Табл. 11. Ознаки зернівок хлібних злаків

Табл. 11. Ознаки зернівок хлібних злаків

Розміри зернини визначають, виміряючи їх довжину, ширину і товщину.

За внутрішньою будовою зернівка складається з трьох частин оболонок (плодової і насінної квіткової), щільно зрослих між собою, ендосперму і зародка.

Завдання 1. Визначення хлібних злаків за зерном

Матеріали та обладнання: суміш зернівок хлібних злаків, «Ключ для визначення зерна хлібних злаків», зошит, ручка.

Пояснення до завдання. Описати зерно хлібних злаків, користуючись табличним матеріалом («ключ»).
Хід роботи

1. Розібрати суміш зерен на окремі ботанічні ряди.

2. Взяти зернівки рослин одного роду і ознайомитися з їх зовнішніми ознаками.

3. Описати зернівку, користуючись табл. №11 і «Ключем для визначення зерна хлібних злаків» (за М.О. Майсуряном).

При проростанні зерна першими починають рости зародкові корінці, а потім – стебло. У різних хлібів кількість корінців, які утворюються при проростанні зернівки, неоднакова. Хлібні злаки І групи (пшениця, жито, ячмінь, овес) мають по 3-8 корінців. Хліба ІІ групи (кукурудза, рис, просо, сорго) – один корінець (мал. 16).

1. Взяти проросток і підрахувати число корінців, при цьому визначити культуру.

2. Описати і замалювати проростки кожної культури.

3. Результати роботи записати у табл. 12:

За характером звільнення зерна від квіткових плівок при звичайному обмолоті пшениці поділяють на дві групи: голозерні і плівчасті. У плівчастих форм колос при достиганні ламкий, легко розпадається на колоски, зерно при звичайному обмолоті не звільняється від плівок, а залишається в колоску. Серед плівчастих форм є дикорослі і культурні види. У нашій країні переважно голозерні форми пшениці.

Найбільш поширені на земній кулі два види пшениці: м’яка і тверда. Крім того, вирощують карликову пшеницю (тургідум), або англійську (персикум), або карталінську (полбу), або двозернянку. Деякі види пшениці не культивують, але використовують у селекційній роботі. Це пшениця Тимофєєва, польська, що характеризується великим колосом, довгими лусками і зерном, та спельта, яка невимоглива до ґрунтових і кліматичних умов. Як домішка в посівах на Кавказі та в Криму зустрічається пшениця однозернянка.

М’яка пшениця має озимі і ярі форми; тверда, в основному, лише ярі.

Полб’яна пшениця практичного значення в сучасному землеробстві не має. Із справжніх пшениць основними, які вирощуються в усьому світі, є два види – пшениця м’яка гексаплоїдна і пшениця тверда тетраплоїдна.

М’яка пшениця має озимі і ярі форми, тверда – в основному ярі, але є й озимі. Тепер вирощують озимі сорти твердої пшениці.

При визначенні виду пшениці враховують наступні ознаки:

1. Міцність стрижня колосу (ламкий, неламкий).

2. Щільність колосу (щільний, пухкий – між колосками просвіти).

3. Остистість колосу (безості, остисті).

4. Характер остей (довгі, короткі, що йдуть паралельно колосу, ті, що розходяться в сторони).

5. Колоскові луски (поздовжньо-зморшкуваті, гладкі, з кілем, розвинутим сильно, слабко, з кілевим зубцем довгим, коротким, вигнутим).

6. Соломина під колосом (порожня, виповнена).

7. Зерно (голе, плівчасте, на зламі борошнисте, напівскловидне, скловидне, з чубчиком слабко або сильно вираженим).
Хід роботи

1. Для визначення видів пшениці (мал. 17) розділити зразки за ознакою ламкості колосу і плівчастості колосків на дві групи: справжні і полб’яні пшениці.

Колос неламкий, зерно голе, легко звільняється від луски.

1. Колос пухкий. Колос безостий або остистий (ості короткі, коротші колосу, розходяться в сторони). Колоскові луски з поздовжніми жилками зі слабко вираженим вузьким кілем і загостреним зубцем. Соломина під колосом порожниста. Зерно середньої величини, з добре вираженим чубком, на зломі борошнисте або напівскловидне……………………………………...

……..………………………………...…пшениця м’яка (Trіtіcum aestіvum L.).

1. Колос щільний. Колосся остисті, ості довгі, довші за колос у півтора рази, паралельні. Колоскові луски гладкі, шкірясті, з добре вираженим кілем і коротким зубцем. Соломина (під колосом) виповнена. Зерно велике, довгасте, з ледь помітним чубком, на зламі скловидне…………………….

……..…………………………………пшениця тверда (Trіtіcum durum Desf.).

Колос ламкий, зерно плівчасте, важко відокремлюється від луски.

1. Колос дуже пухкий (з чітко видними просвітами між колосками), безостий, рідше з короткими остями. Колоскові луски – щільні, шкірясті, з дуже коротким зубцем і слабко вираженим кілем. Соломина порожниста, зерно плівчасте, борошнисте……………………………………………………. ………………………………пшениця полба – спельта (Trіtіcum spelta L.).

2. Колос щільний, остистий, рідше безостий. Ості довгі, паралельні. Колос стиснутий з боків (вузька лицьова сторона). Колоскові луски шкірясті, блискучі, вузькі, коротші квіткових, зі слабко вираженим кілем. У колоску звичайно дві зернини. Зерно видовжене, тригранне, з чубком, у розрізі борошнисте або напівскловидне. Соломина порожниста або слабко виповнена………………………полба двозернянка (Trіtіcum dіcoccum Schtіbe).

1. 
   Описати види пшениць за такою схемою, користуючись табл. 13:
   

1. Розділити колоски твердої і м’якої пшениці.

2. Користуючись наведеним ключем, визначити різновиди пшениці.

3. Описати різновиди пшениці за такою схемою, корситуючись таблицею 14:

І. Колоскові луски не опушені.

А. Колос безостий.

1. Колос і зерно білі……………………………………альбідум (albіdum Al.).

2. Колос білий, зерно червоне…………………….лютесценс (lutescens A1.).

3. Колос і зерно червоні…………………………..мільтурум (mіlturum A1.).

4. Колос червоний, зерно біле……….………альборубрум (alborubrum Кörn.).

Б. Колос остистий.

1. Колос білий, зерно біле…………………………….грекум (graecum Кörn.).

2. Колос білий, зерно червоне…………….альборубрум (alborubrum Кörn.).

3. Колос червоний, зерно червоне………….ферругінеум (ferrugіneum A1.).

ІІ. Колоскові луски опушені.

А. Колос безостий, білий, зерно червоне…………………………………..

……………………………………………..велютінум (velutіnum Schube).

Б. Колос остистий, білий, зерно червоне….гостіанум (hostіanum Clem.).

Тверда пшениця

І. Колоскові луски неопушені.

1. Колос білий, ості білі, зерно біле……………….леукурум (leucurum A1.).

2. Колос червоний, ості червоні, зерно біле……………………………………

..……………………………………………гордеіформе (hordeіforme Host.).

ІІ. Колоскові луски опушені, колос білий, ості чорні, зерно біле…….

………………………………………………….мелянопус (melanopus A1.).
Завдання 6. Визначення сортів пшениці

Матеріали та обладнання: по одному-два колоски різновидів пшениці, лупи, пінцети, препарувальні голки, скальпелі та розбірні дошки.

Пояснення до завдання. Сорти пшениці розрізняють за морфологічними, господарськими та біологічними ознаками.

До морфологічних ознак належать: форма, довжина, щільність колосу, особливості остюків, форма зерна, його величина, форма куща тощо.

Господарсько-біологічні ознаки: врожайність, тривалість вегетаційного періоду, зимо- і посухостійкість, стійкість проти шкідників та хвороб, обсипання та вилягання, хлібопекарські якості.

Сортів пшениці дуже багато. Характеристика найбільш поширених з них:

Заявник – Інститут фізіології рослин і генетики НАН України. Миронівський інститут пшениці імені В.М. Ремесла.

Виведений індивідуальним добором мутантних рослин, одержаних у результаті впливу водного розчину НЕС 0,001% на насіння сорту Донецька 48. Різновидність лютесценс. Тип розвитку – озимий. Кущ – нпівпрямостоячий, рослини середньої висоти. Прапорцевий листок має помірний восковий наліт на піхві і слабке антоціанове забарвлення вушок. Соломина слабковиповнена з помірним восковим нальотом на верхньому міжвузлі та слабким опушенням опуклої поверхні верхнього вузла. Колос білого або солом’яно-жовтого кольору, пірамідальної форми, довгий та нещільний з помірним восковим нальотом та наявними зубцями. Нижня колоскова луска овальної форми, плече пряме та середньої ширини, зубець прямий і дуже короткий, опушення внутрішньої поверхні – слабке, зовнішньої – слабке. Зернівка червоного кольору, середня за довжиною та шириною, велика. Язичок – середньої довжини, кіль на нижній квітковій лусці – наявний, вушка – гострі за формою.

Рослини заввишки 98-104 см. Зимостійкість сорту в умовах проморожування – вищесередня, у польових умовах за роки випробування зимостійкість становила 8,5-5,9 бала. Стійкість сорту до вилягання 8,7-9,0 бала. Стійкість до осипання 8,3-8,9 бала. Стійкість до посухи 8,4-8,7 бала. За роки випробування сорт слабко уражався основними хворобами та шкідниками. Сорт інтенсивного типу.

Середня врожайність за роки випробування в зоні Степу – 68,7 ц/га, в зоні Лісостепу – 73,4 ц/га, в зоні Полісся – 60,6 ц/га, гарантована прибавка 10,8-15,4 ц/га. Маса 1000 зерен – 44,6-48,8 г.

Середньостиглий, вегетаційний період становив від 287 до 300 діб. Борошномельні та хлібопекарські показники сорту добрі та відмінні. Зерно містить 14,4% білка, клейковини 31,7%, ІДК – 65 о.п., сила борошна – 313-368 о.а., об’єм хліба зі 100 г борошна – 1050-1220 мл, загальна хлібопекарська оцінка – 8,0-8,5 бала. Сильна пшениця.

Рекомендований для вирощування в зонах: Степ, Лісостеп, Полісся.
Інші сорти: Астет, Апогей Луганський, Батько, Білосніжка, Вдала, Донський сюрприз, Золотоколоса, Землячка одеська, Краснодарська 99, Либідь, Пивна, Писанка, Ренан, Світанок 1, Супутниця, Фарандоль, Ясочка.
Пшениця озима тверда

02008001 Гардемарин

Заявник – Селекційно-генетичний інститут – Науковий центр насіннєзнавства та сортовивчення.

Виведений шляхом ступінчастої гібридизації сортів озимої твердої пшениці {[(Кандіканс 91/60×Новомічурінка)× Новинка×Новинка]× Парус}× {Чорномор×[(Леукурум 708/67×Новинка)×Харківська]}.

Різновидність гордеїформе. Тип розвитку – озимий. Кущ – напівпрямостоячий, рослини середньої висоти. Прапорцевий листок має слабкий восковий наліт на нижньому боці листкової пластинки і дуже слабке або відсутнє антоціанове забарвлення. Соломина має проміжне виповнення із сильним восковим нальотом на верхньому міжвузлі та помірним опушенням верхнього вузла. Колос червоного кольору, сильно забарвлений, пірамідальної форми, щільний з наявними остюками, які розміщені по всій довжині колоса. Остюки на верхівці колоса довші відносно колоса, світло-коричневого кольору. Нижня колоскова луска видовжена, плече скошене та середнє за шириною, зубець середньозігнутий і середньої довжини, опушення зовнішньої поверхні відсутнє. Зернівка видовжена, має чубок середньої довжини. Язичок – середній, кільцевої форми, вушка: охоплення соломини неповне.

Висота рослин 80-82 см. Зимостійкість сорту в умовах проморожування – середня – нижчесередня, у польових умовах за роки випробування зимостійкість становила 7,5 бала. Стійкість до вилягання 8,8-9,0. Стійкість до осипання 9,0 бала. Стійкість до посухи 8,4-8,5 бала. За роки випробування сорт слабко уражався основними хворобами.

Середня врожайність за роки випробування отримана на рівні м’яких пшениць. В зоні Степу – 59,9 ц/га, в зоні Лісостепу – 65,6 ц/га, гарантована прибавка – 8,4 ц/га. Маса 1000 зерен – 46,0-46,5 г.

Середньоранній, достигає за 277-290 діб. Макаронні властивості сорту добрі і задовільні. Зерно містить 12,2% білка, загальна оцінка – 8,0-8,5 бала.

Придатний для вирощування в зонах: Степ, Лісостеп.

Заявник – інститут рослинництва ім. В.Я. Юр’єва УААН.

Сорт створений відбором з гібридної комбінації F2 (Харківська 5 × Харківська 9).

Різновидність гордеїформе. Тип розвитку – ярий. Кущ – напівпрямостоячий, рослини середньої висоти. Прапорцевий листок має помірний восковий наліт на нижньому боці листкової пластинки і дуже слабке або відсутнє антоціанове забарвлення. Соломина слабо виповнена з сильним восковим нальотом на верхньому міжвузлі та дуже слабким або відсутнім опушенням верхнього вузла. Колос червоного кольору, сильно забарвлений, пірамідальної форми, середній за щільністю із наявними остюками, які розміщені по всій довжині колоса. Остюки на верхівці колоса довші відносно колоса, світло-коричневого кольору. Нижня колоскова луска видовжена, плече пряме та середнє за шириною, зубець прямий і короткий, опушення зовнішньої поверхні відсутнє. Зернівка видовжена, має чубок середньої довжини. Язичок – довгий, кільцевої форми, вушка: охоплення соломини – неповне.

Висота рослин 107-109 см. Стійкість до вилягання 7,7-7,8 бала. Стійкість до осипання 8,7-8,8 бала. Стійкість до посухи 8,1-8,6 бала. За роки випробування сорт слабко уражався основними хворобами.

Середня врожайність у зоні Степу 33,8 ц/га, Лісостепу – 35,9 ц/га, гарантована прибавка – 4,8-8,0 ц/га. Маса 1000 зерен – 43,2-45,4 г. Середньостиглий, достигає за 107-109 діб. Макаронні властивості сорту добрі. Зерно містить 13,8-14,5% білка, загальна оцінка 8,2-8,5 бала.

Рекомендований для вирощування в зонах: Степ, Лісостеп.
Інші сорти: Букурія, Дарина, Ізольда, Чадо, Харківська 41, Харківська 39, Харківська 27, Неодюр, Харківська 23, Луганська 7.

2. Дані про сорт занести до табл. 15:

В основі розподілу кукурудзи на підвиди лежать такі ознаки: плівчастість зерна (голе або має луски), форма і характер поверхні зерна (округле, видовжене, зверху з виїмкою, гладке або зморшкувате і ін.), ступінь розвитку борошнистого і рогоподібного ендосперму. Борошниста частина ендосперму має пухку будову, вона виповнена дрібними крохмальними зернами. Рогоподібний ендосперм має більш щільне розташування крохмальних зерен, проміжки між якими заповнені протеїном. Борошнистий ендосперм містить в основному крохмаль і невелику кількість білків, рогоподібний ендосперм відрізняється високим вмістом білка.

Із зерна крохмалистих сортів кукурудзи одержують борошно високої якості, крохмаль, патоку, олію, його широко використовують на корм худобі, а також у крохмально-патоковій і спиртовій промисловості. Сорти розлусної кукурудзи використовують переважно для продовольчих цілей. З неї готують пластівці, крупи. Цукрові сорти кукурудзи використовують переважно у свіжому вигляді і для приготування консервів. Сорти зубовидної кукурудзи мають переважно кормове значення, а кременистої – універсальне (продовольче, кормове і технічне).



Мал. 18. Качани підвидів кукурудзи:

1 – кременистої; 2 – зубовидної; 3 – крохмалистої; 4 – розлусної; 5 – цукрової
Хід роботи

1. За натуральними зразками ознайомитися з основними підвидами кукурудзи.

2. Розглянути зовнішню будову зерна основних підвидів кукурудзи.

3. Розрізати скальпелем одну-дві зернини різних підвидів, розглянути їх внутрішню будову і замалювати схему будови зернівки різних підвидів кукурудзи.

4. Описати найголовніші підвиди кукурудзи за їх відмінними ознаками.

5. Для визначення підвидів кукурудзи використати ключ (за

1. 
   Зерно округле, невелике, виповнене рогоподібним ендоспермом за винятком невеликої кількості борошнистого ендосперму, розташованого в центрі зернівки. Поверхня слабкоблискуча, колір зернівки жовтий або білий……………...........кукурудза кремениста.
   
2. 
   Зерно округле, велике, виповнене повністю борошнистим ендоспермом. Поверхня матова, забарвлення біле, рідше червоне………………….…………………….кукурудза крохмалиста.
   
3. 
   Зерно довгасте, велике, гранчасте, з вдавленням на верхівці. Рогоподібний ендосперм лише з боків зернівки, всередині і на верхівці борошнистий. Поверхня гладенька матова, колір жовтий і білий…………………………………………….кукурудза зубовидна.
   
4. 
   Зерно клиновидно-загострене, дрібне, рідше округле. Зернівка повністю виповнена світлим рогоподібним ендоспермом. Поверхня матова, колір білий………………………………..кукурудза розлусна.
   

1. 
   Зерно кутасте, велике, середнє, повністю виповнене прозорим рогоподібним ендоспермом. Поверхня дуже зморшкувата, колір жовтий і білий……………………………………...кукурудза цукрова.
   

Розрізняють такі гібриди кукурудзи:

1. Міжсортові, які одержують від схрещування двох різних сортів;

2. Сортолінійні – від схрещування сорту з самозапиленою лінією;

3. Міжлінійні – від схрещування самозапилених ліній.

Насінництво більшості гібридів проводиться на стерильній основі. Для виведення таких гібридів використовують материнські форми рослин із стерильними волотями.

Розрізняють два види цитоплазматичної стерильності:

• 
  молдавський, що позначається літерою «М»;
  
• 
  техаський, що позначається літерою «Т».
  

Заявник – інститут рослинництва УААН. Простий міжлінійний середньоранній гібрид /ФАО 290/.

Форма верхівки першого листка округла, антоціанове забарвлення піхви першого листка помірне, кут між листковою пластинкою і стеблом середній. Антоціанове забарвлення повітряних коренів стебла відсутнє або дуже слабке. Час повного цвітіння (середня третина головної осі волоті, 50% рослин) – від раннього до середнього. Антоціанове забарвлення колоскових лусок відсутнє або дуже слабке. Волоть середньої щільності, бічні гілочки: за довжиною – середні, положення на нижній третині волоті – ледь відхилене, кількість первинних бічних гілочок волоті – мала (6-15), головна вісь волоті за довжиною – середня (31-40). Час появи «шовку» (у 50% рослин) від раннього до середнього, антоціанові забарвлення «шовку» відсутнє. Рослина за довжиною (враховуючи волоть, см) – довга (151-200). Пластинка листка за шириною (аналізуючи листок верхнього качана, см) – середня. Ніжка качана за довжиною – середня (10,1-20). Качан за формою конусно-циліндричний, за довжиною – короткий (15-18), тип зернини зубоподібний, кількість зернових рядів середня (15-18), колір верхівки зернини жовтий, колір низу зернини жовто-оранжевий, антоціанове забарвлення лусок стрижня відсутнє.

Урожайність, ц/га по зоні Степу – 77,2, Лісостепу – 83,5, Полісся – 70,6. Вихід зерна при обмолоті, відповідно – 79%-80%. Стійкість до вилягання 8,3-8,8 бала, до посухи 8,0-8,7 бала. Стійкий до ураження пухирчастою сажкою – 9 балів. Вміст білку 8,6-9,3%, крохмалю 75,5-76,5%.

Інші сорти: Берег МВ, Бліц 160 МВ, Кільчень 190 МВ, МОС 182 СВ, Матеус, Остер СВ, Явір 180 СВ, Аробас, Анжу 295, Богатир, Висилів 273 СВ.
Хід роботи

1. За натуральними зразками ознайомитися з основними гібридами та сортами кукурудзи.

2. Дані про сорт чи гібрид занести до таблиці, використовуючи спеціальну літературу, за формою:

Назва гібриду або сорту, походження	Ботанічна характеристика	Біологічні особливості	Господарські якості	Урожайність, ц/га

Контрольні питання

1. Які хліба належать до хлібів І і ІІ групи?

2. Які біологічні особливості хлібних злаків І групи?

3. Які біологічні особливості хлібних злаків ІІ групи?

4. На які дві біологічні групи поділяють зернові культури?

5. Назвати основні фази розвитку хлібних злаків І і ІІ групи.

6. Яка кількість зародкових корінців у проростків різних хлібів?

7. Які види пшениці вам відомі ? Дати їм коротку характеристику.

8. Які відмінні ознаки м’якої і твердої пшениці?

9. Які основні сорти озимої і ярої пшениці вам відомі?

10. Назвати основні підвиди кукурудзи. Дати їм характеристику.

11. Назвати основні сорти та гібриди кукурудзи.

12. Яка середня врожайність хлібів І і ІІ групи?

13. Яка агротехніка вирощування озимих і ярих хлібів?

14. Які особливості агротехніки кукурудзи?
Розділ VI. ЗЕРНОБОБОВІ КУЛЬТУРИ




ВИВЧЕННЯ ЗЕРНОБОБОВИХ КУЛЬТУР ЗА НАСІННЯМ, СХОДАМИ, ЛИСТКАМИ ТА ПЛОДАМИ

Мета і завдання роботи: Ознайомитися з морфологічними та біологічними особливостями зернобобових культур.

Знання, уміння і практичні навички, які повинен одержати студент. Навчитися визначати зернобобові культури за насінням, сходами, листками і плодами.

Опис лабораторного обладнання: насіння зернобобових культур: гороху, квасолі, сої, сочевиці, чини, вики, нуту, кінських бобів, люпину; гербарії, розбірні дошки, пінцети, препарувальні голки, таблиці з теми «Зернобобові культури».

Об’єм і методика проведення дослідження: студенти за роздатковим матеріалом, плакатами, таблицями, довідниками, натуральними зразками культур знайомляться з морфологічними особливостями зернобобових і описують характеристики різних видів культур.

Завдання на самостійне опрацювання: студенти вивчають матеріал із підручників або посібників, конспектів лекцій, практикуму і готують відповіді на контрольні запитання.

Порядок оформлення звіту: одержані результати досліджень занести в таблиці, що наведені в кінці кожного завдання.