Басейн Дунаю займає південні та південно-східні схили Східних Карпат, Закарпаття і південно-західну окраїну Причорноморської низовини. Сюди належать річки басейнів Тиси, Серету, Прута, а також кілька річок, що впадають в Дунай або Придунайські озера нижче гирла Прута. Басейн, що охоплює 5,3% території України, налічує 17612 малих річок сумарною довжиною 35,2 тис. км. Середня густота річкової мережі – 1,12 км/км2 (у Карпатах – до 1,7 км/км2).
Дунай є найбільшою рікою Європи: довжина – 2960 км, площа басейну – 817000 км2. У межах України – лише невелика частина нижньої течії річки завдовжки 174 км (від м. Рені до гирла).
Розмірами Дунай поступається лише Волзі. Його водні ресурси формуються, в основному, в гірських районах Альп, Балкан та Карпат. В Українських Карпатах розташовані верхні ділянки трьох великих лівобережних приток Дунаю – Тиси, Пруту, Серету. Ці ділянки становлять лише близько чверті довжини кожної з цих річок, але саме на них припадає понад 90% їх спаду, а за рахунок рясних дощів на верховинах тут формується і найбільша частина стоку. А це – близько 15 км3 води на рік, або 7,3% загального стоку Дунаю.
Територія Українських Карпат у межах басейну Дунаю є найбільш водозабезпеченою в Україні: в середньому на 1 км2 площі тут припадає понад 600 м3 річного стоку. Саме тут найгустіша річкова мережа: на 1 км2 у горах припадає від 1 до 1,8 км, а в передгір’ях – 0,5–0,6 км водотоків. Тільки в басейні Тиси нараховується понад 9 тис. маленьких річок, річечок, струмків та потічків, у басейнах Пруту, Черемошу – понад 6 тис., Ужу – більше тисячі. Тут розташовані найменші водозбірні басейни держави (табл. 4).
Таблиця 4
Кількість річок та їх довжина в басейні Дунаю
[Ресурсы поверхностных вод..., 1978]
Категорія річок
|
Довжина, км
|
Загальна кількість
|
Довжина, км
|
Найменші
|
Менше 10
|
18366
|
31768
|
|
10-25
|
302
|
4638
|
Малі
|
26-50
|
74
|
2518
|
|
51-100
|
26
|
1753
|
Середні
|
101-200
|
5
|
584
|
|
201-300
|
–
|
–
|
|
301-500
|
–
|
–
|
|
501-1000
|
3
|
1290
|
|
1001-2000
|
–
|
–
|
|
Більше 2000
|
1
|
174
|
Всього
|
18777
|
42725
|
7356
|
Для річок Дунайського басейну порівняно з іншими карпатськими річками характерний найбільший уклін водозбору (230%) та найбільший модуль стоку (для приток високогір’я ця величина сягає 20-30 л/с з 1 км2, у верхів’ях Тересви, Шопурки та Мокрянки – 35–45 л/с з 1 км2; для приток середньогір’я – 10-20 л/с з 1 км2). Переважає дощове живлення річок, тоді як на решті території України його частка не перевищує 10%.
Основний об’єм водних ресурсів Дунаю, що формується в Україні (73%), припадає на басейн Тиси – найбільшої притоки Дунаю. Майже 1000 км блукає Тиса поміж скель та передгір’їв Східної Європи, прокладаючи собі шлях до Дунаю. На окремих ділянках Тиса слугує кордоном для цілого ряду держав: України, Румунії, Угорщини, Словаччини, Югославії. Початок вона бере на території нашої держави, в горах південно-східної частини Закарпатської області. На верхніх ділянках Тиса – типова гірська річка з вузькою, стиснутою гірськими хребтами долиною. Вона надзвичайно швидкоплинна (швидкість течії – 2-3 м/с). Хоча на території України зосереджено близько 8% (майже 13 тис. км2) водозбірної площі цієї річки, тут формується понад 25% її річного стоку. Українська частина басейну Тиси простяглася на 250 км. Він на 45% зайнятий низинами, на 31% – горбами та пагорбами та на 24% – гірськими територіями (в долині Тиси є гори, що сягають висоти 2500 м). Утворюється Тиса від злиття двох ініціюючих приток: більшої – Чорної Тиси та меншої – Білої Тиси. На півдні, а особливо на заході, вододільна лінія між басейнами Тиси та Дунаю проходить піщаними пагорбами і чітко не виражена.
Зі схилів Свидовця беруть витоки ще дві великі східні притоки Тиси – Косівка та Шопурка. Вони, як Чорна та Біла Тиси, утворили глибокі, крутосхилі долини серед гірських масивів. Злиття двох гірських стрімчаків – річок Мокрянки і Брустурянки – утворює найбільшу східну притоку Тиси – ріку Тересву. Теребля – майже стокілометрова права притока Тиси – починається в центрі Горган на висоті понад 1900 м над рівнем моря. Неподалік від її витоків, на висоті 989 м н.р.м. утворилася заповнена водою карстова воронка – перлина Карпат – Синевирське озеро.
Ще одна велика східна притока Тиси – Ріка – витікає зі схилів гори Чорна Ріка на висоті близько 1200 м і в Тису впадає в околицях м. Хуст. За водністю Ріка вдвічі більша Тересви. У середній її течії, біля с. Нижній Бистрий, долини Ріки і Тереблі розділяє високий хребет завширшки лише 4 км. Тут побудовано високонапірну гідроелектростанцію, турбіни якої рухають води Тереблі, що течуть крізь пробитий у горі тунель.
Центральну частину Закарпаття займає басейн Боржави, західну – Латориці. Латориця та її права притока Уж на території Словаччини впадають у річку Лаборець, яка впадає в Бодрог – праву притоку Тиси.
Боржава розпочинається вузькою долиною у межигір’ях Полонинських гір. Але гірською її можна назвати лише у верхній, частково у середній течії. Нижні її ділянки, після впадіння найбільшої притоки – річки Іршави – вирізняються пологими берегами, добре виробленою, широкою долиною, що іноді заболочується. Басейн річки характеризується незначною, як для карпатських річок, лісистістю (38% загальної площі).
На висоті 740 м н.р.м. поблизу Верецького перевалу розпочинається Латориця. В околицях м. Чоп, пролинувши понад 150 км від свого витоку, річка перетинає кордон і тече по території Словаччини. На гірських ділянках долина річки вузька, звивиста, з ярами та балками. В середній течії, нижче м. Мукачевого, долини Латориці й Тиси з’єднуються, нерідко утворюючи значні за площею заболочені чи перезволожені масиви. Найбільші притоки Латориці – Вича, Пінія, Стара.
Прикордонною річкою є й Уж, що розпочинається в Полонинських горах, неподалік Ужоцького перевалу на висоті близько 900 м н.р.м. Українська ділянка річки має довжину 130 км. На ній розташований обласний центр Закарпатської області – місто Ужгород. Найбільші притоки Ужу – річки Люта і Тур’я.
Лівобережна притока Дунаю – Прут – витікає з північних схилів хребта Чорногори на висоті 1750 м неподалік від північних схилів Говерли (Івано-Франківська обл.). Звивистим, порожистим потоком пробивається Прут з гір, утворюючи численні водограї-водоспади. Найвідоміший з них – Яремчанський. Загальна довжина річки – 968 км, 225 з них на території України. Саме тут міститься основна водозбірна площа Пруту та формується його водний режим. На цій території налічується близько 40 приток річки, найбільшими з яких є Черемош, Рибниця, Пистинка, Лючка. Долина середнього та нижнього Пруту щільно заселена. Найбільші міста – Коломия та Чернівці.
Уславлений у легендах і піснях Черемош, річка карпатських лісосплавів, утворюється злиттям двох ініціюючих приток – Чорного і Білого Черемошів. Народжуються вони із джерел на північних схилах Чивчинських гір і зливаються біля с. Устеріки на висоті 455 м н.р.м. Річка є умовним кордоном між Івано-Франківською та Чернівецькою областями. Чорний Черемош майже вдвічі довший і значно стрімкіший за Білий. Проте обидві річки та їх притоки характеризуються значним ухилом долини – понад 10 м/км. Після злиття приток та до впадіння у Прут Черемош проходить ще 80 км, але на цій ділянці його течія наближена до рівнинної.
Інші великі притоки Пруту – Рибниця та Пристинка – витікають зі схилів Покутсько-Буковинських Карпат на висоті 600-800 м н.р.м. і спрямовують свої потоки до пагорбів та узгір’їв Передкарпаття.
|
