Догляд за посівами
Услід за сівбою гірчиці ґрунт коткують кільчастими котками. При утворенні на посівах ґрунтової кірки її знищують боронуванням середніми та легкими боронами або котками-гвоздівками упоперек рядків. Особливу увагу приділяють своєчасному знищенню численних шкідників. У період повних сходів посіви гірчиці обробляють децісом форте з розрахунку 0,06–0,07 кг/га проти капустяних блішок. При виявленні на посівах борошнистої роси застосовують альєт у дозі 1,2–1,8 кг/га.
Збирання
Гірчицю сарептську збирають переважно роздільним способом, тому що стручки розтріскуються і висипається. Гірчицю скошують у валки на початку воскової стиглості, коли рослини набувають жовтого кольору, нижні листки опадають, на центральній гілці у верхній частині достигає 20–25%, а у нижній – 55–60% стручків, насіння має вологість 35–40%.
Висота зрізу при скошуванні – 15–20 см. Валки обмолочують зерновим комбайном через 3–4 дні після скошування при вологості насіння не вище 10–11% в ранкові, вечірні години та в похмуру погоду.
Гірчицю білу частіше збирають прямим комбайнуванням, оскільки при достиганні її стручки мало розтріскуються. При прямому комбайнуванні збирання починають у фазі повної стиглості насіння, коли воно набуває характерного для сорту забарвлення, має вологість 12%. Закінчують збирання у стислі строки за 3–4 дні.
Контрольні питання
1. Походження та використання гірчиці.
2. Ботанічна характеристика гірчиці білої та сарептської.
3. Біологічні особливості.
4. Сортовий склад.
5. Обробіток ґрунту.
6. Система удобрення.
7. Строки, способи та норма посіву.
8. Догляд за посівами.
9. Особливості збирання.
4.5. Рицина
Господарське значення
Насіння рицини містить 55–59 % олії, відомої під назвою касторової. Вона в'язка, належить до групи невисихаючих рідких рослинних олій, мало розчиняється в бензині та інших органічних розчинниках, не застигає при низьких температурах (мінус 18°С), температура спалаху (+300–310)°С. Ці властивості роблять її неперевершеним за якістю змащувальним матеріалом, особливо для моторів, працюючих за складних умов.
Похідні касторової олії широко використовують у реактивних двигунах і ракетній техніці.
Касторову олію застосовують у хімічній, текстильній, миловарній, електротехнічній промисловості, парфумерії, медицині.
Після виділення з насіння рицини олії у вигляді відходів виробництва одержують лушпиння, макуху і шрот, які містять багато азоту і фосфору. Шрот після спеціальної обробки використовують для виготовлення комбікормів. Лушпиння придатне як паливо і сировина для гідролізних заводів, де одержують ксилози, спирт та інші продукти.
Походження
Рицина походить з Африки. Ще в глибоку давнину її почали вирощувати в Єгипті, звідки його завезли в Азію, Америку, Європу.
Світова площа посівів рицини становить близько 1,5 млн га, найбільше їх у Бразилії, Індії, Таїланді та інших країнах тропічного поясу. З країн помірного клімату рицину висівають у Китаї, Ірані, Туреччині, Югославії, Румунії, Болгарії.
В Україні рицину почали вирощувати з часів радянської влади. Її посіви зосереджуються в південних областях України: Херсонській, Запорізькій, Миколаївській, Одеській, Дніпропетровській та АР Крим. Використовуються сорти: Громада (оригінатор – Харківський державний аграрний університет), Олеся, Хортиця 1, Хортиця 7, Хортицька 3, Хортичанка (оригінатор – Інститут олійних культур Української академії аграрних наук).
Урожайність рицини в Україні при застосуванні високої агротехніки досягає 8–14 ц/га і більше, а в умовах зрошення зростає у два-три рази.
Достарыңызбен бөлісу: |