М. П. Коломієць є. С. Регушевський за редакцією В. О. Винника київ «радянська школа» 1988 коломиец н. Ф., Регушевский е. С
стерти (зітерти, змести) з лиця землі
жүктеу/скачать 2.88 Mb.
|
стерти (зітерти, змести) з лиця землі кого; зім'яти (стерти) на табаку кого; стерти (зітерти, розтерти) на (у) порох; стерти (забити, побити) на макуху кого; вигубити з корінням і насінням; не лишити (не зоставити) [і] на насіння; вирубати на капусту; до нігтя; під ніготь. Мовчать, як німі, Тільки очима пропікають наскрізь, стирають його з лиця землі (Сологуб, Полинове причастя, 1975, с. 325); Твій Гітлер мріє знищити мене, зітерти з лиця землі, щоб мою країну посіла фашистська наволоч, чума XX століття (Яновський, 1, 1982, с. 215); – Вони б мали й один одного в ложці води втопити, з лиця землі змести!.. (Панас Мирний, 1, 1954, с. 274); Я тебе зімну на табаку (Словник Грінченка, 4, 1959, с. 241); [2-й прохач (озивається):] Як би ж то визволить! Ти б їх скрушив, тих вражих монтанівців, стер би в порох! (Леся Українка, 2, 1951, с. 492); В останньому ряду хтось гармошку витяг і потихеньку «тре на порох усіх катів»: «Ми всіх катів зітрем на порох» (Остап Вишня, 1, 1974, с. 146); – Чого ж ти припер нашу землю плюндрувати? Тебе ж тут, слимаче, зітруть на макуху (Ільченко, Козацькому роду нема переводу, 1958, с. 436); – Які не повтікали [нападники], то усіх забили на макуху (Стороженко, 1, 1957, с. 395); – І записують те, що треба б зовсім скасувать, вигубити з корінням і насінням, – промовив Воздвиженський (Нечуй-Левицький, 2, 1965, с. 82); – Як що робити? Бити [панів]. Не лишити і на насіння (Коцюбинський, 3, 1974, с. 106); – По конях! Доженемо! Не зоставимо на насіння (Гончар, 2, 1959, с. 251); Прийшлося попобігати за ними, доки вирубали на капусту (Яновський, 2, 1983, с. 235); – Треба тільки за діло дружно братись, урожай виростити, голод перемогти, спекулянтів – до нігтя (Збанацький, 4, 1964, с. 408); – Ти дивись мені, командуй як слід! – Добре, добре, – відповів Щорс. – Щоб порядок був, чуєш? Коли хто не так – під ніготь! (Довженко, 2, 1964, с. 109). ЗНИЩУВАТИ ДОКАЗИ ЧОГО-НЕБУДЬ замітати сліди чого і без додатка; затирати слід (сліди); кінці [у воду] ховати (пускати). Практичний рахівник узяв собі добре правило: бути обережним і своєчасно замітати сліди (Кириленко, Вибране, 1960, с. 292); – Ти чого звернув сюди? – Сліди замітаю (Стельмах, 3, 1982, с. 87); Затрем усякий слід тих споминок важких (Франко, 10, 1954, с. 67); Правда, це не завадило засудити нас до страти – треба ж було ховати кінці в воду (Стельмах, 4, 1983, с. 57); – Треба тут пустити кінці в воду (Стельмах, 3, 1983, с. 75–76). ЗРАДЖУВАТИ (порушувати вірність у коханні, в подружньому житті) наставляти роги кому, зневажл.; скакати (стрибати) в гречку, жарт.; скакати (стрибати) в горох, жарт.; скакати (стрибати) через пліт, жарт. Хто вона? Примхлива донька якогось солідного таточка? А може, з тих, що вискакують заміж за стареньких академіків, а потім наставляють їм роги? (Зарудний, На білому світі, 1967, с. 9); [Кость:] Ви вірите жоні – вона ж сміється з вас і в гречку скаче (Карпенко-Карий, 1, 1960, с. 453); Вона, мабуть, не знала, що цей оратор кілька годин тому позаочі давав їй зовсім іншу характеристику: «Хороша вчителька, але обдурює свого Тита направо й наліво, тримає старого осла під чоботом і тільки й дивиться, щоб стрибнути кудись, як не в горох, то в гречку» (Збанацький, 1, 1974, с. 50); Зі своєю ж дружиною Матвій жив на віру, твердо вирішивши, що так йому буде спідручніше: невінчана жінка таки побоїться з кимсь скочити через пліт (Стельмах, 1, 1982, с. 104); Навіть в такий час… підсміюється [Іван] в душі з Денисенка, який за землею не бачить, як жінка з іншими стрибає через пліт (Стельмах, 2, 1982, с. 106). ЗРОБИТИ НЕПРИЄМНІСТЬ підвезти візка кому; підкласти (підсунути, підставити) свиню кому; підвести підступ під кого; підставити [під ноги] стілець (стільця, стільчик) кому; піднести чемериці кому; (завдати неприємностей кому-небудь, наговоривши щось про нього) пустити жука про кого; (завдати великого горя, страждань, неприємностей) залити (залляти) за шкуру сала кому. Вчителька вона хороша, лагідна.., а я їй підвіз такого візка (Смілянський, Сашко, 1957, с. 10); – Хоч би знати, хто це нам підклав таку свиню. Невже ми повинні через твого Костя Хмеля сидіти вдома, а всі попливуть до Канева? (Яновський, 2, 1954, с. 89); – Свиню ти мені підсунув добру (Збанацький, Курилові острови, 1963, с. 179); Як хотілося Маценкові зараз вилаяти Снігура, щоб не підставляв він свиню своєму старому другові (Автомонов, Щастя дається нелегко, 1959, с. 62); – Це Коцюбенко підвів під мене підступ! – сказав о. Артемій і постановив виселити Коцюбенка з села (Нечуй-Левицький, 6, 1966, с. 178); – Та наші пани, – промовив о. Мойсей, – таки догоджають батюшкам, хто вміє кілька слів цвенькнути по-польській [по-польському]… – Зате ж підставляють вони стільця тому, хто не годить їм! – промовив о. Хведор (Нечуй-Левицький, 1, 1965, с. 136); – Я вже чув, що цей нахабний калугер вже підставляє мені під ноги стільчика, де тільки зможе (Нечуй-Левицький, 8, 1967, с. 49–50); [Граф:] О, ціп і дієта їх вилічить скоріш, ніж Баден, а щодо тітки і нареченої моєї, то їм я піднесу такої чемериці, що чхатимуть довгенько і відціля тікатимуть, як від чуми (Карпенко-Карий, 2, 1960, с. 17); [Хома:] Я добре зробив, що пустив Грицькові про неї [Марусю] жука (Старицький, 2, 1964, с. 449); – Мовчи! – скрикнула Пріська. – Хоч ти не заливай за шкуру сала: і без того залили вже мені! (Панас Мирний, 3, 1969, с. 37); [Андрій:] Ти думаєш, Семене, що я виную Уляну та Харитона, хоця ж вони і залляли мені гарячого сала за шкуру (Коцюбинський, 1, 1961, с. 323). З'ЯВЛЯТИСЯ очі показати (появити); (зустрічатися з ким-небудь) на очі потрапляти (попадати, навертатися) кому, на чиї; (показуватися де-небудь) витикати (вистромляти) носа. [Храпко:] А двісті рублів узяв, як одну копієчки взяв, та три роки ні кує ні меле. Хоч би очі коли появив, сказав, що неспроможність, – одстрочити йому чи перестрочити (Панас Мирний, 6, 1970, с. 87); Стріляли без попередження по першому-ліпшому, хто попадався командам на очі, боячись, щоб ніхто не побачив їхню роботу (Гончар, 2, 1978, с. 177); – Що буде, як на поліцію або на фашистів натрапите? – А Юрко, а Вовка, а дід Захарко? Йому сто років, і не боїться, а мені не можна й носа нікуди виткнути – страшної (Лисенко, Наказ лейтенанта Вершини, 1984, с. 11). Пор.: НЕ З'ЯВЛЯТИСЯ. ІНОДІ
– Лікаря ми будемо присилати час від часу (Тютюнник, Вир, 1964, с. 444); У вікно моє вривались від часу до часу дивні гуки, такі виразні серед глибокої ночі (Леся Українка, 3, 1952, с. 576); – Чого там розходився? Та я ж під час на місяць раз і без того голився! (Гулак-Артемовський, Байки. 1958, с. 159); – Ви таки, мамо, чудні як коли! (Головко, 2. 1957, с 243). ІТИ
ЇСТИ
кидати на зуб (зуби) що; (їсти з великим апетитом, жадібно) їсти (уминати, уплітати, убирати, теребити і т. ін.), що аж за (поза) вухами лящить, жарт.; за обидві щоки уминати (уплітати, натоптувати і т. ін.) що, розм.; уминати (уплітати, вульг. тріскати і т. ін.) на всі заставки (застави), зневажл.; уплітати на весь рот, зневажл.; (їсти надміру) їсти немов не в себе; укладати в копи, жарт.; набивати пельку, вульг. – От матінку маю, – скаржився Денис… – Де що в хазяйстві найласіше – зараз же кида собі на зуби. Прірва якась. Щоб я живий був! (Тютюнник, Вир, 1964, с. 242); Своє сало в торбі тримає, а моїх курей їдять, аж за вухами лящить (Тютюнник, Вир, 1964, с. 357); Він… уминав яєшню, аж за вухами лящало (Панас Мирний, 1, 1954, с, 297); Діти так уминали пісну страву, що аж за вухами лящало (Стельмах, 1, 1982, с. 224): Леонід Семенович був голодний і без церемоній уплітав борщ, аж за вухами лящало (Нечуй-Левицький, 6, 1966, с. 206–207); – Кинулись на гуску, як вовки на вівцю. Тереблять аж за вухами лящить (Нечуй-Левицький, 9, 1967, с. 301); Тепер тільки справжнє свято і наступило: зацокали чарки, забряжчали тарілки – розвернулася гульня: той п'є, той убирає, аж за вухами лящить, – довго дожидали, зате ж і діждалися (Панас Мирний, 5, 1970, с. 24); Все військо добре убирало, Аж поза ухами лящало. Один перед другим хватав (Котляревський, 1, 1952, с. 167); Круг столу сиділи хлопці, і кожен за обидві щоки вминав гостинці з дому: масло, яйця, горішки (Головко, 1, 1957, с. 144); Особливо не соромився.., Денис: чуже сало та хліб він уплітав за обидві щоки, так що на лобі аж піт виступив (Тютюнник, Вир, 1964, с. 143); Мале дівча, повертаючись, навіть усміхнулось, зиркнувши на його і побачивши, що він на всі заставки уминав принесену їжу (Досвітній, Гюлле, 1961, с. 26); А Воздвиженський, поїхавши до Лаври без снідання і дуже виголодавшись, уплітав на всі застави печеню (Нечуй-Левицький, 2, 1965, с. 85); Але Маша, незважаючи на здорову зателепувату ложку, таки добре мотала з миски галушки й уминала, на всі застави, бо в дорозі таки добре виголодалась (Нечуй-Левицький, 8, 1967, с. 23); Софія Леонівна тріскала на всі застави шинку, неначе нічого перед тим і не трапилося (Нечуй-Левицький, 8, 1967, с. 103); Голодні бурлаки уплітали свіжу щуку, осетрину й білугу на всі заставки (Нечуй-Левицький, 2, 1965, с. 97); Отець Єремія таки не втерпів: одшматував прездоровий шматок поросятини, похапцем нагріб начинки й почав уплітати на весь рот (Нечуй-Левицький, 5, 1966, с. 332); Єдине, що вміє Санько робити з успіхом, – це їсти. Їв він немов не в себе (Збанацький, 2, 1964, с. 47); Свікліцький похапцем укладав у копи полудень аж редька хрущала в його зубах на всю хату, і в його аж за вухами лящало (Нечуй-Левицький, 7, 1966, с. 276); Той борщ був такий смачний, що вербівські бурлаки, виголодавшись після дороги, через велику силу набивали ним пельку (Нечуй-Левицький, 3, 1965, с. 80). Пор.: ПОПОЇСТИ. КАРТАТИ
(гостро критикувати) брати в шори; знімати стружку з кого; протирати (драїти) з пісочком кого; накручувати хвоста кому, зневажл.; (докоряти, роз'яснюючи неправильність чи недостойність поведінки і т. ін.) вичитувати (читати) мораль (нотацію, проповідь); (лаючи, змушувати робити так, як це потрібно) на гречку переганяти; (дуже ганити, лаяти) кидати громи (громами) на кого; давати (здавати, надавати) прочухана (прочуханки) кому; давати джосу кому; милити шию (голову, холку) кому; наминати чуба (чуприну) кому; (виражати в гострій формі незадоволення чиїмись вчинками) давати (задавати) [добру] нагінку кому; завдавати гарту кому; давати перцю кому; давати припарки кому; чистити на всі боки кого. Як приїхав з дідом секретар, та як викликав Гаркушу прямо з постелі в контору, та як узяв його в шори (Рябокляч, Золототисячник, 1948, с. 52); – Щойно Плужник стружку з мене знімав, – пожартував Тарас. (Ткач, Плем'я дужих, 1961, с. 291); Я розповідав йому про поведінку викладача математики Батожчука. – На конференції треба буде протерти з пісочком, – зігнувся над столом Будяк, щоб записати собі про Батожчука (Збанацький, 1, 1963, с. 429); Від нього перепадало всім: і мотористам, і комендорам, і сигнальникам. Гейка він теж неодноразово драїв, як то кажуть, з пісочком (Ткач, Жди, люба дівчино, 1959, с. 22); [Берест:] Я вже накрутив хвоста головному архітектору (Корнійчук, 1, 1955, с. 113); Учитель, осміхаючись, ховає перстень в кишеню. Починає вичитувати мораль (Васильченко, 3, 1960, с. 309); – Чи не собі самому ви читаєте мораль, вам воно якраз такі афоризми потрібні! (Леся Українка, 2, 1951, с. 29); [Ястшембський:] – Вони мають претензію на опікунство надо мною й дуже люблять читати мені гидкі нотації (Нечуй-Левицький, 3, 1965, с. 196); Всі вони [дівчата] були певні, що Каргат зараз вичитає їм довгу нотацію (Шовкопляс, Інженери, 1956, с. 44); – Нащо ти мені проповідь читаєш, – примирливо озвався Петро, – що ж тут лихого, як дівчина трохи прокаталася? (Лисенко, Наказ лейтенанта Вершини, 1984, с. 82); Ніхто нічим не вгодить Олексієві Івановичу: і те не так, і друге навиворот [навиворіт]!.. Перешиває Олексій Іванович дівчат – на гречку, як кажуть, переганяє (Панас Мирний, 4, 1955, с. 233); – Ви, шановний добродію.., не раз кидали громи на нелюбих вам поетів або артистів (Франко, 16, 1955, с. 293); Перед начальником стояв не хто інший, як посильний з канцелярії, отой похмурий червоноармієць, якому щодня доводилось давати прочухана (Збанацький, 4, 1964, с. 280); – Попались? А злазьте сюди! Я тепер вам дам джосу! – гукала бабуня (Нечуй-Левицький, 4, 1966, с. 266); Павлик спокійно зауважує: – Це він тут поетом став, а в нас йому, пригадуєте, скільки разів шию милили за грубощі в повітрі (Гончар, Тройка, 1963, с. 73); – Я знаю, що ти будеш милити мені холку, – додав Логвин. – Адже ж будеш? – запитав він, позираючи трохи винувато, чекаючи, що на це скаже секретар парткому (Епік, Твори, 1958, с. 57); В райкомі мені чуба нам'яли, але я свого добився, все поле засіяв у строк (Кучер, Трудна любов, 1960, с. 109); – Якщо ж ми вчора, скажімо, були з директором на третій фермі і Пахом Хрисанотович давав там комусь нагінку, то треба ж його везти туди й сьогодні: хай перевірить, чи виконано його розпорядження (Гончар, 5, 1979, с. 67); Бач, спробував би їй хто два місяці не писати, задала б гарту!.. (Леся Українка, 5, 1955, с. 137); [Лубенець:] І йому [Шаповалу], й Денису Панасовичу я давав перцю, не зважаючи ні на ордени, ні на роки (Автомонов, Коли розлучаються двоє, 1959, с. 669); Якщо не підвищите ланці Одарки Врожай хоч разочків у п'ять – Дамо на бюро вам такої припарки, Що будете вік пам'ятать (С. Олійник, 2, 1968, с. 73); Бувало й так, що сам голова запросить до себе винного …і вже як почне ганьбити, як почне чистити на всі боки, аж піт з тебе ллється (Рудь, Гомін до схід сонця, 1959, с. 42). Пор.: ВИЛАЯТИ. КІНЕЦЬ
(перев. у знач. прис.) і (й) амба (гамба, амінь); та й по всьому; і (та й) квит; і (та й) ділу (справі) кінець; і (та й край): та й кінці в воду; та й годі; та й вже. – Почекайте, почекайте! Ще два тижні – й гамба! І пара з їх не піде! (Остап Вишня, 1, 1974, с. 272); Його [Грака] та Лесю лишити в бригаді – й амінь! (Хижняк, Невгамовна, 1961, с. 125); Деякі прожили тут і всі десять років, але не забагатіли, хіба що із землянок перейшли в хати рублені, а майна того, що на плечах та біля печі, та й по всьому (Панч, Гомоніла Україна, 1954, с. 119); У нього [Етто] така ж печаль, як у Чумака: дружина не захотіла з ним жити. Не захотіла – і квит (Тельнюк, Білий камінь, 1984, с. 247); – Таке й скажете! – обмахується од Гнатових слів Христя. – Будь як дома, та й квит! (Вирган, В розповні літа, 1959, с. 305); Проковтнув би його [вареник], та й кінець ділу (Квітка-Основ'яненко, 2, 1956, с. 110); – Що мені люди, я сам собі хазяїн, та й край! (Васильченко, 3, 1960, с. 95); – Та вже з ним як не говорили – затявся і край (Цюпа, Назустріч долі, 1958, с. 436); – Виключити із школи, та й кінці в воду, – рішуче відрізав Шухновський. – Іншого виходу не бачу (Збанацький, 1, 1974, с. 299); Перед нею [братовою] затихну, поплачу нишком, та й годі (Марко Вовчок, 1, 1955, с. 5); – Поможи, сину.. одвези в гай… Тепер зима, швидко застигну… Хіба бабі багато треба? Раз-два дихнула, та й вже (Коцюбинський, 2, 1955, с. 274). КЛАНЯТИСЯ
КОРИТИСЯ
(беззаперечно слухати кого-небудь, бути залежним від когось) ходити в шорах; ходити [як] по шнуру; ходити навшпиньки; ходити на пальцях (на [одних великих] пальчиках); ходити (йти, бути, перебувати і т. ін.) на поводку (на поводі) в кого, чиєму; ходити [як (мов, немов і т. ін.)] по струні (по струнці, по струночці). [Ізоген:] Тепера з молодими трудно. Мов коні-неуки, рвуть поводи і не хотять ніяк ходити в шорах (Леся Українка, 3, 1952, с. 297); [Іван:] Гори передо мною, по шнуру ходи! Ото по мені! (Панас Мирний, 5, 1955, с. 242); Коло мене жінка буде ходити навшпиньки, на одних великих пальчиках (Нечуй-Левицький, 2, 1965, с. 17); – Ти мій авторитет підриваєш! На поводку в Гайворона ходиш! (Зарудний, На білому світі, 1967, с. 274); – Ге-е! У мене так! – знову опускаючись на місце, сказав Яків, – у мене держись! Сказано по струні ходи – і ходи! (Панас Мирний, 4, 1970, с. 229); Йонька… ганьби забути не міг, вона вічно смоктала його за серце, як чорна п'явка, і часто він вибухав таким гнівом, що всі ходили як по струнці, чекаючи доки перейде буря (Тютюнник, Вир, 1964, с. 7); У них [панів] жінки перед мужиками як по струночці ходять (Квітка-Основ'яненко, 2, 1956, с. 473.) КРИЧАТИ (голосно) горло драти (дерти); (від болю, з розпуки) криком кричати. [Голос Дениса:] Уже почали горло драть (Старицький, 3. 1964, с. 7); А там [у кінопавільйоні] хтось біг, хтось горло дер, хтось тяг під грати апарати… (С. Олійник, 3, 1968, с. 52); Не раз дорікав Марко в думках, скаржився на своє безталання. Бувало така досада запече серце, що криком кричав би (Цюпа, Назустріч долі, 1958, с. 424). КУДИ ХОЧ
(будь-куди, у будь-який бік – уживаються, коли проганяють або відпускають кого-небудь) на всі чотири; на всі чотири боки; на [всі] чотири вітри (сторони). – Спи, коли даю пристановище в моїй хаті, а то, про мене, на всі чотири! (Нечуй-Левицький, 1, 1965, с. 208); Роздивився зблизька – інтересно, які в нього [зайця] очі? – та й біжи собі на всі чотири боки (Григір Тютюнник, Деревій, 1969, с. 7); – А йдіть ви собі на всі чотири вітри, бо, їй же богу, битиму! (Коцюбинський, 1, 1961, с. 41); Максим полежав ще з місяць; дали йому «чисту», почепили ще нову медаль та й випустили на всі чотири сторони (Панас Мирний, 2, 1969, с. 165); Йди на чотири вітри (Українські народні прислів'я, 1955; с. 310). ЛАГІДНИЙ (про добру, покірну, сумирну людину) муху (мухи) зобидить не зможе (не зобидить, не зачепить); хоч до рани прикладай (приклади); хоч у вухо вбгай (бгай, клади). – Василько щастя людям хтів зробить. Він муху – й ту зобидить би не зміг! (Кротевич, Вибране, 1959, с. 583); – Іноді він такий добрий, хоч до рани приклади, а інколи, ні сіло ні пало, зразу ж за попругу хапається. А хіба може любов з попругою бути? – Може, може, Максиме! – сміється Орина. – Ти, певне, заробив на горіхи? (Стельмах, 1, 1982, с. 446); – От люба в нас дитина Юрко! – часом говорила Маруся до чоловіка. – Приязненький та ласкавенький, хоч у вухо вбгай, а про Уласа не знаю, що й сказать (Нечуй-Левицький, 5, 1966, с. 28); – О, Серьожка!.. Він же в мене такий, хоч у вухо його клади (Гончар, 2, 1978, с. 167). ЛЕГКИЙ
(невагомий) легкий як пір'їна (як пір'їнка); легкий як (мов) пух (пушинка). Цілими купами зостановлювалися [зупинялися] коло них молоді міщаночки, і їх очі горіли, дивлячись на довгі разки доброго намиста, червоних кришталів, легких як пір'їна, шляпок, що, мов метелики, крутилися на довгій, через усе вікно, вірьовочці (Панас Мирний. 5, 1970, с. 329); На мить їй здалося, що вона стала легка, як пір'їнка (Ткач, Плем'я дужих, 1961, с. 6); Розлилась Рось.., то вигинаючи воду, наче шию, то розбиваючи її білими краплями в білій легкій, як пух, піні (Нечуй-Левицький, 1, 1965, с. 104); Вона йшла під руку з гвардійцем.., на голові мала білий капелюшик, легкий мов пушинка (Леся Українка, 3. 1952, с. 622). ЛЕГКО
(дуже просто, швидко без будь-яких зусиль, з діесл. дістати, датися, зробити і т. ін.) за іграшку (іграшки) кому; [як] раз плюнути; як з гори котитися (бігти); (дуже просто і швидко) як собаці (Сіркові, Сірку) муху з'їсти. Йосипові і грамота за іграшку далася… (Панас Мирний, 5, 1955, с. 44); Пріська мовчала. Вона знала добре цього Грицька: не було гарячішого чоловіка на селі, як він. Розсердити його – як раз плюнути; а коли розсердився – як реп'ях той учепиться Краще мовчати (Панас Мирний, 2, 1969, с. 15); Пожар, небезпека, згоріти можна, загинути – раз плюнуть, а ми, незважаючи на це все, в огонь, мовляв, ліземо щоб свиснути покров і богові в дар принести (Остап Вишня, 1, 1974, с 284): Катрі… за чоловіком жилося, «як з гори котилося» (Григір Тютюнник, Батьківські пороги, 1972, с. 24); Розсмішити мене [Сашка] було – як з гори бігти, і я вже ладен був качатися по поріжку від сміху (Левада, Ріки невпинна течія, 1984, с. 32); На божому світі усього досхочу – не бракує теж і молодців-брехунів, що збрехати їм за превеликі ласощі, а забожитися – як Сірку муху з'їсти (Марко Вовчок, б, 1956, с. 260). ЛЕДАРЮВАТИ (нічого не робити) байди (байдики) бити; баглаї били (годувати, гнути); гандри бити, діал.; бомки бити, заст.; ханьки м'яти; собак ганяти; дурня валяти (клеїти); гав (ґави) ловити; горобцям дулі давати; лежати лежнем; (сидіти без діла) сидні (посиденьки) справляти; сидіти склавши (згорнувши) руки; (постійно гуляти, уникати праці) походеньки [та посиденьки] справляти; і (й, ні, ані) за холодну воду [не братися (не взятися)]; і пальцем не торкатися (не приторкатися) до чого; [і (й)] з-під пазурчика (пазурця) собі не виколупнути; сім неділь (вихідних) на тиждень справляти (мати). – Глянеш, скільки тих старшокласників – парубчаки ж, траси могли б будувати, а вони ціле літо байди б'ють (Гончар, 6, 1979, с. 26); Та коли воно таке було, щоб ото прості люди та своїх дітей байдики бити привчали (Збанацький, Морська чайка, 1959, с. 172); От, баглаї б'є (Номис, № 10940); [Ольга:] Замість праці ти баглаї годував та завидував всім, всіх ганьбив і пестив дурну думку: чи не можна б до своїх рук прибрати все те, що другі гіркою працею здобувають (Кропивницький, 3, 1959, с. 197); – А тепер, коли який-небудь місяць-півтора зосталося до іспитів, – гріх було би баглаї гнути (Хоткевич, 1, 1966, с. 159); Руш, хлопці, до школи, борзо, не поволі! Уже доста гандри бити, прийшла пора, щоб ся вчити [вчитися] (Федькович, 1950, с. 51); – Погода добра, треба поспішити зі жнивами, а ви б'єте бомки на полі, аби день до вечора (Малицький, Вибране, 1966, с. 40); – Схаменись лишень, блазню! Треба діло робити, а не ханьки мняти [м'яти] (Квітка-Основ’яненко, 2, 1956, с. 203); – Геть чисто нагнав з роботи? – Та кажу ж тобі, що від п'ятнадцятого можу вже собак ганяти (Вільде, Сестри Річинські, 1958, с. 496); – Іди до печей на завод. Там дурня не будеш клеїти (Рудь, Гомін до схід сонця, 1959, с. 74–75); – Вона [дочка] в тебе увесь день божий сидить та ґави ловить, і за холодну воду не візьметься (Марко Вовчок, 1, 1955, с. 16); – Будь-яка робота свою ціну має. Давати горобцям дулі – це одне, а носити колоди за ту ж саму ціну ніхто не буде (Циба, На зламі, 1984, с. 16); Час такий, що нікому лежнем лежати не годиться!.. (Панч, Гомоніла Україна, 1954, с. 260); Електрика за все нам одробляє, І ми, звичайно, сиднів не справляєм (Вирган, В розповні літа, 1959, с. 229); – Чи ми ж такі багаті, щоб мені згорнути руки та посиденьки справляти? (Нечуй-Левицький, 1, 1965, с. 336); Посли від Венеції і Дубровнику… не сиділи склавши руки, а нагадували про себе щедрими дарунками султанові (Загребельний, Роксолана, 1983, с. 253); [Гнат:] Нудно тут сидіть, згорнувши руки (Карпенко-Карий, 2, 1960, с. 261); А Маша одмикувала од роботи зумисне й тільки посиденьки та походеньки справляла, навіть крадькома ходила на прогуляння на греблю до питля (Нечуй-Левицький, 8, 1967, с. 25); Маша не помагала Ївзі ні в чому й не бралась ані за холодну воду (Нечуй-Левицький, 8, 1967, с. 33); [Василина:] Чотири місяці, кажуть, лежить, і за холодну воду не візьметься (Карпенко-Карий, 3, 1961, с. 10); – Я звикла до того, що Кабанець – ні за холодну воду (Збанацький, 1, 1974, с. 201); Він згадував свій город і виноградник, той лад, який завела там Параскіца власними руками.., адже ні Маріцца, ні він і пальцем не приторкнулися ні до чого (Коцюбинський, 1, 1955, с. 265); Маєш будень – роби, а в неділю й з-під пазурчика не виколупай, бо й то робота (Коцюбинський, 2, 1955, с. 15); – Там, у городі, розкіш їм, воля, страху немає… От воно і звикне без діла сидіти, по сім неділь на тиждень справляти! (Панас Мирний, 3, 1954, с. 72). ЛИЦЕМІРИТИ (бути нещирим; лукавити, хитрувати) кривити душею; крутити хвостом; крутія крутити; (удавано, нещиро шкодувати з якогось приводу) лити крокодилячі (крокодилові) сльози; (приховувати під маскою доброзичливості свої погані наміри) надягати овечу шкуру.
ЛЮБИТИ
(дуже сильно, самовіддано) душі не чути в кому; дух ронити за ким, рідко; (виявляти закоханість до кого-небудь, намагаючись невідступно бути поряд) сліпма упадати за ким. Душі в доньці не чув, думав онуків за ручку водити, а тепер маєте (Панч, 4, 1982, с. 131); – Мало коли й дома сидиш – як те перекотиполе, все гуляєш. Я за тобою й дух роню, а ти мене забиваєш (Грінченко, 2, 1963, с. 368); [Одарка:] Парубки за нею сліпма упадають, а їй тілько б жартувать!.. (Карпенко-Карий, 1, 1960, с. 197). ЛЮДИНА
жүктеу/скачать 2.88 Mb. Достарыңызбен бөлісу:
|