Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів

Зеленні овочеві культури поділяють на салатні, шпинатні та ароматичні. У салатних в їжу використовують зелені сирі листки, у шпинату – варені (тушковані), в ароматичних (кропу) – сирі та варені.

Багаторічні овочеві культури, які вирощують на Ук­раїні, об'єднують у три ботанічні родини: гречкові (ревінь, щавель), капустяні (хрін, катран), цибулинні (цибуля-батун, багатоярусна, шніт, слизун). Всі вони зимостійкі трав'янисті рослини. Характерною біологічно-господар­ською особливістю їх є здатність рости на одному місці протягом тривалого періоду, добре перезимовувати і да­вати рано навесні свіжу продукцію. На зиму листя і стебла їх відмирають. Зимують тільки кореневища з брунь­ками. Навесні, як тільки розмерзнеться ґрунт, бруньки пробуджуються і рослини починають швидко рости, утво­рюючи продуктивні органи (листки, черешки, потовщені корені).

Розмножуються багаторічні овочеві культури насінням і вегетативно – поділом кореневища. Розміщують їх пе­реважно поза сівозміною або на припарникових ділянках на легких, високородючих ґрунтах. Це пов'язано з тим, що на одному місті їх вирощують протягом 4-10 і більше років.

Салат – Lactuca sativa L. – невелика трав’яниста рослина, листки цілі, рідше слабко розсічені, різної форми. Пластинка листків пухирчаста, складчасто-зморшкувата або майже гладка, жовто-зеленого кольору. Листки зібрані в головку різної щільності, у деяких форм залишаються у вигляді розетки. Рослина утворює пряме стебло з волотевим суцвіттям з кошиків. Корені, стебла і листки салату виділяють молочний сік.

Розрізняють три групи салату (мал. 51): салат листковий, з листками, зібраними в розетку; салат головчастий, який утворює головку різної щільності; салат Ромен з високо розташованою дуже пухкою головкою. Листки салату використовуються в сирому вигляді.


Мал. 51. Салат (напівголовчастий)
Шпинат – Spinacia oleraceae L. – невелика трав’яниста рослина з листками, зібраними в пухку розетку. Листки (до утворення суцвіття) м’ясисті і ніжні, гладкі або кучеряві, використовуються у відвареному або сирому вигляді.
Табл.25. Відмінні риси зеленних листкових овочевих рослин

Ознаки (за прикореневими листками)	Салат	Шпинат	Кріп
Будова Форма пла­стинки Поверхня Колір	Цілі або розсічені Овальна, округла, зворотно яйцеподібна Пухирчаста, складчаста, зморшкувата, гладка Жовто-зелений	Цілі Округла, овальна, яйцеподібна, видовжена Гладка або гофрована Зелений	Складнотрійчасто-пірчасторозсічені – Гладка Зелений

Кріп – Anethum fraveolens L. – однорічна рослина з прямостоячим стеблом. Листки дрібнотрійчастопірчасторозсічені. Насіння овальне, плоске, зі слабко вираженими ребрами. Молоді стебла, листки і насіння містять ефірні олії зі специфічним ароматом.
Хід роботи

Визначити за зразками і описати зеленні листкові овочеві рослини

Після виходу на поверхню стебло грубіє, утворюється багато гілок, на ньому утворюються голкоподібні гілочки (кладодії) замість листків.

Ревінь – Rheum indulatum L. – основний культурний вид (мал. 52). Багаторічна рослина з м’ясистими коренями і великою розеткою дуже великих черешкових листків. Довгі соковиті листкові черешки містять багато яблучної і щавлевої кислоти і використовуються в їжу (компоти, варення, кисіль, цукати).

Щавель – Rumex acetosa L. – багаторічна рослина з пухкою розеткою цілих черешкових листків, які до утворення квітконосного стебла багаті щавлевою кислотою.

Хрін – Cochlearia armoracea L. Рослина утворює гіллясті товсті, м’ясисті корені з дуже гострим смаком через вміст у них гірчичної олії. Листки довгі, еліптичні. Хрін цвіте, але насіння не утворює і розмножується лише відрізками кореневищ.

1

2


Мал. 52. Ревінь:

1 – рослина; 2 – черешки листків
Хід роботи

Ознайомитися з багаторічними овочевими рослинами й описати їх за схемою:

Останнім часом асортимент виробництва овочевої про­дукції в спорудах закритого ґрунту значно розширився. Крім огірків, помідорів і зеленої цибулі у господарствах вирощують петрушку, редиску, кріп, перець, баклажани, кабачки, кавуни, дині, багато зеленних культур.

Велика увага приділяється розробці та впровадженню у виробництво нових прогресивних технологій, які б сприя­ли підвищенню врожайності, розширенню асортименту і зменшенню собівартості овочевих культур.

До закритого ґрунту належать утеплений ґрунт і куль­тиваційні споруди.

У виробництві розрізняють такі види утепленого ґрунту: холодні грядки і розсадники, заглиблення, парові грядки, гребені і борозни, утеплений розсадник та теплофіковані ділянки.

При вирощуванні ранніх овочів і розсади з метою захисту рослин від приморозків і короткочасного зниження температури застосовують додаткове утеплення (покрит­тя). Всі види покриття поділяються на дві групи: прозо­ре і непрозоре.

В овочівництві використовують 2 типи прозорих плів­кових покрить: каркасне і безкаркасне. Каркасне поді­ляється на тунельне і шатрове. Тунельне роблять з дуг, кінці яких на 15-20 см закріплюють у ґрунті або прива­рюють до каркаса. Дуги розміщують через 1 м і з’єд­нують рейкою або зварюють дротом. Щоб плівка не про­висала, у 2-3 ряди натягують шпагат. З боків плівку присипають ґрунтом. Торці плівки збирають у пучок і прикріплюють до закріплених у ґрунті кілків.

Шатрове розбірне укриття складається з переносного двосхилого дерев'яного каркаса шириною 1,5 м, висотою 0,7 м, довжиною 6 м. Каркас накривається плівкою, закріпленою посередині до конькового бруса, а по нижніх краях – до двох рейок, що натягають плівку. Шатрові каркаси встановлюють рядами, щільно стуляючи їх один з одним у лінію.

1 2

Утеплений ґрунт на півдні забезпечується сонячним обігрівом, у середній і особливо в північній зоні застосовують біологічний обігрів. Для біологічного обігріву перед укладанням каркасів роблять траншеї глибиною 25-30 см, довжиною і шириною за розмірами каркасів. Траншею заповнюють розігрітим гноєм, укриваючи його ґрунтовою сумішшю, і встановлюють каркаси.

1. Ознайомитися з різними пристроями утепленого ґрунту.

2. При наявності укриттів, що обігріваються, підготувати траншеї, заповнити їх розігрітим гноєм і ґрунтовою сумішшю.

3. Взяти участь в установці каркасів і покритті їх плівкою.

4. Замалювати схему різних видів пристроїв утепленого ґрунту і зробити необхідні записи.
Завдання 2. Парник

Матеріали та обладнання: парники, рами, мати, біопаливо, ґрунт.

Пояснення до завдання. Парники – постійні споруди захищеного ґрунту, розраховані на ранньовесняне, весняне, ранньолітнє і ранньоосіннє використання. Розрізняють парники: заглиблені і наземні; з обігрівом біологічним, сонячним, технічним; односхилі й двосхилі; за термінами закладки і використання – ранні, середні, пізні. Найбільш розповсюдженим є односхилий, заглиблений парник зі скляним покриттям на біологічному обігріві (мал. 54). Такий парник складається з ями глибиною 75 см, шириною 1,5 м, короба (дерев'яного або залізобетонного, в якому північний схил піднятий на 10-20 см); рами із склом розміром 160х106 см. Парники розташовують рядами довжиною не більше 20 м, зі сходу на захід, з нахилом парникових рам до півдня. Яму заповнюють розігрітим гноєм, ущільнюють його, зверху укладають ґрунтову суміш. При технічному обігріві гарячою водою остання циркулює по трубах, укладених у пісок, у ямі.



Мал. 54. Поперечний розріз парника (см):

1, 3 – південний і північний схили; 2 – рами; 4 - ґрунтова суміш; 5 – гній
Хід роботи

1. Ознайомитися з будовою парника і його складовими частинами.

2. Замалювати парник у розрізі і вказати розміри.
Завдання 3. Будова теплиць

Матеріали та обладнання: мірна стрічка, креслярське приладдя, папір, зошит, ручка.

Пояснення до завдання. Теплиці – постійно діючі споруди, розраховані на вирощування головним чином овочів протягом тривалого осінньо-зимово-весняного періоду. За конструкцією розрізняють ангарні і блокові теплиці. Ангарна теплиця – скляна споруда з двосхилою покрівлею без стійок усередині, шириною 10-25 м, довжиною 50-100 м і висотою до 12 м. Блокові теплиці складаються з декількох теплиць (блоків), що стикаються одна з одною, часто без бічних стінок. В умовах шкіл використовують невеликі двосхилі або односхилі теплиці.

За способом вирощування рослин теплиці поділяють на стелажні, ґрунтові і гідропонні. У стелажних теплицях овочі і розсаду вирощують на піднятих настилах – стелажах, розташованих у два-три ряди вздовж теплиці з проходами між ними. У ґрунтових теплицях рослини вирощують безпосередньо в ґрунті, добре удобреному або укритому шаром родючої ґрунтової суміші. У гідропонних теплицях рослини вирощуються на поживному розчині.

У великих теплицях є система автоматичного поливу. Двосхилі теплиці спрямовані з півночі на південь у яких похилі скляні поверхні звернуті на схід і захід. На мал. 55 показана двосхила теплиця, що може бути з пічним, водяним і іншими видами обігріву. Весняна плівкова аркова теплиця промислового виготовлення зображена на мал. 56.

1. Ознайомитися з будовою теплиці.

2. Зробити схематичне креслення її розрізу і плану.

3. Описати систему обігріву, вентиляції, поливу і освітлення.

4. На екскурсії в місцеве тепличне господарство ознайомитися з будовою і використанням виробничих ангарних і блокових теплиць.


Контрольні питання

1. Що таке закритий ґрунт?

2. З якою метою використовують закритий ґрунт?

3.Назвіть асортимент овочевої продукції в спорудах закритого ґрунту.

4. Що таке утеплений ґрунт?

5. Поясніть поняття ”холодні розсадники”.

6. Поясніть термін „заглиблення (борозна)”.

7. Чим відрізняються парові грядки від парових гребенів?

8. Що таке парові заглиблення?

9. Яка мета утворення утеплених розсадників ?

ЗАКЛАДКА ПАРНИКІВ І ВИРОЩУВАННЯ РОЗСАДИ В ПАРНИКАХ
Мета і завдання роботи: опанувати способи будівництва парників, приготування біопалива, ґрунтової суміші, виготовлення живильних кубиків, закладання парників, посіву насіння та догляду за рослинами до пікірування.

Знання, уміння і практичні навички, які повинен одержати студент. Навчитися будувати парники, готувати біопаливо, ґрунтові суміші, живильні кубики, висівати насіння, доглядати за рослинами.

Опис лабораторного обладнання: біопаливо, вила, носилки, термометр, ґрунтові суміші, вапно, мінеральні добрива, носилки, лопати, торф, перегній, ґрунт, тирса, коров’як, відра, верстат для виготовлення кубиків, змішувач.

Об’єм і методика проведення дослідження: студенти за демонстраційним та роздатковим матеріалом (таблиці, плакати, довідники) вивчають і описують будову парників та набувають практичних навичок.

Завдання на самостійне опрацювання: студенти повинні вивчити матеріал із підручника, практикуму, лекцій і підготувати відповіді на контрольні питання.

Порядок оформлення звіту: одержані результати досліджень занести в таблиці, або провести опис за схемою, що наведена в кінці кожного завдання.

Теоретична підготовка до роботи. Культиваційні споруди – це капітальні будівлі з штуч­ним мікрокліматом для вирощування рослин у несезон­ний період. Температурний режим, вологість, живлення і в разі потреби освітлення регулюють у них за допомогою різного обладнання і апаратури. На відміну від утепленого ґрунту, який використовують від кількох тижнів до 2-3 місяців, у культиваційних спорудах овочі вирощують протягом 5-12 місяців.

Основними конструктивними типами культиваційних споруд є парники і теплиці.

Для вирощування розсади і ранніх овочів найбільш придатні заглиблені парники. У наземних і двосхилих гір­ше зберігається тепло, тому їх використовують у більш пізні терміни. Обігрів парників може бути біологічним, технічним і сонячним. За строками використання розріз­няють ранні, середні і пізні парники. Ранні закладають наприкінці січня – на початку лютого, середні – з другої половини лютого – до початку березня, пізні – з середи­ни березня.

У виробництві найбільш поширені двадцятирамні пар­ники. Вони складаються з ями, короба і рами. Роз­міщують їх у напрямі зі сходу на захід з похилом пар­никових рам на південь.

Яма парника має трапецієвидну форму. Стінки його вертикальні або пологі, глибина становить 50-70 см, ширина – 160 см, довжина довільна.

Короби виготовляють з дерева або залізобетону зав­довжки 6,4 м на 6 парникових рам з шириною по зовніш­ньому периметру 160 см (на довжину парникової рами).

Для створення відповідного кута нахилу південний бік короба роблять на 10-20 см нижчим за північний. Щоб рами не сповзали, на південному боці короба з внутріш­нього боку роблять паз або ззовні набивають планку.

Парникову раму виготовляють довжиною 160 см і шириною 106 см. Склять рами склом 2-3 мм завтовшки і 30-40 см завдовжки. Маса рами із склом становить 18-20 кг.

Вночі і в холодну погоду для кращого зберігання тепла парники вкривають матами (2x1,2 м).

Сучасний розвиток закритого ґрунту характеризується постійним збільшенням площі культиваційних споруд за рахунок зимових і плівкових теплиць.

Це пояснюється тим, що в теплицях створюються кращі, ніж у парниках, умови для проведення робіт, впроваджується механізація і автоматизація процесів виробництва, поліпшується і легше регулюється температурний і світловий режими.

Теплиці — найбільш удосконалений вид закритого ґрунту. Вони мають великі розміри, що дає змогу виконувати всі роботи в приміщенні. Теплиці з дерев’яним каркасом використовують протягом 10-15 років, а з металевим – 25-30 і більше.

Теплиці складаються з фундаменту, каркасу, бічних і торцевих стін та світлопроникного даху. Щоб запобігти деформації теплиць, фундамент закладають на глибину промерзання ґрунту. Нижню частину стіни (надфундамент) називають цоколем. Надцокольну частину стіни роблять здебільшого прозорою, що поліпшує світловий режим споруди.

Охолодження теплиць залежить від теплопровідності будівельних і покривних матеріалів, висоти та співвідно­шення поверхні і площі. Теплиці з більшою площею, скляні і низькі завжди менше охолоджуються, ніж високі, менші за розмірами і плівкові.

За конструкцією теплиці поділяють на одно- і дво­схилі.

Двосхилі теплиці поділяються на ангарні і блокові.

Більшість двосхилих ангарних і аркових плівкових теплиць стаціонарні, однак будують і нестаціонарні (роз­бірні, пересувні і безкаркасні).

Розбірні теплиці складають перед початком сезону, а після збирання врожаю розбирають і зберігають під на­вісом. Це значно подовжує період їх експлуатації.

Пересувні теплиці – здебільшого малогабаритні спо­руди. Площа однієї секції становить понад 15-20 м, ви­сота – 1,6-1,8 м.

Зовнішні стіни по периметру з’єдна­них теплиць вкриті прозорими матеріалами. Дах між теплицями з’єднується за допомогою жолобів, по яких сті­кає вода. Кожну двосхилу теплицю, що входить до блока, називають секцією, або ланкою. Всі секції блокових теплиць утворюють суцільну споруду. Інвентарна площа сучасних блокових теплиць становить 1000-3000 м² з шириною сек­цій від 6 до 12м.

Ранню розсаду капусти вирощують у парниках, середню і пізню в основному в утепленому ґрунті та розсадниках і рідше в парниках. Розсаду томатів і огірків, як правило, вирощують у парниках і часто в ґрунтових теплицях зі скляним або плівковим укриттям. Ранню розсаду капусти і розсаду томатів пікірують у парниках або вирощують у живильних кубиках, розсаду огірка вирощують тільки в живильних кубиках або горшечках. Цикл вирощування розсади включає посів насіння, пікіровку й загартування рослин (перед висадженням у відкритий ґрунт).