Малі річки України: характеристика, сучасний стан, шляхи збереження

4. Характеристика основних річкових басейнів України

Таблиця 5

[Ресурсы поверхностных вод ..., 1978]

Свій початок Південний Буг бере поблизу с. Холодець Вінницької області; тече переважно з північного заходу на південний схід і впадає у Дніпровсько-Бузький лиман Чорного моря. До с. Новокостянтинів долина річки асиметрична, завширшки до 1,5 км, з низьким пологим лівим і більш високим та крутим правим схилом й широкою (0,6-1,2 км) заболоченою заплавою. Нижче, там, де річка перерізає Український кристалічний щит, долина звужується і нижче Вінниці має вигляд каньйону завширшки 200-300 м з крутими скелястими схилами. Ще нижче – до с. Олександрівка – долина широка з низькими пологими берегами та заплавою до 3,5 км. Річище у верхів'ї до с. Новокостянтинів має ширину 10-15 м, іноді – до 50 м, глибину – 0,2-0,5 м, швидкість течії незначна. Нижче ширина річки коливається від 20 до 200 м, глибина – від 0,5-1,5 м на перекатах до 2,5-5 м, іноді до 15 м на плесах, а швидкість течії – відповідно від 1,5 до 0,3 м/с. Від с. Олександрівка до гирла річище звивисте, завширшки від 80 до 1300 м. Нижче від с. Нова Одеса річка набирає характеру лиману з шириною до З0 км, глибинами – 4-7 м (іноді більше) з піщаним дном, частково замуленим.

4.2. Основні річкові басейни України

За сучасними картографічними даними на території Середнього та Нижнього Придніпров'я протікає 20,5 тисяч дуже малих, малих, середніх та великих річок загальною довжиною понад 105 тис. км (табл. 6). З них понад 14 тис. річок належать до басейну Середнього та Нижнього Дніпра і близько 6 тис. річок – до правобережжя Прип'яті. Більш як 65% усіх річок (по довжині) коротші 25 км (у басейні Прип'яті понад 70%), а 1/5 (у басейні Прип'яті понад 1/7) складають малі річки довжиною до 100 км.

 

Таблиця 6 - Кількість річок та їх довжина в басейні Дніпра [Ресурсы поверхностных вод..., 1971] >
  

Дніпро – типова рівнинна річка. Від витоку до м. Дорогобуж ширина долини – до 2 км, річище звивисте, завширшки до З0 м. Нижче ширина долини збільшується до 3-10 км, а річища – до 40-125 м. На території України річище Дніпра утворює рукави, багато перекатів, островів і обмілин. Ширина долини збільшується до 18 км, заплави – до 12 км. Нижче від Києва долина асиметрична: праві схили круті й високі, ліві – низькі та пологі. Вздовж Придніпровської височини долина відхиляється на південний схід. Між Дніпропетровськом і Запоріжжям річка перетинає Український кристалічний щит. До спорудження Дніпровської гідроелектростанції тут були Дніпровські пороги. Нижче від Запоріжжя Дніпро тече по Причорноморській низовині. У гирлі річка утворює численні рукави й протоки. Сучасний Дніпро від кордону з Білоруссю до греблі Каховської ГЕС – це каскад водосховищ (Київське, Канівське, Кременчуцьке, Дніпродзержинське, Дніпровське, Каховське), із створенням яких природне річище і частина заплави були затоплені. Різниця висот витоку і гирла Дніпра становить 220 м, середній похил водної поверхні річки – 0,10 м/км.

Дніпро звичайно поділяють на три частини: Верхній Дніпро – від витоку до Києва; Середній Дніпро – від Києва до Запоріжжя і Нижній Дніпро – від Запоріжжя до гирла.

У гідрографічному відношенні українська ділянка басейну Дніпра може бути поділена на 3 частини: 1) правобережжя р. Прип'ять, де найбільші її притоки беруть початок на Волино-Подільській і Придніпровській височинах; 2) лівобережжя Дніпра, де річки стікають із Середньоруської височини та її відрогів і течуть Придніпровською низовиною; 3) правобережжя Дніпра, де притоки беруть початок на Придніпровській височині.

Найбільш значними за водністю, площею водозборів і довжиною річками правобережжя Прип'яті і межиріччя Прип'ять–Рось є Стир, Горинь, Случ, Уборть, Уж, Тетерів та Ірпінь.

Найбільшими річками басейну Середнього та Нижнього Дніпра є Десна, Сейм, Снов, Рось, Сула, Удай, Псел, Хорол, Ворскла, Орель, Самара, Вовча та Інгулець.

Гідрографічна мережа басейну розвинута досить нерівномірно. В деяких районах, і насамперед, на Середньому Дніпрі, сході і півдні Нижнього Дніпра є території, де річкова мережа розвинута дуже слабко. Поряд з цим у верхів'ях річок Случ, Тетерів, Рось дуже маленькі річки та ручаї досить звичайні. Пересічна густота річкової мережі регіону – 0,30 км/км². Для басейну Середнього та Нижнього Дніпра вона складає 0,26 км/км², а для правобережжя Прип'яті – 0,39 км/км².

В басейні Середнього та Нижнього Дніпра найгустіша річкова мережа (0,3-0,5 км/км²) характерна для верхніх приток Росі, Сули, Псла, Орелі. Аналогічний розвиток має річкова мережа на правобережжі Прип'яті. Однак саме у верхніх ділянках басейнів Случі, Тетерева та Росі густота річкової мережі найбільша і коливається в межах 0,5-0,7 км/км². Слабко розвинута річкова мережа на лівобережжі Дніпра – поміж гирлами Десни та Сули (менш як 0,2 км/км²), а також у верхів'ях річок Самара та Вовча нижче р. Конка.

Більшість річок регіону – це типові рівнинні водотоки. Долини їхні у верхів'ях вузькі, V-подібні, на решті простору – широкі, трапецієвидні. Схили терасовані, праві – помірно круті та круті, ліві – пологі. Заплави – лучні, рідше – чагарникові, здебільшого сухі та рівні. Річища річок не розгалужені, помірно звивисті, рідше – сильно звивисті чи прямі. Досить часто річища значно зарослі водяними рослинами, особливо вздовж берегів. Дно – мулисто-піщане. Береги низькі, стрімчасті, задерновані або зарослі чагарниками. В межень річки сильно міліють, багато з них пересихають, перетворюючись у розрізнені плеса. На півдні пересихання таких відносно великих річок, як Орель, Самара, Вовча, Конка, Інгулець є звичайним явищем. Течія більшості річок спокійна.

Річкова мережа регіону може бути районована наступним чином:

1. 
   Річки лівобережжя, що течуть, здебільшого, в межах Придніпровської низовини, характеризуються великими довжинами і площами басейнів. Долини їх досить широкі (до 20 км), заплави широкі (до 1,5-3 км), лучні, рідше чагарникові, помережені рукавами та старицями. Річища звивисті, у деяких річок – каналізовані; здебільшого повністю заростають водяною рослинністю. Для річок району характерним є добрий розвиток плес та озероподібних розширень. Похили річок незначні.
   
2. 
   Правобережні притоки переважно беруть початок на Правобережній височині. Вони різняться від попередніх меншими довжинами і площами басейнів, вужчими долинами (0,5-1,3 км) і неширокими (0,1-0,4 км), здебільшого сухими заплавами. Русла річок помірно звивисті. Якщо вони заростають водяними рослинами, то лише вздовж берегів. Похили річок досить значні.
   
3. 
   Правобережні та лівобережні притоки Дніпра, що течуть, зазвичай, Причорноморською низовиною, розпочинаються на південно-східних відрогах Придніпровської та північних схилах Приазовської височин. Долини річок асиметричні, широкі (1-3 км). Заплави шириною 0,1-0,4 км. Русла звивисті, влітку повністю заростають водяними рослинами. Більшість річок пересихає, перетворюючись у ланцюги розрізнених плес.
   
4. 
   Річки правобережжя басейну Прип'яті. Більшість річок належить до типових рівнинних річок. Вони мають широкі долини із заболоченими заплавами. Подекуди в долинах оголюються ділянки кристалічних порід, тоді річка тече глибокою ущелиною. Річки вирізняються малими значеннями глибини, швидкості течії та похилу, в річищах відмічають значну кількість нестійких піщаних перекатів.