Лекція Хімія гідросфери Укладачі: к ф. м н., Кузишин Ольга Василівна к ф. м н., Базюк Лілія Володимирівна
жүктеу/скачать 0.58 Mb.
|
- Бұл бет үшін навигация:
- Поліфосфати Me n (PO 3 ) n , Me n+2 P n O 3n+1
| Фосфор мінеральний
Сполуки мінерального фосфору надходять у природні води в результаті вивітрювання і розчинення порід, що містять фосфати (апатити і фосфорити). Надходження з поверхні водозбору у вигляді гідроген-, дигідроген-, поліфосфат-йонів (добрива, синтетичні миючі засоби, добавки, що запобігають утворенню накипу в казанах тощо), а також утворюються при біологічній переробці залишків тварин і рослинних організмів. Надлишковий вміст фосфатів у воді, особливо в ґрунтових водах, може бути ознакою наявності у водному об'єкті домішок добрив, компонентів господарсько-побутових стічних вод, тобто біомаси що розкладається. Основною формою неорганічного фосфору при значеннях pН водойми більше за 6,5 є HPO42–-йон (біля 90%). У кислих водах неорганічний фосфор існує переважно у вигляді H2PO4–-йонів. Концентрація фосфатів у природних водах звичайно дуже мала – соті, рідко десяті частки міліграмів Фосфору в 1 дм3, у забруднених водоймах вона може досягати декількох міліграмів в 1 дм3. Підземні води містять переважно не більш 100 мкг/дм3 фосфатів; виняток – води в районах залягання фосфоровмісних порід. Вміст сполук Фосфору піддається сезонним коливанням, оскільки він залежить від співвідношення інтенсивності процесів фотосинтезу і біохімічного окиснення органічних речовин. Мінімальні концентрації фосфатів у поверхневих водах спостерігаються звичайно навесні і влітку, максимальні – восени і зимою, у морських водах – відповідно навесні і восени, влітку і зимою. Загальна токсична дія солей фосфатної кислоти можлива лише при дуже високих дозах і частіше усього обумовлено домішками флуору. Поліфосфати Men(PO3)n , Men+2PnO3n+1, MenH2PnO3n+1 Застосовуються для пом'якшення води, знежирення волокна, як компонент пральних порошків і мила, інгібітор корозії, каталізатор, у харчовій промисловості. Малотоксичні. Токсичність пояснюється спроможністю поліфосфатів до утворення комплексів із біологічно важливими йонами, особливо з кальцій-йонами. Встановлена допустима залишкова кількість поліфосфатів у воді господарсько-питного призначення складає 3,5 мг/дм3. 17. Ферум Ферум у вигляді розчинених сполук, колоїдів та суспензій надходить до поверхневих вод суші внаслідок хімічного вивітрювання гірських порід, яке супроводжується їх механічним розкладом та розчиненням. Значні кількості сполук феруму надходять також з підземним стоком та із стічними водами підприємств металургійної і металообробної промисловості. З іншого боку, в природних водах відбуваються біологічні та фізико-хімічні процеси, які супроводжуються споживанням водними рослинами сполук заліза та його осадження у вигляді, в основному, гідроксиду Fе(ОН)3. До складу неорганічних та органічних сполук природних вод ферум може входити в ступенях окиснення +2 або +3. Сполуки феруму (ІІ) утворюються при низьких значеннях рН та Еh, коли домінують процеси деструкції органічних сполук і вода збіднюється на вміст розчиненого кисню. Такі умови виникають у природних шарах води, особливо взимку під час льодоставу. Ферум(ІІ) в таких умовах міститься переважно у формі Fе2+-йонів, [FеОН]+, [FеСО3]0 та комплексних сполук з органічними речовинами, здебільшого з фульвокислотами. Співвідношення цих форм залежить від рН води та концентрації неорганічних та органічних лігандів. Ферум(ІІ) необхідниий в організмі людини для синтезу гемоглобіну (добова потреба 5-20 мг) і токсичну дію його не виявлено. Однак при концентрації йонів Fе2+ більше 0,5 мг/дм3 вода набуває своєрідного металевого смаку, тому його наявність у водах є небажаною. жүктеу/скачать 0.58 Mb. Достарыңызбен бөлісу:
|