Методичні рекомендації для керівників баз стажування з підготовки лікарів-інтернів за спеціальністю Психіатрія


Організаційно-методична форма навчання



бет3/4
Дата23.07.2016
өлшемі264 Kb.
#216542
түріМетодичні рекомендації
1   2   3   4

8. Організаційно-методична форма навчання.
Охарактеризована вище практична діяльність, теоретична підготовка, науково-дослідна робота і виховні аспекти навчання в інтернатурі являють собою єдину інтегральну систему органічно пов’язаних між собою різних боків єдиного процесу – навчання спеціальності і формування світогляду лікаря-інтерна. Їх бачення дуже умовне і має одну тільки мету систематизації завдань і методики навчання. По суті, кожна дія лікаря-інтерна несе в собі елементи практики, теорії деонтології. Звідси виникає кардинальна вимога навчання в інтернатурі – уся робота лікувальної установи повинна переслідувати дидактичну мету, тобто всіляко сприяти створенню умов для навчального процесу і його реалізації. Особливу роль у цьому відношенні набуває керівник, який, крім своєї звичайної роботи, повинен організувати забезпечення навчального процесу. Тут зовсім непотрібна якась докорінна перебудова роботи відділення, вона просто неможлива. Однак досвід показує, що організаційні моменти дуже часто є чинником, який визначає ефективність навчання у інтернатурі. Вчасно продумана і чітко спланована робота відділення з врахуванням потреб лікарів-інтернів, як правило, дає можливість досягнути відмінного результату.
8.1. Клінічний обхід хворих.

Мета обходу – систематичне колективне спостереження і обговорення усіма лікарями відділення клінічних проблем. Головна роль належить лікуючому лікареві і особі, що проводить обхід (завідувач відділення). Здійснюється огляд усіх хворих, перевірка відповідності діагнозу до суб’єктивних та об’єктивних проявів захворювання, даних параклінічних досліджень, уточнюється діагноз і подальша лікувальна тактика, визначається вибір додаткових методів діагностики, оцінюється правильність дій лікаря. Дні обходу повинні бути постійними. Лікарі-інтерни повинні спеціально готуватися до обходу. Вони повинні досконало знати хворих, яких курують, бути обізнаними в усіх деталях клінічних проявів захворювання, у його динаміці та ефективності призначеного лікування. Підготовка лікарів-інтернів до обходу включає також обізнаність у комплексі теоретичних даних, що стосуються даної патології.



Після обходу всіма лікарями проводиться його обговорення. Важливо вчасно визначити основні питання, які підлягають обговоренню та вирішенню, що допомагає керівникові обходу зосередити увагу на головному. Підготовка керівника до обходу полягає у постійному ознайомленні з новітніми досягненнями клінічної психіатрії та психофармакотерапії, у повному знанні всіх хворих, що перебувають у відділенні.
8.2. Клінічний розбір хворих.
Клінічний розбір хворих є одним з основних і ефективних методів навчання лікарів-інтернів. У клінічному розборі обов’язкова участь всіх лікарів відділення та інтернів. Змістом клінічного розбору повинно бути всебічне обговорення та заключне тлумачення характеру патологічного процесу, встановлення діагнозу і конкретного плану лікування. У випадках, коли на клінічний розбір представляється хворий, лікуючим лікарем якого є інтерн, останній доповідає усі дані, що стосуються історії хвороби. Вимоги, що ставляться до доповіді – повнота інформації, її докладність і точність. Керівник повинен виявити і сформулювати недоліки у викладі інтерном даних, що стосуються як неповноцінності обстеження хворого, так і інтерпретації отриманої інформації. Усіляко необхідно намагатися до засвоєння лікарями-інтернами основних елементів клінічного мислення – вміння виділити головне і здатність порушувати клінічну проблематику. При подальшому обговоренні доцільно дати змогу висловитися іншим інтернам, стимулювати їх до активного обговорення. У випадку виявлення недоліків слід пояснити їх. При необхідності дати індивідуальне завдання для самостійної підготовки по даній темі. На підставі проведеного обговорення керівник робить узагальнення, формулює діагноз, вказує на необхідність додаткових обстежень для уточнення діагнозу і дає рекомендації щодо подальшого лікування. Основні положення розбору записуються у спеціальному журналі та історіях хвороби. Формулювання заключень контролюється керівником. Клінічний розбір може проводитися безпосередньо у палаті під час обходу чи у окремому кабінеті. На спеціальний розбір виносяться лише хворі, що потребують особливого обговорення (важкі або експертні хворі), зокрема особи з не з’ясованим діагнозом, невирішеною подальшою лікувальною тактикою.

8.3. Ранкові п’ятихвилинки лікарів.
Керівник повинен забезпечити активну участь лікарів-інтернів на ранкових п’ятихвилинках. Необхідно вимагати ознайомлення їх зі станом усіх хворих, що знаходяться у важкому стані та з нез’ясованим діагнозом, незалежно від того, хто є їхнім лікуючим лікарем. При участі інтерна у лікуванні хворого, який був госпіталізований в порядку невідкладної госпіталізації, бажано надавати слово для доповіді інтернові. Доповідь про стан хворих виробляє у нього вміння виявити основну, найбільш важливу інформацію. Про це дуже наочно свідчить істотна різниця подібних доповідей на початку і наприкінці стажування в інтернатурі.
8.4. Консиліуми.
Дидактична цінність участі у консиліумах є ідентичною з участю у клінічних розборах. Бажано перед консиліумом провести з інтернами спеціально для них призначений клінічний розбір хворих з детальним ознайомленням з історією хвороби та загостренням уваги на клінічній проблематиці, що підлягає вирішенню.
8.5. Науково-практичні конференції лікарні.
Бажаною є участь в них лікарів-інтернів у ролі доповідачів. По-можливості слід уникати доповідей реферативного характеру, хоч і вони допустимі. Доповідь, прочитана перед авдиторією лікарів з практичним досвідом добре засвоюється і приносить значну користь, бо узагальнює, скеровує та інтегрує знання, що вже наявні в лікаря.

У підсумку, професійні знання лікаря – це вміння прикласти до своєї практичної діяльності нагромаджену ним теоретичну базу. Звідси висновок кардинального дидактичного значення: у навчанні лікарів-інтернів слід всіляко намагатися навчити практично використовувати їхні теоретичні знання. Інтернів слід залучати до розробки тієї чи іншої клінічної проблеми з обов’язковим аналізом спостережень. Доповіді, що мають більшу практичну цінність, можуть бути винесені на засідання обласного наукового товариства психіатрів.


18. Контрольні заходи та атестація лікарів-інтернів.
З метою перевірки засвоєння лікарями-інтернами розділів навчальної програми, оволодіння відповідними практичними навичками на базі стажування проводиться проміжний контроль після кожного розділу програми.

Піврічний контроль проводиться при завершенні циклу навчання на базі стажування перед скеруванням лікаря-інтерна на очну частину навчання на кафедру вищого медичного закладу освіти. Склад і графік роботи комісії затверджуються наказом головного лікаря базової установи охорони здоров’я. До складу комісії включаються відповідальний на базі стажування (голова), безпосередні керівники лікарів-інтернів, головні спеціалісти управління охорони здоров’я обласної держадміністрації, викладачі профільних кафедр вищих медичних закладів освіти.

Піврічний або річний контроль проводиться і при завершенні першого циклу очної частини навчання на кафедрі вищого медичного закладу освіти. Лікарі-інтерни, які не атестовані за результати піврічного (річного) контролю або не з’явилися на нього без поважних причин зобов’язані пройти контроль у терміни, погоджені з деканатом (відділом) інтернатури. Питання про можливість (доцільність) продовження навчання в інтернатурі осіб, які при повторному контролі не атестовані, вирішує управління охорони здоров’я обласної держадміністрації, за поданням вищого медичного закладу освіти.

Після закінчення терміну підготовки в інтернатурі лікарі-інтерни підлягають атестації державною атестаційною комісією для визначення знань і практичних навичок з присвоєнням звання лікаря-спеціаліста зі спеціальності “Психіатрія”. Для атестації на визначення знань та практичних навичок з присвоєнням звання лікаря-спеціаліста у комісію не пізніше, ніж за тиждень до початку засідання, подаються такі документи та матеріали:

- характеристика від адміністрації базового закладу (установи) охорони здоров’я, в якому лікар-інтерн проходив стажування;

- залікова книжка;

- журнал обліку роботи лікаря-інтерна;

- фотокартка розміром 3х4 см.

До атестації для визначення знань та практичних навичок з присвоєнням звання лікаря-спеціаліста допускаються лікарі-інтерни, які повністю виконали навчальний план і програму інтернатури, пройшли підсумковий контроль за попередній час навчання в інтернатурі. Допуск лікарів-інтернів до проведення атестації для визначення знань та практичних навичок з присвоєнням звання лікаря-спеціаліста оформляється наказом ректора вищого медичного закладу освіти.

Атестація лікарів-інтернів включає в себе:



  • контроль знань та вмінь за комп’ютерними тестовими програмами, затвердженими Міністерством охорони здоров’я України;

  • оцінку державною атестаційною комісією знань, вмінь та володіння практичними навичками;

  • співбесіду чи іншу форму підсумкової оцінки рівня засвоєння навчальної програми інтернатури.

За результатами співбесіди з урахуванням оцінок попередніх етапів приймається рішення про рівень підготовки лікаря-інтерна і присвоєння або відмову у присвоєнні йому звання лікаря-спеціаліста. Результати атестації оформляються протоколом, який підписується головою та всіма членами державної атестаційної комісії і затверджується наказом по вищому медичному закладу освіти, при якому створена комісія, в дев’ятиденний термін.

Особі, якій за результатами атестації для визначення знань та практичних навичок присуджено звання лікаря-спеціаліста, видається вищим медичним закладом освіти сертифікат встановленого зразка, а якій відмовлено в цьому – витяг з протоколу засідання комісії, засвідчений печаткою вищого медичного закладу освіти, не пізніше трьох днів з моменту затвердження протоколу засідання державної атестаційної комісії.



СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ


  1. Авруцкий Г.Я., Недува А.А. Лечение психически больных. – М; Медицина, 1988.-528 с.

  2. Александровский Ю.А. Пограничные психические расстройства.-М: Медицина, 2000. – 496 с.

  3. Алкоголизм: Руководство для врачей (Под ред. Акад. Г.В. Морозова, проф. В.Е. Рожнова, к.м.н. Э.А.Бабаяна – М: Медицина, 1983. – 432 с.

  4. Аммон Г. Психосоматическая терапия (Пер. с нем. – СПб: Изд-во Речь,2000.–238 с.

  5. Антропов Ю.Ф., Шевченко Ю.С. Психосоматические расстройства у детей. – М: Изд-во института психотерапии, изд-во НГМА, 2000. – 320 с.

  6. Баричева Е.М. та авт. Збірник тестових завдань для ліцензійного іспиту Крок-3 (лікувальна справа та педіатрія): Психіатрія // Навчальне видання МОЗ України. – Київ, 2003. – с.52.

  7. Бабичева Е.М., Полуда С.М., Козі дубова В.М. Обсяги профілактичної, діагностичної та загальної практики – сімейного лікаря з розділу “Психіатрія”: Навч. Посіб. Для лікарів інтернів і лікарів-слухачів курсів підвищення кваліфікації закладів. – Х.: Прапор, 2005. – 416 с.

  8. Березин С.В., Лисецкий К.С., Орешникова И.Б. Предупреждение подростковой и юношеской наркомании. – М.: Изд-во Ин-та психотерапии. 2000. – 256 с.

  9. Биоэтика: принципы, правила, проблемы /под ред. Б.Г. Юдина. – М.: Эдиториал, 1998. – 472 с.

  10. Блейхер В.М. Расстройства мышления. – К.: Здоров’я, 1983. – 192 с.

  11. Блейхер В.М., Крук И.В. Толковый словарь психиатрических терминов: В 2т. – Воронеж, Ростов-на –Дону: Фенікс, 1996, - Т. – 480 с.; Т.2 – 448 с.

  12. Болдырев А.И. Психические особенности больных эпилепсией (43-летний опыт изучения и лечения больных эпилепсией). – М.: Медицина, 2000. – 384 с.

  13. Брагин Р.Б. Особенности возрастных характеристик студентов-медиков и врачей интернов //Всеукраинская научно-практическая конференция «Проблемы медицинского и фармакологического образования и пути повышения качества подготовки врачей и фармацевтов в Украине». – Х. – 2003. – С.5-7.

  14. Бремс К. Полное руководство по детской психотерапии /Пер. С англ.. - М.: Из-во ЭКСМО-Пресс, 2002. – 640 с.

  15. Бройтигам В., Кристиан П., Рад М. Психосоматическая медицина /Пер. С англ.. – М.: ГЭОТАР Медицина, 1999. – 376 с.

  16. Бурлачук Л.Ф., Морозов С.М. Словарь-справочник по психодиагностике. – СПб. – М.: 1999. – 518 с.

  17. Бурно М. Клиническая психотерапия. – М.: Академический Проект, ОППЛ, 2000. – 719 с.

  18. Бурно М.Е. Терапия творческим самовыражением. – М.: Академический проспект; Екатеринбург: Деловая книга, 1999. – 364 с.

  19. Бухановский А.О., Кутявин Ю.А., Литвак М.Е. Общая психопатология: Пособие для врачей. – Ростов н/Д.: Узд-во ЛРНЦ «Феникс», 1998. – 416 с.

  20. Введение в психотерапию /Под ред.. Сиднея Блоха/ Пер. С англ.. – К.: Сфера.- 1997. – 280 с.

  21. Вегетативные рассттройства: Клиника, лечение, диагностика. /Под ред.. А.М. Вейна. – М.: Медицинское информационное агентство, 2000. – 752 с.

  22. Гельдер М.: Гэт Д., Мейо Р. Оксфордское руководство по психиатрии/ Пер. С англ.. – В 2т. – К.: Сфера, 1997. – Т.1. – 300 с.; Т.2. – 436 с.

  23. Голдберг Д. Бенжамин С,, Крид Ф. Психиатрия в медицинской практике /Пер. С англ.. – К.: Сфера, 1999. – 304 с.

  24. Голдберг Д., Хаксли П. Распространенные психические расстройства: Биосоциальная модель /Пер с англ..- К., Сфера, 1999. – 256 с.

  25. Гончаров В.Є. Застосування надвисокочастотного електромагнітного поля в комплексному лікуванні шизофренії: Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня доктора медичних наук. – Х., 2002. – 20 с.

  26. Дежарле Р., Файзенберг Л., Гуд Б., Кляйнман А. Охрана психического здоровья в мире: Проблемы и приоритеты в развивающихся странах. /Пер. С англ.. – К.: Сфера, 2001. – 575 с.

  27. Демьянов Ю.Г. Основы психопрофилактики и психотерапии: Пособие-практикум. – Спб.: Паритет, 1999. – 224 с.

  28. Детская психоневрология /Под ред.. Л.А.Булаховой. – К.: Здоров’я, 2001. – 496с.

  29. Дженіс М., Кей З., Бредні Е. Європейське право у галузі прав людини: джерела і практика застосування. Пер. З англ.. – К.: АртУх. 1997. – 624 с.

  30. Джонсон В. Как заставить наркомана или алкоголика лечиться: Метод убеждения / Пер. с англ. – М.: В. Секачев, 2000. – 128 с.

  31. Доброхотова Т.А., Брагина Н.Н. Функциональная асиметрbя и психопатология очаговых поражений головного мезга. – М.: Медицина, 1977. – 360 с.

  32. Полуда С.М. Сучасні форми шизофренії у віковому аспекті (діагностика, клініка, патогенез у підлітків та дорослих): Автореф. дис.на здобуття наукового ступеня доктора медичних наук. – Х., 2006. – 38 с.

  33. Европейская конвенция по правам человека. – Рим, 4.11.1950 //Права людини і професійні стандарти для юристів в документах міжнародних організацій. – К.: Вид-во «Сфера», 1999. – С. 212-229.

  34. Евсегнеев Р.А. Психиатрия для врачей общей практики. – Минск: Беларусь, 2001. – 427 с.

  35. Жариков Н.М., Тюльпан Ю.Г. Психиатрия: Учебник. – М.: Медицина, 2000.– 544 с.

  36. Завилянский И.Я., Блейхер В.М, Крук И.В., Завилянская Л.И. Психиатрический диагноз. – К.: Вища шк.., 1989. – 311 с.

  37. Завьялов В.Ю. Необьявленная психотерапия. – М.: Академический Проспект, Екатернбург: Деловая книга, 1999. – 250 с.

  38. Закон України «Про психіатричну допомогу». – К.: Сфера.2000. – 50 с.

  39. Закони України про охорону здоров»я: Збірник нормативно-правових актів. – Тернопіль: Укрмедкнига, 2000. – 464 с.

  40. Зиглер Э, Ходапп Р.М. Понимание умственной отсталости / Пер. С англ.. – К.: Сфера, 2001. – 360 с.

  41. Имелинский К. Сексология и сексопатология / Пер. с польск. – М.: Медицина, 1986. – 424 с.

  42. Инструкция по содействию реализации человека. – Женева, ВОЗ.- К.: Сфера, 1997. – 103 с.

  43. Исаев Д.Н. Психосоматические расстройства у детей: Руководство для врачей. – СПб.: Питер, 2000. – 512 с.

  44. Исмуков Н.Н. Без наркотиков: программа предупреждения и преодоления наркотической и алкогольной зависимости. – М.: ФАИР-ПРЕСС, 2001. – 384 с.

  45. Каменецкий В.К. Паркинсонизм. – СПб.: Питер, 2001. – 416 с.

  46. Кандинский В.Х. О псевдогаллюцинациях. – М.: Мед.книга, 2001. – 157 с.

  47. Карвасарский Б.Д. Неврозы: Руководство для врачей. – М.: Медицина, 1980 – 448 с.

  48. Карвасарский Б.Д. Психотерапевтическая энциклопедия. – СПб. – М.: 1998, - 743 с.

  49. Картинг П. Дж. Возвращение в сообщество: Построение систем поддержки для людей с психиатрической инвалидностью. – К.: Сфера, 2001. – 442 с.

  50. Карманное руководство к МКБ-10: Классификация психических и поведенческих расстройств с глоссарием и исследовательскими диагностическими критериями (ИДК) / Сост. Дж.Э.Купер; Под ред.. Дж. Купера / Пер. С англ.. – К.: Сфера, 2000. – 464 с.

  51. Кириченко А.А., Кириченко Ан.А. Психиатрия: Учебник. – Мн.: Выш. шк., 2001. – 606 с.

  52. Кискер К.П., Фрайбергер Г., Розе Г.К., Вульф Э. Психиатрия. Психосоматика. Психотерапія. / Пер. С нем. – М.: Алетейа, 1999. – 504 с.

  53. Клиническая и судебная подростковая психиатрия / Порд ред.. проф.. В.А. Гурьевой. – М.: Генезис, 2001. – 480 с.

  54. Клиническая психиатрия / Под ред.. Г.Груле, Р. Юнга и др.. / Пер. С нем. – М.: Медицина, 1967. – 832 с.

  55. Клиническая психиатрия / Под ред.. Г.И. Каплан, Б.Дж. Сэдок / Пер. С англ. –В 2 т. – М.: Медицина, 1994. – Т.1 – 672 с.; Т.2. – 528 с.

  56. Клиническая психиатрия / Под ред.. Г.И.Каплан Б. Дж. Сэдок / Пер. С англ.. доп./ Гл.ред. Т.Б. Дмитриева. – М.: ГЭОТАР Медицина, 1998. – 505 с.

  57. Клиническая психиатрия / Под ред.. Н.Е.Бачерикова. – К.: Здоров’я, 1989. – 512 с.

  58. Клиническое реководство: модели диагностики и лечение психических и поведенческих расстройств / Под ред. проф. В.Н. Краснова и проф. И.Я. Гуревича. – М.: 1999. – 223 с.

  59. Ковалев В.В. Психиатрия детского возвраста.– 2-е изд. – М.:Медицина,1995.–608 с.

  60. Козидубова В.М., Бабичева Е.М., Козидубова С.М. Возможности совершенствования подготовки врачей общей практики по психиатрии // Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції «Наука і практика в сімейній медицині». – Х., 2003. – С.56-57.

  61. Кондратенко В.Т., Донской Д.И., Игуменов С.А. Общая психотерапия. – М.: Изд-во Ин-та психотерапии, 2001. – 464 с.

  62. Короленко Ц.П., Дмитриева Н.В. Социодинамическая психиатрия. – М.: Академический проспект, Екатеринбург: Деловая книга, 2000. – 460 с.

  63. Кратохвил С. Психотерапия семейных сексуальных дисгармоний / Пер. С чешск. – М.: Медицина, 1991. – 336 с.

  64. Крыжановский А.В. Циклотимные депрессии. – К.: АПУ, 1995. – 271 с.

  65. Кудрявцев И.А. Судебная психолого-психиатрическая експертиза. – М.,1988.-224 с.

  66. Кузнєцов В.М., Чернявський В.М. Психіатрія. – К.: Здоров’я, 1993 – 344 с.

  67. Кюблер-Росс Э. О смерти и умирании / Пер. с англ. – К.: София, 2001. – 320 с.

  68. Лейн Д., Миллер Э. Детская и подростковая психотерпия / Пер. С англ.. – СПб.: Питер, 2001. – 448 с.

  69. Лексиконы психиатрии ВОЗ / Пер с англ.. – К.: Сфера, 2001. – 398 с.

  70. Лекции по наркологиb. / Под ред.. проф..Н.Н.Иванца. – М.: Нолидж, 2000.

  71. Леонгард К. Акцентуирование личности / Пер. С нем. –Ростов н/Дону, 1997. –539 с.

  72. Либих С.С. Руководство по сексологии – С-Пб.: Питер, 2001. – 480 с.

  73. Личко А.Е. Подростковая психиатрия. – Л.: Медицина. Ленинградское отделение, 1985.-416 с.

  74. Любан-Плоцца Б., Пелдингер В., Крегер Ф., Ледерак-Хофман К. Психосоматические расстройства в общей медицинской практике / Пер. С нем. – СПб.: Узд-е СПб НИИ, 2000. – 287 с.

  75. Макаров В.В. Избранные лекции по психотерапии. – М.: Академический проспект, Екатеринбург: Деловая книга, 2000. – 432 с.

  76. Макаров В.В. Психотерапия века. – М.: Акад. Проспект, 2001. – 496с.

  77. Мамайчук И.И. Экспертиза личности в судебно-психиатрической практике. – СПб.: Речь, 2002. – 255 с.

  78. Медико-соціальна експертиза психічних та поведінкових розладів: Навчально-методичний посібник / За ред. д.м.н., проф.. Л.М. Юр’євої. – Дніпропетровськ, 2004. – 143 с.

  79. Международная классификация болезней (10-й пересмотр). Классификация психических и поведенческих расстройств: Клинические описания и указания по диагностике. ВОЗ / Пер. с англ. – К.: Факт, 1999. – 272 с.

  80. Менделевич В.Д. Психиатрическая пропедевтика: Практическое руководство для врачей и студентов. - М.: ТОО «Техлит»; Медицина, 1997. – 496 с.

  81. Менделевич В.Д., Соловьева С.Л. Неврозология и психосоматическая медицина. М.: Мед прес-информ, 2002, - 608 с.

  82. Методи лікування, що становлять ризик для здоров’я особи, та їх застосування при наданні психіатричної допомоги: Методичні рекомендації. – Х., 2001. – 18 с.

  83. Микиртумов Б.Е., Кощавцев А.Г., Гречаный С.В. Клиническая психиатрия раннего детского возраста. – СПб.: Питер, 2001. – 256 с.

  84. Морозов Г.В., Лунц Д.Р., Фелинская Н.И. Основне этапы развития отечественной судубной психиатрии. – М.: Медицина, 1976.

  85. Морозов Г.В., Шумcкий Н.Г. Введение в клиническую психиатрию (пропедевтика в психиатрии). – Н.Новгород: Изд-во НГМА, 1998.- 426 с.

  86. Мосолов С.Н. Клинические применение антидепрессантов. – СПб.:Медицинское информационное агентство, 1995. – 568 с.

  87. Моховиков А.Н. Суицидология: Прошлое и настроящее: Проблема самоубийства в трудах философов, социологов, психотерапевтов и в художественных текстах. – М.: Когито-Центр, 2001. – 569 с.

  88. Нигнибеда А.Н., Нитруца М.И. Скорая психиатрическая помощь на догоспитальном этапе: Руководство. – СПб.: СпецЛит, 2000. – 208 с.

  89. Надання допомоги лікарями загальної практики психічно хворим / За ред. д.м.н., проф. І.С.Вітенко. – Х.: Прапор, 2004, - 248 с.

  90. Наказ МОЗ і МВС України від 19.12.2000. № 346/877 «Про заходи запобігання небезпечним діям з боку осіб, які страждають на тяжкі психічні розлади».

  91. Наказ МОЗ України від 08.10.01 № 397 «Про затвердження нормативно-правових документів з окремих питань щодо застосування примусових заходів медичного характеру до осіб, які страждають на психічні розлади». –К.:, 2002.

  92. Напрієнко О.К. Психіатрія. – К.: Здоров’я, 2001.- 584 с.

  93. Наркология / Под ред..Л.С.Фридмана и др../ Пер. С англ.- М.- СПб,19987.- 317 с.

  94. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України (за станом на 1 грудня 2001) Відп.ред. С.С.Яценко.- К.:А.С.К.,2002.- 936 с.

  95. Нахимовский А.И., Шишков В.В. Практическая психотерапия: - СПб.: Питер, 2001.- 512 с.

  96. Невідкладні стани в психіатрії /За ред. док.мед.наук, проф. Л.М.Юр’євої.-

К.:, 2000.-151 с.

  1. Невротичні, соматоформні розлади та стрес: Навчальний посібник /За ред. д.м.н., проф.. Л.М.Юр’євої. – К.:ТОВ ММК, 2005. – 96 с.

  2. Нохуров А. Нарушения сексуального поведения.- М.: Медицина, 1988. – 224 с.

  3. Нуллер Ю.Л., Михайленко И.Н. Аффективные психозы –Л.:Медицина,1988. –264 с.

100.Овсянников С.А., Цыганков Б.Д. Пограничная психиатрия и соматическая патология: Клинико-практическое руководство. – М.:Триада-фарм, 2001. – 100с.

101.Основи законодавства України про охорону здоров’я. – К.: 1992.- 38 с.

102. Партнеры в сфере охраны психического здоровья: Вклад профессионалов в охрану психического здоровья /ВОЗ.- К.:1999.- 236 с.

103. Полищук И.А., Булахова Л.А. Клиническая генетика в психиатрии. – К.: Здоров’я, 1981. – 200с.

104. Попов Ю.В., Вид В.Д. Современная клиническая психиатрия. – М.: Экспертное бюро-М, 1997. – 496 с.

105. Пособие по практической психиатрии клиники Модсли / Под ред. Девида Голдберга/Пер. с англ.- К.:Сфера.- 360 с.



Достарыңызбен бөлісу:
1   2   3   4




©dereksiz.org 2024
әкімшілігінің қараңыз

    Басты бет