Тема 10. Аналіз витрат і собівартості продукції (робіт, послуг) промислового підприємства

Література [2-6, 9-11, 13, 15, 19-21, 23-25].

Методичні вказівки
Важливе значення в економічному аналізі приділяється дослідженню поточних витрат підприємства та собівартості продукції, оскільки вони є узагальнюючими показниками діяльності й безпосередньо впливають на фінансові результати роботи підприємства. Для аналізу поточних витрат металургійного підприємства використовується їхня класифікація [4, С.178]. Необхідно опанувати ознаки угрупування витрат, класифікацію витрат за видами, характерні особливості та області використання кожного виду витрат.

Особливу увагу слід приділити складу витрат. Склад витрат для обліку регламентується П(С)БО «Витрати» [14], а склад витрат, які обліковуються для оподаткування, встановлені Податковим Кодексом України [2, ст. 138].

Витрати операційної діяльності містять: собівартість реалізованої продукції, виконаних робіт, наданих послуг; інші витрати - які враховуються для визначення об’єкта оподаткування, призначаються на підставі первинних та інших документів, які підтверджують здійснення платником податку витрат, обов’язковість ведення і збереження первинних документів передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку. Витрати, що формують собівартість продукції (робіт, послуг), признаються витратами того ж періоду, в якому признані доходи від їх реалізації. Інші витрати признаються витратами у період їх здійснення. Собівартість придбаних і реалізованих товарів формується відповідно з ціною їх придбання з урахуванням ввізного мита та витрат на доставку і доведення до стану, придатного для продажу. У витрати включаються втрати від браку з технологічних причин і витрати на його виправлення. На підставі складу витрат оцінюється їх структура в статиці та динаміці.

Мета економічного аналізу витрат – удосконалення їхньої структури та оптимізація їхнього рівня для поліпшення фінансових результатів діяльності підприємства. Комплекс завдань для досягнення цієї мети: оцінка рівня витрат у статиці; оцінка динаміки витрат; оцінка структури витрат; оцінка впливу факторів на показники собівартості продукції та на елементи витрат підприємства; оцінка впливу витрат на фінансові результати підприємства; оцінка внеску кожного виду продукції (або їхніх груп) на формування прибутку та на показники ефективності основної діяльності; оцінка взаємозв’язку обсягу виробництва металопродукції, витрат і прибутку; обґрунтування управлінських рішень щодо оптимізації витрат.

Детальному розгляданню підлягає система показників витрат і собівартості продукції та аналітичних можливостей кожного з показників у внутрішньому та зовнішньому аналізі витрат та їх факторному аналізі. Методика аналізу показників витрат та собівартості продукції детально викладена у джерелі [4, С. 180-206]. Особливу увагу необхідно приділити оцінці впливу витрат на фінансовий результат, на зв’язок витрат зі ступенем використання виробничих ресурсів підприємства, з результатами операційної діяльності та впливом непродуктивних витрат.

1. Чим обумовлена класифікація поточних витрат металургійного підприємства?

2. Надати стислу характеристику видів витрат металургійного підприємства.

3. Обґрунтувати систему показників собівартості металопродукції та навести джерела інформації для їхнього аналізу.

4. Викладіть мету та завдання аналізу витрат металургійного підприємства й собівартості металопродукції.

5. Як проводиться факторний аналіз поточних витрат металургійного підприємства?

6. Викладіть сутність госпрозрахункової собівартості продукції. Чим обумовлена необхідність її розрахунку та аналізу в структурних підрозділах металургійного підприємства?

7. Які переваги і недоліки маржинального аналізу?

8. У чому полягають спільність і відмінність методик внутрішнього і зовнішнього аналізу поточних витрат підприємства?

9. Наведіть фактори собівартості металопродукції та напрямки її зменшення.

Література [1-4, 7, 8, 26, 32, 33].

Мета аналізу зовнішньоекономічної діяльності полягає в виявленні, оцінці та мобілізації резервів подальшого підвищення якості та ефективності ЗЕД та в аналітичному супроводженні етапів технології прийняття управлінських рішень у цьому виді діяльності. Поступове наближення до мети аналізу ЗЕД досягається вирішенням кожного аналітичного завдання. Завдання аналізу ЗЕД − це конкретна закінчена частина аналітичної роботи певного призначення, або етап у досягненні мети аналізу ЗЕД. Особливості та послідовність вирішення завдань аналізу ЗЕД визначаються потребами практики. Основні завдання аналізу ЗЕД наступні: аналіз наявності й діяльності конкурентів на світовому та вітчизняному ринках товару (металопродукції, робіт, послуг); аналіз економічної ситуації в світі, на континенті, в країні, в економічному регіоні та в галузі; оцінка виконання завдань із ЗЕД; аналіз динаміки показників ЗЕД для оцінки тенденцій розвитку та циклічності змін ЗЕД; кількісна оцінка впливу факторів на показники ЗЕД (факторний аналіз); виявлення причин відхилень показників ЗЕД; оцінка госпрозрахункових та комерційних взаємовідносин у виробничій діяльності та у ЗЕД; дослідження передового досвіду ЗЕД у вітчизняній та закордонній практиці; оцінка виявлених резервів та розробка конкретних заходів щодо підвищення обсягів, якості та ефективності ЗЕД.

Вивчення цієї теми потребує визначення та врахування використання системи показників, розширений часовий горизонт, урахування інтересів різних учасників світового ринку, необхідність оцінки впливу ЗЕД на показники діяльності підприємства, визначення впливу коливання курсів валют, особливостей нормативно-правового забезпечення та ін.

Слід звернути увагу на класифікацію показників зовнішньоекономічної діяльності за ознаками угрупування, сутність кожного з показників, їх аналітичне призначення та вплив факторів [4, С. 264-270].

Ретельній проробці підлягають способи розрахунку та особливості методики аналізу системи показників загальної оцінки обсягів та якості зовнішньоекономічної діяльності. Діюча система цих показників та їхнє призначення в аналізі наведені в джерелах [4, 7, 8] (система показників є наскрізною для всіх рівнів управління (підприємство, галузь, регіон, країна, об’єднання країн)).

Важливим розділом тематичного аналізу ЗЕД є аналіз залучених іноземних інвестицій. Вони аналізуються в статиці, тобто звітні їхні обсяги порівнюються з плановими, в динаміці − з обсягами попередніх періодів, а також із середньогалузевими показниками та по Україні в цілому. Загальна оцінка обсягів іноземних інвестицій доповнюється їхньою диференціацією за групами, аналізуються їхні динаміка, структура та її зміни. Якісна оцінка іноземних інвестицій здійснюється за допомогою показника їхньої експортовіддачі, який розраховується як відношення обсягу експортних постачань підприємства за звітний період до суми прямих іноземних інвестицій на кінець звітного періоду. Як вимірник використовується грошова одиниця конвертованої іноземної валюти. Загальна характеристика впливу акціонерів-нерезидентів на діяльність акціонерних товариств надається за допомогою коефіцієнта іноземного інвестування, який розраховується за періоди до й після додаткової емісії акцій як відношення вартості простих акцій, що належать нерезидентам, до загальної вартості простих акцій. Після цього розробляються конкретні заходи щодо підвищення ефективності використання іноземних інвестицій.

Слід опанувати методику оцінки впливу курсових різниць. Оцінка впливу курсових різниць на вартість монетарних активів і пасивів балансу підприємства здійснюється за методикою, викладеною в джерелі [7].

Спільні підприємства з іноземними інвестиціями, як і національні суб'єкти господарювання, додержуються принципу самоокупності, тобто перевищення надходжень валютних коштів над їхніми витратами. Якщо підприємство дотримується принципу самоокупності, то воно має позитивне сальдо валюти, яке визначається як різниця між валютними коштами, отриманими за період, що аналізується, й валютними витратами за той же період.

Для порівняльної оцінки з іншими суб’єктами господарювання визначається валютна стійкість підприємства. Порівняльна оцінка здійснюється в міжзаводському аналізі за допомогою коефіцієнта валютної самоокупності, що розраховується як частка від ділення валютних коштів, одержаних за період, який аналізується, й валютними витратами за той же період [7]. Зростання коефіцієнта валютної самоокупності свідчить про збільшення валютної стійкості підприємства, та навпаки.

Особливу увагу необхідно приділити вивченню особливостей аналізу впливу результатів ЗЕД на оціночні та узагальнюючі показники діяльності підприємства, завдяки чому можливо визначити внесок служби ЗЕД у ці результати та врахувати його при матеріальному стимулюванні або встановленні матеріальної відповідальності робітників служби ЗЕД. У першу чергу, дослідженню підлягають обсяг експортних постачань, зовнішньоторговельний обіг і тенденції їхньої зміни. На наступному етапі аналізу визначаються показники: питома вага експорту в доході від реалізації продукції; питома вага прибутку від експорту продукції у загальному прибутку по підприємству; кількість рекламацій від іноземних споживачів та питома вага цих рекламацій, які визнані виробником; втрати від рекламацій за недотримання умов контрактів; питома вага імпортних постачань у їхньому загальному обсязі. Слід враховувати, що зростання імпортних постачань викликає залежність виробництва від іноземних постачальників. Тому аналізуються причини застосування і зростання обсягів імпортних матеріалів, сировини, обладнання. Проводиться порівняльний аналіз можливості одержання аналогічних активів від вітчизняних виробників. Оцінка впливу ЗЕД на ефективність діяльності підприємства здійснюється за допомогою показників рентабельності продукції, продажів, виробництва, активів, в яких загальні прибуток і дохід поділяються на частини, що відображають реалізацію продукції на вітчизняних і зовнішніх ринках. Внесок зовнішньоекономічної діяльності в загальні показники рентабельності підприємства визначається за допомогою прийому різниць.

1. Визначити місце аналізу ЗЕД у системі менеджменту металургійного підприємства та економічного аналізу.

2. Викласти мету та завдання аналізу ЗЕД підприємства.

3. Розкрити особливості методики аналізу зовнішньоторговельної діяльності підприємства.

4. Навести показники, які складають систему загальної оцінки ЗЕД.

5. Класифікувати показники ЗЕД та надати їхню характеристику.

6. Які фактори впливають на узагальнені та оціночні показники ЗЕД?

7. Як оцінюється якість ЗЕД?

8. За якими показниками здійснюється оцінка ефективності діяльності спільного підприємства з іноземними інвестиціями?

9. Розкрити сутність поняття «курсова різниця». Як визначається її вплив на вартісні показники діяльності підприємства?

10. За якими характеристиками суб’єкт господарювання відносять до спільного підприємства?
Тема 12. Аналітична підтримка управлінських рішень

Визначення та роль управлінських рішень, умови забезпечення їх якості та ефективності. Класифікація управлінських рішень, характеристика їх видів. Особливості технології управлінських рішень.

Сутність аналітичної підтримки управлінських рішень, її принципи.

Зміст основних етапів технології управлінського рішення та їх аналітична функція. Методи виконання аналітичної підтримки управлінських рішень та напрями її вдосконалення.

Література [4, 15, 16, 20, 21,25, 27, 28, 34].

Підвищення самостійності підприємств обумовило зростання складності та збільшення кількості управлінських рішень, які приймаються їхніми менеджерами, і необхідність удосконалення аналітичного обґрунтування УР. Умовами забезпечення якості та ефективності будь-якого управлінського рішення, незалежно від його функціонального призначення та часової ознаки, є: використання якісної інформації; застосування в процесі розробки управлінського рішення сукупності наукових підходів, методів і принципів менеджменту й аналізу; оптимізація параметрів, що досліджуються та прогнозуються; мотивація розробки та реалізації управлінського рішення; аналітичне супроводження та підтримка управлінського рішення на всіх етапах його технології.

Найскладнішими з управлінських рішень є стратегічні, які характеризуються наступними ознаками: масштабність та складність; використання комбінованих методів; врахування високого рівня невизначеності майбутнього стану зовнішнього середовища; довгостроковий характер впровадження та дії управлінських рішень; ситуаційний підхід до розробки управлінських рішень; важливість наслідків для об’єкта та його структурних підрозділів; підвищений ризик; розбіжність у часі процесів розробки і втілення управлінських рішень та отримання результатів.

Ці особливості враховуються на усіх стадіях або етапах технології стратегічних управлінських рішень.

Слід акцентувати увагу на необхідність опанувати систему принципів аналітичної підтримки управлінських рішень.

Ця система містить наступні принципи: безперервність аналітичної підтримки УР; врахування протиріч та їхні усунення; врахування вимог споживачів; аналіз і оцінка інформації для управлінських рішень; оцінка фактичної ефективності управлінських рішень після впровадження; інтеграція технології управлінських рішень з автоматизованою системою управління виробництвом; врахування невизначеності та оцінка ризиків; відповідність нововведень стратегічним і тактичним цілям підприємства. Першочерговим з наведених принципів аналітичної підтримки УР є безперервність, що обумовлено особливістю категорії - технологія управлінського рішення, яка передбачає послідовність виконання процесу на етапі технології УР. Тому аналітична підтримка повинна здійснюватися на кожному етапі технології УР з урахуванням сутності і складу етапу.

Необхідно звернути увагу на типовість аналітичної підтримки першого етапу та її особливості на наступних етапах технології УР.

Зміст аналітичної підтримки першого етапу технології УР наступний: аналіз ситуації та існуючих підходів щодо її вирішення; аналіз результатів діяльності об’єкта дослідження та використання ресурсів; оцінка ефективності менеджменту; оцінка потенційних можливостей менеджменту; порівняльний міжзаводський аналіз та оцінка конкурентного середовища; аналіз літературних джерел, патентного фонду, досягнень НТП у галузі та суміжних з нею; маркетинговий аналіз (аналіз ринків збуту та вивчення вимог споживачів, оцінка ринкових параметрів та ін.); оцінка конкурентоспроможності об’єкта дослідження.

Зміст аналітичної підтримки технології управлінського рішення на кожному з наступних етапів залежить від суттєвості, масштабів і значення УР.

Аналітична підтримка технології управлінських рішень на останньому етапі впровадження УР сприяє виконанню контрольної функції. Вона полягає в безперервній порівняльній оцінці фактично досягнутих результатів з плановими або проектними показниками, виявленні конкретних причин відхилень фактичних значень показників від заданих параметрів та в їхньому аргументованому коригуванні для наступної регламентації процесу бюджетування.

На етапі впровадження управлінських рішень, як свідчить вітчизняний досвід [34], доцільно застосовувати метод ділових ігор як економічний ігровий експеримент для попереднього визначення протиріч, труднощів та їх усунення на стадії опробування.
Контрольні запитання

1. У чому полягає сутність управлінського рішення?

2. Чим обумовлено підвищення ролі аналізу в технології управлінського рішення?

3. Які властивості притаманні управлінським рішенням на сучасному етапі розвитку підприємств? Викладіть їхню сутність.

4. Як забезпечити якість та ефективність управлінського рішення?

5. Обґрунтуйте послідовність етапів технології управлінського рішення.

6. Викладіть зміст та особливості кожного з етапів технології управлінського рішення.

7. Обґрунтуйте необхідність аналітичної підтримки кожного з етапів технології управлінського рішення.

8. Чим обумовлено обґрунтування аналітичних завдань у технології управлінських рішень?

9. Конкретизуйте зміст аналітичних функцій для стратегічного, поточного та оперативного управлінського рішення, спрямованого на підвищення конкурентоспроможності продукції металургійного підприємства.

10. Конкретизуйте зміст аналітичної підтримки стратегічного, поточного та оперативного управлінського рішення щодо ресурсозбереження.

11. Викладіть зміст аналітичної підтримки управлінського рішення з кредитної політики підприємства.

12. Конкретизуйте зміст аналітичної підтримки управлінського рішення щодо облікової політики підприємства.
Тема 13. Аналіз фінансових показників діяльності промислового підприємства

Сутність, мета, задачі та інформаційне забезпечення фінансового аналізу, його особливості. Місце прибутку в системі оціночних та узагальнюючих показників діяльності.

Особливості методики зовнішнього фінансового аналізу підприємства. Експрес-аналіз і поглиблений фінансовий аналіз. Аналіз фінансових результатів від операційної та звичайної діяльності. Характеристика фінансової звітності як основного джерела інформації: зміст, оцінка та аналітичне значення показників звітності. Аналіз майнового стану підприємства. Аналіз грошових потоків. Аналіз фінансового стану підприємства та його стійкості. Аналіз ліквідності. Загальна оцінка фінансового стану підприємства. Взаємозв’язок фінансового стану підприємства з результатами його виробничої та комерційної діяльності.

Оцінка можливості банкрутства.

Рейтингова оцінка підприємства за показниками прибутковості, ліквідності, платоспроможності, ділової активності, ефективності.

Оперативний аналіз платіжного календаря.

Особливості методики внутрішнього фінансового аналізу підприємства. Аналіз фінансових результатів. Аналіз виконання фінансового плану підприємства та оперативний аналіз фінансових результатів. Факторний аналіз і оцінка невикористаних можливостей поліпшення фінансових результатів. Аналіз розподілу прибутків, що залишаються в розпорядженні підприємства. Аналіз прибутків від цінних паперів та позареалізаційних джерел. Аналіз оборотних активів. Аналіз дебіторської та кредиторської заборгованостей за їх обсягами, видами, об’єктами, термінами виникнення.

Розробка заходів щодо використання резервів та стабілізації фінансового стану.

Література [2-4, 9-11, 13, 16-24, 30, 32].

– зміною цілей діяльності підприємств у ринкових умовах, якими стають: максимізація прибутку та збільшення вартості бізнесу;

– необхідністю урахування умов роботи підприємств України в період становлення ринкових відносин та інтересів усіх учасників ринку;

– залежністю від отриманих фінансових результатів через необхідність фінансування процесів відтворювання своїх активів, що вимагає: налагодження зв’язків з банками задля отримання кредитів; або емісії боргових цінних паперів (векселів, облігацій та ін.); або прискорення оборотності обігових коштів, наприклад, через факторинг (переуступки права боргу) або надання знижок сконто, які зацікавлюють покупця прискорювати оплату за вже отриману продукцію, та ін.;

– розширенням інтеграційних процесів, активним учасником яких є вітчизняна металургія;

– необхідністю об'єктивної та гласної оцінки фінансового стану акціонерних товариств, фінансових компаній та інших недержавних суб’єктів господарювання на основі публічної фінансової звітності;

– загостренням протиріч підприємства з іншими учасниками ринку в період фінансово-економічних криз.

Фінансовий стан металургійного підприємства оцінюється сукупністю показників, які відображають наявність, ефективність розміщення та використання фінансових ресурсів.

Роль фінансового аналізу металургійного підприємства міститься не тільки в тому, щоб установити й оцінити його фінансовий стан, а й в постійному проведенні роботи за конкретними напрямками, яка спрямована на поліпшення фінансового стану. Це дає можливість виявлення найбільш слабких (проблемних) позицій у фінансовому стані підприємства та оперативного їхнього вирішення.

Різноманітність видів фінансового аналізу вимагає їхнього угрупування, тому необхідно опанувати класифікацію видів фінансового аналізу. Слід звернути особливу увагу на спільність і відмінності зовнішнього і внутрішнього фінансового аналізу. Спільність їх обумовлена: загальним понятійним апаратом; наявністю єдиної методології та її складових елементів; деякими однаковими розділами аналізу (як у внутрішньому, так і у зовнішньому фінансовому аналізі є такі розділи: аналіз фінансових результатів; аналіз фінансового стану; аналіз стійкості фінансового стану). Крім того, при їхньому проведенні аналітики використовують єдину систему методів і дотримуються однакових принципів аналізу та основних методичних положень. Відрізняються внутрішній та зовнішній фінансові аналізи: метою аналізу; глибиною досліджень; складом і повнотою інформаційного забезпечення, яке є більш повним при проведенні внутрішнього фінансового аналізу і саме цим забезпечує деталізацію внутрішніх фінансових оцінок; колом завдань, які вирішуються; суб’єктами аналізу та ін. Тому методики їхнього проведення мають специфічні властивості та відмінності.

Під час опанування методикою зовнішнього фінансового аналізу необхідно пам’ятати про обмеженість його інформаційного забезпечення. На підготовчому етапі зовнішніми аналітиками здійснюються збір і підготовка інформації, основним джерелом якої є надруковані у відкритій діловій пресі узагальнені дані фінансової звітності підприємства за фінансовий рік: консолідований баланс; звіт про фінансові результати; аудиторський висновок (для підприємств, що підлягають обов’язковому щорічному аудиту); нормативні дані; матеріали офіційних видань (Держкомстату, НБУ та ін.); аналітичних центрів.

Фінансовий результат діяльності підприємства є кінцевим, оскільки відображає загальний ефект від ведення всіх видів економічної діяльності, дозволяє оцінити їхню ефективність, а також характеризує доцільність використання виробничих ресурсів. Оцінка фінансового результату зовнішніми аналітиками здійснюється з метою прийняття фінансових рішень щодо розвитку подальших партнерських взаємовідносин. Завдання зовнішнього аналізу фінансових результатів слід опанувати згідно з [4].

Аналіз фінансових результатів містить як загальну, так і конкретизовану оцінку з кожного виду діяльності.

Оцінка фінансових результатів надається у статиці (фактичні значення порівнюються з нормативними) і у динаміці (фактичні значення порівнюються з рівнями, досягнутими в попередні звітні періоди, шляхом визначення темпів зростання та розрахунку абсолютних і відносних відхилень для кожного показника, наданого у формі № 2 «Звіт про фінансові результати»). Крім того, досліджується динаміка структури доходу від реалізації продукції (робіт, послуг). Для цього визначається питома вага кожного з показників, які формують такий дохід. Отримані фактичні значення питомої ваги показників порівнюються з аналогічними, досягнутими в попередніх періодах, та у конкурентів підприємства. Факторний аналіз фінансового результату містить визначення впливу на нього доходу та витрат, виявлення причин їхньої зміни. Закінчується аналіз моделюванням тенденцій розвитку фінансових результатів у перспективі для прийняття управлінських рішень.

Вартість та оптимальність структури майна підприємства цікавлять усіх учасників ринкових відносин, з якими у підприємства є господарські взаємовідносини. Тому необхідно приділити увагу призначенню аналізу майнового стану, послідовності його діагностики та оптимальності структури майна. Для оцінки оптимальності структури майна підприємства розраховуються співвідношення між його елементами з подальшим її порівнянням із нормативними, середньогалузевими та досягнутими у конкурентів підприємства. За допомогою цих співвідношень надається оцінка майна, сутність якої детально наведена у джерелі [4, С. 219].

Для характеристики фінансового стану підприємства використовуються загальноприйняті чотири групи фінансових показників–коефіцієнтів: показники ліквідності та платоспроможності; показники оцінки фінансової стабільності; показники ділової активності; показники ефективності використання капіталу (рентабельності).

Їхні особливості порівняно з іншими методами аналізу наведені в джерелі [4, таблиця 11.4].

Будь-який фінансовий показник-коефіцієнт лише частково відображає результат господарського процесу, його доцільність і ефективність. Тому їхній аналіз тільки у сукупності з аналізом основних показників діяльності надає уяву про потенціал підприємства, його недоліки та переваги порівняно з конкурентами. Фінансовий стан підприємства в найближчій перспективі оцінюється зовнішніми та внутрішніми аналітиками за допомогою таких фінансових показників, як коефіцієнти ліквідності й платоспроможності. Вивчаючи методику оцінки фінансового стану, необхідно звернути увагу на кількість показників, моделі їх розрахунку, бази для порівняння (нормативи, досягнуті у попередні роки, порівняно з конкурентами). Слід не ототожнювати категорії ліквідність і платоспроможність і чітко їх визначити. Це стосується і категорії ліквідність балансу та ліквідність підприємства. Належну увагу вимагають: побудова і оцінка ліквідного балансу; оцінка фінансової стійкості за допомогою коефіцієнтів фінансової стабільності, їх призначення, моделі розрахунку; визначення типу фінансової стійкості; оцінка ефективності використання активів за допомогою системи показників ділової активності (оборотності активів); оцінка ефективності діяльності підприємства з використанням системи показників рентабельності. Необхідно опанувати моделі розрахунку та призначення кожного показника та їх угрупування, обов’язковість дослідження показників ефективності в динаміці та порівняно із середньогалузевими і з показниками у конкурентів.

У зовнішньому факторному аналізі фінансових результатів належну увагу слід приділити оцінці впливу доходу від реалізації продукції, робіт, послуг та впливу витрат підприємства. Їх склад треба опанувати з урахуванням змін у Податковому Кодексі України [2]. Склад витрат наведено у темі 10. Самостійному вивченню підлягають методики експрес-аналізу стану підприємства або фінансового моніторингу за моделями Бівера та Альтмана для оцінки можливості банкрутства.

Розглядаючи методику внутрішнього фінансового аналізу, необхідно пам’ятати, що максимізація прибутку як цільова настанова діяльності підприємства в ринкових умовах підсилює значення та роль аналізу фінансового стану підприємства в складі комплексного аналізу господарської діяльності.

Аналітичну роботу на підприємстві доцільно виконувати в наступній послідовності: аналіз виконання дохідної і видаткової частин фінансового плану; аналіз формування прибутку та його розподілу; аналіз стану й оборотності оборотних коштів: аналіз рентабельності; аналіз чинників, що впливають на фінансові результати. Методика внутрішнього аналізу фінансових результатів ідентична методиці зовнішнього аналізу, але внутрішній аналіз фінансових результатів починається з оцінки виконання планових завдань з показників прибутку, виявлення причин відхилень від фінансових планів та визначення конкретних винуватців. Аналіз динаміки та структури показників фінансових результатів проводиться за методикою, аналогічною методиці зовнішнього аналізу, яка розглянута вище. Факторний аналіз прибутку у внутрішньому аналізі базується на майже всеохоплюючій інформаційній базі і тому є повнішим, точнішим та конкретнішим. На розмір прибутку від реалізації продукції впливає ряд факторів: види і структура продукції; ціни й обсяги її виробництва та питома собівартість продукції. Моделі для факторного аналізу прибутку наведені у джерелі [4].

Факторний аналіз прибутку від реалізації продукції проводиться за окремими її видами за допомогою прийому ланцюгових підстановок з наступним визначенням впливу кожного чинника. Кількісна оцінка впливу структурного здвигу здійснюється помноженням різниці між фактичним і плановим середньозваженим питомим прибутком на сумарний фактичний обсяг продукції усіх основних видів. Таким чином, сума прибутку, яку отримує підприємство, обумовлена обсягом продажу продукції, її якістю та конкурентоспроможністю на внутрішньому та зовнішньому ринках, сортаментом продукції, рівнем витрат, а також інфляційними процесами і курсовими різницями.

Слід звернути увагу на особливості внутрішнього аналізу оборотних активів. Оцінці підлягають: стан оборотних активів, які нормуються, за їхніми видами; забезпеченість оборотними активами та ефективність їхнього використання. Запаси оборотних активів створюються для забезпечення безперервності виробничих процесів на випадок порушень ритму постачань сировини, матеріалів та ін. Фактичний обсяг оборотних активів порівнюється з нормативним, який обґрунтовується для кожного виду запасів. Ефективність використання оборотних активів надається аналогічно зовнішнім оцінкам.

В аналізі поточних активів металургійного підприємства, відмінною рисою якого є значні обсяги виробництва продукції, велика увага приділяється дебіторській заборгованості, яка до того ж займає до чверті вартості майна. За наявності конкуренції та труднощів зі збутом продукції на умовах передоплати, підприємства здійснюють її реалізацію, використовуючи форми оплати з відстрочкою платежу. Через це дебіторська заборгованість стає важливою і вагомою частиною оборотних засобів. Аналіз дебіторської заборгованості за її видами проводиться при внутрішньому аналізі аналогічно тому, як при зовнішньому, за складом та структурою в динаміці за даними балансу підприємства. Крім того, на відміну від зовнішнього аналізу, у внутрішньому дебіторська заборгованість досліджується також за її об’єктами (підприємствами) та за термінами повернення боргу дебіторами.

Аналогічно проводиться аналіз поточних зобов’язань підприємства. Оцінці підлягають склад та структура кредиторської заборгованості за її видами, об’єктами та термінами погашення. На наступному етапі проводиться порівняльний аналіз поточних зобов’язань та дебіторської заборгованості. Випереджальне зростання поточних зобов’язань у порівнянні з дебіторською заборгованістю свідчить про погіршання фінансового стану підприємства, але, в припустимих межах, також може вказувати на те, що підприємство поповнює свої оборотні кошти за рахунок відкладення строків платежів за поточними зобов’язаннями.

Загальна оцінка фінансового стану підприємства відображає підсумки аналітичної фінансової роботи та надається на основі порівняння результатів вертикального (аналіз структури фінансових звітів та структури складових елементів їхніх частин) і горизонтального (дослідження тенденцій змін у часі статей фінансових звітів і розрахованих на їхній підставі фінансових показників) аналізів. Тільки на їхній порівняльній оцінці формуються висновки аналізу. Робиться також порівняння з показниками середньогалузевими, спорідненими передовими підприємствами та з конкурентами. На основі результатів аналізу в залежності від можливостей підприємства та економічної ситуації розробляється комплекс заходів із поліпшення його фінансового стану.
Контрольні запитання

1. У чому єдність і відмінність методик внутрішнього та зовнішнього фінансового аналізу?

2. Які переваги та недоліки притаманні методикам внутрішнього та зовнішнього фінансового аналізу?

3. За якими напрямками можливо удосконалити методики внутрішнього та зовнішнього фінансового аналізу?

4. У чому полягає сутність аналізу фінансових результатів?

5. Які завдання аналізу фінансового стану підприємства та методи їхнього вирішення?

6. Які допоміжні джерела та показники, крім даних з балансу, можна використати для аналізу загального майнового стану підприємства?

7. Які особливості аналізу оборотних активів металургійного підприємства та чим вони обумовлені?

8. Які особливості аналізу стійкості фінансового стану металургійного підприємства?

9. Які особливості методик діагностики банкрутства металургійного підприємства?

10. Як оцінити структуру надходження коштів?

11. Які особливості аналізу руху грошових коштів за конкретним напрямом?

12. За якими напрямами досліджується рух грошових коштів підприємства?