М. П. Коломієць є. С. Регушевський за редакцією В. О. Винника київ «радянська школа» 1988 коломиец н. Ф., Регушевский е. С



бет5/27
Дата09.07.2016
өлшемі2.88 Mb.
#185992
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   27

віку вкоротити (збавити) кому; звести (згубити) з (зі) світу кого; звести (загнати) в могилу (в домовину, в землю, на той світ, діал. в гріб) кого.

Та недовго навтішалась Конвалія біла, І їй рука чоловіча Віку вкоротила (Леся Українка, 1, 1975, с. 53); – Чи ти здуріла сьогодні, чи наважилася мене з світу звести? (Нечуй-Левицький, 3, 1965, с. 329); – Вертайсь, а то як, вони дізнаються, що я тут, то згублять мене з світу. Як згублять тебе, то згублять і мене, – сказав Саіб і вернувся до гостей (Нечуй-Левицький, 2, 1977, с. 356); Ти що, навмисно задумав звести її батька в могилу? (Довженко, 3, 1964, с. 419); [Семен:] Як я віддам йому хазяйство, то й на тім світі не посмію стати перед моєю старою, котру він в домовину загнав (Карпенко-Карий, 3, 1961, с. 306); – Ти мене в гріб загониш, бо гризеш мене (Мартович, Твори, 1954, с. 76); Він [Сава] же був у нього [Івоніки] всім, цілою надією, і він загнав його в землю (Кобилянська, 2, 1962, с. 232); [Власов:] Полюбиться йому [батькові] хто чоловіком зробе [зробить], а не полюбиться – і на той світ зажене (Панас Мирний, 1, 1968, с. 519).

ДОВЕСТИ ДО ЦІЛКОВИТОГО ЗУБОЖІННЯ



обібрати до нитки (сорочки, останнього) кого; обібрати (обдерти) як (мов, наче і т. ін.) липку кого; останню сорочку зняти (стягти) з кого; залишати (оставляти) без сорочки кого; дерти (здіймати) останню шкуру з кого; пустити з торбами (по миру, старцями, в старці попідвіконню) кого.

Чумаченька, видиш, пожалів, а людей не пожалів до крайньої нитки обібрати (Стельмах, 1, 1982, с. 71); Війна завжди одних збагачує і робить щасливими, а других оббирає до останнього (Кочура, Золота грамота, 1960, с. 461); [Пузир:] Мені нужні [потрібні] люди чесні, а як ви станете самі виправляти мошеників, то мене обберуть, як липку (Карпенко-Карий, 2, 1960, с. 317); Хоч з бідного багатий останню сорочку зніме, ніхто не посміє заступитись (Квітка-Основ'яненко, 2, 1956, с. 255); – Щоб і нога в школі!.. Старцюго, щоб і нога не була!.. Школа останню сорочку стягне з тебе (Тесленко, З книги життя, 1949, с. 39); – Що воно за піп?! Здирство! Останню шкуру здіймає! (Остап Вишня, 1, 1974, с. 197); [Усай:] Ви хочете мене пустить з торбами, оставить без шматка хліба мою сім'ю? (Карпенко-Карий, 3, 1961, с. 146); [Петро Петрович:] Скопинський,.. заснувавши банку [банк], зібрав цілі міліони з розтиканих по всій Росії бережливих людей і розікрав їх, пустивши по миру усю ту зграю, що довірилась йому (Панас Мирний, 2, 1970, с. 408); Звівся наш Масляк нінавіщо і жінку мов у старці пустив (Квітка-Основ'яненко, 2, 1956, с. 230); –Що ж мав робити? Замучити… дітей і старцями попідвіконню пустити? (Стельмах, 1, 1982, с. 25).

ДОГОДЖАТИ

стелитися під ноги (до ніг) кому, чиїх; гнути (згинати) спину перед ким; гнутися в дугу перед ким.

[Нартал:] Кубло гадюче! перед ворогами під ноги стеляться, мов поздихали, а перед братом сторчака стають і раді закусати! (Леся Українка, 4, 1976, с. 200); [Назар Петрович:] Зняли мене не за що-небудь, а за характер. Не хотів стелитися до ніг (Дмитерко, Дівоча доля, 1960, с. 82); – Нащо ти кланяєшся стовпам? питається Улас. А для того, щоб не забутись, як треба кланяться людям, каже Юрко. Бо як будеш гнуть спину перед людьми, то всього добудеш (Нечуй-Левицький, 5, 1966, с. 29); Ну, та й годі терпіть нам обіду, Перед дворянами гнуться в дугу (Пісні та романси.., 2, 1956, с. 282). Пор.: ПІДЛЕЩУВАТИСЯ.

ДОКОРЯТИ

вибивати (колоти) очі кому, ким, чим, за що; цвікати в очі кому.

Почув Грицько та ще дужче сказився: вилаяв Федора, трохи не бив і нахвалявся, що він сього Притику з усією сім'єю з світи зжене: так ото Христю де стріне, зараз і почне їй очі хлопцями вибивати (Панас Мирний, 3, 1969, с. 18–19); – А за все те дорікає, коле очі, що я не господиня, що я сиджу та плету непотрібні сітки, б'ю байдики, справляю посиденьки та одриваю слуг од роботи (Нечуй-Левицький, 1, 1965, с. 265); – То ти смієш мені цвікать в вічі? (Нечуй-Левицький, 3, 1965. с. 61).

ДОМАГАТИСЯ



(чого-небудь від когось) – чіплятися (причепитися) причепою до кого; приставати (пристати) реп'яхом до кого; приставати (чіплятися, липнути, причепитися, прилипнути), як (мов, наче і т. ін.) реп'ях до кожуха до кого; приставати (чіплятися, пристати, причепитися і т. ін.) смолою; липнути (прилипнути, причепитися, пристати) як (мов, наче і т. ін.) шевська смола до кого; приставати (пристати) як муха в спасівку до кого; причепитися як (мов, наче і т. ін.) п'явка до кого; наступати на горло (на горлянку) кому; приставати (пристати) з ножем до горла; брати (взяти) за горло кого; (ставлячи кого-небудь у безвихідне становище) припирати (притискати) до стіни (стінки) кого.

Жарти жартами, а я оце поїду в Бендери та причепою причеплюсь, реп'яхом пристану до Бичковського, обізвалась Христина. Я вже знаю, з якого боку приступити (Нечуй-Левицький, 6, 1966, с. 79); Роями цілими вони глотилися по селу, швендяли по полю, по хатах. До кожного ґазди приставали, мов реп'яхи до кожуха (Франко, 1, 1955, с. 127); От, думаю собі, причепився Квасоля, як реп'ях дурноголовий! (Донченко, 6, 1957, с. 250); [Соняшник:] Чого ти [Антоне] причепився, мов реп'ях до кожуха? Насмішка йому! Ось потрапиш до Несміянових рук, він тобі покаже галактику! Ану, геть звідси! (Дмитерко, Дівоча доля, 1960, с. 30); – Знаєш, Альберт, не липни до мене, як реп'ях. Що ти від мене хочеш? Дивись який! Сам смолою пристає, а потім ще й запитує (Автомонов, Віктор Кошик, 1954, с. 161); Він [Мотуз] знав, що Грицай прилипне до його, як шевська смола і сплоха не одчепиться (Нечуй-Левицький, 4, 1956, с. 205); – Ви лучче йдіть до свого діла, чого ви до мене причепились, як шевська смола (Грінченко, 1, 1963, с. 478); Як шевська смола, пристав був. Аж мусила з дому тікати через нього (Головко, 1, 1957, с. 455); Заманувся тому Макарові мій мундир лейб-гвардії. Уступи та й уступи, каже, я заплачу тобі добре. Пристав, як смола (Баш, На землі нашій, 1957, с. 75); [Наташа:] Тату! А рогачі брати?.. А решето?.. [Голос Кряжа:] Та відчепись ти, пристала як муха у спасівку (Зарудний, Антеї, 1962, с. 205); – Причепився [Стоколоса], мов п'явка, лазить за мною, як тінь (Франко, 2, 1950, с. 297); Славка наступала батькові на горло – кинь торгівлю (Чорнобривець, Пісні гір, 1958, с. 79); Цей несподіваний обшук врятує його від сварки з отим, чабаном, що просто наступає на горлянку, наче він господар у ковалівському колгоспі (Кучер. Прощай море, 1957, с. 213); – Дід собі в комірчині овес видає, а баба в хатині ніяк від циганок не відчепиться: пристали з ножем до горла, де золоті дукачі заховані (Тютюнник, Вир, 1964, с. 15); [Гай дай:] На кораблях провокації. Одні додому рвуться, інші контра. Ще день, і за горло б узяли нас, щоб тільки повернути кораблі (Корнійчук, 1, 1955, с. 59); Все перемішалося в старому, як перемішується лише в тому, кого вперше в житті припирають до стінки (Шовкопляс, Людина живе двічі, 1962, с. 352); – Бог з вами, не притискатиму вас до стіни… (Леся Українка, 3, 1952, с. 697); [Арсен:] Мені якби ще отого шахрая, Геннадія, до стінки притиснути! (Мороз, П'єси, 1959, с. 278). Пор.: ПРИМУШУВАТИ.

ДОРОГИЙ


(який коштує великі гроші, в знач. прис.) в (на) ціні; не по кишені кому; (який високо цінується, має велику цінність) на вагу золота; [і] ціни немає (нема) кому, чому; [і] ціни не [можна] зложити (скласти, не зложиш, не складеш) кому, чому.

Земля тепер в ціні по п'ятдесят карбованців десятини не купиш (Панас Мирний, 3, 1954, с. 294); Мій хлібе рідний! Був ти на ціні В важкі літа, у бідні трудодні, В скупім пайку, у фронтовій траншеї (Малишко, Листи на світанні, 1961, с. 39); [Реджі:] Ти страчаєш посаду; такий секретар тепер мені не по кишені. Шукай собі нового маестро, мій друже (Кочерга, 2, 1956, с. 140); – Це у вас [у Середній Азії] вода на вагу золота, а в нас цього добра вистачає (Збанацький, Між добрими людьми, 1955, с. 4); Вся [Маруся] в золоті, в шовках. Там одна плахта павине перо пар двох волів чумацьких стояла, а коралям і ціни нема (Куліш, Вибране, 1969, с. 266); Знання це скарб, йому й ціни не зложиш. Визбируй же його, де тільки можеш! (Мисик, Біля криниці, 1967, с. 309); Вивели [сини] й Саібові такого арабського коня, котрому й ціни не можна було скласти (Нечуй-Левицький, 6, 1966, с. 121).

ДОСАДУВАТИ



досада бере (взяла) [за серце] кого; (шкодуючи за втраченим) лікті [собі] кусати (гризти).

Миколу взяла досада, що мати хвалить Варку, а не ту дівчину, що недавно брала воду в березі (Нечуй-Левицький, 3, 1956, с. 39); [Хома:] Ага! Досада взяла за серце… (Карпенко-Карий, 2, 1960, с. 196); Катря йому [Павлові] законна дружина… Хай шаленіє Соломія та кусає собі лікті (Кучер, Трудна любов, 1960, с. 319).

ДОСВІДЧЕНИЙ

(про людину, яка багато бачила, зазнала у своєму житті) стріляна птиця; стріляний (обстріляний) птах; стріляний (старий) горобець; старий вовк; стріляний (обстріляний) вовк; бита голова; битий жак.

Герус був стріляною птицею, його вже раз судив революційний трибунал, але все якось при допомозі друзів обійшлося (Стельмах, 2, 1982, с. 224); – Не всі ж чительники [читачі] такі «обстріляні птахи» в літературі всякої школи, як я, то, може, іншому й книжка випадає з рук… (Леся Українка, 5, 1956, с. 315); – Стріляний ви горобець, сказав Баштанник (Сизоненко, Хто твій друг, 1972, с. 68); – Не води мене за ніс, Федю. Я старий горобець. Стріляний-перестріляний (Загребельний, Спека, 1961, с. 285); А я стріляний старий горобець, і теж не помітив сильця (Збанацький, 1, 1974, с. 251); Ми старі стріляні горобці (Гончар, 2, 1978, с. 119); Абдулаєв був старий вовк, він знав – «язика» взяти нелегко (Тютюнник, Вир, 1964, с. 494); Тільки сотня обстріляних вовків лежала спокійно і стріляла, вишукуючи ворога (Яновський, 2, 1983, с. 234); Шавкун битий жак! Недаром він посивів, сидячи над бумагами (Панас Мирний, 2, 1954, с. 274). Пор.: БАГАТО ВСЬОГО ЗАЗНАТИ.

ДОТЕП


(влучний вислів із сатиричним або жартівливим відтінком) гостре (загостре) слово; аттічна сіль, книжн.

Олександра й сама моргала на хлопця, зачіпала гострим словом, палким поглядом (Коцюбинський, 1, 1955, с. 64): Сергій Іванович, що вмів, як ніхто, для закінчення найабстрактнішої і найсерйознішої суперечки несподівано підсипати аттічної солі і цим змінювати настрій співбесідників, зробив це й тепер (Л. Толстой, переклад О. Кундзіча, 7, 1959, с. 436).

ДОТЕПНИЙ


(який відзначається гумором, оригінальністю висловлювання) гострий на язик (має гострий язик); гострий на слово (на речі).

Вона була цікава, розумна й гостра на язик (Нечуй-Левицький, 8, 1967, с. 21); На жарти Марко ображався, а сам мав гострий язик і вмів зачіпати товариша за найболючіше місце (Копиленко, Десятикласники, 1938, с. 31); Два козаки виїхали наперед із запорозьких рядів. Один був молодий, другий старіший, обидва гострі на слова (Довженко, 1, 1958, с. 249); Але ці погляди гострої на слово дівчини [Орини] розумів [Роман] по-своєму, остерігався їх, навіть про всякий випадок подумував, що й відповісти їй (Стельмах, 1, 1982, с. 150); І змалку росло воно хитре, пронозливе, гостре на речі, і ласки ніхто не забачив в іскрявих смішливих очах (Дніпрова Чайка, Твори, 1960, с. 154).

ДОШКУЛЯТИ

(боляче зачіпати словами, діями) допікати (діймати, доторкати) до живих печінок (до живого [серця]) кого, кому; зачіпати за болюче (найболючіше) місце кого; до [самого] живця проймати кого; діймати до серця кого; кусати за серце кого.

Ми тепер, наша ненько новенька, ударяємося до тебе, … розсуди нас з нашою злощасною Долею, що споконвіку пеклом на нас дише,.. до живих печінок діймає… (Панас Мирний, 1, 1968, с. 387); Ці слова допекли її [Марту] до живого серця (Нечуй-Левицький, 2, 1965, с. 57); [Хлопець:] Зараз видно, що її доторкає до живого (Леся Українка, 2, 1951, с. 104); Лободу це допекло до живого. Ні Заблудовський, ні Морчевський не знали ще про обрання його гетьманом (Ле, Наливайко, 1957, с. 361); І від чого я так побиваюся за всякою усячиною? Чого вона мене до живого доймає? (Панас Мирний, 5, 1955, с. 334); На жарти Марко ображався, а сам мав гострий язик і вмів зачіпати товариша за найболючіше місце (Копиленко, Десятикласники, 1938, с. 31); До самого живця тими словами проймає (Панас Мирний, 3, 1954, с. 338); Коли тебе завжди хтось підслухає та висліджує, а потім ще й набреше на тебе, то вже хоч який ти спокійний та смирний, а се тебе до серця дійме (Леся Українка, 8, 1965, с. 193); Гірка образа давила її за душу, кусала за серце (Панас Мирний, 4, 1955, с. 125). Пор.: ВРАЗИТИ; ЗАВДАВАТИ ДУШЕВНОГО БОЛЮ.

ДРАТУВАТИ

(викликати знервованість) виводити з себе кого; виводити з рівноваги кого; виводити з терпцю кого; уривати терпець кому; дратувати нерви.

Мене пригнічувала домашня обстановка, виводила з себе буденними розмовами дружини (Збанацький, Малиновий дзвін, 1958, с. 267): І Данила вивів з рівноваги Филип з своїми настирливими порадами (Хижняк, Данило Галицький, 1958, с. 166); Патер Гаудентій знов усміхнувся іронічно, немов почував вдоволеннє [вдоволення] із-за того, що так швидко вивів з терпцю старого пріора (Франко, 2, 1950, с. 173); – Ох, Оксанко, і намучилась же я з ним [дідусем], ох і намучилась… Моя мама Оксана тільки посміхається, бо теж добре бачить, хто кому уриває терпець (Збанацький, Морська чайка, 1959, с. 116); Сон та вчорашній вечір не йшли йому з голови, дратували нерви (Коцюбинський, 1, 1955, с. 163).

ДРАТУВАТИСЯ

(ставати неспокійним, знервованим) виходити з себе; виходити з рівноваги; втрачати рівновагу; втрачати самовладання; втрачати (утрачати, тратити) терпіння (терпець, терпеливість, терпливість).

Я розумію Галю, що вона було завжди металась і виходила з себе в такі часи (Леся Українка, 5, 1956, с. 230); – Кидати роботи треба! – виходили вони з рівноваги (Ле, Роман міжгір'я, 1953, с. 189); Хлопець [Петро] мовчки вислухав вичитування і, не сказавши ні слова, намірився вийти з кабінету. – Ти розумієш, що поводився недостойно? втрачаючи рівновагу, промовив директор (Багмут, Щасливий день суворовця Криничного, 1951, с. 61); Наказувала собі [Тамара] бути спокійною, за всяких обставин не втрачати самовладання (Хижняк, Тамара, 1959, с. 31); Матвій спочатку заспокоював їх, а далі й сам почав втрачати терпець (Микитенко, 2, 1957, с. 347); [Орест (тратить терпеливість):] А се уже против чого? Чи не собі самому ви читаєте мораль, вам воно якраз такі афоризми тепер потрібні! (Леся Українка, 3, 1976, с. 36).

ДРИЖАТИ


(тремтіти, трястися від холоду, страху, хвилювання, хворобливого стану) дрож проймає (обгортає, пронизує) кого; їсти (бити, ловити, хапати, вибивати) дрижаки (дрижаків); напали (взяли, пробрали) дрижаки кого, на кого; трясця (пропасниця, лихоманка) трусить (трясе) кого, рідко ким; труситися, як (мов, наче і т. ін.) у пропасниці; як (мов, наче і т. ін.) лихоманка б'є кого; дзвонити (ляскати, цокотіти) зубами; (раптово викликати тремтіння) кидати в дрож кого.

Часом її проймала нервова дрож (Гуреїв, Наша молодість, 1949, с. 292); Крик, лемент заходив по двори, і кого минула та лиха година стояв як з хреста знятий, дрижаки їв, лихоманка його била, і хто там побував то як рак червоний стояв, заплаканий, зарюманий. колихав важким зітханням важке гаряче повітря (Панас Мирний, 4, 1970, с. 173); – Не бийте дрижаків, бо в петрівку замерзнете, – хоче якось втішити її вчитель (Стельмах, 1, 1982, с. 593); Вода справді була крижана, тіло в одну мить почервоніло, ніс у Васі посинів. Ми ловили дрижаків (Збанацький, 1, 1974, с. 77); – Іване Тимофійовичу, а вам не страшно? Та поки що дрижаків не вибиваю (Стельмах, 2, 1982, с. 191); Парубки, сидячи під мостом, хапали дрижаки на морозі, а далі надумались вискакувати з-під мосту та лякати прохожих (Нечуй-Левицький, 6, 1966, с. 359); Семен загорнувсь у свиту, але його взяли дрижаки (Коцюбинський, 1, 1955, с. 124); Та се ж і гріюся, бо дрижаки-таки добре пробрали! відказую їй (Панас Мирний, 1, 1968, с. 373); За Ганною Антонівною мене послали, – веду їх, а саму як трясця трусить (Яновський, 1, 1982, с. 175); І боюся так, що мене аж пропасниця трясе і цікава я знати, чи то Грегора впіймали, чи кого іншого (Нечуй-Левицький, 4, 1963, с. 353); Його часто трусила лихоманка, а він казав, що та хвороба має вийти з нього разом з потом (Донченко, 4, 1957, с. 18); В його руки трусились, неначе в пропасниці (Нечуй-Левицький, 7, 1966, с. 249); Ускочила [Оксана] у хату… бліда, труситься, мов лихоманка її б'є… (Квітка-Основ'яненко, 2, 1956, с. 439); Дзвоню зубами, бо мені зимно (Коцюбинський, 2, 1955, с. 268); – Я [Настя] вся дрижу, аж зуби цокотять, а голова горить, неначе в огні (Нечуй-Левицький, 4, 1960, с. 354); Новий здогад кидає мене в дрож, вогнем ударяє в голови (Збанацький. Малиновий дзвін, 1958, с. 351).

ДУЖЕ СИЛЬНО



(з максимальним напруженням) з усієї (зо всієї) сили; з усіх сил; скільки [є] (що є, було, стає, ставало і т. ін.) сили (духу); аж дим іде; (не стримуючись) на повну котушку; на всі [спусти] й заставки (застави); на всі заводи; на чім (на чому) світ [стоїть]; аж гай гуде (шумить); небу (небові, на небі) жарко буде (стало, стане); (із сл. кричати, лаяти, гукати) на все горло; на всю (повну) губу; (перев. із сл. закохатися) по [самі] вуха; по зав'язку; (із сл. лити – про дощ), як (мов, наче) з відра; (із сл. бити, гнати) [і] у хвіст і [в] гриву.

Остап опирався бистрині з усієї сили, але його кіл мало що помагав (Коцюбинський, 1, 1955, с. 355); Панас раптом закричав з усієї сили (Яновський, 2, 1958, с. 178); Малуша не боялась роботи, як і раніше, вона працювала з усіх сил (Скляренко, Святослав, 1959, с. 105); В чистім полі, скільки сили, Я гасаю на коні (Грабовський, 1, 1959, с. 286); Він [Мойсей] боровся з своєю думкою дуже, дуже, скільки було сили (Нечуй-Левицький, 1, 1965, с. 141); Отож і вірив я в те, що треба кожному, наче тій смеречині, що в густому лісі зросла, скільки сили стає пробиватися до сонця (Муратов, Буковинська повість, 1959, с. 17); Ми тоді обидва хвилювалися й кричали, скільки сили ставало в молодих легенях (Хоткевич, 1, 1966, с. 147); Ось почав він що є сили жінку з хати викликать (Франко, 13, 1954, с. 268); З розгону налетів [Саїд Алі], що було сили вклеїв приставу кулаком у пику (Ле, Роман міжгір'я, 1953, с. 92); А кіт що є духу нявчить (Квітка-Основ'яненко, 2, 1956, с. 193); Працювали ми так, що аж дим ішов (Микитенко, 1, 1957, с. 472); «Невже в мене [Павлуші] сили нема крикнути?» Яво! гукаю, як то кажуть, на повну котушку (Нестайко, Тореадори з Васюківки, 1973, с. 52); Уласевич повсякчас любив точить за себе брехні на всі застави (Нечуй-Левицький, 8, 1967, с. 291); На всі спусти й заставки Мирка лаяла й ганьбили (Маковей, Вибране, 1954, с. 457); – Слухайте мене, на усі заводи кричав Уласович. Адже я сотник! (Квітка-Основ'яненко, 2, 1956, с. 180); Благав на чім світ стоїть (Кобилянська, 1, 1962, с. 170); Побив [козак] шаблю біс із нею! Враз метнувсь поміж підвід і вже ворога люшнею колошматив на чім світ (Білоус, Обережно: слово! 1984, с. 50); Літом, приміром, у дроковицю… Вискочив з воловні та як ударив, задравши хвоста, вниз по містку, аж гай гуде! (Остап Вишня, 1, 1974, с. 346); – Так трясонемо [розкритикуємо], аж гай шумітиме (Большак, Образа, 1980, с. 10); Бігли, мабуть, так, що небу жарко стало? (Довженко, 2, 1964, с. 108); Ми з Явою лукаво перезираємось і тягнемо на все горло: «У садочку старшину стрічає Дівчинонька, що його кохає» (Нестайко, Тореадори з Васюківки, 1973, с. 32); Яво! кричу я [Павлуша] на повну губу Яво! Агов! Де ти? (Нестайко, Тореадори з Васюківки, 1973, с. 79); [Риндичка:] Як прийнялась же я її коренити: лаю на всю губу, а вона мовчить та все годує Рябка (Кропивницький, Вибрані твори, 1967, с. 247); – Ну, та й вшелепалась я [Онися] оце в біду по самі вуха (Нечуй-Левицький, 4, 1966, с. 243): – Хіба вона [Ярина] винна, що я [Залужний] втелющився по зав'язку та й розкис ось, як мокра ганчірка? (Збанацький, 1, 1974, с. 127); А грім раз у раз надавав та надавав, а блискавка раз у раз мигтіла та горіла, чутно, дощ, як з відра, полив, ось піднявсь і вітер і жалібно завив, застогнав у трубі, просячись у хату (Панас Мирний, 4, 1970, с. 27); [Козюра:] – А ми в тилу по них ударимо. Щоб, значить, і у хвіст, і в гриву дісталося петлюрякам (Цюпа, Через терни до зірок, 1986, с. 202).

ДУМАТИ



Достарыңызбен бөлісу:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   27




©dereksiz.org 2024
әкімшілігінің қараңыз

    Басты бет