МЕТІОНІН
Метіонін – аліфатична сірковмісна α-амінокислота, безбарвні кристали зі специфічним неприємним запахом, розчинні у воді, входить в число незамінних амінокислот. Систематична назва – 2-аміно-4-метилтіобутанова кислота. Раціональна формула – C5H11NO2S [1].
Активована форма метіоніну відома як «Вітамін U». Вітамін U (метілметіонінсульфонія хлорид) виявлений в 1950-60 роках при вивченні противиразкової дії капустяного соку. Метіонін міститься в багатьох білках і пептидах (метіонін-енкефалінів, метіонін-окситоцин). Значна кількість метіоніну міститься в казеїні [2]. Також слугує в організмі донором метильних груп при біосинтезі холіну, адреналіну та ін., а також джерелом сірки при біосинтезі цистеїну.
Метіонін є незамінною амінокислотою, тобто не синтезується в організмі людини. Спочатку в промисловості метіонін виділяли з гідролізатів казеїну, проте в даний час метіонін отримують синтетично. Промисловий синтез DL-метіоніну здійснюють з акролеїну. На першій стадії приєднанням метилмеркаптана до акролеїну синтезують 3-метилтіопропіоновий альдегід:
CH3SH + H2C=CH-CHO CH3SCH2CH2CHO
який далі використовується як карбонільний компонент синтезу Штреккер:
CH3SCH2CH2CHO + HCN + NH3 CH3SCH2CH2CH(NH2)CN
CH3SCH2CH2CH(NH2)CN + H2O CH3SCH2CH2CH(NH2)COOH
Фармакологічний препарат метіоніну проявляє деяку ліпотропну дію, підвищує синтез холіну, лецитину та інших фосфоліпідів, в деякій мірі сприяє зниженню вмісту холестерину в крові і поліпшенню співвідношення фосфоліпідів холестерину, зменшенню відкладення нейтрального жиру в печінці й поліпшенню функції печінки.
Ця амінокислота сприяє травленню, забезпечує дезінтоксикаційні процеси (насамперед знешкодження токсичних металів), зменшує м'язову слабкість, захищає від впливу радіації, корисна при остеопорозі і хімічній алергії. Метіонін застосовують в комплексній терапії ревматоїдного артриту і токсикозу вагітності.Метіонін має виражену антиоксидантну дію, оскільки є хорошим джерелом сірки, інактивуючої вільні радикали. Він також необхідний для синтезу нуклеїнових кислот, колагену і багатьох інших білків. Метіонін знижує рівень гістаміну в організмі, що може бути корисно при шизофренії, коли кількість гістаміну підвищено.
Харчові джерела метіоніну: бобові, яйця, часник, сочевиця, м'ясо, цибулю, кунжут, бразильський горіх, насіння і йогурт.
Список літератури:
1. Ф. Ф.Боєчко, Л. О.Боєчко. Основні біохімічні поняття, визначення і терміни.
2. А. А. Петров, Х. В. Бальян, А. Г. Трощенко.Органічна хімія.
МОРФИН И ЕГО БИОЛОГИЧЕСКАЯ РОЛЬ
Морфин является одним из главных алкалоидов опия. В основе строения молекулы морфина содержится ядро фенантрена, конденсированное с ядром изохинолина. Эти ядра соединены таким образом, что один шестичленный карбоцикл является общим и для фенантрена, и для изохинолина. В молекуле морфина также содержится атом азота, ОН-группа фенольного (в бензольном кольце) и ОН-группа спиртового характера (кольцо фенантрена).
История. Впервые морфин был выделен немецким фармакологом Фридрихом Сертюрнером из опиума в 1804 году. В 1805 году было опубликовано его письмо в журнал с описанием выделения и свойств щелочной субстанции, которую Сертюрнер назвал morphium по имени греческого бога сновидений Морфея. Распространение морфин получил после изобретения инъекционной иглы в 1853 году. В 1874 году из морфина синтезировали диацетилморфин, более известный как героин.
Биосинтез морфина. Морфин и другие морфиновые алкалоиды встречаются в растениях рода мак, стефания, синомениум, луносемянник. Основной путь биосинтеза морфина в растении: L-тирозин – L -ДОФА – ретикулин – салутаридин – тебаин – кодеин – морфин. В небольших количествах морфин также образуется в ходе деметилирования кодеина внутри печени человека после применения кодеинсодержащих препаратов.
Действие на организм. В медицине применяется гидрохлорид морфина – морфий. Этот препарат является основным представителем группы наркотических анальгетиков. Морфий оказывает сильное болеутоляющее действие, понижает возбудимость болевых центров, оказывает противошоковое действие и т.д. Слабо всасывается в кровь через пищеварительную систему.
Методы обнаружения морфина. Реакции с реактивами группового осаждения алкалоидов, цветные реакции, метод хроматографии, различные специфические реакции.
Список литературы:
Крамаренко, В.Ф. Токсикологическая химия. М.: 1989. – 225 с.
Орехов, А. П. Химия алкалоидов. 2 изд. М.: 1955. – 442 с.
Степаненко, Б.Н. Курс органической химии. М.: 1970. – 422 с.
Достарыңызбен бөлісу: |