М. П. Коломієць є. С. Регушевський за редакцією В. О. Винника київ «радянська школа» 1988 коломиец н. Ф., Регушевский е. С
у кишені (кишенях) вітер (дюдя, хурдига) свистить (гуляє, виє)
жүктеу/скачать 2.88 Mb.
|
у кишені (кишенях) вітер (дюдя, хурдига) свистить (гуляє, виє) у кого; у кишенях аж свистіло у кого; у кишені ані шага у кого; у кишені ані дзенькне у кого; ні гроша за душею немає у кого (не має хто). – І грошей – ні копійки? – І засміявся: – Ну, і я ж, брате, не обідав, і не вечеряв, і в кишенях вітер гуляє (Нечай, Любов і пам'ять, 1984, с. 80); – Лихий вас не взяв: хоч у кишенях вітер свистить, та зате ви веселі (Нечуй-Левицький, 9, 1967, с. 305); У Ястшембського в кишені свистить дюдя (Нечуй-Левицький, 3, 1965, с. 297); Після гусарської зими в отця Балабухи в кишенях аж свистіло (Нечуй-Левицький, 4, 1966, с. 222); – Чоловік наймудріший може вмерти з голоду, коли в нього вітер у кишенях (Загребельний, Роксолана, 1983, с. 17); – А вона непогане діло мені радить: грошей чортма, в кишені ані шага (Нечуй-Левицький, 6, 1966, с. 82); [Денис:] Чорта зна що, в кишенях ані дзенькне! (Кропивницький, Вибрані твори, 1967, с. 301); – Ви знали, що я учитель, а не землевласник чи фабрикант, у мене тільки й всього, що ота нужденна місячна платня та борги, за душею гроша не маю про чорний день (Ткачук, Назустріч волі, 1984, с. 113). БЕЗЛАДДЯ
(відсутність порядку) вавілонське стовпотворіння, книжн.; содом і гоморра, книжн.; (серед речей) все догори ногами (дном). Голови туманіли від невщухаючого лементу цього вавілонського стовпотворіння. З ранку до ночі горлають водоноси, вищать шарманки, іржуть коні (Гончар, 1, 1959, с. 37); [Отець Xристофор:] «Содом і Гоморра!» (Довженко, 3, 1964, с. 231); Коли таке буде далі, світ перевернеться, все стане догори дном (Загребельний, Роксолана, 1983, с. 200). БЕЗНАДІЙНО (у знач. прис.) пропаще діло; пропаща справа; погана (кепська) справа (погані (кепські) справи); діло табак (труба), фам. – Їй же богу, я її не пускав! А вже де жінка вмішається, то й пропаще діло. Їй-богу, я ні в чому не винен… (Нечуй-Левицький, 3, 1956, с. 182); – Да, Юхиме, діла! Якщо й такі вже, як Євмен, пішли до нас, – пропаща справа (Головко, 2, 1957, с. 333); – І що воно буде, як люди отак пошматують землю, з чого вони хліб їстимуть тоді? Погана справа (Коцюбинський, 1, 1955, с. 110); [Любов:] Я знаю, що коли діло до морфію доходить, то вже кепська справа (Леся Українка,2, 1951, с. 69); – Погані твої справи, командире. Жаром від тебе пашить, як від палаючої тайги (Тютюнник, Вир, 1964, с. 319); [Остапенко:] …А коли почув він [куркуль], що йде лінія на колективізацію і діло його, виходить, табак, так його дуже грусть ударила (Корнійчук, 2, 1955, с, 48); – Кукса… подумав трохи і бачить, що діло його труба (Кучер, Трудна любов, 1960, с. 151). БЕЗПРИЧИННО з доброго дива; ні за що ні про що; ні сіло ні впало (пало); ні з того ні з сього (з цього). Ти думаєш, що оце мене так – з доброго дива та справжнього жалю – взяли й випустили на волю? (Панас Мирний, 4, 1955, с. 333); Навіть рідних братів не жалував [Левко]; наділяв їх запотиличниками та лящами ні за що ні про що (Стельмах, 1, 1982, с. 539): Скажімо, пізньої пори ні сіло не впало викликали його до канцелярії на телефонну - розмову з Москвою (Ю. Бедзик, Поспішай у юність, 1975, с. 72); – Іноді він такий добрий, хоч до рани приклади, а інколи, ні сіло ні пало, зразу ж за попругу хапається (Стельмах, 1, 1982, с. 446); Тоді, подумав я ні з того ні з сього, також був дощ (Пастушенко, Тавріка, 1974, с. 11). БЕЗТУРБОТНО (спокійно, тихо, у достатках – перев. із сл. жити, спочивати, перебувати і т. ін.) як у бога за дверима; як у бога (Христа) за пазухою; як вареник (вареникові) у сметані (у маслі). – Оце мені, дочко, за тобою, як у бога за дверима; хоч сядь та й руки згорни! – не вдержалась Зінька і похвалила невістку (Нечуй-Левицький, 6, 1966, с. 348); – Тут, біля села, – ліси та яри, звір шкодить; а там [у степу] як у бога за пазухою! – одказує Улас (Панас Мирний. 4, 1955, с. 237); – Ти ж чув. Отож є й такі індивіди. А ти думав, уже в усіх свідомість аж з-під шапки пре? 6 й такі А чого йому – живе під жінчиним керівництвом, як у Христа за пазухою (Збанацький, 1, 1974, с. 100); – Вашій Лукині буде за ним, як вареникові у сметані (Нечуй-Левицький, 3, 1966, с. 325); Жив собі, як вареник у маслі (Збанацький, Єдина, 1959, с. 82). БИТИ (завдавати ударів кому-небудь) піднімати руку на кого; наминати боки кому, зневажл.; давати духопелів (тришия) кому, жарт., заст.; частувати кулаками кого, зневажл.; стригти по спині кого, жарт.; (бити когось різкими короткими ударами) давати стусани (стусанів) кому і без додатка; годувати штурханцями кого, жарт.; нагороджувати штовханами кого, жарт.; (нещадно бити) бити (драти, лупити і т. ін.) як Сидорову козу кого, зневажл.; (з силою бити по зубах) давати зуботичку, фам.; (тягати за вуха) драти (накручувати, наминати) вуха (вуші) кому; (тягати когось за волосся за провину) давати чубровки кому, зневажл.; волосся скубти кому; (бити по щоці долонею) давати ляпанців кому, жарт.; годувати лящами кого, жарт.; (бити по потилиці) годувати (частувати) потиличниками кого, жарт. – Оце вигадала не знати що! Хіба ж він таки підіймав на тебе руку… (Нечуй-Левицький, 2, 1965, с. 67); – Але, мабуть, така вже доля філософів, бо й Сократова жінка не раз наминала йому боки (Нечуй-Левицький, 2, 1965, с. 81); Не стерпе [стерпить] мати і почне давати духопелів Солосі (Панас Мирний, 4, 1970, с. 64); Себе, Латина проклинала і всім давала тришия (Котляревський, 1, 1952, с. 178); Але декотрі не втерпіли і почали частувати кулаками в спину прохожих чоловіків і навіть молодиць (Нечуй-Левицький, 6, 1966, с. 359); Близ сих плили дуби Аванта. Він був страшніший од сержанта… Бо всіх за все по спині стриг (Котляревський, 1, 1952, с. 251); Микола однією рукою вхопив пана за ногу, другою почав давати стусани в груди (Нечуй-Левицький, 2, 1956, с. 209); Зоньку годували штурханцями по кутках (Леся Українка, 3, 1952, с. 655); Якийсь напівроздягнений чоловік, без шапки й без пояса, намагався виплигнути з човна, але задунайці тягли його назад, нагороджуючи штовханами (Добровольський, Очаківський розмир, 1965, с. 313); – Бувало, як украду… золотого – зараз І програю. І били ж мене батько за се, драли як Сидорову козу!.. (Кропивницький, 4, 1959, с 265); Став їх [земляків] ганяти, а часом і зуботичку давати (Панас Мирний, 2, 1954, с. 129); Демонстранти змішались і тікали. Їх наздоганяли, накладали в потилицю, накручували вуха (Смолич, Мир – хатам, війна – палацам, 1958, с. 209); …Дітям часто скубли волосся, драли вуші, періщили ременем (Кротевич, Сини землі, 1948, с. 191); За невдачу серце зривав [дяк] завжди на наймиті. Дня того не було, щоб не давав чубровки або ляща (Васильченко, Вибране, 1950, с. 204); Дяк за кожний вияв сваволі годував його, як і перший учитель, важкими лящами (Іваненко, Тарасові шляхи, 1954, с, 41); Ніколи його ніхто не бив а батько й поготів. Бабуся в дитинстві частувала потиличниками й давала ляпанців, але то була не кара, а ласка (Собко, Матвіївська затока, 1962, с. 242); Мусила Левантина зоставатися, і справді їй покращало: хазяйка вже не годувала її потиличниками і менше лаяла, хоч позирала на неї ще лютішими очима (Грінченко, 2, 1963, с. 263). Пор.: ПОБИТИ; УДАРИТИ. БИТИСЯ
(удаватися до бійки) братися за барки з ким; на кулачки битися (погуляти) з ким і без додатка. – Ні, брав-єм си [брався] з ним за барки за якогось там латюгу, що туманить людей (Стефаник, 1964, с. 88); Не раз, бувало, який чоловік або парубок, пішовши на кулачки погуляти, живий додому не вертався – там його і у копи уложать (Панас Мирний, 1, 1968, с. 3). БИТИ ТРИВОГУ (подавати сигнал про небезпеку) бити на сполох; на ґвалт бити (дзвонити); (криком сповіщати про небезпеку) кричати (гукати) на ґвалт (на пробі). Велів [Турн] тривогу бить в клепало, щоб військо к бою виступало (Котляревський, 1, 1952, с. 230); В хаті виразно било чути, як довго й густо били на сполох (Епік, Твори, 1958, с. 408); Дзвін сумно бевкав на ґвалт (Нечуй-Левицький, 2, 1956, с. 196); Німий раб… б'є клевцем по мідяній дошці сильно, різко, мов на ґвалт (Леся Українка, 3, 1952, с. 271); Якби хто крикнув на пробі,.. люди вибігли б з хат та кинулись осліп одні на других (Коцюбинський, 2, 1955, с. 73); – Мовчки, зложивши руки, сидіти не годиться. Треба пробі гукати (Панас Мирний, 3, 1954, с. 259); Відібрало йому [Юхимові] спроможність крикнути на ґвалт, навіть збагнути весь жах становища (Ле, Юхим Кудря, 1956, с. 18). БІДНИЙ
(який живе в нужді, нестатках) [бідний] як мак начетверо; [бідний] мов (як, наче) церковна миша, жарт.; голий як бубон (як турецький святий, як пень); голіший од миші, рідко; ні за плечима ні перед очима у кого; і в скрині пусто і в кишені не густо у кого; з голими руками хто. Гивині батьки дуже хотіли бути багатими, але так, щоб усім людям здавалося, що вони бідні, як мак начетверо (Стельмах, 4, І983, с. 458); І нащо він [Дзвонар] тобі здався? Він же бідний, мов церковна миша (Стельмах, 1, 1982, с. 547); Зосталася з трьома невеличкими дітками-дівчатками без грошей… Злидні, кругом злидні, голі, як бубон (Панас Мирний, 1, 1954, с. 49); – А як вони живуть? – кажу… – Чи гаразд у їх господі? – Де там! Такі стали голі, як турецькі святі (Марко Вовчок, 1, 1955, с. 18); Пшепшинський – голий, як пень (Нечуй-Левицький, 1, 1965, с. 235); [Явдоха:] Він [Іван] козак хоч і бравий, та голіший од миші (Старицький, 2, 1964, с. 27); [1-ша дівчина:] У його ж [Василя] – ні за плечима ні перед очима… приймак – та й годі! (Панас Мирний, 6, 1970, с. 12); [Христя:] І в скрині пусто, і в кишені не густо! (Кропивницький, 1967, с. 193); [Василь:] Приймак безродний, з голими руками! червиві злидні з голодним ротом! (Панас Мирний, 6, 1970, с. 20–21). БІДУВАТИ
з нуждою битися; нужду терпіти; жити з бідою; годувати злидні; битися як риба об лід; перебиватися з копійки на копійку; (голодувати) їсти сухий хліб; на одному сухому хлібі сидіти; трубити в кулак; перебиватися з хліба на воду (на чорному хлібі); жити на воді та біді. А наліво - без копійки Б'ється з нуждою студент (Руданський, 1, 1972, с. 59); Жила собі удова коло Києва… Терпіла вона превелику нужду та вбожество (Марко Вовчок, 1, 1955, с. 287); Привикайте, зостаючись дома, жити із бідою (Нечуй-Левицький, 9, 1967, с. 186); [Мирон:] Хто тут годує злидні, того вони й там знайдуть (Карпенко-Карий, 2, 1960, с. 108); [Петро:] Хіба без мене мало є таких сіромах, що б'ються, як риба об лід, з своїм безталанням і ніяк не виб'ються з гіркої нужди? (Панас Мирний, 6, 1970, с. 151); – Так, мій добрий ака, заробітки нікчемні. Перебиваєшся, як аллахові угодно – з копійки на копійку (Ле, Роман міжгір'я, 1953, с. 107); – Побачимо, що ти заробиш на тій фермі. – А тобі все мало! – обзивався Павло… – Не мало, а люди зі своєї роботи щось мають, а ти весь вік сухий хліб їси (Тютюнник, Вир, 1964, с. 131); Худе і болізне лице казало, що нужда була її неабияка; що приходилось, видно, бідолашній дівчині багато днів на одному сухому хлібі сидіти (Панас Мирний, 2, 1970, с. 428); Кожухи, свити погубили і з голоду в кулак трубили, така нам лучилась пеня (Котляревський, 1, 1952, с. 72); Так і жили Глущуки – з хліба на воду перебиваючись (Чорнобривець, Визволена земля, 1959, с. 7); Він [Степан Кирилович] неохоче брав з собою дружину, бо знав, що вона розкидає всю свою і його платню на всілякі непотрібні речі та ще й боргів наробить, а потім півроку треба буде перебиватись на чорному хлібі і сплачувати крамарям за їхні залежалі, браковані товари (Ткачук, Назустріч волі, 1984, с. 28); Як же ти завернеш вдову, адже правду каже. Не для утіхи рипить клумак у містечко, бо живе на воді та біді (Большак, Образа, 1980, с. 25). БЛИЗЬКО
(на невеликій відстані від кого-, чого-небудь) не за горами; недалеко ходити; (дуже близько) [як] рукою подати (кинути); [як] палицею (кийком, палкою, тричі палицею) кинути (докинути); під руками (рукою); під боком; коло [самого] носа, фам.; під (перед) [самим (самісіньким)] носом, зневажл.; (упритул; з сл. стояти, зіткнутися і т. ін.); лице (лицем) в лице (лицем до лиця); носом до носа (ніс у ніс), фам. Берлін! Ти близько вже… Ти вже не за горами… (Сосюра. 2, 1958, с. 468); – Де ж той чоловік живе? – хитаючись, пита Яків. – Та вони тут: недалеко ходити (Панас Мирний, 1, 1954, с. 294); [Оришка:] Та ми духом… тут же рукою подать (Старицький, 3, 1964, с. 204); Недалеко вже й до базару – палицею кинути (Панас Мирний, 3, 1954, с. 172); До хутора зовсім палкою кинути. Гонів з п'ять, мабуть, буде (Цюпа, На крилах весен, 1961, с. 23); Від хутора до центральної садиби кийком докинути (Рад. освіта, 29 груд., 1973, с. 4); [Мотря:] Прийдете чи погордуєте? Що тут від вашого хутора: доброму молодцеві тричі палицею кинути? (Кропивницький, Вибране, 1967, с. 315); – Та домагаймось, щоб на хутір сюди виселитись, до землі ближче, хоч у землянках жили б, та завжди б її під руками на очах мали (Головко, 2, 1957, с. 16); Все це стояло тут же під рукою в невеликій шафі (Смолич, 1, 1958, с. 64); Ставок недалечко, під боком у комуни (Донченко, 1, 1956, с. 50); Вони стояли на колгоспному подвір'ї тісним збратаним колом, лице в лице, плече в плече – письменники і хлібороби (Рад. Україна, 23 січ., 1974, с. 3); Ще раз по вулиці пройшла вона в задумі і зненацька зіткнулась майже ніс у ніс Із хлопцем (Рильський, 2, 1956, с. 244); Коло носа в'ється, а в руки не дається (Номис, № 1938); – Куди ж пак! От посватали Марту Сидорівни та й видерли її в вас під самісіньким носом (Нечуй-Левицький, 9, 1967, с. 311). БУДЬ-ЩО-БУДЬ (незважаючи на будь-які труднощі, обов'язково, неодмінно) [хоч] кров з носа; хоч трісни; хоч з коліна вилупи, зневажл.; хоч з землі викопай; за всяку ціну; щоб там не було.
БУТИ В ПОГАНОМУ НАСТРОЇ ґедзь напав на кого (укусив кого); не в гуморі хто. І, спаленівши, кинувся він [Віталій] від них у парк, в гущавінь. хлопці не встигли й спитати, який його ґедзь укусив (Гончар, 5, 1979, с. 39); [Пан Маркел:] Не в гуморі я сьогодні, кохана пані (Васильченко, 3, 1960, с. 224). БУТИ ЗАОДНО руку тягти за кого; в одну дудку грати з ким; в один гуж тягти. [Михайло:] Невже ти за мене руку тягнеш? (Старицький, 2, 1964, с. 214); – Дивно виходить: удаєте з себе таких «лівих», а насправді – в одну дудку з українськими «самостійниками» граєте (Головко, 2. 1957, с. 464); Свідків усіх добрано таких, що вони в один гуж тягли (Грінченко, 2, 1963, с. 417). БУТИ НЕСАМОСТІЙНИМ (перебувати під чиїмось впливом) танцювати під дудку чию, по дудці стрибати чиїй, бути в руці (руках) у кого, (перебувати під чиєюсь владою) під п'ятою бути (сидіти) чиєю, у кого; під чоботом бути (жити, стогнати) чиїм. Усі танцюють під Лялину дудку: що ясновельможна панна захоче, то й мусить бути (Вільде, Повнолітні діти, 1960, с. 290): Коли самі не вміють з людьми жити, коли самі трусяться над усім,.. так хотять, щоб і всі по їх дудці стрибали! – жалілася вона [Параска] людям (Панас Мирний, 1, 1968, с. 190); Він був у руках своїх дочок (Нечуй- Левицькнй, 2, 1965, с. 23); Що це з ним [Степаном] сталося? Був же такий тихий та боязкий, вічно під п'ятою у своєї Соломії сидів, а це, бач, як вирвався наперед (Кучер, Трудна любов, 1960, с. 293); У нас спільний ворог – самодержавство. Отже, й спільна мета: здобути волю всім народам, що стогнуть під його чоботом, – сказав Крулікевич (Тулуб. В степу безкраїм за Уралом, 1964, с. 128). БУТИ НЕУВАЖНИМ ловити гав (гави); ловити вітри (вітрів). В другій чверті й мух не стало, – не зівав, цілу чверть ловив наш Петя в класі гав. В третій – майже й на уроки не ходив, бо на вилиці він витришки ловив (Білоус, Зигзаг, 1956, с. 12); І це я з моїм розумом ловив гави, коли таке, що не вміє штирох [чотирьох] докупи скласти – ціпов'яз, з зубів видер мені ниву!.. (Коцюбинський, 1, 1961, с. ПО); Коли Наум приходив до церкви молитися, то вже справді молився. а не ловив вітрів, не розглядав туди і сюди (Квітка-Основ'яненко, 2, 1956, с. 66). БУТИ ПОСТІЙНО ЗАЙНЯТИМ (роботою, клопотами і т. ін.) не мати коли [й] дихнути; ніколи і вгору глянути; крутитися як (наче, мов) муха в окропі (на окропі); крутитися як (наче, мов) [та] білка (білочка) в колесі; товктися як у ступі; товктися як Марко в (по) пеклі.
БЮРОКРАТ
(службова особа, яка виконує свої обов'язки формально, на шкоду справі; зневажл.) чорнильна душа, ірон.; канцелярський пацюк; параграф безсловесний; (чиновник; заст.) кропив'яне сім'я; приказний крючок. [Ковшик:] Де мій секретар? Де мій бюрократ? (Побачила в саду Кандибу) Іди сюди, чорнильна твоя душа (Корнійчук, 2, 1955, с. 207); Часом хотілося заволати по-армійському: «Встать!» Крикнути у заклопотану і вгодовану пику: «Пацюк ти канцелярський, параграф безсловесний, чорнильна душа!» (Большак, Образа, 1980, с. 32): Недаром в народі охрестили канцеляристів, чинуш і бюрократів презирливим прізвиськом – кропив'яне сім'я (Рад. Україна, 29 верес, 1954, с. 3); Проказні крючки попервах дуже охоче хапали Омелькові грошики (Ільченко, Козацькому роду нема переводу, 1958, с. 516). ВИКРИВАТИ (показувати справжню суть когось) зривати маску (машкару) з кого; (виявляти приховані наміри) розкривати карти чиї; (розкривати чиїсь нечесні, підступні дії) виводити на чисту (свіжу) воду кого. Найважливіше завдання карикатуриста – зірвати маску з негідника, показати його нікчемну душу (Молодь України, 26 квіт., 1987, с. 4); Князь вважається в поміщицьких колах лібералом, але поет Шевченко в поемі «Княжна» зривав з нього цю машкару (Життя і творчість Т. Г. Шевченка, 1954, с. 245); За вечерею Семен Федорович навіть розмовляв з дружиною. І тоді Фросина розкрила перед ним усі карти Макара Підігрітого: – Хоче стати на твоє місце (Зарудиий, На білому світі, 1967, с. 112); – Я дуже радий. Нарешті ми виведемо його на чисту воду (Довженко, 3, 1964, с. 169); [Карпо:] Я мушу все вивести на свіжу воду, я не я буду, коли не дізнаюсь, хто перший пустив на мене та Домаху лиху славу!.. (Кропивницький, 2, 1958, с. 165). ВИЛАЯТИ
жүктеу/скачать 2.88 Mb. Достарыңызбен бөлісу:
|