Міністерство аграрної політики України
жүктеу/скачать 1.89 Mb.
|
- Бұл бет үшін навигация:
- Ріст і розвиток
| Біологічні особливості
Льон – рослина самозапильна. Запилення відбувається в нього, як правило, у результаті попадання на рильце маточки пилку з пильників тієї ж квітки. У ясні, жаркі дні квітка льону розпускається о 5–4 годині ранку, а до 9–10 години пелюстки осипаються. Як показали спостереження, у льону можливе і перехресне запилення. Цьому сприяє відкрита будова і яскраве забарвлення квіток, завдяки чому їх відвідують комахи, особливо бджоли. Крім того, пилок може переноситися з квітки на квітку вітром. Взагалі при прохолодній погоді процеси розпускання квітки, запилення і запліднення дещо уповільнюються. Через кілька днів після запилення і запліднення з зав'язі утворюється добре сформована коробочка. Ріст і розвиток Льон – рослина дводольна. Насіння, що потрапило в ґрунт, при сприятливій температурі і вологості ґрунту починає проростати, збільшуючи розміри сім'ядольних листочків і корінця зародка, живлення в цей час відбувається за рахунок ендосперму. У результаті оболонка насіння розривається. Корінець заглиблюється в ґрунт, а сім'ядольні листочки виходять на поверхню ґрунту. З моменту появи сходів сім'ядольні листочки під впливом світла зеленіють і починають поглинати з повітря вуглекислоту, необхідну для утворення органічних речовин рослин. Одночасно корінці льону починають засвоювати поживні речовини з ґрунту. Так починається ріст і розвиток лляної рослини. Наступні послідовні етапи росту рослини називають фенологічними фазами. Фази росту характеризують морфологічні зміни та утворення нових органів рослини протягом її життя. У льону-довгунця розрізняють наступні фази: 1) сходів, чи сім'ядоль; 2) «ялинки»; 3) бутонізації; 4) цвітіння і 5) стиглості. За зовнішнім виглядом і за швидкістю росту фази росту і розвитку легко розрізняються (рис. 3.6). У фазі сходів льон має лише сім’ядольні листочки і невелику бруньку, з якої потім розвивається стебло з листками, квітками і плодами. У фазі «ялинки» лляна рослина досягає висоти 5–10 см і має декілька (5–6) пар справжніх листочків. Сумарна тривалість фази сім’ядольних листочків і фази «ялинки» складає приблизно 15 і більше днів. Ці фази характеризуються відносно повільним темпом росту рослини у висоту.
Рис. 3.6. Фази росту і розвитку льону-довгунця: 1 – сходи; 2 – “ялинка”; 3 – бутонізація; 4 – цвітіння; 5 – стиглість Після фази «ялинки» настає період швидкого росту (його іноді називають фазою швидкого росту, або фазою максимального приросту). У цей період, що продовжується й у фазі бутонізації, приріст льону у висоту досягає 3–6 см на добу. За даними ауксинографії В.Г. Дідори, приріст льону у висоту за 10 днів у період швидкого росту складає 34,4–60,8 см, тобто в середньому 4,6 см на добу, в той час як через 10 днів після сходів висота рослини становить лише 2,9–3,2 см. У фазі цвітіння приріст льону у висоту значно уповільнюється і після закінчення цвітіння зовсім припиняється. Фаза стиглості характеризується швидким одерев’янінням тканин стебла, що продовжується до повного дозрівання насіння. Зрозуміло, між перерахованими фазами немає різких меж і перехід з однієї фази в іншу відбувається поступово. За багаторічними даними Центрального інституту прогнозів, середня тривалість міжфазних періодів у льону складає: від посіву до сходів – 8–11; від сходів до цвітіння – 44–48, від цвітіння до дозрівання – 30 днів, а усього від посіву до стиглості – 85–95 днів. Тривалість періоду від посіву до дозрівання залежить від сортових особливостей та абіотичних факторів (табл. 3.4). Таблиця 3.4 Біологічні особливості льону-довгунця
жүктеу/скачать 1.89 Mb. Достарыңызбен бөлісу:
|