Настанови журналістам Ассошіейтед Пресс
жүктеу/скачать 0.74 Mb.
|
Переваги простотиЯк бачимо, тональність може бути дуже різною. Це залежить від матеріалу, предмета, вміння авторів, пристрастей редакцій та уподобань редакторів. Тональність у «Волл-стріт Джорнал», «Нью-Йорк Таймс», «Нью-Йорк Пост» і «Лос-Анджелес Таймс» не однакова. Проте загалом найефективнішою тональністю в журналістиці 90-х років, схоже, стала простота і відсутність штучних прикрас. Принаймні з цього я виходив у цій книжці. Це тон, який розповідає читачам, а не повчає їх, який пояснює, але не читає лекції — можливо, розмовний, але правильний, який ніколи не збивається на дешеві ефекти і прикраси. Ось приклад такої простої тональності, взятий з матеріалу спеціального кореспондента Ассошіейтед Пресс Жуля Ло про долю міського хулігана — історія того різновиду, який часто заманює авторів з менш тонким слухом на театральщину, дешеву мелодраматичність: Він був не простий вуличний забіяка. Він був особливий. Він наповнював душу страхом, коли дивився на вас, коли вихоплював зброю, іноді він пускав її в дію. Коли він обирав вас жертвою, він переслідував. Він мовчки дивився на вас, а коли починав говорити, то це був повільний шепіт. Жахливий шепіт. Він народився на фермі поряд з містом. У дитинстві він упав із воза з сіном, і потрібно було вживляти йому в голову сталеву пластинку. Дехто казав, що саме це і зробило його таким злим. Місто маленьке: 440 людей, заправка, банк, пошта, бар, асфальтована центральна вулиця, елеватор. За містом — горбисті пасовища, кукурудзяні поля, червонокрилі дрозди, вгодована худоба, вітряки і силосні башти — все наче на картинці з календаря. Кен Макелрой струсонув цей пасторальний спокій. Тож мешканці округу Нодавей з неприхованою полегкістю тепер говорять про нього у минулому часі. Він мертвий. Страх, який прийшов разом з ним, все ще залишається у новій, несподіваній формі... Хоч би які відтінки тональності ви обирали, не може бути сумніву у їхній важливості для автора. Історик Барбара Такмен, книжки якої стали бестселерами завдяки поєднанню живого стилю зі справжньою наукою, так написала в одній зі статей про свою майстерність: «Писати навчаються щоденною практикою. Після семи років навчання журналістики я відкрила для себе, що величезну вагу для доброго письма має добрий слух. Потрібно слухати звучання написаного. У цьому, як на мене, полягає одна з вад американської журналістики. Надто багато авторів не дослухаються до звучання написаного ними». Тож слухайте. жүктеу/скачать 0.74 Mb. Достарыңызбен бөлісу:
|