Національна академія наук України інститут демографії та соціальних досліджень міграційніПрогноз міграцій населення регіонів до 2025 р
За песимістичним варіантом прогнозу на нову хвилю представників раніше депортованих народів до України розраховувати не варто, а відносно невелика кількість іммігрантів з країн Азії та Африки повністю осідатиме в головних освітніх регіонах. Очікувана хвиля вибуття до країн ТЄЗ охопить усі регіони, найбільшою мірою – столицю, великі міста сходу і півдня України, а також сільську місцевість західних областей. Міську еміграцію формуватимуть переважно висококваліфіковані спеціалісти, сільську – трудові мігранти, які закріпляться у країнах прикладання праці і т.ч. перейдуть у категорію постійних мігрантів. Міграційні втрати регіонів України в обміні населенням із Росією будуть пропорційними до розселення росіян та осіб змішаного російсько-українського походження. Сальдо міждержавних міграцій у 2011-2014 рр. в усіх без винятку регіонах буде від’ємним, у кінці прогнозного періоду значний додатній зовнішньоміграційний баланс спостерігатиметься в м. Києві, Одеській, Київській, Харківській областях та в АР Крим, крім того невелике перевищення імміграції над еміграцією фіксуватиметься на Дніпропетровщині, Львівщині та в м. Севастополі (табл.6.3.2). Таблиця 6.3.2 – Сальдо міждержавних міграцій населення регіонів України у 2002-2025 рр., песимістичний варіант прогнозу
Прогноз міграційних потоків у міжрегіональному обміні населення України на період до 2026 року ґрунтувався на принципах дотримання загальних закономірностей просторового формування потоків прибуття і вибуття населення, а також основних напрямах міграції населення областей у межах України протягом кінця минулого і початку нинішнього століття (1999-2005 рр.). Передбачення враховувало тенденції змін у розподілі мігрантів у потоках прибуття і вибуття за однорічними та п’ятирічними віковими групами і за статями кожної області і України в цілому, а також можливі напрями дії факторів впливу на міграцію населення – економічні, соціальні тощо. Використовувалися методи статистичного прогнозування, зокрема лінійної екстраполяції. Прогноз розрахований у двох варіантах – оптимістичному і песимістичному. Перший (оптимістичний) варіант ґрунтувався на концепції ефективного економічного розвитку регіонів відповідно до реалізації Державної стратегії регіонального розвитку України на 2004-2015 рр. Зростання міграційної мобільності населення у внутрішній міграції відбуватиметься, як наслідок активного функціонування регіональних і локальних ринків праці. Посиляться трудові зв’язки, в першу чергу, між сусідніми областями і регіонами, зменшиться відтік робочої сили у столичний регіон. У результаті обсяг міжрегіональної міграції населення України за період 2006-2025 рр. збільшиться на 37,7 % і становитиме на кінець прогнозного горизонту 391,6 тис. осіб. Статева структура мігрантів буде характеризуватися перевагою жінок. Ця тенденція намітилася наприкінці минулого століття і поступово охопила майже всі регіони України. Стабілізація та покращення соціальної ситуації в регіонах вплине певним чином на відновлення традиційного і закономірного гендерного розподілу населення, що бере участь у міграційних переміщеннях, проте загальна тенденція зростання соціальної мобільності жінок стримуватиме збільшення частки чоловіків у структурі мігрантів: протягом прогнозного періоду питома вага мігрантів-чоловіків буде залишатися в середньому на рівні 48,0%. Незважаючи на значне поліпшення соціально-економічного стану регіонів, притягальна сила Столичного регіону (м. Київ і Київська область) залишатиметься потужною і сприятиме подальшому зростанню позитивного міграційного сальдо м. Києва і області. Протягом прогнозованого періоду темпи приросту населення за рахунок міграції у Київській області будуть вищими, ніж у столиці: якщо сальдо міграції населення столиці збільшиться за прогнозований період у 2,3 рази і складе 64,6 тис. осіб, то відповідний показник області виросте з 0,4 на початку прогнозного періоду до 21,0 тис. осіб на його кінець. Додатне сальдо міграції у міжрегіональному обміні населенням протягом всього періоду зберігатиметься також у Дніпропетровській, Харківській, Чернівецькій областях, які виконуватимуть в першу чергу освітні функції (табл. 6.3.3). Додатний міграційний баланс буде і в АР Крим, його обумовлюватимуть такі чинники, як модернізація туристичного і рекреаційного потенціалу республіки та активне сприяння підприємствам середнього і малого бізнесу, за рахунок чого значно розшириться ринок праці. Таблиця 6.3.3 – Сальдо міжрегіональних міграцій населення України за оптимістичним варіантом прогнозу до 2025 р.
Після 2020 р. додатного міграційного балансу набудуть Одеська і Львівська області за рахунок зростання прибуття осіб середнього працездатного віку і в результаті скорочення вибуття молоді. У решти регіонів від’ємне сальдо міграцій поглиблюватиметься. В областях Поділля (Хмельницька, Вінницька, Тернопільська) та Черкаській області на фоні позитивних тенденцій стабілізації прибуття осіб 25-29, 30-34 річних переважатимуть процеси вибуття молоді на навчання і пошук відповідних робочих місць за межами регіону. В областях, де слабка структура ринку робочих місць, переважатиме відтік населення – це Житомирська, Кіровоградська, Луганська та Сумська області. Надалі триватимуть тенденції скорочення міграційного обороту в Івано-Франківській області. У складі мігрантів переважатимуть особи, які виїжджають з області, а це визначатиме від’ємний міграційний баланс. Дуже тісні міграційні зв’язки з областями країни збережуться у центральному регіоні –у Києві, Київській, Черкаській, Полтавській, а також у Харківській і Миколаївській областях. Найслабкіші міжрегіональні міграційні зв’язки залишаться у Донецькій, Луганській та Закарпатській областях. Решта областей матимуть достатньо сильні зв’язки із значеннями коефіцієнта інтенсивності у межах 0,75-0,9. Натомість у межах середнього значення сила міжрегіональних зв’язків кожної області має свою амплітуду варіації, яку точніше відображає матриця попарних коефіцієнтів інтенсивності між районами вселення і виїзду мігрантів. Розрахунки показали, що найтісніший обмін населення відбуватиметься між сусідніми областями, зокрема тими, що розташовані у західній і центральній частині території України. Найсильніший зв’язок, що поволі зростатиме протягом перших років прогнозного горизонту, буде між Рівненською і Волинською областями, Києвом і Київською областю, Тернопільською та Івано-Франківською, Сумською та Чернігівською областями. Обумовлений значною територіальною відстанню обмін населенням між західними і східними областями (а саме між Луганською, Донецькою, з одного боку, і Рівненською, Івано-Франківською, Тернопільською, з другого боку) буде найменшим з подальшою тенденцією до зниження. Загальна тенденція щодо вікового складу мігрантів міжрегіональних потоків проявлятиметься у зменшенні питомої ваги дітей та підлітків (вікові групи 0-4, 5-9, 10-14), осіб середнього працездатного віку (35-39, 40-44 рр.) та деяких груп після працездатного віку (60-64 та 70-74 рр.), а також у збільшенні частки мігрантів молодого (25-29 і 30-34 рр.) і старшого працездатного віку (45-49, 50-54, 55-59 рр.), осіб у віці 65-69 років. Питома вага мігрантів старших вікових груп після 80 років буде стабільною протягом всього прогнозного періоду. Певні відмінності спостерігатимуться у прогнозних тенденціях мігрантів найчисельніших вікових груп у залежності від статі. Так, незначне збільшення питомої ваги чоловіків 15-19 років буде супроводжуватися зменшенням відповідної вікової групи жінок, і навпаки – зниження частки чоловіків 20-24 років відбуватиметься із одночасним зростанням частки жінок цього ж віку. Окремий статус на півострові зумовив формування специфічних міграційних потоків міста Севастополь. Їх відрізняє підвищена порівняно з іншими регіонами частка чоловіків: серед прибулих 52,4%, серед вибулих – 51,8%, а також питома вага чоловіків молодого працездатного віку. В основу другого або песимістичного варіанту прогнозу міжрегіональної міграції населення України були покладені сучасні тенденції формування міграційних потоків прибуття і вибуття у регіонах із врахуванням дії можливих несприятливих факторів: складної соціально-економічної ситуації в областях та посилення ролі центру в управлінні регіонами. Кількісні параметри міжрегіонального обміну будуть обмежуватися зовнішньою міграцією, зокрема посиленням трудових потоків вибуття населення. У результаті обсяг міжрегіональної міграції населення України за період 2006-2025 рр. збільшиться на 32,7 % і становитиме на кінець прогнозного горизонту 377,4 тис. осіб. Проте зростання міграційного обороту у міжрегіональному обміні буде носити переважно конвергенційний характер – відтік населення з регіонів у столицю і прилеглу до неї територію. Найпотужнішим притягальним центром міграційних переміщень населення країни залишиться Столичний регіон, цей чинник зумовить збільшення потоків вибуття з областей і стрімке зростання населення м. Києва та Київської області. У результаті міграційне сальдо столиці буде збільшуватися інтенсивно і досягне на кінець прогнозного горизонту 73,5 тис. осіб. Протягом прогнозного періоду позитивні значення сальдо міграції збережуться у АР Крим і м. Севастополь, Дніпропетровській, Одеській та Харківській областях (табл. 6.3.4). Таблиця 6.3.4 – Сальдо міжрегіональних міграцій населення України за песимістичним варіантом прогнозу до 2025 р.
В АР Крим протягом прогнозного періоду утримуватиметься тенденція зростання прибуття населення, хоча меншими темпами, ніж за оптимістичним прогнозом. Дещо зросте вибуття населення з республіки (з 11,5 до 11,8 тис. осіб). Особливістю міжрегіональних зв’язків Криму буде збільшення віддалі переміщень, зокрема, посиляться зв’язки зі Столичним регіоном, центром та сходом країни, особливо з Донецькою, Луганською областями. Міграційний приріст населення Дніпропетровської, Одеської і Харківської областей визначатиметься вагомою освітньою функцією їх обласних центрів. Найбільші втрати населення через міжрегіональний міграційний рух матимуть центарльні області України (Кіровоградська, Полтавська, Черкаська, Сумська, Чернігівська, Житомирська), а також Луганська область. Це обумовлюватиметься переважно прискореними тенденціями формування протилежних потоків міграції населення цих областей – зростання вибуття і скорочення прибуття. Інтенсивність участі населення у міжміському обміні буде вищою для слабоурбанізованих регіонів, а також для Харківської області. Проте посилення зв’язків „місто-місто” буде характерним лише для м. Києва, Київської, Чернігівської, Сумської, Львівської, Хмельницької і Волинської областей, що обумовлено як збільшенням переїздів між сусідніми областями (західного регіону), так і розширенням зони міграційних переміщень городян, зростанням їх вибуття до столиці. Для східного регіону залишатимуться характерними міцні зв’язки „село-місто” у міжрегіональному вимірі. Саме посилення ролі віддалених і послаблення значення близьких територій, що призводить до збільшення відстані переміщень, є особливістю песимістичного розвитку міжрегіональних зв’язків у майбутньому. Специфікою статево-вікового складу мігрантів за песимістичним прогнозом є більш відчутне, порівняно з оптимістичним прогнозом, зростання частки вікових груп молодого працездатного віку обох статей 25-29, 30-34 рр., жінок 20-24 і 40-44 років за рахунок зменшення питомої ваги дітей та підлітків у загальній чисельності мігрантів. Загалом додатний міграційний баланс (включаючи і міждержавну, і міжрегіональну міграцію) у кінці прогнозного періоду за оптимістичним сценарієм розвитку подій спостерігатиметься в 9 з 27 регіонів України, в т.ч. у 6 регіонах міграційні здобутки населення будуть перевищувати 10 тис. осіб на рік (рис. 6.3.1), за песимістичним сценарієм – у 6 регіонах, з яких у 3 сальдо міграцій становитиме +10 тис. осіб і більше (рис. 6.3.2). Міграційні втрати населення в обсягах понад 10 тис. осіб фіксуватимуться в середині 2020-х рр. у 5 регіонах за песимістичним варіантом і у 2 – за оптимістичним. ![]() Рисунок 6.3.1 – Сальдо міграцій населення областей України за оптимістичним варіантом прогнозу у 2025 р. ![]() Рисунок 6.3.2 – Сальдо міграцій населення областей України за песимістичним варіантом прогнозу у 2025 р. У цілому по сільській місцевості України в майбутньому очікується збільшення міграційних втрат. Прогноз міграцій сільського населення (як і регіональний міграційний прогноз) розроблений до 2025 р. у двох варіантах. За оптимістичним варіантом прогнозу основними тенденціями зовнішніх міграцій населення сільської місцевості будуть:
Обсяги міграційних втрат у внутрідержавному обміні населенням з міськими поселеннями постійно зростатимуть за рахунок зменшення прибуття з сіл до міст при стабілізації вибуття (табл. 6.3.5). Розвиток міської економіки вимагатиме залучення робочої сили, тоді як в сільській місцевості інтенсифікація та механізація сільського господарства зменшать потребу у трудових ресурсах. Інтенсивність вибуття за межі України зменшиться (див. п. 6.2). У найближчі 5 років очікувана друга хвиля репатріації частково компенсуватиме збільшення обсягів вибуття до міст, що призведе до стабілізації на сучасному рівні модулю від’ємної величини сальдо міграцій сільського населення України. Після 2012-2013 рр. обсяги міграційних втрат зростуть (рис. 6.3.3). Таблиця 6.3.5 – Прогноз показників міграцій сільського населення України (оптимістичний варіант), тис. осіб
Примітка. 2003, 2006 рр. – фактичні дані ![]() Рис. 6.3.3. Динаміка сальдо міграцій сільського населення України у 2002-2025 рр. У випадку реалізації песимістичного варіанту очікуваний сплеск вибуття за межі колишнього СРСР у першій половині прогнозного періоду (див. п. 6.2) охопить і сільську місцевість. Очікується зниження інтенсивності внутрідержавних міграцій, пов’язаних із зміною місця проживання: чисельно зменшаться як потік міграцій село-місто, так і зворотний потік (табл. 6.3.6). Міграційні втрати в обміні населенням з містами України будуть меншими, ніж за оптимістичним варіантом, однак загальне сальдо міграцій (за модулем величини) буде більшим через від’ємний баланс зовнішніх міграцій у сільській місцевості. Збільшення обсягів вибуття за кордон у другій половині прогнозного періоду відбудеться внаслідок часткового переходу трудової міграції у постійну форму. Таблиця 6.3.6 – Прогноз показників міграцій сільського населення України (песимістичний варіант), тис. осіб
Примітка. 2003, 2006 рр. – фактичні дані У кінці прогнозного періоду за обома варіантами прогнозу передбачається стабілізація міграційних втрат населення сільської місцевості України через зменшення міграційного потенціалу сіл внаслідок посилення старіння населення та виїзду найбільш мобільних контингентів у попередні роки. жүктеу/скачать 4.41 Mb. Достарыңызбен бөлісу: |