плечима. Великий тілом, а малий ділом. Рушся з місця, гнилюко, бо коріння пустиш глибокої Це йому й за вухом не свербить. Поки найде, то й сонце зайде. Ти ото знайшов, що люди обминули. Шукав корову, а попав ворону. Шукав дід маму, та попав у яму. Люльки шукає, а люлька в зубах. Покинув живе і пішов шукати мертвого. От вам Лука: рукавиці за пазухою, а він їх шука, Шукає кістки в молоці. Шукає окулярів на своїм носі. Шукає Хима Юхима, а Юхим біля неї. Шукає вчорашнього дня. Навчився горобцям дулі давати. На словах, як на цимбалах, а на ділі, ян на балалайці, . На словах, як на органі, а як до діла — ані гугу, На словах, як на гуслях, а як до діла, то наче побитий бубон. Словами і туди, і сюди, а ділами нікуди. Теплими словами хати не нагрієш, Не спіши язиком, квапся ділом. Язиком густо, а на ділі пусто. Язиком сяк-так, а ділом ніяк. Язиком діри не залатаєш. От була б вигода: щоб уночі була погода, а в робочий день лив дощ цілий день. На їду мастак, а на роботу сяк-тан. На роботу телята, а на їжу коні. Народу тьма, а роботи нема. Хто не хоче, каже, що не може. Як не хоче, то ще гірше, як не вміє Легше зіпсувати, як направити Косо-криво, аби живо. 111 Зробили спішно, та коли б не вийшло смішно. Не спіши — скоріше зробиш. Не поспішай з козами на торг; кіз продаси і гроші проїси. Не поспішай, бо горобці спішили, та маленькими ся вродили. Поспішиш — людей насмішиш, Це не так швидко, як на мертвого сорочку шить, Квапся, але помалу. Хоч не скоро, та здорово. Чорт скорих бере. Що скоре, то ледащо. Що швидко, то бридко. Стук-грюк, аби з рук. Так-сяк накосяк, аби не по-людськи. Нероба гірше п’яниці. Сьогодні святого нероба: хто не робить, того не візьме хвороба. За ліниве око калитка відповідає. Де оком не добачиш, там калиткою доплатиш. І спереду чоловік, і ззаду чоловік, а увесь, як на сміх. Піди, псе, піди, хвосте, піди сам, пане! Наша Федора до роботи хвора. У всякої Федори свої одговори. У Федорки різні одговорки: то ноги болять, як йти треба жать, то в попереці колька, коли йде прополка, а як треба їсти, то й зуби не болять. Наша Федора то шиє, то поре. Був з маком, та став з таком. І грушок не хочу, і на дерево не полізу. Подай ми лиш на піч кочергу, то ти нею двері отворю, Жив би пишно, їв би смачно, а робити лячно. Важко ледачому годити. Од ледачого поли вріж та тікай. У лінивого на полі кропива росте. Встав на лінивий бік. Вчи лінивого не молотом, а голодом. Грім не гряне — ледачий не встане. Добре лінивого по смерть посилати. Добре далеко чути, а ледаче ще далі. Для того й муха на світі, щоб ліниві удень не спали. Добре боїться кива, а ледаче не боїться й кия. Ледащо — не варте ні на що. Животик та головка — ледачому одмовка, 112 «Завтра, завтра, не сьогодні!» — так говорять ліниві й голодні. І будень і неділя — все лінивому безділля. І чоботи ледащо, і робити нема що. Йди, лінивий, до мурашки та навчишся розуму не трошки. Ледар живе, аби землі важче, Гей, коли б оце дома на печі, та ще й у просі, Горе тому, що на печі: сюди пече, туди гаряче, добре тому, що в дорозі: лежить собі на возі. Добра то річ — попоїв та й на піч. За ходячим ліс, за ледачим піч. Хоч три дні не їсти, аби з печі не злізти. Ой піч моя, піч! Коли б я на тобі, а ти на коні, славний був би козак з мене. Піч тучить, а дорога учить. Ледар ховається від роботи, як пес від мух, У ледаря піч до спини пристала. Ледача шкапа скрізь притинки має. Ледачий все робить навсидячки. Ледачий двічі робить, а скупий двічі платить, Ледачий віл усе верне на занози. Ледачий плуг скоро поржавіє, ледача людина скоро постаріє. Ледачого і в церкві б’ють. Ледачому і нитку перервати важко. Лінивий за роботу, а мозоль за руку. Ледачому хоч три дні не їсти, аби з печі не злізти, Людям косовиця, а ледачий веселиться. На язик гарячий, до роботи ледачий. У ледачого і чоботи з ніг вкрадуть. У ледачого пасічника і бджоли ледачі. Лінивий і коло готового хліба вмре. Лінивий сидячи спить, лежачи робить. Лінивий спить, аж боки намуляє. Лінивий три рази одне робить. Лінивий у полі без сохи, а дома з ложкою. Лінивий усе бідний. Лінивим находитися, а ледачим наробитися. Ліниві руки не рідня розумній голові. Лінивій кобилі і хвіст заважає. Сонливого не розбудиш, лінивого не пошлеш. Лінивого коня б’ють. Лінивому і на печі щастя. Лінивому волу і пуга не помагає. 113 Лінивому все ніколи: вранці росяно, в обід жарко, а ввечері кусаються комарі. Лінивому все тяжко. Лінивому щодень свято. У лінивого руки не болять. У лінивого і стріха тече, і піч не пече. У лінивого на тиждень дві неділі. У лінивого що у дворі, те й на столі. У лінивої Хими свято щоднини. Хочеш бути щасливим, то не будь лінивим. Лінь — гірше хвороби. Як біда лінива, то каже, що широка нива. Не так лінь, як не хочеться. Одне ледащо пропаде, і то на світі полегшав. «Боже, поможи!» — «А ти, небоже, не лежи!» Проковтнути хочеться, а пожувати ліньки. Радо б я пряла, та лінь напала. Свиню легше вигнати з болота, ніж ледаря на роботу. Чужого доброго не гудь, а свого ледачого не хвали. Сонливий та лінивий — рідні брати. Там ледарі живуть, де хата небом пошита. Хоч покинь, таке ледащо. Хто ледащо, тому їсти нема що. Хто літом ледарює, той узимку голодує. Швидкий місця не зогріє, а ледачий на одному місці і вмре. Якби придержали, то і ледар піймав би. Гультяй та злодій — два рідні брати. Гультяйство губить хазяйство. Б’ють не лежачого, а ледачого. З лежі не буде одежі, а з спання не буде коня. Все ніколи: за лежнею, то й сидні нема. За лежанням не захопиш сидіння. Як той пес: день біжить, а тиждень лежить. День в’язала, два дні лежала. День дармувала, два дні спочивала. Добре тому на печі, як є в хаті калачі. Добре тому, що в дорозі,— лежить собі на возі, а тут на печі, як на белебні. За спанням і лежанням і сорочки не будеш мати. Коли б хліб та одежа, то їв би чоловік лежа. Якби пес не сидів, то би зайця зловив. Коло води лежав, а води просив. Лежаний хліб не ситий. Лежачи хліба не добудеш. 114 І сокира лежачи ржавіє. Лежачий плуг ржавіє, ледача людина хворіє. Легше лягати, як вставати. Лучче на печі лежати, ніж від ранку до вечора на роботі страждати. Лежачи і камінь мохнатіє. На печі лежить, а ще по-панськи кашляв, На лежнів сонце гріє, та й нам жарко. Під лежачий камінь вода не біжить. Поки лежень належиться, то встайко наїсться. Сам лежить у калюжі, а кричить: «Не бризкай!» Скільки літ не лежи, не належишся, скільки не їж — не забагатієш, а запузатієш. Тобі б тільки лежати та байдики бити. Як не їв, то й не міг, а під’їв, так і ліг. Якби вовк все лежав, то б досі здох. За сидження нема їдження, а за спання не дають коня, І тут ті сидять, що добре їдять. Посидь, сусідко, ще трошки видко. Сиди, Векло, ще не смеркло. Сиди, Тетяно, бо ще рано. «Стій, Уляно, бо ще рано!» — «Стояла б, так хліба не брала, а ви свого не дасте!» Сидить, надувається, три дні в чоботи взувається. Сидить, надувається, вперед п’ятами взувається. Сиділи три дні та й висиділи злидні. Хочеш їсти калачі, не сиди на печі. Як пішов, так і сів. Уморився лежачи. Уморився, поки хліба наївся. Ану, вставай, чоловіче: третій півень кукуріче. З курми лягай, з півнями вставай. Зі сном, як з волом, борися, а рано вставати не лінися. Мусиш рано встати, аби мене піймати. Не лінуйся рано встати, а стидайся довго спати. Пора вставать та хліб доїдать. Раненько встала, а на порозі задрімала. Рано встала, а мало напряла. Що втрачу на вставанні, то надолужу бодай на обуванні. Як я устану досвіта, то годину стогну, годину чухаюся, годину взуваюся, а три години до роботи стаю. Він такий, що повечеряє, а не прокинеться. Не знаю, що робити: чи лягати, чи стелити. Не позіхай на мене, а то зледащію. 115 Сонце на ялині, а ми ще в перині. Чобіт мулить ногу, подушка мулить у голову. Куди йде, то і постіль з собою несе. Аби думки не мучили, а без ласощів засну, А спатки така, що мати її родила до сну, Виспався, та не вилежався. Дай сну волю, проспиш щастя й долю. Зі сну кожуха не пошиєш. Землю під боки, кулак під голову, небом накрився, і сон добрий приснився. І де ти спав, що такого великого, як ти, не вкрали? Легше пізно лягти спати, як рано встати. Нагадався, як проспався. Не нарікай на сусіда, коли сам спиш до обіда. Не їв, то млів, а під’їв, то спати захотів. Не надійся, Роман, на чужий карман, раніше вставай та свій набивай. Не тоді спати, як товариш шапки шукає. От маєш, Гандзю, книш, тобі грають, а ти спиш. Поки люди ідуть спати, а він вже два рази перевернувся. Сном не доробишся. Сон — смерті брат. Сон — як багатство: чим більше спиш, тим більше хочеться, Сон та їда ніколи не обрида. Спав, спав і голову, як відро, наспав. Спанням голоду не перебудеш. Спати — не воювати. Спати — не ціпом махати. Спи, кума, нікого нема. Спиш до обіда — жалуйся на сусіда, що рано встає та в гості не зве. Спиш, спиш, а спочити ніколи. Ти б і маму проспав. . Така робота, що вдень спить, а вночі кукурікає. Тобі дають книш, а ти спиш. То за цим, то за тим, то за сном важким. Ходячи наїсться, а стоячи виспиться. Хоч спить на славу, а не заробить і на страву, Хто спить довго, той дружить з боргом. Спати до обід, то присниться і ведмідь. Як спить, то їсти не просить, а як встане, то не перестане Як спить, то не їсть, а як їсть, то не дрімає. І вдома мене не лишай, і в поле не бери. Люди жать, а ми на межі лежать. жүктеу/скачать 2.87 Mb. Достарыңызбен бөлісу:
|