Міністерство аграрної політики України
жүктеу/скачать 1.89 Mb.
|
| Біологічні особливості
Хміль вимогливий до умов вирощування. Він добре росте на родючих глибоких ґрунтах з слабоущільненим підґрунтям і з низьким рівнем ґрунтових вод. Такі ґрунти сприяють розвитку головного кореневища, кореневої системи та надземної частини рослин і одержанню високого врожаю. На таких ґрунтах при відповідній агротехніці одержують врожаї хмелю 20–25 ц/га і більше. В умовах України кращими для хмелю є дерново-слабопідзолисті, сірі й темно-сірі лісові ґрунти, вилугувані чорноземи, за механічним складом супіскові або легкосуглинкові. Кліматичні фактори мають велике значення для одержання високих урожаїв доброякісних шишок. Хміль добре росте в районах з середньорічною температурою +8°С. Найсприятливішим для хмелю є помірно теплий і вологий клімат. Найбільший вплив на нього має розподіл тепла протягом вегетаційного періоду. Сприятливо впливає поступове наростання температури з початку вегетації. Низькі температури несприятливо впливають на розвиток хмелю. Весняні приморозки призводять до пожовтіння рослин. Пагони, які потерпіли від приморозків, за сприятливих умов відновлюють свій колір. Але згодом у пошкоджених рослин спостерігається більша сприйнятливість до захворювання на псевдопероноспороз, що знижує врожай. При приморозках до –5°С пагони втрачають тургор, в'януть. Згодом вони виправляються, але на стеблах виникають заглибини. Пошкодження пагонів такими приморозками призводить до ще більшого зниження врожаю. Стебла хмелю, своєчасно заведені на підпори, після рамування ростуть дуже швидко. За сприятливої погоди добовий приріст стебел у червні досягає 20–25 см, а при зниженні температури він зменшується і становить лише 10–15 см. Ритм росту стебел залежить і від біологічних особливостей сорту. Звичайно сорти сильного росту відзначаються раннім відростанням навесні та швидким ростом стебел. Повільно ростуть стебла у рослин, що мають уражене хворобами і шкідниками або слабо розвинуте головне кореневище та слабку кореневу систему. Ріст стебел також значно уповільнюється при низькій агротехніці. Для нормального росту і розвитку хмелю сума температур від початку вегетації до збирання має становити 2000–2800°С. Високі температури, нестача опадів, низька відносна вологість повітря під час бутонізації сприяють ранньому настанню цвітіння, скорочують його тривалість і викликають опадання листя, а також бутонів і суцвіть, що набагато знижує врожай хмелю. Високі врожаї хмелю одержують в місцевостях, де річна сума опадів становить 600–800 мм. Сприятливе поєднання метеорологічних умов в період розвитку і достигання шишок має вирішальне значення для одержання високого врожаю хмелю. В умовах нашої держави у середньостиглих сортів хмелю розвиток і достигання шишок залежно від строків проведення агротехнічних заходів та погодних умов починається з першої або другої декади липня і триває в середньому до кінця другої чи до початку третьої декади серпня. В окремі роки на початку весняних робіт на хмільниках у другій декаді березня розвиток шишок починається навіть у другій або третій декаді червня. Як показали результати дослідів, добрі врожаї з високою якістю шишок одержують тоді, коли складається рівномірний температурний режим (середньодобова температура – плюс 17,6–18,2ºС з достатньою кількістю опадів, відносна вологість повітря – 69–76%). Такі умови є оптимальними для розвитку шишок і нагромадження в них гірких речовин в кількості 17–18% і більше. Якщо в цей період середньодобові температури вищі 20°С, відносна вологість повітря знижується до 62–64%, а опадів недостатньо, врожаї порівняно зі сприятливими роками зменшуються на 30–40%, а кількість гірких речовин в шишках знижується до 9,0–11,5%. Вивчення сортів хмелю в різних екологічних районах показало, що хміль має низький вміст гірких речовин і при вирощуванні його в умовах різкоконтинентального клімату. Високі температури і низька відносна вологість повітря обумовлюють зменшення вмісту гірких речовин у хмелі цих сортів. При вирощуванні хмелю в районах з достатньою кількістю опадів і при відповідних температурах під час формування шишок вміст гірких речовин досягає 18% і більше. Метеорологічні фактори впливають не тільки на загальний вміст гірких речовин, але й на їх склад. У роки зі сприятливим поєднанням метеорологічних умов у період розвитку шишок збільшується кількість альфа-кислоти, що поліпшує пивоварні якості хмелю. Світло позитивно впливає головним чином на якість хмелю. У більшості сортів хмелю стиглі шишки з більш освітлених бічних гілок на середній і верхній частині куща містять гірких речовин на 1–2,5% більше, ніж шишки з нижніх гілок. Для хмелю до цвітіння потрібно понад 700 сонячних годин і до збирання – понад 850 годин. При зближенні кущів у рядку або зверху шпалери якість шишок набагато знижується. Такі шишки легкі, пухкі, бліді, з невеликим вмістом гірких речовин. Негативно впливає на якість шишок і надмірне загущення стебел в рядку. У роки з недостатньою кількістю сонячних днів під час достигання шишок у хмелю спостерігається значне зменшення гірких речовин, в тому числі й альфа-кислот. Кількість гірких речовин у хмелю збільшується при вирощуванні його в умовах довгого дня при сприятливому температурному режимі і достатній сумі опадів. Сильні вітри в липні, серпні і вересні набагато знижують якість хмелю. Під час вітру шишки травмуються, буріють, багато їх осипається, іноді руйнуються шпалери, що знижує врожай. Шишки буріють також під впливом знижених температур та ураження псевдопероноспорозом. Погодні умови впливають на хміль також протягом осінньо-зимового і ранньовесняного періодів. Фізіологічне відмирання надземної частини рослин хмелю відбувається в кінці вересня або в жовтні. Ранні сильні осінні морози передчасно припиняють діяльність надземної частини рослин. В їх підземній частині нагромаджується менше поживних речовин, внаслідок чого знижується зимостійкість рослин. При сильному промерзанні ґрунту можливе пошкодження морозом підземної частини стебел. Тканини таких стебел буріють, пом’якшуються та загнивають. Живці, заготовлені з таких стебел, погано приживаються або повністю гинуть. На хміль несприятливо впливає надмірна кількість опадів восени, що приводить до загнивання підземної частини рослин. За нормальних умов вирощування рослини хмелю стійкі до гнильних захворювань, можуть рости на одному місці 15–20 років і більше. Отже, правильний підбір сорту для даної зони і висока агротехніка на хмільниках забезпечують одержання високих урожаїв протягом багатьох років. Живці, одержані від старих хмільників, звичайно мають низьку якість і погано приживлюються. Це є наслідком старіння рослин і поширення різних захворювань, що уражують підземну частину рослин хмелю. Старі хмільники дають низькі врожаї і не повертають затрат коштів праці і засобів виробництва. Тому такі хмільники треба викорчовувати і закладати нові високоврожайними сортами. Річний цикл розвитку хмелю складається з наступних фаз (рис. 6.1). Рис. 6.1. Фенофази росту і розвитку хмелю за І. Д. Нечипорчуком: І – стан спокою; II – поява сходів; III – утворення першої пари листків; IV – поява бічних гілок; V – ріст бічних гілок і утворення суцвіть; VI – цвітіння; VII – формування шишок; VIII – технічна стиглість шишок; IX – фізіологічна стиглість шишок; X – відмирання надземної частини рослини Міжфазні періоди: А – підготовка рослин до зими; Б – глибокій спокій; В – вимушений спокій; Г – підземний ріст пагонів; Д – вегетативний ріст надземної частини; Е – репродуктивний розвиток шишок. I. Стан зимового спокою підземної частини. Ця фаза настає залежно від погодних умов у жовтні або на початку листопада. В цей період на хмільниках проводять обрізування стебел, удобрення і підгортання на зиму. II. Поява сходів. Весною сходи з'являються рано, як тільки розтане сніг і прогріється ґрунт. Першими на поверхню виходять паростки з підземної частини стебла. Під час цієї фази обрізують стебла, бічні кореневища, а також вирізують мертві, уражені гнильними захворюваннями частини тканин головного кореневища. Іноді застосовують осіннє обрізування хмелю. III. Утворення першої пари листків. Триває близько 10 днів, друга декада травня. IV. Ріст стебел і розвиток листя до утворення бічних гілок. Ця фаза починається з розвитку на стеблі першої пари листків і триває до утворення бічних гілок. На початку цієї фази провадять рамування з метою відбору для заведення на підтримки кращих (найбільш розвинутих) стебел. Слабкі стебла, що відстали в розвитку, а також дуже перерослі зрізують. В цей час також заводять стебла на підпори, провадять перше підгортання, підживлення і розпушування міжрядь. V. Ріст бічних гілок і утворення суцвіть. Ця фаза починається з появи бічних гілок і триває до початку цвітіння. В цей період інтенсивно ростуть стебла, бічні гілки, утворюються квітконосні пагони. В цій фазі зрізують нижні листки, пасинкують, підгортають, розпушують міжряддя, підживлюють і пінцирують бічні гілки. VI. Цвітіння. Тривалість фази – від початку цвітіння до початку формування шишок. В період цвітіння провадять пасинкування хмелю, обробіток міжрядь, вибірково підживлюють рослини, що відстають у рості, провадять боротьбу зі шкідниками та хворобами. VII. Формування шишок. Формування шишок починається з розростання приквіткових і покривних лусочок і триває до початку технічної стиглості шишок. В цій фазі хміль вдруге пасинкують, підгортають, провадять поправку верхівок і боротьбу з хворобами та шкідниками. VIII. Технічна стиглість шишок. Тривалість фази – від початку до повної технічної стиглості шишок. Шишки стають пружними, набувають золотисто-зеленого кольору та хмельового аромату. Вміст гірких речовин збільшується і за сприятливої погоди досягає максимальної кількості, шишки при стискуванні шелестять і пружинять, лупулінові залози набувають яскраво-жовтого кольору. В цей період збирають хміль. IX. Фізіологічна стиглість шишок. Тривалість фази – від повної технічної стиглості шишок до початку фізіологічного відмирання надземної частини рослин. В цій фазі проходить фізіологічне достигання шишок і насіння в них. X. Фізіологічне відмирання надземної частини рослин. Ця фаза настає з пожовтіння і відмирання листя. Фізіологічне відмирання стебел починається з верхніх міжвузлів. Під час фізіологічного відмирання надземної фітомаси рослин відбувається перехід поживних речовин в підземні частини. жүктеу/скачать 1.89 Mb. Достарыңызбен бөлісу:
|