Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів

Місце обстеження…………………… Сівозміна……………………

Поле №……………………………….. Попередник…………………

Площа………………………………га Дата…………………………

Показники якості культивації – глибина, брилистість і гребеневість, кількість не підрізаних бур'янів і наявність огріхів. Методи оцінки і форма запису ті ж, що і при оцінці оранки.

Бур'яни знижують урожай сільськогосподарських культур на 25-30% і більше, погіршують якість обробітку ґрунту, утрудню­ють догляд за посівами і збирання врожаю, спричинюють поломки сільськогосподарських машин і знарядь, знижують ефективність добрив, зрошення та осушення, погіршують якість продукції рос­линництва.

Особливість шкідливої дії бур'янів полягає ще й в тому, що вони збіднюють ґрунт на поживні речовини, вологу, затінюють сільськогосподарські культури, гальмують впровадження комплекс­ної механізації виробництва продукції, наприклад, овочів, цукро­вих буряків тощо.

Бур'яни поширені на всіх сільськогосподарських угіддях – на полях, городах, луках, пасовищах, у садах та на виноградниках. Вони засмічують узбіччя доріг, лісосмуг, схили каналів зрошуваль­них та осушувальних систем.

Крім дикорослих рослин, у посівах одних культур трапляються інші культурні рослини. Так, падалиця соняшникова знижує врожай ярих зернових, озиме жито погіршує якість врожаю озимої, а овес і ячмінь – ярої пшениці.

Біологічні особливості бур'янів

Біологічні особливості бур'янів утруднюють боротьбу з ними. Бур'яни дуже плодючі. Так, одна рослина повитиці може дати бли­зько 2, осоту польового – 35, грициків – 73, вовчка і ло­боди – 100, щириці – 500, а сухоребрика – 730 тисяч насінин. Крім того, бур'яни характеризуються високою пристосованістю до поширення (насіння, плоди, вегетативні органи, летючки, пушинки тощо). Коробочки куколю, блекоти, фіалки польової при дости­ганні розтріскуються, і насіння висипається на певну відстань від материнської рослини. У вівсюга звичайного остюки від зміни воло­гості скручуються, внаслідок чого зернівки переміщуються по по­верхні ґрунту, заглиблюючись у нього. Кульбаба, осоти та інші бур'яни мають насіння з летючками, які сприяють рознесенню їх вітром. Іноді вітер переносить цілі рослини, а разом з ними і достигле насіння (перекотиполе). Лопухи, череда, липучка їжакова мають на насінні гачечки, за допомогою яких прикріплюються до тварин, одягу людей тощо. Насіння бур'янів переносять також і птахи (паслін чорний, омела).

В умовах зрошуваного землеробства, а також під час дощів багато насіння бур'янів та їх плодів розноситься водою. Дуже часто причиною засмічення ґрунту насінням бур'янів є використання сві­жого гною. Насіння багатьох бур'янів (щириця, лобода, щавель горобиний тощо) не втрачає схожості навіть після проходження через травний тракт тварин. Крім насіння, значна частина багаторіч­них бур'янів розмножується вегетативно, за допомогою кореневищ, кореневих паростків та інших вегетативних органів. За даними О. І. Мальцева, на 1 га поля, забур'яненого пирієм повзучим, було вибрано 28 т кореневищ загальною довжиною 4950 км з 259 міль­йонами бруньок, кожна з яких здатна дати нове стебло бур'яну. Осот жовтий польовий на 1 га утворює 10 т коріння довжиною 760 км з 166 мільйонами бруньок.

Важливою біологічною особливістю бур'янів є досить тривалий період проростання насіння. Звичайно насіння культурних рослин проростає після сівби протягом 5-15 днів, а насіння бур'янів, по­трапляючи в ґрунт на значну глибину, може довго зберігати життє­здатність і бути джерелом забур'янення посівів. Так, насіння та­лабану польового зберігає схожість протягом 30 років, дурману і пасльону - 40, мишію сизого та плоскухи звичайної – 5-7 років. Насіння бур'янів має здатність проростати лише з певної гли­бини. Так, насіння вівсюга може проростати навіть при загортанні у ґрунт на 25-30 см, а насіння повитиці конюшинної не проростає вже з глибини 4 см, зернівка метлюги погано проростає вже з шару ґрунту 1-3 мм, а з-під шару ґрунту в 1 см зовсім не з'являються сходи. При збільшенні глибини залягання насіння сходи бур'янів з'являються пізніше. Так, сходи мишію сизого з глибини 1 см з'яв­ляються на 8-й, а з 12 см – на 17-й день. Ця біологічна особли­вість бур'янів лежить в основі визначення глибини післяжнивного лущення стерні.

Бур'яни, так само, як і інші рослини, відповідно до єдиної бота­нічної класифікації належать до певних класів, порядків, родин, видів та підвидів. Поділ на класи одно- і двосім'ядольних рослин, виділення окремих родин рослин (наприклад, злакових або зонтикових) має певне значення при застосуванні гербіцидів. Проте в прак­тиці сільськогосподарського виробництва користуються класифі­кацією, за якою рослини поділяють на групи залежно від місця оселення, характеру живлення, тривалості життя та біологічних особливостей.

За місцем оселення бур'яни відносять до посівних (сегетальних) і смітникових (рудеральних). Посівні бур'яни ростуть на полях, го­родах, луках і пасовищах, у садах. Смітникові ростуть поблизу жител людей, тваринницьких приміщень, по узбіччях доріг, пусти­рях тощо. Багато бур'янів біологічно пристосувалися до життя і способів вирощування певних культур, ставши типовими і специ­фічними їх засмічувачами. Так, специфічним засмічувачем льону є пажитниця льонова, кукіль льоновий, проса – мишій сизий і зелений, плоскуха звичайна, а озимих – бромус житній, бромус польовий, метлюг звичайний.

За характером живлення бур'яни поділяють на три групи:

Бур'яни-паразити (незелені рослини). До них нале­жать повитиці, вовчки, які не мають листків і коріння. Вони без­хлорофільні і, втративши здатність до фотосинтезу і засвоєння мі­неральних речовин з ґрунту, використовують поживні речовини рослин-живителів. Бур'яни-паразити поділяють на стеблові (пови­тиці) і кореневі (вовчки) (мал. 9).

Мал. 9. Бур'яни-паразити: а - повитиця конюшинна; б - вовчок соняшниковий

Рослини – напівпаразити (дзвінець безкрилий, пере­стріч польовий, кравник пізній, омела біла) приростають до коріння або стебел інших рослин і використовують їх поживні речовини, але у них є зелене листя, і вони засвоюють оксид карбону (ІV) з повітря. Зелені рослини мають хлорофіл, зелене листя і засвоюють оксид карбону (ІV) з повітря, а поживні речо­вини і воду – з ґрунту.

За тривалістю періоду життя бур'яни поділяють на малорічні і багаторічні. Малорічні бур'яни поділяють на ефемери, однорічні і дворічні, а однорічні в свою чергу – на ярі, зимуючі і озимі. Ба­гаторічні залежно від способу вегетативного розмноження поділя­ють на кореневищні, коренепаросткові, стрижнекореневі, цибу­линні, повзучі та ін.

У малорічних бур'янів повний цикл розвитку від­бувається за один-два роки. Розмножуються вони насінням, яке протягом життя утворюють один раз. Після достигання насіння рослина гине. До групи малорічних бур'янів належать ярі, зимуючі, озимі та дворічні бур'яни.

Насіння ярих бур'янів (мал. 10) проростає навесні і влітку.

Якщо сходи їх з'являються восени, вони гинуть після перших заморозків. До цих бур'янів відносять вівсюг звичайний, дику редьку тощо.

Мал.10. Ярі бур'яни: а - щириця звичайна; б - плоскуха звичайна

Пізні післяжнивні бур'яни є рослинами короткого дня: насіння вони утворюють у другій половині літа, добре розвиваються на по­лях, де стерня незлущена. До них належать мишій, плоскуха зви­чайна, курай, лобода, щириця та ін.

Насіння озимих бур'янів проростає восени, сходи зимують, а на­весні рослини ростуть, цвітуть і плодоносять. Якщо сходи з'являю­ться навесні, стебла не утворюються. Ці бур'яни часто зустрічаю­ться в посівах озимої пшениці і жита.

До таких бур'янів належать бромус житній, метлюг, горошок волохатий.

Мал.11. Зимуючі бур’яни: а – триреберник; б – кукіль звичайний

Обсіменяються вони звичайно під час збирання врожаю озимих хлібів. Серед однорічних бур'янів виділяють також групу ефемерів. Ці рослини мають дуже короткий цикл життя і протягом вегетаційного періоду дають кілька поколінь (мокрець, тонконіг однорічний). Дворічні бур'яни живуть два роки, розмножуються лише насін­ням, яке утворюють на другий рік.

Сходи з'являються навесні, про­тягом першого року розвивається коренева система рослин та утво­рюється прикоренева розетка з листя, і лише на другий рік - квітконосні пагони і насіння. До дворічних бур'янів належать дика морква, буркун жовтий і білий, будяк пониклий, блекота чорна тощо (схема 1).

Багаторічні бур'яни на відміну від попередніх груп, крім насіння, розмножуються вегетативними органами (кореневи­щами, кореневими паростками, відрізками стебел, корінням, ву­сами).

Мал.12. Багаторічні бур'яни: а - пирій повзучий; б - осот рожевий польовий: 1, 2 - верхня і нижня частини рослини; 3- частина кореня з молодими паростками

У стрижнекореневих бур'янів бруньки утворюються в корене­вій шийці (полин звичайний, кульбаба, Петрові батоги), і з одного кореня в наступному році виростає кілька рослин. Цибулинні розмножуються цибулинами, що залишаються в ґрунті після відмирання надземної частини (цибуля виноградна). Повзучі розмножуються надземними стеблами, які стеляться по землі, утворюючи коріння та розетки листя.

Мал.13. Карантинні бур'яни: а - паслін колючий; б - степовий гірчак звичайний

До бур'янів внутрішнього карантину належать: амброзія багаторічна, трироздільна і полинолиста; паслін колючий, каролінський і триквітковий; соняшник однолітній; повитиця (всі види); гірчак степовий звичайний (мал. 13). Бур'яни зовнішнього карантину: амброзія приморська, бузин­ник пазушний, стрига (всі види), деякі види дикого соняшника.

У практиці сільського господарства розрізняють агротехнічні, біологічні та хімічні заходи боротьби з бур'янами. Агротехнічні заходи можна поділити на дві групи: запобіжні (профілактичні) і винищувальні. Запобіжні спрямовані на те, щоб запобігти попа­данню насіння бур'янів на поля, а винищувальні – на очищення ґрунту та посівів від бур'янів та органів їх розмноження.

До запобіжних заходів належать: своєчасне збирання врожаю; очищення посівного матеріалу, тари (мішків), транспортних засо­бів, зерноочисних машин і додержання чистоти на токах і в зерно­сховищах; згодовування тваринам відходів у перемеленому або запареному вигляді; запарювання і хімічна обробка грубих кормів; додержання оптимальних строків і способів сівби, норм висіву; добір відповідних сортів; обкошування доріг, полезахисних смуг, садиб, меж та інших забур'янених ділянок; правильне зберігання гною; очищення поливних вод від насіння бур'янів; додержання карантину. До запобіжних заходів боротьби відносять також обро­біток ґрунту, зокрема, лущення стерні, зяблеву оранку, передпо­сівну культивацію та обробіток парів.

Велике значення має лущення стерні і зяблева оранка. Поля, засмічені однорічними бур'янами, а також пирієм, лущать диско­вими лущильниками в міру потреби два-три рази. Поля, засмічені коренепаростковими бур'янами, треба лущити полицевим знаряд­дям. Важливе значення в боротьбі з бур'янами має своєчасна зяб­лева оранка.

Особливу увагу треба приділяти боротьбі з бур'янами під час догляду за посівами. Під час вирощування сільсько­господарських культур важливе значення має боронування посівів.

Крім агротехнічних винищувальних заходів боротьби з бур'я­нами, в землеробстві широко застосовують біологічні та хімічні спо­соби боротьби.

Для боротьби з бур'янами використовують комах, грибки. Так, для боротьби з вовчком розводять мушку фітомізу, яка відкладає яйця в квітки бур'яна – паразита, знижуючи його насінну продук­тивність. Для знищення амброзії використовують каліфор­нійську совку, яка живиться тільки листками цієї рослини і про­тягом вегетаційного періоду амброзії дає 3-4 покоління.

Обприскування рослин повитиць спорами грибка альтернарії призводить до відмирання повитиць. У науково-дослідних інститутах ведуть роботи щодо з'ясування можливостей використання для боротьби з бур'янами бактерій та вірусів.

Хімічні способи боротьби. Для боротьби з бур'янами в посівах сільськогосподарських культур застосовують хімічні речовини, або гербіциди (від лат. Herba – трава, ceadere – убивати) (табл. 4).

За характером дії на рослини розрізняють гербіциди вибір­кової (селективної) і суцільної (загальної) дії.

Слід сказати, що така класифікація гербіцидів є дещо умовною. Так, застосовуючи великі дози гербіцидів вибіркової дії, можна знищити всю рослинність.

За хімічним складом гербіциди поділяють на неорганічні і ор­ганічні.

Строки внесення препаратів залежать від їх властивостей, біо­логічних особливостей вирощуваних культур і бур'янів, кліматич­них і ґрунтових умов.

Розрізняють внесення гербіцидів попереднє (влітку або восени), передпосівне (до сівби або садіння), досходове (після сівби до з'яв­лення сходів) і післясходове (під час вегетації культурних рослин). Останнім часом вносять гербіциди одночасно з сівбою культурних рослин. При цьому на посівах просапних культур препарати можна вносити не на всю площу, а в захисну зону рядка стрічкою 20-25 см завширшки.

Чистота полів є одним з основних показників культури земле­робства, дає можливість максимально механізувати та інтенсифі­кувати всі виробничі процеси в рослинництві.