Методичні рекомендації до вивчення творчості Шарля Бодлера у загальноосвітніх навчальних закладах



бет5/11
Дата23.07.2016
өлшемі0.87 Mb.
#216826
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11

Історична довідка: Вперше вірш «Відповідності» було опубліковано у першому виданні «Квіти Зла». У цьому сонеті Бодлер вперше вживає слово «Символи», що дало пізніше Жаку Мореасу підставу класифікувати всі літературні напрями, що з`явилися у літературі услід за Бодлером, як «символістів». Хоча, сам Бодлер підносив свій первинний «символізм» до ідей Сведенборга.

Методичні підходи до аналітико-інтерпретаційного дослідження ліричного твору

Перш за все, ми дотримуємось вимог цілісного аналізу ліричного тесту, йдучи «слідом за автором» (обґрунтування знаходимо у наукових працях М.Бахтіна, В.Шкловського, Ю.Лотмана, М.Гіршмана, Л.Кайди, М.Ніколіної).

Відштовхуючись від специфіки поетичного твору, на первинному етапі сприйняття вірша приділяємо більше уваги дослідженню настроїв, емоцій, переживань, почуттів, наявних у тексті. Це обумовлене й особливостями поезії, яку варто сприймати, йдучи від настрою, почуття до розкодування явища, факту, думки (у прозових творах навпаки, серед предметного опису дійсності читач знаходить не тільки смисли, а й виявляє почуття, настрої й переживання). Крім того, будь-який текст на первинному етапі сприйняття твору йде більш репродуктивно-емоційним шляхом, від враження до перших кроків розуміння. М.Бахтін визначав цей етап опанування художнього тексту як «передрозуміння», чуттєво-емоційне й наївно-реалістичне, тобто це рівень первинної інтерпретації й реалізує себе він саме під час першого самостійного цілісного ознайомлення з текстом. Тому після прослуховування вірша «Відповідності» мовою оригіналу з акцентацією на ритмомелодиці та звуковому строї твору, ми пропонуємо учням самостійно прочитати поезію у перекладі Дмитра Павличка (саме цей переклад, введений до хрестоматій, береться за основу для аналітично-інтерпретаційного дослідження, інші варіанти перекладу українською та російською мовами можуть бути використані на розсуд вчителя з метою поглибленого розуміння смислового навантаження та емоційної напруги вірша. Цікаві висновки виникають і на межі порівняння підрядника (буквального перекладу) і поетично оброблених перекладів. Старшокласники мають чітко усвідомлювати, що стовідсотково передати при перекладі засобами іншої мови не можливо усіх нюансів смислу та семантико-емоційних особливостей авторського тексту, більш того, перекладач як читач з оригіналу, ще виступає і як співавтор автора у тому сенсі, що у свій переклад вкладає не тільки своє знання іншої, не рідної мови, демонструє досконале володіння рідною мовою, а й представляє свій варіант смислорозуміння авторського твору.

Щоб поглиблено опанувати смисли і поетику твору й проводиться детальне аналітико-інтерпретаційне дослідження тексту, його смислів, поетики, синтаксично-лексичних особливостей тощо. Найефективніше це здійснюється за методикою навчального діалогу, коли від емоційних вражень учні приходять до необхідності включитися у герменевтичну бесіду, яка переростає у діалог, дискусію та полілог. Саме діалогічний принцип дасть змогу найбільш цілісно й всебічно усвідомити специфіку віршів Шарля Бодлера, у самій природі яких закладено необмежені можливості для організації навчального діалогу. Новаторський характер поезії, її парадоксальність при первинному сприйняті відкривають уважному вдумливому читачеві такі джерела й механізми єдності й гармонії поетичного світу Бодлера, що набутий читацький досвід максимально сприяє формуванню критично мислячої особистості, здатної нетрадиційно, близько до авторського задуму, поглянути на поетичну модель світу й зрозуміти її, зрозуміти місце людини у цьому безмежжі «Природного храму», а відтак усвідомити, що все знаходиться у взаємній гармонії, все є єдиним, відповідним, неподільним, хоча часто й діаметрально протилежним за своєю сутністю та самореалізацією в оточуючому світі. Синтетичний рівень сприйняття тексту дозволяє максимально наблизитись до розуміння авторського задуму, його позиції у тексті, до цілісної моделі світу і людини, представленої у творі. Діалог читача з текстом переходить у царину поглибленої рецепції, яка дає підґрунтя учневі-старшокласнику відсторонившись, дистанціювавшись від тексту, вийшовши за його межі, стати у культурологічну позицію оцінки твору з точки зору читача іншої епохи, збагаченої цивілізаційним і духовно-культурним розвитком. Критично-творча оцінка поетичного твору, його поглиблене смислорозуміння, поступально від тексту до тексту, утворюють цілісну картину сприйняття-розуміння творчого доробку поета (в даному контексті це стосується творчості Шарля Бодлера). Учні після таким чином проведеного дослідження твору (вірша) підіймаються на якісно новий рівень у вдосконалені їхніх читацьких компетенцій, духовно і естетично збагачуються, набувають надзвичайно цінного філософсько-культурного досвіду. Завершаючим етапом роботи над поетичним твором може бути робота у групах, де учні, обмінявшись своїми позиціями смислорозуміння й оцінки оригінальності поетики, створять цілісне інтерпретаційно-аналітичне бачення вірша. Це може бути й самостійна короткотривала письмова робота, завданням якої буде формулювання висновку, щодо особливостей представлення єдності світу у вірші Бодлера «Відповідності» чи ролі синестезії у даному тексті. Найголовніше, вчитель має отримати результат аналітико-інтерпретаційного дослідження: учні розуміють не тільки настрої, смисли вірша, бачать художні тропи й особливості новаторської поетики Бодлера, а й здатні до інтелектуально-творчої діяльності.



Система завдань і запитань до аналітико-інтерпретаційного дослідження вірша Шарля Бодлера « Відповідності»

1. Уважно прочитайте вірш «Відповідності» у перекладі Д. Павличка (спочатку мовчки, потім вголос).

2. Про що цей твір?

3. Який образ є домінантою тексту? Як він представлений?

4. З чиєї точки зору ми бачимо «могуть єдиного єства»?

5. Визначте місце ліричного героя відносно даного тексту.

6. Як ви розумієте, хто такі «ми» у вірші «Відповідності»? Визначте співвідношення образу «Природи» і образу «ми». Доведіть, що в цих стосунках втілене основне питання філософії про місце людини у світобудові. Яка у цьому роль метафори «символів ліси», зазначена у перекладі?

7. Які чуття ліричного героя опановують безмежність і єдність живого храму «Природи». Якби ви були художником, яким чином ви б зобразили «храм» Природи. Спробуйте це представити схематично, аргументуйте.

8. Визначте образи-символи вірша. Доведіть, що вони використані Бодлером згідно його мистецької концепції «відповідностей».

9. Які художні прийоми та способи використовує Бодлер для створення художнього світу єдності?

10. В яких рядках вірша представляє картина гармонійності, що охоплює весь світ? Яким чином форма сонета сприяє втіленню головних думок тексту? Визначте новації Бодлера у розвитку сонетної форми порівняно з Данте, Петраркою, Шекспіром.

11. Який рядок, за правилами сонетної композиції, має бути кульмінаційним? Як у кульмінації вірша «Відповідності» віддзеркалюється основний сенс творчості Бодлера?

12. Пригадайте, що таке сонетний виспів. Як у виспіві сонета Бодлера завершено розвиток ліричного сюжету від кульмінації до розв’язки (висновку)?

13. Порівняйте переклад Д. Павличка з іншими варіантами перекладу українською та російською мовами. Який з них максимально зберігає філософську смислову наповненість і водночас передає яскраву поетичну образність Бодлерового вірша?

14. Які новації символістської поезії ви побачили у тексті? Аргументуйте свої відповіді.

15. Знову прочитайте вірш у перекладі Д. Павличка. Наскільки аналітичне дослідження вірша поглибило ваше первинне враження-розуміння твору? Аргументуйте свої відповіді.

16. Стисло схарактеризуйте художню модель світу, представлену Бодлером у вірші «Відповідності».

17. Сонет Бодлера «Відповідності» став своєрідним художнім маніфестом символістів. Як ви вважаєте, чому?



Аналітична оцінка вірша «Відповідності»

На думку літературознавця О.Пронкевича, сонет Шарля Бодлера «Відповідності» є художнім маніфестом символізму. «У творі, з одного боку, проглядається символістська модель спілкування людини і світу: останній сповнений таємничих знаків, що перебувають у стані містичної єдності, смисл яких відкривається як натяк, як прозріння тільки обраним, обдарованим чарівним зором. А з іншого – релігійні звороти першої строфи вказують на те, що контакт суб’єкта пізнання і Всесвіту – це священне дійство, це завжди містерія». (Див. Пронкевич О.В. Зарубіжна література: Підручник для 10 кл. загальноосвіт. навч. закладів – 4-те вид., перероб. і доп. – К:, Пед. преса, 2003, с. 302)

Аналітико-інтерпретаційне осмислення вірша учнями впевнює їх у справедливості визначення Бодлерових «Відповідностей» як маніфесту символізму.

Цей вірш, перш за все, про основи буття. Філософський за змістом твір символічно закодований. Домінантною тексту є символічний образ Природи. Для поета і його ліричного героя, це поняття, сповнене таємниці й святості, разом з тим воно живе. Пропозиція учням схематично зобразити «живий храм» Бодлерової Природи зазвичай має цікаве вирішення. Здебільшого вони уявляють цей образ як античний храм, і це дійсно відповідає дуалістичному, близькому до язичницького, бодлерівському світобаченню, як і за часів ідолопоклонництва, коли людина усвідомлювала себе невіддільною часткою Природи з одного боку, а з іншого – олюднювала, наділяла божественною силою все незрозуміле й таємниче. Вірогідно, саме тоді й склалися перші символи-архетипи, за допомогою яких людина прагнула пояснити і усвідомити основи світобудови, своє власне місце у Всесвіті, сформувати принципи спілкування людини з людиною, людини з Природою. Бодлер відходить від символів-архетипів і створює символи-відповідності. Природа не просто «храм живий», це «символів ліси», тобто суцільна загадка, таємниця. «Ми», тобто люди, теж знаходяться у цьому світі Природи. Надзвичайно цікавим є Бодлерове розташування образів «Природи» і «ми» у просторовій площині вірша. «Символів ліси спостерігають нас і наші всі маршрути», ніби згори ведеться спостереження якимись таємничими трансцендентними силами за людьми («ми», «нас», «наші маршрути», тобто рух у просторі «храму Природи»). Але люди знаходяться внизу, хоча й вдається їм не раз «чути підмурків та колон неясні голоси». І в читача відразу виникає думка, чи розуміє людина, що знаходиться у «храмі Природи», голос Природи, чи від цього таємне ще більше оповивається таємністю, стає своєрідним магнітом, який все більше і більше приваблює до себе мандрівника-слухача.

Рухаючись далі за текстом вірша, читач усвідомлює, що і ліричний герой, і сам Бодлер теж знаходяться у цьому «живому храмі», прагнуть контакту-порозуміння. Яким же чином здійснюється пізнання таємничого і разом з тим такого, що вимагає від людини захвату і поклоніння? Ми ніби в реальності відчуваємо, як у людині вмикаються усі можливості пізнання світу – зір, слух, рух, нюх, смак, дотик – все слугує одному: відчути «могуть єдиного єства». Другий катрен сонета «Відповідності» є кульмінаційним за смислом. Але знову парадокс! Якщо у класичному сонеті перший катрен –теза, другий катрен – антитеза, перший тривірш – це синтез, а другий тривірш – це висновок, то у Бодлера знову новація! Викладаючи тезу у першому катрені, що «Природа – храм живий», поет у другому катрені не використовує антитези, навпаки, він деталізує, в чому ж секрет «живого храму», дає відповідь – вся справа у єдності і рівновазі. Немає у природі нічого зайвого. Усе гармонійно поєднане «взаємного зв’язку невидимими законами».

Різні форми життя: «барви й кольори», «аромати й тони» – створюють єдність. Ліричного героя Бодлера цікавить природа життя. Він майстерно використовує для цього синестезію – спосіб написання віршів, коли асоціації кольору, звуків і запахів виражаються одне через одне.

Уважним оком, загостреним нюхом, слухом, що вловлює наймелодійніші звуки, ліричний герой вдивляється, внюхується, прислухається в світ «єдиного єства» Природи і приходить висновку, що цей світ багатоманітний і неоднорідний. У ньому поряд знаходяться свіжість, ніжність, звитяга молодеча, розпуста, щедрість, злість, липуча набридливість. Цей світ стає магічнішим від того, що мало-помалу представляє людині свої безмежності із системи відповідностей.

Терцини сонета сповнені символів, порівнянь, сугестії. Опанування «єдиного єства» Природи переходить вже на рівень інтуїції, підсвідомості, і саме звідти приходить висновок: саме в алогічних порівняннях і криється головний вплив Природи на людину: «В них – захват розуму, в них – відчуттям хвала». На перший погляд здається, що образи-символи вірша «Відповідності» протиставлені. На таку думку наводить з’ясування семантики таких тропів, як ладан і бензой», «амбра й мушмула», символи запаху є домінантними у вірші Бодлера.



Ладанароматична, дуже дорога смола, яка використовується в обряді богослужіння.

бензой ароматична речовина, що використовується у парфумерії;

амбранадзвичайно приємний, витончений аромат;

мушмула (в інших перекладах мускус) – східна рослина з пахучими квітами та їстівними плодами, мушмула зазвичай використовується у східній кулінарії, а мускус (ароматична речовина сильної концентрації з різким запахом) підвищує сексуальну потенцію.

З’ясування лексичного значення цих слів приводить до висновку, що ніякого протиставлення немає. Це всього-навсього різноманітні часточки одного єства, могутнього і єдиного. Для Бодлера світ відповідностей – це світ єдності. Можливо, секрет авторського використання різнопланових і різних за якістю образів продиктований його переконанням у тому, що «Тільки сягаючи найглибших прірв падіння, уява за законом протилежності запалює світоч найвищих ідеалів. Квіти чеснот в уяві поета не можуть розквітати без квітів зла, адже й світло тим яскравіше, чим глибші тіні».

У загальній композиції збірки Ш. Бодлера «Квіти Зла» вірш «Відповідності» займає четверте місце у першому розділі «Сплін та Ідеал», після «Благословення», «Альбатроса» та «Піднесення». Сам автор наголошував на смислово-композиційний єдності збірки й вимагав саме так її сприймати. Читацький досвід старшокласників вже має певні ключі до відкриття авторських кодів. Одним із таких ключів є розуміння того, що автор свої найважливіші думки, ідеї виносить або у назву твору, або у його початок, кульмінацію та кінець. Якщо вважати «Квіти Зла» одним твором, семантико-смисловою єдністю, як на цьому наголошував сам Бодлер, тоді місце сонета «Відповідності» на початку збірки вже є знаком важливості ідей, закладених у нього. А, знаючи особливості Бодлерового світосприйняття та його філософсько-мистецької концепції, приходимо до висновку: Єдність, Відповідності, «могуть живого єства» це один із важливих комплексів Ідеалу Шарля Бодлера. Назвавши розділ І «Сплін та Ідеал», Бодлер все ж веде читача шляхом від Ідеалу до Спліну. Ідеальне – це єдине, те, що знаходиться у відповідності із законами «взаємного зв’язку». Така константа сонета «Відповідності».

Та уважний читач вже поставить собі питання, де ж саме і чому втрачається єдність, коли «могуть єдиного єства» стає світом, де квітнуть «квіти Зла», чи завжди ліричний герой переживатиме екстаз захвату розуму і піднесених почуттів?

Порівняння різних варіантів перекладу сонета Бодлера «Відповідності» українською та російською мовами може поглибити смислорозуміння тексту, виділити додаткові нюанси використання художніх прийомів та тропів.

Науковець О. Ніколенко відзначає цікаві знахідки перекладу сонета Бодлера «Відповідності» Михайлом Драй-Хмарою. «Оскільки М. Драй-Хмара, як і більшість українських поетів-ліриків 1920-х років, вийшов із символізму («неокласики» також по-своєму культивували символіку), невипадковим є його звернення до сонета «Відповідності».

Українському митцю були близькі і «ліс символів», і пошуки «відповідностей» у світі. До того ж він завжди прагнув у своїй поезії до таємничості картин і образів, віддаючи перевагу не раціональному, а інтуїтивному, підсвідомому началу. Тому сонет Бодлера у перекладі М.Драй-Хмари звучить загадково і таємниче. Перекладач слідом за автором оригіналу закликає читачів долучитися до непізнанної таємниці буття, дати власне пояснення створюваним поетом символам, знайти свої «відповідності», відчувши цілісність і єдність усього сущого». (Див. Ніколенко О.М. Поезія французького символізму. Шарль Бодлер, Поль Верлен, Артюр Рембо: Посібник для вчителя. – Харків: Веста: Видавництво «Ранок», 2003, с. 40)

Додає до розуміння вірша «Відповідності» й вислів відомого російського поета-символіста рубежу XІX – XX століть Валерія Брюсова. У передмові до російського видання 1908 року «Квітів Зла» Бодлера у перекладі Елліса В.Брюсов писав: «Два вірші Бодлера у перекладі визначають межі його поезії, а можливо, і поезії взагалі: «Краса» та «Відповідності». В одному з них поет схиляється перед Красою світу, а в іншому – перед його Таїною. Людство з давніх-давен знає ці два напрямки, ці два ідеали. Античний світ схилявся перед Красою, світ християнський – перед Таїною. Боротьба цих двох ідеалів і складає всю історію людства. І кожний з нас, свідомо чи підсвідомо, стає під той чи інший прапор. Бодлер належав до тих небагатьох, котрі шукали примирення двох одвічних суперечностей – прагнув втілити таємницю в явній красі. Створіння Бодлера – бездоганні; більш ніж Теофіль Готьє він міг би назвати себе «поетом безгрішним»; але світ, створений Бодлером, – це ліс символів, храм із живими колонами.

Темами своїх творів Бодлер обрав «Квіти Зла», але він залишився б самим собою, якби написав «Квіти добра». Його увагу привертало не зло само по собі, а Краса зла і Безмежність зла. З безжальною точністю зображуючи душу сучасної людини, Бодлер разом з тим відкривав нам всю глибину людської душі взагалі».

(Див. Ніколенко О.М. Поезія французького символізму. Шарль Бодлер, Поль Верлен, Артюр Рембо: Посібник для вчителя. – Харків: Веста: видавництво «Ранок», 2003, с. 41)


Анатіко-інтерпретаційне дослідження вірша

Шарля Бодлера «Вечорова гармонія»
Вечорова гармонія

Надходить час, коли стебло співає росне,

Немов кадило, цвіт димує в тишині;

Мелодій повіви зринають запашні,

Меланхолійний вальс та очманіння млосне!
Немов кадило, цвіт димує в тишині,

І серце скрипки десь тремкоче стоголосне.

Меланхолійний вальс та очманіння млосне,

Як вівтар, небеса високі і смутні.


І серце скрипки десь тремкоче стоголосне,

Те серце, що труну ненавидить і в сні!

Як вівтар, небеса високі і смутні,

Упало в кров свою світило життєносне.


Те серце, що труну ненавидить і в сні,

З минувшини бере світання високосне,

Та сяє, мов потир, твоє лице мені.

Переклад Д. Павличка


Вечірня гармонія

Вечірній час прийшов. На кожній стебелині

Вже квіти куряться, немов кадильний дим;

І звуки, й пахощі в повітрі голубім;

Меланхолійний вальс, кружіння й милості дивні.
Вже квіти куряться, немов кадильний дим;

Ридає скрипка десь, як серце в самотині;

Меланхолійний вальс, кружіння й милості дивні.

Сумна краса небес в спокої віковім.


Ридає скрипка десь, як серце в самотині,

Зненавидівши те, що чорним звуть нічим;

Сумна краса небес в спокої віковім,

Пірнуло сонце в кров, що застигає в сині…


Зненавидівши те, що чорним звуть нічим,

Шукає серце втіх в минулій світлій днині.

Пірнуло сонце в кров, що застигає в сині,

А слід горить мені потиром золотим.

Переклад М. Драй-Хмари
Вечірня гармонія

Тонка вібрація поймає всі ростини,

Омлінно тане квіт, немов кадильниць дим;

Звук в аромат тече і кружить плавно з ним;

Меланхолійний вальс вечірньої години!
Омлінно тане квіт, немов кадильниць дим;

Біль серця ніжного і трепет віоліни,

Меланхолійний вальс вечірньої години!

Храм неба клониться печалям голубим.


Біль серця ніжного і трепет віоліни.

Чуття противиться тьмам небуття чужим!

Храм неба клониться печалям голубим;

В застиглу кров свою повільно сонце плине…


Чуття противиться тьмам небуття чужим!

Сліди минулого йому – осяйні крини!

В застиглу кров свою повільно сонце плине…

Несу про тебе мисль потиром золотим.

Переклад М. Ореста
Гармония вечера

В час вечерний здесь каждый дрожащий цветок,

Как кадильница, льёт фимиам, умилённый,

Волны звуков сливая с волной благовонной;

Где-то кружится вальс, безутешно глубок;
Льёт дрожащий цветок фимиам, умилённый,

Словно сердце, больное, рыдает смычок,

Где-то кружится вальс, безутешно глубок;

И прекрасен закат, как алтарь позлащённый;


Словно сердце, больное, рыдает смычок, -

Словно робкое сердце пред тьмою бездонной,

И прекрасен закат, как алтарь позлащённый;

Погружается солнце в кровавый поток…

Словно робкое сердце пред тьмою бездонной

Ищет в прошлом угаснувших дней огонёк;

Погружается солнце в кровавый поток…

Но как отблеск потира – твой образ священный!

Переклад Елліса
Гармония вечера

Вот час, когда в полях, струя благоуханье,

Кадильницы цветов возжёг незримый клир;

За звуком аромат уносится в эфир, –

Печально-плавный вальс, истомное порханье!
Кадильницы цветов возжёг незримый клир;

Трепещет скрипки вздох, как сердце в миг страданья;

Печально- плавный вальс, истомное порханье!

Прекрасен, как алтарь, закатных туч порфир.


Трепещет скрипки вздох, как сердце в миг страданья;

Ужасна сердцу смерть – пустынный чёрный мир!

Прекрасен, как алтарь, закатных туч порфир.

Диск солнца потонул за обагрённой гранью…


Ужасна сердцу смерть – пустынный чёрный мир,

Минувшее зажгло свои воспоминанья!

Диск солнца потонул за обагрённой гранью…

Ты в памяти моей блистаешь, как потир!

Переклад М. Касаткіна
Гармония вечера

Приходит час когда, волной святых курений,

Дыхание цветов уносится в эфир,

И звуки вечера витают как зефир;

Вальс грустно-медленный и нежное томленье!

Дыхание цветов уносится в эфир,

И скрипка вся дрожит, как сердце от мучений;

Вальс грустно-медленный и нежное томленье;

Прекрасны небеса, как вечный синий пир.
А скрипка всё дрожит, как сердце от мучений,

Как сердце нежное, взлюбившее весь мир!

Прекрасны небеса, как вечный синий пир;

Луч солнца потонул в густой кровавой тени.


На сердце нежное, взлюбившее весь мир,

Прошедших светлых дней ложится отраженье!

Луч солнца потонул в густой кровавой тени…

Но память о тебе сияет как потир!

Переклад Адріане Ламбле
Вечерняя гармония
Вот часы, когда, зыблясь в вечернем свечении,

Дышит нежной кадильницей каждый цветок;

Льётся звуков и запахов смутный поток,

Вальс томительный, скорбь и ума помраченье!


Дышит нежной кадильницей каждый цветок;

Сердце скрипки дрожит и звенит от мученья;

Вальс томительный, скорбь и ума помраченье!

Стал огромным и грустным погостом восток,


Сердце скрипки дрожит и звенит от мученья,

Оттого что могила – как чёрный итог!

Стал огромным и грустным погостом восток;

Солнце – в сгустках последнего кровотеченья…


Оттого что могила – как чёрный итог,

Сердце слабое ищет в былом излеченья!

Солнце – в сгустках последнего кровотеченья…

Ты мне в памяти светишь, как Божий чертог.

Переклад С. Петрова
Вечорова гармонія

Надходить час, коли в тремтінні бадилини

Кожніська квітка дише, мов кадильний дим;

Танцює звуків рій зі смерком запашним,

Впиває вальс тужливий та меланхолійний!
Кожніська квітка дише, мов кадильний дим;

У скрипці б’ється серце вражене людини;

Впиває вальс тужливий та меланхолійний!

Прегарно-сумне небо – пишний балдахим.


У скрипці б’ється серце вражене людини,

Чутливе серце, з жаху перед сном – Нічим!

Прегарно-сумне небо – пишний балдахим;

У власній захололій крові сонце гине...


Чутливе серце, з жаху перед сном – Нічим!

З минувшини збирає всі ясні хвилини!

У власній захололій крові сонце гине...

Ти сяєш спомином, мов чаша, золотим!

Переклад Михайла Рудницького
Вечорова гармонія

Ось час пливе, коли в передвечір’я свіже

Всі квіти дихають, мов ладаном вівтар.

Згучання й пахощі снують вечірній чар.

Меланхолійний вальс п’янливої крутіжі.

Всі квіти дихають, мов ладаном вівтар.

Тремтять скрипки, як сум, що серце вглиб прониже.

Меланхолійний вальс п’янливої крутіжі.

Мов пишний бальдахим, німує небожар.
Тремтять скрипки, як сум, що серце вглиб прониже,

Чутливе серце в тьмі страшних порожніх мар.

Мов пишний бальдахим, німує небожар.

В заціплу кров свою втонуло сонце риже.


Чутливе серце в тьмі страшних порожніх мар

З минулих ясних хвиль всю п’янь розкоші ниже.

В заціплу кров свою втонуло сонце риже...

Твій спомин у мені горить, мов світлий жар.

Переклад Василя Бобинського
З історії створення вірша «Вечорова гармонія”:

Написаний вірш приблизно у 1856 році, звернений до мадам Сабатьє, але відісланий їй, вірогідно, не був. Вперше опубліковано у „Ревю де Франсе” 20 квітня 1857 року. Вірш написаний у формі пантуна – імітації малайського пантуна, але, сконструйованої у даному випадку самим Бодлером форми (у правильному пантуні повторювались би не рими, а самі рядки).

При перекладі новації Бодлера збережені не були. Перекладачі якраз йшли за правильним пантуном, використовуючи повторення рядків, а не рим, як це було в оригінальному тексті Бодлера.

Думки науковців та літературних критиків про вірш Бодлера „Вечорова гармонія” та втілені у ньому особливості бодлерівського світобачення та поетики

Дослідник творчості Ш. Бодлера І. Карабутенко пише: „У передмові до „Паризького спліну” є чудові слова: ”Хто з нас не плекав честолюбну мрію про диво поетичної прози, музичної навіть без ритму і рими, досить гнучкої та твердої, аби принатуритись до ліричних порухів душі, до звоїв мрій, до стрибків совісті?” Читаючи Бодлера, не можна не відчути безконечне розмаїття його життя. Є особливо милозвучні твори, що начебто „пестять вухо”, – „Вечорова гармонія”, „Танець змії”, вірш у прозі „Волосся”, окремі сторінки „Штучного раю”, є й „немилозвучні”, які, так би мовити, дряпають слух, але по-своєму музичні. У кожному випадку Бодлер винахідливий і уважний до слова, до інтонації. Він у буквальному розумінні не кидає слів на вітер – вони завжди в потрібному місці і в необхідному оточенні”.

Андрій Бєлий наголошував на неминучості втрат у звучанні Бодлера іншою мовою: „Як, наприклад, у рядку Бодлера A la tris chire, a la tris belle зберегти смисл, розташування, повторення і чарівний асонанс чотирьох „е”, звісно, це неможливо”. Ще раніше на це звертав увагу перший дослідник творчості Бодлера О.І. Урусов: „Як пердати форму, добір слів, настрій, мелодію? Звичайно, це неможливо”. Але якщо виправдана відвага перекладачів, то може видатися пустою вигадкою прагнення композиторів покласти на музику бодлерівські тексти. Музику – на музику! Чи це не тавтологія свого роду? Ще за життя Бодлера Вільє де Ліль Адан, чудовий майстер слова і шанувальник автора „Квітів Зла”, поклав на музику три вірші Бодлера: „Вино вбивці”, „Смерть закоханих” і „Зосередженість”. Музику на вірші Бодлера писав Моріс Ролліна. Едмон де Гонкур, не відчуваючи особливої симпатії до Бодлера, був зачарований музикою Ролліна. 14 липня 1883 року він записав до щоденника: „Наскільки ця музика сподобається музикантам не знаю, але впевнений: це музика поета і звернена до письменників. Неможливо вигідніше, рельєфніше представити слова. Коли слухаєш, наче відчуваєш удар батога, який вражає ваш літературний нерв”.

У 1890 році було видано „П’ять поем на вірші Бодлера”, а у 1907 – „Фонтан” композитора Клода Дебюссі. „Клод Французький”, як називали Дебюссі його шанувальники, відчував спорідненість своєї естетики і естетики Бодлера. У розмові з професором композиції Ернестом Гіро він зізнався: „Музика створена для невимовного. Я хотів би, щоб вона наче виходила з тіні: час від часу в неї поверталася”. Цілковита відповідність у цьому вислові сутінковому колориту бодлерівських віршів. Дебюссі міг гідно оцінити фразу Бодлера: „Лінія арабеска – з усіх найодухотвореніша”. Адже „арабесковий” принцип лежить в основі багатьох п’єс цього композитора...

Із сучасних йому композиторів Бодлер любив Вагнера. Доказ тому – стаття „Ріхард Вагнер і Тангейзер у Парижі” і лист Вагнеру від 17.02.1860 року: „По-перше, мені здалося, що я знаю цю музику, і згодом, розмірковуючи над цим, зрозумів, звідки подібний міраж: мені здалося, що ця музика є моєю власною, і я впізнав її, як кожна людина впізнає те, що їй судилося любити... Це велика творчість, і вона звеличує. Скрізь у ваших творіннях я знаходив урочистість потужного гулу, величних сторін природи і урочистість великих пристрастей людських”. Бодлер раніше за інших поетів заговорив про колір музики: „Я уявив величезний простір похмуро-червоного кольору. Якщо цей колір виражає пристрасть, я бачу, як він поступово проходить через усі відтінки червоного до розжареності пекла. Здалось би важко, неможливо, досягти чогось полум’янішого; і все ж таки останній вибух залишив більший слід на білині, яка слугувала тільки за тіло. Це буде, коли бажаєте, вищим криком душі, котра досягла свого пароксизму”.

Рядки листа про впізнавання себе в чужому творінні нагадують інший лист Бодлера, в якому той розповідає про своє знайомство з творчістю Едгара По, про те, що побачив не лише сюжети, „задумувані мною, але й ФРАЗИ, які я обмірковував, і написані ним на двадцять років раніше”. Це цілком закономірно, коли врахувати, що в статтях „Філософія творчості”, „Поетичний принцип”, в афоризмах, об’єднаних назвою „Marginalia”, Едгар По говорить про красу, про взаємозв’язок вірша й музики. Едгар По називає печаль найзаконнішим з усіх поетичних настроїв і вищим проявом краси в поезії.

У своїх поетичних творах Бодлер прагнув з’єднання виражальних можливостей поетичного слова, живопису й музики, керуючись давнім ученням, за яким вважалося, що світ може керуватися законами музики. Музика вважалась у найдавніших цивілізаціях священою наукою, завдяки музиці, звуку відбувається перетворення світу, „залежить утворення всякого кольору й краси”. Орфей, Той, хто лікує Світлом, зцілював здичавілу душу співвітчизників звуками ліри. Платон вважав подібними астрономію й музику. А у бесіді Тота з Асклепієм було сказано, що пізнати музику – значить пізнати лад усіх речей. В основі бодлеровського захоплення музикою лежить мрія про відновлення перерваного зв’язку з античною традицією та гармонією.

(Див. Бодлер Ш. Поезії: Пер. З фр. / Передмова Д.І. Наливайка. Післямова. І.І. Карабутенка; - К.: Дніпро, 1989, с. 262-265)

Науковець О. Пронкевич відзначає, що „у поезіях Бодлера вражає сугестія і магія образів – це ще одна суто символістська риса поетичної мови. Читач бачить не тільки кольори предметів, а й відчуває їхні форми, насолоджується дивними звуками. Вечорова гармонія в одноіменному вірші постає як симфонія почуттів: ”стебло співає росне”, „цвіт димує в тишині”. Мелодії мають не тільки звукові характеристики, а й запахи. В повітрі лунає казкова музика: грає меланхолійний вальс, а стоголосе серце підспівує й „тремкоче” скрипкою. Як і в сонеті „Відповідності”, у вірші „Вечорова гармонія” (переклад Д. Павличка) не останню роль для створення урочисто-піднесеного настрою відіграє порівняння приходу ночі з літургією: „цвіт димує, „мов кадило”, „небеса високі і смутні... як вівтар”, „обличчя подруги ліричного героя „сяє, мов потир”. Читач відчуває себе причетним до таємниць, як під час відвідування церкви. З побожністю контрастує жахаюче поганське уподібнення заходу сонця із його кривавим самогубством („упало в кров свою світило життєносне”). Повторювання тих самих рядків (кожна наступна строфа починається з другого рядка попередньої; а деякі рядки одних строф переходять до інших) вірш нагадує типове замовляння чаклуна. Видовище вечора перетворюється на акт містичного споглядання гри якихось прадавніх первин, боротьби світла і темряви, а загальна атмосфера поезії спричиняє дивне запаморочення (млосне очманіння), насолоду від якого неможливо описати словами.

(Див. Пронкевич О.В. Зарубіжна література: Підруч. для 10 кл. загальноосвіт навч. закладів – 4-те вид., перероб. і доп. – К.: Пед. преса, 2003, с. 302)



Система завдань і запитань до аналітико-інтерпретаційного дослідження вірша Ш. Бодлера „Вечорова гармонія” (за основу обирається переклад Д. Павличка)

  1. Прочитаєте вірш мовчки, потім вголос (2-3 учні).

  2. Обміняйтесь враженнями від прочитаного.

  3. Визначте настрій вірша. Аргументуйте текстом.

  4. Завдяки яким художнім прийомам він створюється? (Контраст, сугестія, використання форми пантуна, символізація образів, синестезія).

  5. Чим вражає зображена Бодлером картина вечора? Що ви відчували під час читання вірша?

  6. Знайдіть у тексті (чи підтексті) вірша аргументи, що пояснюють сенс назви твору – „Вечорова гармонія”.

  7. Доведіть, що головна думка вірша „Вечорова гармонія” пов’язана із системою „відповідностей” Шарля Бодлера.

  8. Завдяки чому у вірші утворюється урочиста піднесеність. Як ви вважаєте, релігійно-священне захоплення ліричного героя Бодлера більш тяжіє до християнської образності чи до язичницької? Наведіть аргументи.

  9. Який мотив є провідним у вірші? (Печалі, суму). Знайдіть у вірші підтвердження думки Едгара По про те, що „печаль ... вищий прояв краси в поезії”.

  10. Визначте найяскравіші, на вашу думку, образи-символи вірша та їх роль у тексті, у створенні ефекту „вечорової гармонії”.

  11. Що дає поєднання кольору, звуку, форми, світла і темряви, високого і низького, захоплюючого і страшного? Аргументуйте текстом.

  12. Визначте роль повторювання рядків вірша у різних строфах. Як це змінює і розширює картину вечорової гармонії.

  13. Схарактеризуйте настрої, почуття і думки ліричного героя. Що ви можете сказати про нього як про особистість. Які образи вірша допомогли вам це зробити?

  14. Чи можна, по-вашому, спираючись на вірш „Вечорова гармонія” назвати Бодлера Орфеєм XІX століття? Аргументуйте текстом.

  15. Знайдіть у тексті вірша „Вечорова гармонія” підтвердження думки Ш.Бодлера про те, що „мудро володіти мовою – це значить, практикувати свого роду „чародійство”, прагнути до того, щоб сучасна поезія ставала ”сугестивною магією”, в якій „об’єкт зливається із суб’єктом, зовнішній світ – із самим митцем”.

  16. Спробуйте порівняти варіанти перекладу вірша „Вечорова гармонія” Ш. Бодлера різними перекладачами. Який із запропонованих вам для ознайомлення варіантів максимально, по-вашому, відтворює картину гармонії вечора та її співзвучності стану душі ліричного героя.

  17. Зробіть висновок, до якого виду лірики можна віднести вірш „Вечорова гармонія” (пейзажної, інтимної, філософської). Обґрунтуйте.

Звертаємо увагу вчителів на складність аналізу художнього перекладного твору, на якому має реалізовуватись можливість показу різноманітних аспектів взаємодії оригіналу і перекладу, репрезентування учням діалогічності перекладного тексту на рівнях „культура оригіналу – культура перекладу”, „автор – перекладач”, розкриття інокультурного та інтерпретаційного характеру художнього перекладу. (Тут і далі використовуємо рекомендації Ж. Клименко. Див. Клименко Ж.В. Теорія і технологія вивчення перекладених художніх творів у старших класах загальноосвітньої школи: Монографія. – К.: НПУ імені М. Драгоманова, 2006, с. 206-208)

Методика шкільного аналізу твору використовує можливості різних літературознавчих методів з урахуванням особливостей перекладного тексту, а саме:


  • герменевтики переклад як інтерпретація оригіналу;

  • структуралізму переклад як відображення структури першоджерела, засіб дослідження руху бінарних опозицій;

  • компаративного переклад як вид міжлітературних зв’язків, предмет порівняння з оригіналом, іншими перекладами;

  • філологічного переклад як засіб аналізу оригіналу посередництвом ключових текстових одиниць, які завжди займають сильні позиції тексту;

  • культурологічного переклад як відображення інонаціонального образу світу, як результат діалогу двох культур;

  • стилістичного (стильового) переклад як засіб стилістичного аналізу оригіналу, джерело дослідження національного стилю, стилю письменника та перекладача;

  • психоаналізу переклад як передача проявів етнопсихології народу, вияв психології автора і перекладача.

Головне завдання розробленої методи аналізу та інтерпретації перекладного тексту – озброїти вчителя системою понять, методичних прийомів і видів діяльності, які дозволили б йому ефективно співпрацювати з учнями. З огляду на специфіку перекладної літератури на етапі аналізу художнього тексту важливими є два напрями роботи:

  • розкриття феномена перекладності твору;

  • осягнення його інокультурної природи.

У зв’язку з необхідністю вирішення цих проблем надзвичайно перспективним є використання прийому порівняння першоджерела і перекладу. Для зручності наукового опису в роботі використовується поняття первинне пізнання оригіналу, яким позначено різні способи та рівні отримання інформації про першоджерело:

1. Безпосереднє пізнання – читання оригіналу як найбільш ефективний шлях до його розуміння.

2. Опосередковане пізнання – отримання інформації про оригінал через посередника (читання підрядника, прослуховування повідомлення про особливості першоджерела тощо) як додатковий засіб.

Для реалізації запропонованої методики важливим є усвідомлення дефініції модель процесу перекладу (умовний опис дій перекладача, спрямованих на створення тексту перекладу). Провідними видами робіт, які яскраво репрезентують прийом порівняння оригіналу й перекладу, є такі:



  • аргументація перекладацьких рішень (учням пропонується поміркувати над запитанням: „Чому саме на такому виборі зупинився перекладач?”);

  • моделювання дій перекладача (учитель пропонує учням уявити себе на місці перекладача й спробувати вирішити ту чи іншу перекладацьку проблему, а потім порівняти результати своїх пошуків з перекладацьким рішенням);

  • бесіда за оригіналом (або підрядником) і перекладом, у ході якої учні встановлюють спільне та відмінне, визначають характер змін, їх вплив на відображення гармонії змісту і форми оригіналу, прагнуть зрозуміти мету перекладача;

  • складання гіпотетичної моделі оригіналу, яка є результатом порівняльного аналізу кількох перекладів і спрямоване на формування об’єктивної думки про першотвір;

  • підготовка творчих робіт, в основі яких – зіставлення оригіналу й перекладу (наукові доповіді, твори порівняльного характеру, власні переклади тощо).

У ході викладання літератури вчитель має можливість запропонувати учням порівняння оригіналу і перекладу на різних рівнях:

- на рівні окремих елементів твору;

- уривків текстів;

- текстів у повному обсязі;

- варіантів перекладу.

Така робота, спрямована на усвідомлення принципу функціональності, згідно з яким мета перекладача – досягти художнього впливу на читача перекладу не копіюванням художніх засобів оригіналу, а шляхом функціональної подібності, спираючись на можливості рідної мови та літератури.

„Дбаючи про системність у навчанні, – зазначає Ж. Клименко, –необхідно визначити твори, у ході вивчення яких доцільно використовувати елементи компаративного аналізу оригіналу та перекладу.” Природно, що серед них найбільше буде поетичних текстів. По-перше, тому що вони дають можливість найяскравіше продемонструвати майстерність перекладача; по-друге, серед репрезантитивних перекладів, що увійшли до шкільних програм, найбільше іншомовних версій поезії».

«Зважаючи на обмеженість навчального часу, найбільші можливості у викладанні літератури відкриває порівняння окремих елементів оригінального й перекладного творів. Так, Л. Безобразова радить при порівнянні перекладу й першоджерела ліричного твору звертати увагу учнів насамперед на сильні позиції, до яких відносять такі елементи твору: заголовок, епіграф, слова, що римуються, власні назви, початок і кінець віршованого рядка, різного характеру повтори тощо.»

Практика шкільного вивчення поетичних творів здебільшого реалізує можливості методики вивчення перекладних творів у комбінованому вигляді.

Як один із варіантів використання компаративістики у роботі з різними варіантами перекладів пропонуємо висновки науковця О. Ніколенко стосовно перекладів вірша Ш. Бодлера «Вечорова гармонія» Дмитром Павличком, Михайлом Драй-Хмарою, Михайлом Орестом українською мовою. (Див. Ніколенко О.М. Поезія французького символізму Шарль Бодлер, Поль Верлен, Артюр Рембо: Посібник для вчителя. – Харків: Веста; Видавництво «Ранок», 2003, с. 45-47)

«Український переклад «Вечорової гармонії» Д. Павличка вважається найбільш музикальним. Український поет знайшов оригінальні тропи, асонанси та алітерації для відтворення музичної стихії бодлерівського вірша. У нього «мелодії повіви зринають запашні», «стебло співає росне», «серце скрипки десь тремкоче стоголосне». Здається, співає вся земля, вся природа довкола. І народжується прекрасна і сумна мелодія в серці ліричного героя: «меланхолійний вальс та очманіння млосне». Д.Павличко зумів у своєму перекладі втілити закон «відповідностей», пропонований Бодлером. Тому мелодії у нього «запашні», «цвіт димує в тишині», а серце «з минувшини бере світання високосне». Звук і запах, колір і почуття, враження і думка зливаються тут, створюючи неповторну музику слова. У заключній строфі вірша протиставляються два слова: сонце («світило життєносне») і спомин про кохану. Перекладач віддає перевагу останньому – духовному світлу, бо якщо гармонія у світі залежить від природних сил (часто стихійних і непередбачуваних), то гармонія у душі людини настає тільки в момент внутрішнього осяяння. Переклад Д. Павличка створено у модерністській манері, в основу його покладено особистісне начало».

«Переклад «Вечірньої гармонії», зроблений М. Драй-Хмарою, відзначається особливо трагічним настроєм. Краса вечірньої природи приховує велику драму, пов’язану передусім із внутрішніми суперечностями ліричного героя. Образ його постає у творі таємничим і загадковим. Читач не знає, чому він сумує, що крає його серце, але глибоко відчуває його невимовний біль. Такому сприйняттю твору сприяє система поетичних тропів: «ридає» скрипка, яка порівнюється із «серцем в самотині», «сумною» здається краса небес… Трагічна загадковість ліричного героя цілком відповідає творчій манері як самого Ш. Бодлера, так і М. Драй-Хмари, що писав про «небачені глибини особистості, де живе вічний біль».

В останній строфі «Вечірньої гармонії» перекладач майстерно використовує символіку кольорів: чорний – символ усього ворожого, жахливого, спліну; світлий нагадує про минуле; кров (червоний) – символ смерті, трагедії, синій – прекрасного; золотий – ідеалу. Якщо додати до цієї палітри «голубе повітря» і «кадильний дим» квітів, про які згадується на початку твору, то вийде різнобарвна картина з нечіткими обрисами і плавними переходами – цілком у дусі символізму, що запозичив прийоми колористичного письма в імпресіоністів».

«Переклад Михайла Ореста (Зерова) вражає вишуканістю та підкресленою інтелектуальністю. Поет знайшов власні естетичні форми, які поглиблюють образ ліричного героя, надаючи йому філософського змісту. Ліричний герой сприймає світ у всій його єдності: «Звук в аромат тече і кружить плавно з ним». Він і себе не відділяє від світу, але несе в собі свій власний світ – світ неповторних почуттів і думок. У перекладі Михайла Ореста думка посідає перше місце, у кінці твору навіть згадується «мисль» про кохану (а не почуття до неї). Така суто інтелектуальна атмосфера відображає особливості творчої манери перекладача, що прагнув наголосити на медитативності образу ліричного героя Бодлера. Використання вишуканої української лексики («віоліна», «ростини», «омлінно тане квіт», «храм неба клониться печалям голубим» та ін.) створює піднесений настрій твору і вирізняє переклад Михайла Ореста з-поміж інших».

Завершивши текстуальне дослідження віршів «Відповідності» та «Вечорова гармонія» Ш. Бодлера, маємо як підсумковий етап першого уроку визначити й сформулювати його тему з огляду на весь обсяг використаної інформації й аналітико-інтерпретаційної діяльності учнів та вчителя. При цьому варто врахувати два аспекти: життєвий шлях Шарля Бодлера та актуальність і важливість розглянутих творів у творчій системі митця. Після вислуховування різних пропозицій і варіантів колективно формулюється остаточний.

Робота на цьому заключному етапі може бути організована таким чином:



  1. Учням пропонується самостійно впродовж 2-3 хвилин записати у робочі зошити свій варіант теми уроку, враховуючи найважливіші аспекти навчально-дослідницької діяльності на уроці в просторі вивчення життєвого і творчого шляху Шарля Бодлера.

  2. Учні зачитують свої варіанти й серед них визначаються найбільш вдалі.

  3. Колективно формулюється остаточний варіант теми уроку й записується вчителем на дошці, а учнями до робочих зошитів: Між «захватом» і «жахом життя». Система «відповідностей» у творчості Шарля Бодлера. (Аналітичне дослідження віршів «Відповідності» та «Вечорова гармонія»)

(Таким чином замикається на результаті мотивація навчальної діяльності учнів на даному конкретному уроці, яка дозволяла впродовж усього уроку підтримувати інтригу й стимулювати учнівську активність в опануванні навчального матеріалу.)

Завершується урок важливими структурними елементами – аргументацією і виставленням оцінок (враховуючи й самооцінку та взаємооцінки учнів) та визначенням домашнього завдання на наступний урок. Бажано, щоб домашнє завдання було диференційованим, цікавим, посильним для виконання і містило в собі інтригу – стимул для подальшого системного вивчення навчального матеріалу у монографічній темі «Шарль Бодлер (1821 - 1867). «Альбатрос», «Вечорова гармонія», «Відповідності».

Для себе вчитель відзначає як підсумок опанування певного обсягу навчального матеріалу такі аспекти програми на даному уроці:

«Життєвий і творчий шлях поета. Бодлер – французький поет другої половини XІX ст., пізній романтик і один із основоположників символізму. Світогляд і естетичні погляди Бодлера та збірка «Квіти Зла». Протиставлення дійсності й ідеалу як семантико-образна вісь збірки». Аналітично досліджено два із запропонованих для текстуального розгляду вірші. Таким чином вчитель разом з учнями на першому уроці проводять цілісне дослідження навчального матеріалу, додаткової інформації про життєвий шлях і творчий доробок Ш.Бодлера, яке на наступних уроках буде деталізуватись, поглиблюватись та розширюватись, здебільшого за рахунок безпосередньої практичної роботи з бодлерівськими текстами.



Домашнє завдання:

Всім: Прочитати вірш «Гімн Красі», скласти про нього первинне враження (усно). У робочі зошити записати 2-3 (максимум 5) запитань стосовно незрозумілостей чи парадоксів тексту вірша. Підготувати виразне читання твору.

Ще раз переглянути опорно-інформаційні схеми попереднього уроку, що відображають світоглядно-естетичні позиції Бодлера, особливості його художнього світу та мистецької концепції зображення світу і людини, закцентувати свою увагу на найважливіших константах.



Повторити жанрові особливості гімну (у розвитку).

Додатково (за бажанням учнів):

  1. Спробувати створити живописний образ Краси, представлений Бодлером у «Гімні Красі».

  2. Вивчити напам’ять вірш «Гімні Красі».

  3. Підготувати стисле повідомлення про створення «Гімну Красі».

  4. Підготувати невеличку підбірку оцінок та характеристик вірша Бодлера «Гімн Красі» науковцями, діячами культури та літератури.


Тлумачний словничок віршів Шарля Бодлера «Відповідності» та «Вечорова гармонія» (за перекладами Д. Павличка)

«Відповідності»

Гобой (нім. Новое, від франц. високе дерево) – дерев’яний язичковий духовий музичний інструмент; за висотою звука середній між флейтою і кларнетом.

Ладан ароматична смола, інакше (від грец.) фіміам, використовується як благовоніє в церковних обрядах.

Бензой смола (від лат. Benzoe – ароматичний сік) – швидко тверднуча на повітрі смола, яку добувають із стираксового дерева, що росте у Південно-Західній Азії і на Малайських островах, має приємний запах. Застосовують у парфумерній промисловості.

Амбра (італ. ambra, фр. ambre, від араб. анбар) – 1) Воскоподібна запашна речовина, що утворюється в кишечнику хворих кашалотів; застосовують амбру у парфумерії для надання стійкості запаху парфумам. 2) Переносно – аромат, пахощі.

Мушмула (тур. musmula) – 1) Рід рослин родини розових, кущі або невеликі дерева. Поширена в Криму, на Кавказі, в Туркменії, Малій Азії та на Балканах. Культивують як декоративні й плодові рослини. Деревину використовують для токарних виробів. 2) Японська локва – вічнозелена рослина, має солодкі плоди, придатні для вживання в їжу.

«Вечорова гармонія»

Кадило(від грец. - вугілля) 1) благовонне куріння, фіміам, ароматичні смоли; 2) кадильниця, посудина, у яку на жарини накладаються церковні благовонія.

Меланхолійний (меланхолія) – (грец. від слів чорний і жовч). 1) Психічний розлад, що виявляється у пригніченому настрої, загальмованості мислення й рухів. 2) смуток, туга.

Вівтар (лат. altar, - підвищення) – 1) У давніх народів місце для жертвоприношень, жертовник. 2) Східна підвищена частина християнського храму, призначена для відправлення служби.

Потир церковна чаша для святих дарів.
Урок 2



Достарыңызбен бөлісу:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11




©dereksiz.org 2024
әкімшілігінің қараңыз

    Басты бет