Міністерство аграрної політики України


Динаміка виробництва льону в Україні



бет15/114
Дата22.02.2022
өлшемі1.89 Mb.
#455655
1   ...   11   12   13   14   15   16   17   18   ...   114
ПІДРУЧНИК

Динаміка виробництва льону в Україні

Показники


Середнє за роки

2003 р. по відношенню до (%):

1990–1992

1993–1998

1999–2002

2003

1990–1992

1993–1998

1999–2002

Площа, тис. га

162,7

100,5

26,8

27,4

16,8

27,3

102,3

Валовий збір волокна, тис. т.

106,5

56,4

9,5

7,3

6,9

12,9

9,9

Урожайність волокна, ц/га

6,5

5,6

3,6

3,2

49,2

57,1

8,9

Таблиця 3.2

Виробництво волокна в України по роках


Області

Заготовлено, т

волокна

насіння

роки

1999 р.
у % до
1991 р.

роки

1999 р.
у % до
1991 р.

1991

1999

1991

1999

Волинська

15530

108

0,7

3220

14

0,4

Житомирська

22890

1010

4,4

3100

41

1,3

Івано-Франківська

5050

1062

21,0

860

23

2,7

Київська

2130

42

2,0

630

-

-

Львівська

9640

640

6,6

2370

30

1,3

Рівненська

8300

157

1,9

1880

24

1,3

Сумська

6980

209

3,0

1010

2

0,2

Чернівецька

1410

187

13,3

200





Чернігівська

31840

1226

3,9

3800

21

0,5

Всього

103770

4641

4,5

17150

155

0,9

Ботанічна класифікація
Родина Льонових – Linaceae (D.C.) Dumort, – до якої належить льон, складається з 22 родів. Практичне значення для людини з них має тільки один рід – Linum (Tourn) L., який включає більше 200 видів однорічних та багаторічних трав'янистих рослин. Існують також і напівчагарники (наприклад, L. Mexicanum H.B.K.)
Льон розповсюджений головним чином у субтропічних і помірних областях усіх частин світу. Більша частина його видів – дикі багаторічні рослини з блакитними, рожевими, жовтими і білими квітками; серед однорічних дикоростучих видів зустрічаються рослини із червоним забарвленням квіток. Людиною використовується лише кілька видів льону: наприклад, багаторічний льон – L. Austriacym – як олійна і прядивна рослина, а деякі дикі однорічні і багаторічні види льону культивують як декоративні. Основне ж господарське значення має культурний льон – L. Usitatissimum L., представлений багатьма однорічними та напівозимими (але плодоносними при весняній сівбі) різновидами.
Стебло голе, покрите восковим нальотом, циліндричне, прямостояче чи сланке, висотою 15–125 см і більше, товщиною (на половині висоти) 0,5–3,0 мм і більше. Колір стебел ясно-зелений, іноді із сизим відтінком.
Листки сидячі, ланцетні цільнокрійні, зелені чи сизі, розташовані на стеблі густо, здебільшого по черзі, по гвинтовій лінії.
Суцвіття – зонтикоподібне чи проміжне між зонтиком і китицею, розташоване у верхній частині стебла.
Квітка п'ятирного типу. Чашечка складається з п'яти вільних чашолистків, що залишаються після відцвітання на плоді. Віночок п'ятипелюстковий, широко розкритий чи дещо згорнутий. Пелюстки блакитні, фіолетові, рожеві, білі, гладкі чи гофровані, вузькі чи широкі. Тичинок п'ять; пиляки сині, жовтогарячі, жовті чи білуваті. Маточка складається з п'яти-гніздової зав'язі з п'ятьма стовпчиками і довгастолінійними рильцями.
Плід – куляста, загорнена п’ятигніздна коробочка, розділена повними перетинками на п'ять гнізд. Кожне гніздо поділене неповною опущеною перетинкою.
В кожному такому напівгнізді міститься по одній насінині, а всього в коробочці їх 10 штук. Довжина коробочки – від 6,1 до 11,0 мм, ширина – від 5,7 до 8,5 мм.
Насіння сплюснуте, яйцеподібної форми, з добре розвинутим і трохи загнутим носиком, гладке, блискуче, слизьке, дуже різноманітне за забарвленням: чорнувато-буре, буре, коричневе, буро-жовте, жовте, ясно-жовте, однорідного забарвлення чи строкате; довжиною 3,4–6,2 мм. Маса 1000 шт. насіння –
2,1–13 г.
Найбільш глибоко ботанічна класифікація культурного льону розроблена Б. В. Елладі в 1940 році. За її класифікацією, культурний льон відноситься до одного збірного виду –
L. Usitatissimum (L.) Vav. Conspecies nova, який складається з двох близькорідних видів: льон, у якого коробочки розкриваються – L. dehiscens Vav. et ELL і льон культурний – L. Indehiscens (Neilr.) Vav et ELL.
Льон, що розтріскується, включає два підвиди: з сильно розтріскуючими коробочкам – дикий вузьколистний льон subsp. angustifolium (Huds) Vav etELL. і льон-стрибунець – subsp. crepitans (Boenn.) Vav et ELL.
Льон культурний характеризується тим, що його коробочки залишаються закритими (звідси його назва – льон-сліпець). Цей вид складається з п'яти наступних підвидів:

  1. індо-абіссинський, що включає карликові (висотою
    15–30 см) льони-кучерявці, розповсюджені в Ефіопії, Еритреї, Північній і Північно-Західній Індії;

  2. євразійський, що поділяється на довгунці, проміжні, кучеряві і сланкі льони;

  3. середземноморський, до якого відносяться великонасінні льони середземноморських країн;

  4. індостанський, куди віднесені льони-кучерявці, розповсюджені на Індостанському півострові в Європі, Сирії і Палестині;

  5. проміжний, до якого відносяться льони, що займають проміжне положення між євразійським і середземноморським підвидами, розповсюджені на Середземноморському узбережжі, Південній і Центральній Америці. У межах зазначених підвидів розрізняються різновиди, поєднані в групи.

Вивчення і використання льону в процесі селекційних і генетичних робіт дозволяє нам відносити весь культурний льон до одного ботанічного виду – L. usitatissimum L.
Найбільш прийнятною є така класифікація культурного льону: вид, різновид, форма, з поділом різновидів на п'ять груп: 1) льон-довгунець; 2) льон проміжний; 3) льон-кучерявець;
4) великонасінний льон; 5) сланкий багатостебельний напівозимий льон (рис.3.1).


Достарыңызбен бөлісу:
1   ...   11   12   13   14   15   16   17   18   ...   114




©dereksiz.org 2024
әкімшілігінің қараңыз

    Басты бет