Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами

• 
  Гіперчутливість до діючої речовини або до будь-яких структурних аналогів гонадотропін рилізинг гормону (Гн-РГ), екзогенних пептидних гормонів або допоміжних речовин препарату;
  
• 
  вагітність та період годування груддю;
  
• 
  постменопаузальний період;
  
• 
  помірне або тяжке ураження ниркових або печінкових функцій.
  

Застосування Цетротіду^® протипоказане у період вагітності або годування груддю.

У дослідженнях, проведених на тваринах, не було виявлено тератогенних властивостей препарату, хоча спостерігались явища ранньої резорбції та дозозалежне зростання імплантаційних втрат.

Діти.

Цетротід^â не застосовується для лікування дітей.

Особливу увагу слід приділяти жінкам з ознаками та симптомами активних алергічних розладів або з відомою схильністю до алергії в анамнезі. Цетротід^® не рекомендований для застосування жінкам із тяжкими алергічними розладами.

Під час або після оваріальної стимуляції може розвинутися синдром гіперстимуляції яєчників, який слід розглядати як невід’ємний ризик процедури стимуляції із застосуванням гонадотропінів.

Синдром оваріальної гіперстимуляції слід лікувати симптоматично, наприклад, пацієнтці повинен бути показаний спокій, внутрішньовенне введення електролітів/колоїдів та терапія із застосуванням гепарину.

Підтримку лютеальної фази слід проводити відповідно до звичайної практики центру репродуктивної медицини.

Дотепер досвід застосування препарату Цетротід^® при проведенні повторних курсів оваріальної стимуляції обмежений. Тому у повторних циклах лікування Цетротід^® слід застосовувати тільки після зваженої оцінки ризику та переваг його застосування.

Цетротід^® не показаний для застосування пацієнткам літнього віку.

Часто виникає ізольована помірна гіперамоніємія, що не викликає змін функції печінки та не потребує припинення прийому препарату. При гіперамоніємії, пов'язаній з неврологічними симптомами, необхідне подальше обстеження хворого.

В окремих випадках, особливо при високих дозах Депакіну Хроно (вальпроат натрію має переважну дію на другу стадію агрегації тромбоцитів) – зниження рівня фібриногену або збільшення часу кровотечі, звичайно, без пов'язаних з ними клінічних симптомів.

Випадання волосся, легкий тремор рук і сонливість мають транзиторний характер і/або залежать від дози препарату.

Збільшення маси тіла пацієнтів. Оскільки збільшення маси тіла є причиною ризику розвитку полікістозного синдрому яєчників, рекомендується ретельне спостереження за такими пацієнтами.

Рідко – втрата слуху як оборотна, так і необоротна (однак її причини та залежність від дії препарату не встановлені).

Оборотний синдром Фанконі, пов'язаний з лікуванням Депакіном Хроно (механізм розвитку поки невідомий).

Рідко – порушення функції нирок.

В окремих випадках спостерігалися нетяжкі периферичні набряки.

Аменорея і порушення регулярності менструального циклу.

Порушення функції печінки. Існують винятково поодинокі повідомлення про тяжкі та летальні випадки захворювань печінки при прийомі вальпроату.

Умови виникнення. При комплексній протисудомній терапії групу підвищеного ризику розвитку гепатиту становлять немовлята та діти до 3 років з тяжкою епілепсією, особливо пов'язаною з ушкодженням головного мозку, затримкою розумового розвитку та/або метаболічними або дегенеративними захворюваннями генетичного походження. У дітей старше 3 років частота таких ускладнень значно зменшується. У переважній більшості випадків виражені реакції з боку печінки спостерігаються протягом перших 6 місяців лікування.

Можливі ознаки. Рання діагностика базується переважно на клінічному обстеженні. Особливо необхідно прийняти до уваги симптоми, які можуть передувати жовтяниці, особливо у пацієнтів групи ризику:

- неспецифічні симптоми, що звичайно з'являються раптово: астенія, анорексія, втома, сонливість, які іноді супроводжуються блюванням та болями в животі, що повторюються;

- рецидив епілептичних нападів.

Рекомендується повідомити пацієнту (або батькам дитини), що при появі таких клінічних симптомів необхідно негайно звернутися до лікаря за консультацією та негайно провести клінічне обстеження, включаючи дослідження функції печінки.

Діюча речовина Депакіну Хроно в організмі людини перетворюється у вальпроєву кислоту, тому не слід застосовувати одночасно інші препарати, які піддаються такій же трансформації, щоб уникнути передозування вальпроєвої кислоти (наприклад, дивальпроат, вальпромід).

При лікуванні Депакіном Хроно, як й іншими протиепілептичними препаратами, особливо на початку лікування, може спостерігатися невелике ізольоване та тимчасове підвищення рівня ферментів печінки, при відсутності клінічних симптомів. У цьому випадку рекомендується провести більш повне лабораторне обстеження (включаючи, зокрема, визначення протромбінового індексу) з тим, щоб при необхідності переглянути дози та повторити аналізи відповідно до зміни параметрів.

Для дітей, молодше 3 років рекомендується застосування вальпроату як єдиного лікувального препарату, після встановлення ефективності його терапевтичної дії, оскільки ці пацієнти становять групу ризику розвитку захворювань печінки або панкреатиту.

Необхідно уникати одночасного застосування вальпроату з саліцилатами для лікування дітей, молодше 3 років через ризик розвитку захворювань печінки.

До початку терапії або хірургічної операції, у разі виникнення спонтанних гематом або кровотеч, рекомендується провести аналіз крові (визначити формулу крові, включаючи кількість тромбоцитів, час кровотечі та коагуляційні тести).

У пацієнтів з нирковою недостатністю може виникнути необхідність у зменшенні дози. Оскільки контроль концентрації препарату в плазмі може призвести до помилкового висновку, дозу необхідно коригувати відповідно до клінічної відповіді.

При гострому больовому абдомінальному синдромі та таких шлунково-кишкових симптомах, як нудота, блювання і/або анорексія, необхідна негайна медична експертиза. У разі розвитку панкреатиту Депакін Хроно необхідно відмінити.

При підозрі на дефіцит ферментів карбамідного циклу необхідно провести метаболічні дослідження до початку лікування Депакіном Хроно, через небезпеку виникнення гіперамоніємії.

У дітей з непоясненими гепатодигестивними симптомами (анорексія, блювання, випадки цитолізу), летаргією або комою в анамнезі, із затримкою розумового розвитку, випадків загибелі немовляти або дитини в сімейному анамнезі до початку лікування Депакіном Хроно необхідно провести дослідження метаболізму, особливо амоніємії при голодуванні та після прийому їжі.

Хоча при лікуванні Депакіном Хроно порушення функції імунної системи спостерігалося винятково рідко, потенційну користь від його застосування необхідно порівняти з потенційним ризиком при призначенні препарату пацієнтам, які страждають на системний червоний вовчак.

Пацієнтів слід попередити про можливість збільшення маси тіла на початку лікування, та, щоб уникнути цього, необхідно дотримуватися дієти.

Найчастіше спостерігаються вади розвитку: щілина губи та вади розвитку серцево-судинної системи.

Раптове переривання протиепілептичного лікування може призвести до погіршення захворювання матері та призвести до пагубних наслідків для плода.

Ризик виникнення вад розвитку, пов'язаний із застосуванням Депакіну Хроно. В експериментальних дослідженнях на мишах, щурах і кроликах показана тератогенна дія препарату. Описані випадки лицьової дисморфії. Рідко спостерігалися множинні вади розвитку, особливо кінцівок. Частота подібних ефектів на сьогодні точно не встановлена. Разом з цим Депакін Хроно переважно викликає порушення розвитку невральної трубки: мієломенінгоцеле, щілина хребта. Частота подібних ускладнень становить 1–2%. В окремих випадках спостерігалися лицьова дисморфія та вади розвитку кінцівок (особливо укорочення кінцівок). Частота подібних ускладнень на сьогодні точно не встановлена.

Якщо жінка, яка приймає Депакін Хроно, планує вагітність, необхідно переглянути показання для протиепілептичного лікування. Рекомендується додаткове призначення фоліатів.

У період вагітності не слід переривати ефективне протиепілептичне лікування Депакіном Хроно, рекомендується монотерапія мінімальною ефективною дозою, яку розподіляють на декілька прийомів на добу. Крім того, необхідне спеціальне пренатальне обстеження пацієнтки з метою виявлення порушень зрощення невральної трубки або інших аномалій розвитку плода.

Ризик для новонароджених. У новонароджених, матері яких під час вагітності приймали Депакін Хроно, можливе виникнення геморагічного синдрому, ймовірно, пов'язаного з гіпофібриногенемією, що, можливо, викликана зниженням коагуляційних факторів. Спостерігалася афібриногенемія, яка може бути фатальною. Однак цей синдром необхідно відрізняти від зниження вітамін-К-залежних факторів, що виникає при застосуванні фенобарбіталу та інших індукторів ферментів.

Тому у матерів перед пологами, а також у новонароджених необхідно провести аналіз кількості тромбоцитів, рівня фібриногену в сироватці, коагуляційні тести та визначення факторів коагуляції.

Пологова травма може збільшити ризик розвитку кровотечі.

Лактація. Екскреція вальпроату в молоко низька – від 1 до 10% рівня в сироватці крові матері. Немає даних про будь-які виражені несприятливі клінічні симптоми у дітей, які перебували на грудному вигодовуванні під час застосування матір'ю Депакіну Хроно.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами.

Одночасне застосування Депакіну Хроно з препаратами, які можуть викликати судоми або знижувати судомний поріг залежно від можливого ризику, не рекомендується або протипоказано. До таких препаратів належить більшість антидепресантів (трициклічні, інгібітори селективного поглинання серотоніну), нейролептики (фенотіазини та бутирофенони), мефлохін, бупріон і трамадол.

• 
  Мефлохін – ризик виникнення епілептичних нападів у хворих на епілепсію з посиленням метаболізму вальпроєвої кислоти та конвульсантним ефектом мефлохіну.
  

• 
  Ламотриджин – підвищений ризик тяжких шкірних реакцій (синдром токсичного некролізу епідермісу). Підвищення концентрації ламотриджину в плазмі через уповільнення його метаболізму в печінці під дією вальпроату. Якщо така комбінація потрібна, необхідне ретельне спостереження за пацієнтом.
  

• 
  Карбамазепін – збільшується концентрація активного метаболіту карбамазепіну в плазмі, поява ознак його передозування. Концентрація вальпроєвої кислоти в плазмі знижується через посилення її метаболізму в печінці під дією карбамазепіну. При одночасному застосуванні необхідно клінічне спостереження за пацієнтом, визначення концентрацій вальпроєвої кислоти та карбамазепіну в плазмі, перегляд дозування препаратів.
  
• 
  Карбапенеми, монобактами (меропенем, паніпенем, азтреонам, іміпінем) – загроза появи судом через зниження концентрації вальпроєвої кислоти в сироватці. Рекомендується клінічне спостереження за пацієнтом, визначення концентрації препаратів у плазмі і, можливо, перегляд дозування Депакіну Хроно під час лікування антибактеріальним препаратом і після його відміни.
  
• 
  Фенобарбітал, примідон – збільшення концентрації фенобарбіталу або примідону в плазмі з появою ознак їх передозування, особливо у дітей; зниження концентрації вальпроєвої кислоти в плазмі через збільшення її метаболізму в печінці під дією фенобарбіталу або примідону. Необхідно клінічне спостереження за пацієнтом протягом 15 перших днів комбінованого лікування та негайне зменшення дози фенобарбіталу або примідону з появою ознак седації; визначення рівня препаратів у крові.
  
• 
  Фенітоїн – зміна концентрації фенітоїну в плазмі; загроза зниження концентрації вальпроєвої кислоти в плазмі через посилення її метаболізму в печінці під дією фенітоїну. Рекомендується клінічний контроль за станом пацієнта, визначення рівня препаратів у плазмі і, можливо, зміна їх доз.
  
• 
  Топірамат – загроза виникнення гіперамоніємії або енцефалопатії під дією вальпроєвої кислоти при комбінації з топіраматом. Необхідний суворий клінічний контроль за станом пацієнта для виявлення появи амоніємії протягом першого місяця лікування та з появою симптомів, які вказують на її виникнення.
  

• 
  Німодипін (перорально та парентерально) – посилення гіпотензивного ефекту німодипіну через підвищення його концентрації в плазмі (послаблення метаболізму вальпроєвої кислоти).
  

• 
  Пероральні контрацептиви – вальпроат не має фермент-редукуючого ефекту, тому не знижує ефективності гестопрогестагенів у жінок, які приймають гормональні засоби контрацепції.
  

Підвищена чутливість до вальпроату, дивальпроату, вальпроміду або до будь-якого з компонентів лікарського засобу в анамнезі.

• Гострий гепатит.

• Хронічний гепатит.

• Випадки тяжкого гепатиту в індивідуальному або сімейному анамнезі пацієнта, особливо спричинені лікарськими препаратами.

• Печінкова порфірія.

• Комбінація з мефлохіном і екстрактом звіробою (див. «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

• Діти з масою тіла менше 17 кг.

За наявними даними не рекомендується застосовувати вальпроат натрію під час усього періоду вагітності, а також жінкам дітородного віку, які не застосовують ефективні методи контрацепції.

Ризик виникнення вроджених вад розвитку плода, спричинених вальпроатом натрію, у вагітних жінок, які приймають цей препарат, у 3-4 рази вище, ніж серед загальної групи пацієнтів, у якій він становить 3 %. Найчастіше спостерігаються вади, пов’язані із порушенням закриття ембріональної нервової трубки (приблизно 2-3 %), лицьова дисморфія, щілини губи та піднебіння, краніостеноз, вади розвитку серця, нирок та органів сечостатевої системи, а також деформації кінцівок.

Найважливішими факторами ризику виникнення подібних вроджених вад розвитку є приймання препарату у дозах, що перевищують 1000 мг на добу, та комбіноване застосування з іншими протисудомними засобами.

Наявні епідеміологічні дані не вказують на зниження загального коефіцієнта розумового розвитку у дітей, матері яких приймали вальпроат натрію під час вагітності. Однак у цих дітей зафіксовано незначне уповільнення розвитку мови та/або значно частіше відвідання логопеда чи застосування коригувальних заходів. Крім цього, описано декілька випадків аутизму та пов’язаних з цим розладів у дітей, матері яких під час вагітності приймали вальпроат натрію. Необхідно проводити додаткові дослідження для того, щоб підтвердити чи спростувати усі ці дані.

Якщо жінка планує вагітність.

Якщо жінка планує вагітність, необхідно розглянути можливість застосування інших методів лікування.

Якщо не можна уникнути застосування вальпроату натрію (або немає альтернативи), рекомендується приймати препарат у мінімальній ефективній добовій дозі та надавати перевагу застосуванню форм пролонгованої дії, а якщо це неможливо, то розподілити дозу на декілька прийомів, щоб уникнути досягнення максимальних концентрацій вальпроєвої кислоти у плазмі крові.

До цього часу не отримано доказів, що підтверджують ефективність додаткового застосування фолієвої кислоти у жінок, які під час вагітності приймали вальпроат натрію. Однак, з урахуванням її позитивного впливу в інших клінічних ситуаціях, фолієва кислота може призначатися у дозі 5 мг на добу за місяць до та протягом перших двох місяців після зачаття. Незалежно від того, приймає пацієнтка фолієву кислоту чи ні, спеціальне обстеження на наявність вад розвитку плода буде однаковим.

Якщо немає іншої можливості, крім продовження лікування вальпроатом натрію (або не існує альтернативи), рекомендується приймати препарат у мінімальній ефективній добовій дозі та, по можливості, уникати доз, що перевищують 1000 мг на добу.

Незалежно від того, приймає пацієнтка фолієву кислоту чи ні, спеціальне обстеження на наявність вад розвитку плода буде однаковим.

Перед пологами.

У матерів перед пологами слід провести коагуляційні тести, зокрема визначити кількість тромбоцитів, рівень фібриногену в плазмі та час згортання крові (активований частковий тромбопластиновий час (аЧТЧ)).

У новонароджених, матері яких приймали цей лікарський засіб під час вагітності, може виникати геморагічний синдром, не пов’язаний із дефіцитом вітаміну К.

Нормальні показники гемостазу у матері не виключають можливості порушення гемостазу у новонародженого. Тому у новонародженого обов’язково визначають кількість тромбоцитів, рівень фібриногену у плазмі та аЧТЧ.

Крім цього, повідомлялося про випадки гіпоглікемії у новонароджених протягом першого тижня життя.

Екскреція вальпроату натрію із грудним молоком є досить низькою. Однак з урахуванням питань, які постають у зв’язку із наявними даними про уповільнення розвитку мови у немовлят, матері яких під час вагітності приймали цей препарат (див. вище), пацієнткам краще відмовитися від грудного вигодовування дитини.

Цю лікарську форму не рекомендується застосовувати дітям віком до 6 років (існує ризик потрапляння у дихальні шляхи при ковтанні).

Початок застосування протиепілептичного препарату іноді може супроводжуватися поновленням епілептичних нападів або виникненням тяжчих нападів чи розвитком у хворого нових типів нападів, незалежно від спонтанних флуктуацій, що спостерігаються при деяких епілептичних станах. У випадку застосування дивальпроату це насамперед стосується внесення змін у схему комбінованої терапії протиепілептичними препаратами або фармакокінетичної взаємодії (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»), токсичності (захворювань печінки або енцефалопатії – див. розділ «Побічні реакції») або передозування.

В організмі людини діюча речовина препарату перетворюється на вальпроєву кислоту, тому не слід застосовувати одночасно інші препарати, які піддаються такій же трансформації, щоб уникнути передозування вальпроєвої кислоти (наприклад дивальпроат, вальпромід).

Порушення функції печінки.

Умови виникнення.

Існують поодинокі повідомлення про тяжкі, а іноді й летальні випадки ураження печінки.

Групу підвищеного ризику становлять немовлята та діти віком до 3 років із тяжкою епілепсією, особливо епілепсією, що пов’язана з ушкодженням головного мозку, затримкою психічного розвитку та/або вродженим метаболічним чи дегенеративним захворюванням нервової системи. У дітей старше 3 років частота таких ускладнень значно зменшується та поступово знижується з віком.

У переважній більшості випадків таке ушкодження печінки спостерігалося протягом перших 6 місяців лікування, зазвичай протягом 2-12 тижнів, та найчастіше при комплексній протиепілептичній терапії.

Рання діагностика ґрунтується переважно на клінічних симптомах. Насамперед слід брати до уваги два типи симптомів, які можуть передувати появі жовтяниці, особливо у пацієнтів групи ризику (див. «Умови виникнення»):

• по-перше, загальні неспецифічні симптоми, такі як астенія, анорексія, втомлюваність, сонливість, які зазвичай виникають раптово та іноді супроводжуються багаторазовим блюванням і болем у животі;

• по-друге, рецидив епілептичних нападів, незважаючи на належне дотримання курсу лікування.

Рекомендується поінформувати пацієнта (а якщо це дитина, то її батьків) про те, що при появі таких клінічних симптомів слід негайно звернутися до лікаря. Крім клінічного обстеження, необхідно невідкладно провести функціональні печінкові проби.

Виявлення.

Протягом перших 6 місяців лікування необхідно періодично перевіряти функцію печінки. Серед традиційних аналізів найважливішими є тести, що відображають білково-синтетичну функцію печінки, зокрема рівень протромбіну. При виявленні занадто низького рівня протромбіну, особливо якщо це супроводжується змінами у інших лабораторних показниках (значне зниження рівня фібриногену та факторів зсідання крові, підвищення рівня білірубіну та рівнів трансаміназ – див. розділ «Особливості застосування») лікування вальпроатом слід припинити. Як застережний захід слід припинити застосування похідних саліцилатів, якщо ці препарати призначені одночасно, оскільки вони використовують ті ж самі шляхи метаболізму.

Вкрай рідко спостерігалися випадки панкреатиту, які іноді закінчувалися летально. Ці випадки не залежали від віку хворого та тривалості лікування. Групу особливого ризику становлять діти молодшого віку.

Панкреатит, який супроводжується негативними наслідками, найчастіше спостерігається у дітей молодшого віку або у пацієнтів з тяжкою епілепсією, ушкодженням головного мозку або у пацієнтів, які приймають комплексну протиепілептичну терапію.

Якщо панкреатит супроводжується печінковою недостатністю, ризик виникнення летальних випадків значно зростає.

Повідомлялося про схильність до суїциду і суїцидальну поведінку у пацієнтів, які проходили лікування із застосуванням протиепілептичних засобів за декількома показаннями. Мета-аналіз даних, отриманих в результаті рандомізованих контрольованих із застосуванням плацебо випробувань протиепілептичних засобів, також показав незначне підвищення ризику схильності до суїциду і суїцидальної поведінки. Причини цього ризику не відомі, а доступні дані не дають можливості виключити підвищення ризику через присутність натрію вальпроату.

Таким чином, пацієнти повинні проходити ретельний моніторинг на предмет будь-яких ознак схильності до суїциду і суїцидальної поведінки, а також повинна враховуватися можливість належного лікування. Пацієнтам (і їхнім медичним кураторам) слід рекомендувати консультуватися з медичними працівниками у випадках виявлення ознак схильності до суїциду або суїцидальної поведінки.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами.

Не рекомендується застосовувати цей лікарський засіб спільно з ламотриджином (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Одночасно застосовувати вальпроєву кислоту і карбапенемові засоби не рекомендується (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Лабораторне дослідження функції печінки слід проводити перед початком лікування (див. розділ «Протипоказання») та періодично протягом перших 6 місяців лікування, особливо у пацієнтів, які належать до групи ризику (див. розділ «Особливості застосування»).

При лікуванні цим препаратом, особливо на початку, як і при лікуванні іншими протиепілептичними засобами, може спостерігатися ізольоване та тимчасове помірне підвищення рівнів трансаміназ без будь-яких клінічних проявів.

У цьому випадку рекомендується провести повне лабораторне обстеження (зокрема визначити рівень протромбіну) і, можливо, переглянути дозування препарату та провести повторні аналізи залежно від змін показників.

У дітей віком до 3 років рекомендується застосовувати вальпроат виключно у вигляді монотерапії, попередньо ретельно зваживши терапевтичну користь від лікування та ризик ушкодження печінки і виникнення панкреатиту у пацієнтів, які належать до цієї вікової групи.

Перед початком терапії або хірургічного втручання, а також у випадку появи спонтанних гематом чи кровотеч, рекомендується провести аналіз крові (визначити формулу крові, включаючи визначення кількості тромбоцитів, час кровотечі та коагуляційні тести)

(див. розділ «Побічні реакції»).

У дітей слід уникати одночасного призначення похідних саліцилатів, оскільки при цьому зростає ризик виникнення гепатотоксичних явищ (див. розділ «Особливості застосування») та кровотечі.

У пацієнтів з нирковою недостатністю слід враховувати можливість підвищення концентрації вільної форми вальпроєвої кислоти у плазмі крові та відповідно зменшити дозу препарату.

Цей лікарський засіб не рекомендується застосовувати пацієнтам із дефіцитом ферментів циклу сечовини. У таких хворих були описані випадки гіперамоніємії, які супроводжувалися ступором чи комою.

У дітей з нез’ясованими симптомами з боку печінки та шлунково-кишкового тракту (анорексія, блювання, випадки цитолізу), летаргією або комою в анамнезі, із затримкою розумового розвитку, у випадку смерті немовляти або дитини в сімейному анамнезі до початку лікування вальпроатом необхідно провести дослідження метаболізму, особливо тест на амоніємію натщесерце та після прийому їжі.

Хоча при лікуванні вальпроатом порушення функції імунної системи спостерігалося вкрай рідко, слід ретельно зважити потенційну користь від застосування вальпроату та потенційний ризик при призначенні препарату хворим на системний червоний вовчак.

Перед початком лікування пацієнтів слід попередити про ризик збільшення маси тіла, а також вжити відповідних заходів, переважно дієтичного характеру, щоб звести це явище до мінімуму.

Починаючи лікування, необхідно переконатися у відсутності вагітності у жінок дітородного віку, а також у тому, що вони користувалися ефективними засобами контрацепції перед початком лікування (див. розділ «Застосування у період вагітності або годування груддю»).

Одночасне застосування з препаратами, які можуть спричиняти судоми або знижувати судомний поріг, повинно бути враховане, або не рекомендоване чи взагалі протипоказане, залежно від можливого ризику. До таких препаратів належить більшість антидепресантів (іміпраміни, селективні інгібітори захоплення серотоніну), нейролептики (фенотіазини та бутирофенони), мефлохін, хлорохін, бупропріон, трамадол.

Рекомендується клінічне спостереження за станом хворого, визначення концентрації фелбамату у плазмі та, можливо, корекція дози вальпроату під час лікування фелбаматом та після його відміни.

Рекомендований посилений клінічний та лабораторний контроль на початку лікування та у випадку появи будь-яких симптомів, які можуть вказувати на виникнення цих явищ.