Завдання 1. Складання плану закладання саду

1. Скласти план розміщення сортів при за­кладанні саду площею 500 га у спеціалізованому плодів­ницькому господарстві зони Полісся України. Рельєф площі рівнинний, ґрунти – дерново-середньопідзолисті, підґрунтові води залягають на глибині 1,5 м; вміст у ґрунті гумусу – 1,27-1,60%, Р₂О₅ – 10-12 мг, К₂О – 10-15 мг на 100 г ґрунту, рН – 5,6-6,8; опадів – 630-880 мм, середня температура липня – плюс 18,7 °С, січ­ня – мінус 8,1 °С, мінімальна – мінус 35 °С.

2. Скласти план розміщення порід і сортів при за­кладанні саду площею 700 га в спеціалізованому госпо­дарстві зони Лісостепу. Рельєф площі рівнинний, ґрунти – чорноземи малогумусні, грубопилуваті на лесовидних суглинках, підґрунтові води на глибині 6 м; вміст гумусу -2-3 %, Р₂О₅ -12 мг, К₂О – 20 мг на 100 г ґрунту, рН – 6,3; опадів – 550 мм, середня температура липня – плюс 19,2 °С, січня – мінус 7,2 °С, мінімальна – мінус 33 °С.

3. Скласти план розміщення порід і сортів при закла­данні саду площею 1000 га в спеціалізованому господар­стві зони Степу. Рельєф рівнинний, ґрунти – слабкодеградовані чорноземи на лесі, підґрунтові води на глиби­ні 10 м, вміст гумусу – 4,5 %, Р₂О₅ – 15 мг, К₂О – 12 мг на 100 г ґрунту, рН – 5,7; опадів – 450 мм, середня тем­пература липня – плюс 23 °С, січня – мінус 3,6 С, мі­німальна – мінус 26 °С.

При виконанні завдання необхідно: 1) скласти план організації території саду, на якому позначити довжи­ну і ширину площі саду і кварталу, садозахисні наса­дження, дороги, приміщення, номери кварталів; 2) підібрати культури і сорти за строками достигання (зерняткові – літні, осінні, зимові), підрахувати площу їх; 3) визначити розміщення порід і сортів за кварта­лами; 4) встановити потребу в саджанцях за групами сортів (літніх, осінніх і зимових сортів яблуні та груші), а на одному кварталі – по кожному із сортів; 5) визначити потребу в органічних і мінеральних добри­вах.


Контрольні питання

1. Як правильно вибрати місце під сад, підготувати ґрунт?

2. Які відомі способи розміщення дерев у саду?

3. В чому полягає підготовка саджанців для садіння восени і навесні?

4. Правила садіння дерев у садах.

5. Які фактори впливають на вибір місця закладання саду?

6. Як впливає рельєф місцевості на план закладання саду?

7. Чи однаково плодоносять дерева на ділянках з вирівняним рельєфом і зі схилом?

8. Які схили необхідно терасувати?

9. Які ґрунти найбільш придатні для плодових рослин?

10. Як впливають на ділянки під сад підґрунтові води?

ФОРМУВАННЯ КРОНИ ПЛОДОВИХ САДЖАНЦІВ У РОЗСАДНИКУ

Мета заняття. Ознайомитися з технікою і основними принципами формування сферичних і плоских крон у плодорозсаднику.

Матеріали та обладнання: садові ножі, секатори, бруски, шаблони, лінійки; одно- і дворічні саджанці, однорічний приріст з дерев, одержаний при обрізуванні, шпагат; саджанці, в яких з бруньок у зоні крони залишені всі пагони.

Загальні відомості та методичні вказівки. На Україні серед сферичних (кулястих) крон найбільш поширені розріджено-ярусна і ярусна 4-гілкова, з плоских – вільноростуча і комбінована пальмети.

У процесі формування крон молодих дерев і обрізування плодоносних використовують садові пилки (зрі­зання гілки), садові ножі (зачищають зрізи після пиляння), секатори (укорочують гілки 1-1,5 см завтовшки). Садові ножі гострять спочатку на точилі, потім на брусках так, щоб кут збігу площин клинка становив 8-12°. Секатори гострять у розібраному вигляді, зуби садових пилок – до кута 30-45°, ширина розводу має у два-три рази перевищувати товщину полотна.

Надалі ріст залишених пагонів регулюють прищипуванням верхніх сильнорослих. Роботу з формування крон виконують протягом усієї вегетації.

В лабораторних умовах слід виконати такі операції:

1) на однорічках відміряти шаблоном необхідну довжину і висоту штамба;

2) зрізати однорічку над брунькою садовим ножем (або в місцях зрізів пов'язати шпагат), видалити брунь­ки на штамбі;

3) на саджанцях, в яких у зоні крони було залишено всі пагони, вибрати потрібні для даного типу крони, інші видалити або в місцях зрізів пов'язати шпагат;

1. Ознайомитися з технікою формування крони у пло­дорозсаднику. Описати формування розріджено-ярусної, ярусної, шпіндельбуш і плоскої крон, замалювати схеми їх.

2. Засвоїти техніку визначення висоти штамба і зони крони на однорічках (навчитись відміряти необхідну ви­соту штамба по шаблону, вибирати бруньки для зони крони, з яких утворюватимуться бічні скелетні гілки 1-го ярусу та центральний провідник).

3. Засвоїти техніку зрізування однорічки на бруньку, з якої утворюватиметься центральний провідник.

4. Відмітити центральний провідник і бічні пагони для розріджено-ярусної, ярусної і плоскої крон.

5. Визначити місце прищипування верхніх, сильніших пагонів, які вибрані для 1-го ярусу крони.

6. Ознайомитися із сортуванням саджанців. Розсортувати дворічні саджанці яблуні та сливи.


Контрольні питання

1. Які типи насаджень застосовують при інтенсивному плодівництві?

2. В яких зонах рекомендуються кулясті форми крон дерев?

3. Із кулястих крон, яка набула найбільшого поширення?

4. Які крони застосовують у зерняткових садах?

5. Назвіть крону кісточкових садів.

6. Який термін триває формування крони?

7.Що таке розріджено-ярусна крона і в яких садах вона використовується?

8. Які умови потрібні для формування розріджено-ярусної крони?

ФОРМУВАННЯ СФЕРИЧНИХ КРОН У САДУ

Мета заняття. Засвоїти техніку формування сферич­них крон у саду.

Загальні відомості та методичні вказівки. До сферич­них крон належать: розріджено-ярусна, ярусна, веретено­подібна (шпіндельбуш), чашоподібна (мал. 90), кущопо­дібна, лопатеподібна, без'ярусна, видозмінено-лідерна, вазовіялоподібна, каналовіялоподібна та ін. У промислових садах найбільш поширені ярусна, розріджено-ярусна і чашоподібна крони.

Матеріали та обладнання: дерева 1-6-річного віку з різними типами крон або саджанці, гілки, частини крон; секатори, садові но­жі, пилки, шпагат.

Основні вимоги до формування крон. Сферичні і вільноростучі плоскі крони формують обрізу­ванням, а комбіновану плоску – відхиленням гілок до більш тупих кутів та згинанням пагонів до горизонталь­ного і дуговидного положення в поєднанні з обрізуван­ням. В обох випадках порушується природна полярність росту і розвиток рослин, але при згинанні це порушення більш глибоке і характер його протилежний дії укорочу­ючого обрізування. Внаслідок обрізування активізується ріст і гальмуються формотворчі процеси, тоді як при зги­нанні приростів зміни метаболізму і водообміну в кроні викликають гальмування росту й активізують утворення вегетативних і репродуктивних органів.

Незважаючи на відмінність способів формування сфе­ричних крон, вони повинні забезпечити: 1) ранній вступ дерев у період плодоношення (сильне обрізування при формуванні дає протилежні наслідки); 2) створення міц­ного скелета крони, здатного витримувати високі наван­таження; 3) нормальне освітлення всіх частин крони; 4) високу якість врожаю; 5) створення крон, невеликих за розмірами, зручних для догляду і збирання врожаю.

Формуюче обрізування поділяють на укорочування і проріджування. Розрізняють укорочування слабке, помірне і сильне. При слабкому укорочуванні видаляють верхні 1/4-1/5 довжини приросту, при помірному – 1/3, при сильному – 1/2. Укорочування однорічних приростів проводять двома способами: на бруньку і на бруньку з шипиком. На бруньку вкорочують прирости подовження скелетних гілок з нормальними кутами відходження (45-55°) та напрямом росту. Якщо кути відходження гострі (менш ніж 45°), то вкорочують на зовнішню бруньку, залишаючи над нею шипик 1,5-2 см завдовжки, а при кутах понад 60° – на верхню бруньку з шипи­ком знизу. При відхиленні центрального провідника від вертикального положення або змінах росту гілок у ба­жаному напрямі їх укорочують на бруньку з потрібної сторони, залишаючи з протилежного боку шипик, що сприяє зміні напряму росту новоутворених пагонів. При укорочуванні переведенням на бічну гілку зріз роблять під кутом 45° так, щоб зверху біля залишеної гілки не бу­ло шипика. Зайві гілки вирізують на кільце-потовщення біля основної гілки, чим досягають проріджування крони. Якщо кути відходження гілок гострі, то нижній зріз роблять вище від кільця, а верхній біля нього так, щоб пло­щина зрізу була найменшою, а кут зрізу не дуже тупий.

При формуванні сферичних крон застосовують ще й ряд інших прийомів: 1) пінцирування (прищипування) верхівок пагонів з метою послаблення їх росту; 2) ви­ламування молодих нездерев’янілих пагонів-конкурентів і зайвих пагонів; 3) осліплювання (видалення) бру­ньок;
4) кербовку – дуговидні надрізи над бруньками, що сприяють проростанню їх, або над гілками для по­силення росту; 5) кільцювання – видалення смужки ко­ри з лубом до 6-10 мм завширшки на гілках зерняткових для прискорення плодоношення; 6) деформація па­гонів – скручування й згинання з надламуванням для по­слаблення росту; 7) згинання пагонів або гілок до гори­зонтального чи дуговидного положення з метою послаб­лення росту і прискорення плодоношення шляхом взаєм­ного переплетення, підведення під інші гілки, зв'язуван­ня шпагатом, підв'язуванням до кілочків і тимчасових опор чи шпалери.

Розріджено-ярусна крона. Висадивши саджанці, верхню сильну гілку вкорочують до 35 см, інші бічні – на рівні з нею, а провідник залишають на 20-25 см довшим. Якщо верхівки бічних гілок на одному рівні, їх можна вкорочувати слабше або й зовсім не обрізувати. Сильне обрізування при формуванні крон затримує настання плодоношення. Тому на другий рік видаляють конкуренти провідників скелетних гілок і зайві гілки, що ростуть у середину крони. Пагони подовження скелетних бічних гілок до 70 см завдовжки у зерняткових і до 80 см – у кісточкових не вкорочують, а довші обрі­зують до цієї довжини. Такий принцип укорочування діє протягом усього періоду формування крони. В на­ступні роки закладають 2-й ярус крони з 2-3-х гілок на відстані 60-80 см від 1-го. З метою закладання ярусів пагін подовження лідера вкорочують до 70-80 см у зерняткових на сильнорослих підщепах, до 60-70 см – на напівкарликових та у кісточкових. Збоку гілок 1-го порядку формують напівскелетні гілки другого порядку та обростаючі. На основних гілках 1-го ярусу заклада­ють, як правило, дві скелетні бічні гілки – першу на від­стані 50-60 см від стовбура, другу – з протилежного боку на такій же відстані. Напівскелетні гілки формують по всій довжині основних гілок 1-го та 2-го ярусів, роз­міщуючи їх збоку групами по 2-3 на відстані 40-60 см, чи формують поодинокі гілки через 20-30 см. Оброста­ючі гілочки розміщують навколо всіх гілок нижчих порядків та на центральному провіднику через 10-15 см одна від одної. Їх формують насамперед із горизонталь­них та слабких однорічних приростів. Якщо таких при­ростів обмаль, використовують і сильні пагони з гострими кутами відхилення, вкорочуючи їх до 40-50 см у сортів зерняткових з посиленим гілкуванням і у кісточкових до 25-30 см – у сортів із слабким галу­женням. Наступного року, після утворення на них біч­них розгалуджень, проводять укорочування на нижній слабкий горизонтальний приріст. Однорічні сильні при­рости, що ростуть до середини крони, та вертикальні, які загущують крону, вирізують на кільце.

У розріджено-ярусній кроні вище від 1-го ярусу мож­на закладати гілки не ярусами, а поодиноко: першу гіл­ку на відстані 50-60 см від нижнього ярусу, а наступ­ні дві-три – через 30-60 см одна від одної (мал. 91).