Настанови журналістам Ассошіейтед Пресс
жүктеу/скачать 0.74 Mb.
|
- Бұл бет үшін навигация:
- Життя і смерть у корівнику
Митці за роботоюНайкращий спосіб навчитися писати тематичні матеріали, та і взагалі писати, — це читати (вивчати) написане тими, хто добре знається на справі. Цей підрозділ переважним чином побудований на таких текстах. Далі — невелика підбірка тематичних матеріалів, вартих читання, які висвітлюють моменти, про які йшлося вище. Шкодую, що не маю достатньо місця, щоб представити їх більше. Перший приклад — стаття покійного Гела Бойла, незмінного голови Куточка поетів Ассошіейтед Пресс, лауреата Пулітцерівської премії, військового кореспондента, оглядача, майстра простого розповідного речення. У статті йдеться про життя і смерть теляти. З погляду техніки вона являє собою гарний приклад стриманості й точної візуальної деталі. Другий матеріал — короткий нарис про відставного уповноваженого фінансового управління, автор — Жуль Ло. З цього матеріалу видно, що Ло міг написати вдвічі довшу статтю; він вибрав менший обсяг. Зауважте ощадливість стилю. Кожне речення відповідає темі, кожне слово — на своєму місці. Мій третій експонат, автор якого — журналіст Ассошіейтед Пресс Джеррі Шварц, являє собою чудовий нарис про людину, яка страждає від тяжкої хвороби. Автор розповідає свою історію просто і прямо, тут є яскраві візуальні подробиці й діалог, який робить цю статтю завершеним портретом. Ці статті представляють різні види тематичних матеріалів, але зауважте те, що у них спільного: в них немає манірності, пишномовності, стилістичних фокусів і літературної мішури. Кожна з них доводить незаперечну істину: добрий художній стиль ґрунтується на добрій журналістиці. Читайте і радійте. Життя і смерть у корівникуГел Бойл ЛОНГ-ВЕЛЛІ, Нью-Джерсі (АП) — За великим прохолодним корівником був звичайний недільний ранок. Святково вдягнені люди йшли до церкви, менш святково вдягнені люди з міста їхали відпочивати на природі. Всередині великого прохолодного корівника все було ще більше як завжди. У корів неділі немає. Щоденна драма життя і смерті у стаді йшла без змін, за винятком одного. Тут була одна молода дівчина, яка спостерігала за нею вперше. Події цього дня змінили її — можливо, назавжди. Участь у цій драмі брало три корови з номерами 204, 140 і 219 — перша стара й велика, друга — молода, і це було її перше теля, а третя — середнього віку, теля було третє або четверте. Корова № 204 лежала скраю корівника, вона надто стомилася, щоб вставати, голову вона прихилила до стовпа. Їй 14 років, для корови дуже багато. Її молоко вигодувало тисячу далеких дітей, яких вона ніколи не бачила. Та зараз вона покірно лежала й чекала машини з м’ясокомбінату, яка мала приїхати по неї. Цього ранку № 140, молода телиця, розродилася першим телям, витримавши тяжкі муки. Виснажена пологами, забувши про материнський обов’язок, вона не помічала слабкого коричневого теляти, яке лежало поряд. Люди, які прийшли подивитися на теля, побачили, що № 219, корова середнього віку, взяла обов’язки збентеженої молодої матері на себе. Вона методично й обережно вилизувала теля язиком. Раптом стало видно, що сама корова середнього віку ось-ось буде народжувати. Один з чоловіків, які тут стояли, повернувся до дівчини, своєї племінниці, і сказав: «Якщо хочеш повернутися до міста, поки немає пробок, краще йти зараз». «Я ніколи не бачила пологів, — сказала вона. — Я хотіла б залишитися», «Але це може тривати кілька годин, — сказав він. — Ніхто не знає, скільки». «Ну, ще трошки, — попросила вона. — А тоді я піду». Її дядько з іншими чоловіками пішли, а дівчина залишилася сама у розсіяному світлі корівника, наповненому густим приємним запахом сіна і великих тварин. Стара корова № 204, зовсім виснажена, дивилася на неї спокійно і без цікавості. Дівчина стала на коліна біля № 219. Диво народження об’єднало їх. Вона сплела пальці і стискувала їх у несвідомому ритмі разом з коровою. «Будь ласка, — шепотіла вона, — Давай ще, сильніше». Зовсім несподівано їх стало троє — чи майже троє. Теля народилося тільки наполовину. А потім сталося щось не те. «Будь ласка, будь ласка, будь ласка!» — закричала дівчина. Вона почула шум. Двоє робітників зайшли до дальнього краю корівника. «Швидше! — закричала вона. — Теля застряло». Робітники почали бігти. Один схопив мотузку. З нею вони закінчили усі нехитрі акушерські процедури. Теля звільнилося, його передні копита були притулені до морди, наче у молитві. Теля було тут — тепле, мокре, непорушне. Один з робітників нахилився над ним і витер йому морду, щоб прочистити ніздрі, потім помасував ребра, намагаючись стимулювати дихання. Теля не рухалося. «Я ж бачила, як рухалися очі, — говорила дівчина. — Якби ж я покликала вас вчасно...» Робітники здивовано дивилися на неї. Теля коштує 20 доларів, а то й менше, і їх у корівнику народжується багато. «Я так не думаю», — доброзичливо сказав один з чоловіків. «Таке буває, ти ж знаєш». Коли чоловіки витягували мертве теля, корова-мати № 219 замукала — в цьому було страждання, у цьому було щось людське, — і вдарилася у загорожу. Вона якусь хвилину стояла розгублено, а потім опустила голову і знову почала облизувати теля корови № 140, збентеженої молодої корови, яка ще не піднялася до тяжкої роботи материнства. Дівчина пішла до своєї машини. «Та я ж бачила, як рухалися очі, — казала вона, мало не плачучи. — Якби ж я...» Вона розвернула машину й поїхала до міста. Вона бачила смуток смерті, яка забирає життя при самому народженні, і вона завжди пам’ятатиме цю неділю — нічим не відмітний день на зайнятій роботою фермі. жүктеу/скачать 0.74 Mb. Достарыңызбен бөлісу:
|