Настанови журналістам Ассошіейтед Пресс
жүктеу/скачать 0.74 Mb.
|
В центрі уваги — людиАбстрактність і невизначеність часто стає на перешкоді авторам, які намагаються висловлюватися максимально точно, випускаючи при цьому з уваги, що вони пишуть для людей і, отже, мають писати про людей: Ось кілька прикладів: Як свідчить дослідження, аварії частіше стаються з мотоциклістами і мають трагічніший характер. У цьому реченні ніщо ні на кого не діє. Немає й натяку, що це стосується людей. Скажемо конкретніше: Мотоциклісти потрапляють в аварії частіше за інших водіїв, і ці аварії частіше призводять до загибелі й тяжких травм — про це свідчить дослідження.
У виправленому варіанті завдяки правильному використанню двох слів, був несправедливий, сказано все те, на що в оригінальній версії пішло 12.
Виправлене речення точно визначає, про кого йдеться. Ось абстрактні плями у статті про роботу поліції: Поліція «розлючена» численними предметами, які кидають з дорожніх мостів по проїжджаючих машинах; у поліції кажуть, що до правопорушників буде вжито суворих заходів, «поки когось не вбило». Співробітник поліції Джон Сміт сказав, що поліція поки що не має підстав пов’язувати недавні аварії, які призвели до тяжких травм, з правопорушеннями на естакадах, проте додав: «Ми гадаємо, що деякі з останніх інцидентів таки пов’язані з ними. Для простого збігу це, здається, забагато». Як ідеться далі у статті, малолітні нелюди кидалися з естакад пляшками, камінням і цеглою — це наочніше, ніж численні предмети. Дайте подробицям витіснити загальне: Поліцейські кажуть, що вони розлючені малолітніми, які кидаються камінням і пляшками з естакад; поліція має намір вжити суворих заходів, «поки якогось водія не вбило». Співробітник поліції Джон Сміт сказав, що поліція поки що не має підстав пов’язувати недавні аварії, які призвели до тяжких травм, з киданням каміння, але «для простого збігу це, здається, забагато». Втім, можна бути і занадто конкретним, особливо у статтях про злочини та нещасні випадки. Криваві деталі зовсім необов’язково щось додають статті, крім відрази. Коли йдеться про давній труп, зайве писати, що він дуже розклався. Не було правильним у статті про авіакатастрофу повідомляти, що в обгорілих жертв оголилися кістки. Ще один вираз, без якого, як правило, можна обійтися, — понівечений до невпізнанності. Зрозуміло, що людина, яку 20 разів ударили ножем, стекла кров’ю; авторові не слід докладно зупинятися на розмірах і глибині калюжі крові. Будьте стриманіші з кров’ю. І, як на те пішло, про жертв злочину часто пишуть, що вони були повністю одягнені, — зайва деталь, якщо немає причини очікувати іншого. Абстракцій неможливо уникнути зовсім. Деякі статті слід писати абстрактно; намагайтеся зробити їх легшими за допомогою конкретних ілюстрацій. Абстрактні слова зберігають час і місце при другій і наступних згадках. Це добре, якщо перед тим було вказано, чого стосуються ці абстрактні назви. Проте наступна стаття — це приклад лиха, яке стається, коли захист не витримує: ЛЕРЕМІ, Вайомінг — Наглядова рада Університету Вайомінга схвалила плани щодо критеріїв та ходу перерозподілу, незважаючи на занепокоєність стосовно того, кому саме буде дозволено впливати на цей процес. Рада з академічних питань схвалила плани у перший день свого дводенного засідання. Дехто з членів ради бажає залучення до університету сторонніх кадрів, проте щонайменше один представник адміністрації висловив занепокоєння щодо можливих наслідків, до яких це може призвести. Голова Наглядової ради Форд Буссарт сказав, що він бажає, щоб студенти і члени громади університету могли висловити свою точку зору у процесі перерозподілу, оскільки, на його думку, вона буде цінною. «Існують питання і справи, неважливі на перший погляд, які насправді, якщо подивитися з іншої точки зору — з точки зору зацікавлених груп, мають реальну важливість», — сказав адвокат з Грін-Рівер. «Я просто боюся, що якщо ми зробимо процес повністю закритим і не будемо зважати на зовнішні думки, то цей процес виявиться майже неможливо успішно здійснити, що призведе до проблем для університету». Що перерозподіляється? Хто може впливати на «процес» І як? Які «критерії»? Про кого йдеться, коли говориться про «залучення до університету» — про викладачів чи будь-яких працівників? Що це за «питання і справи», про які говориться у п’ятому абзаці? Розвіяти цей туман читач можливості не має. Зіткнувшись із такою неясністю, варто принаймні спробувати вдатися до пом’якшувального засобу — конкретного прикладу. Це було зроблено у статті про впровадження навчального методу «занурення у тему» (або «запитально-орієнтованого методу») в одній школі. Тут також учителі говорять неймовірно загально, і тільки додаткові запитання виявилися здатними повернути представника шкільної адміністрації назад на землю. При «зануренні в тему», за його словами, вчителі подають учням якусь певну тему, наприклад погоду: Учні, за його словами (чи надіями), дізнаються про все — від метеорологічної науки до правопису ключових слів і математичних навичок, потрібних для встановлення напрямку руху урагану. Не так вже й багато, але у читача з’являється якась опора. Працівники освіти — це справжні повелителі мовного дурману. Якщо ми не можемо їх перекласти чи хоча б навести приклади, він опановує нами. жүктеу/скачать 0.74 Mb. Достарыңызбен бөлісу:
|