Українські удільні князівства упродовж Х1У-ХУ ст. намагалися організувати оборону своїх південних кордонів, неоднаразово намагаючись зафіксувати кордони з ординцями.
Для оброни південних кордонів завжди бракувало засобів та людей. Князі намагалися організувати регулярну кордонну систему, яка б спиралася на опорні пункти-замки, які споруджувалися на основних шляхах та переправах. Княжі та боярські дружини, озброєні за західними зразками у важкі панцирні обладунки , не встигали за легкою ординською кіннотою. Міські піші ополчення також були непридатні для походів у степ та з кінця Х1У ст. у них відпала потреба , оскільки ординці перестали використовувати тактику облоги міст. Тому зростає роль ординських та поленицьких слуг, обов”зком яких було спостерігати за ординцями у “полі”, які поповнювалися за рахунок зайшлих людей-втікачів від селянсьих повинностей , сезонних робітників-уходників у степ з Волині та Руського воєводства Галичини.
Протягом усього цього періоду населення Подільського князівства постійно боролися з ординцями, не припиняючи торгівлі з ординськими містами. Поява вогнепальної зброї (Х1Уст.), гарматної і особливо ручної (ручниць), вимагало професійної підготовки під русинів-охоронців прикордонних замків, переправ, з врахуванням тактики ведення бою проти швидких кіннотників- степовиків, яка виключала використання важкого європейського захисного озброєння . Щоб вижити в умовах небезпеки степу, військові верстви прикордонного населення мусили консолідуватися у вільні збройні ватаги, очолювані отаманами , які віддавали частину здобичі до державної скарбниці в обмін на припаси і продовольство , оволодіти військовим мистецтвом степовиків, жити за рахунок військових трофеїв, промислів. Прикордонні урядовці мусили вдаватися до військових послуг цієї категорії населення, які з ХУ ст. називалися козаками ( з половецького словника : “передова сторожа” , “варта” ) через брак власних військових сил.
Перша документальна згадка про козаків відноситься до 1489, 1492 і 1499 років.
У грудні 1499 року хан Менглі- Гірей скаржився Івану Ш на підданних ВКЛ, які на човнах регулярно нападають на околиці Очакова і “много лиха чинят”, а також безкоштовно беруть сіль.
Достарыңызбен бөлісу: |
