Планові породи коней України

Планові породи коней України. У країнах світу розводять понад 250 порід коней. У межах СНД – близько 50, в Україні більше 10. Зоотехнічна наука ще не виробила єдиної класифікації кінських порід. З декількох існуючих класифікацій більш доцільною вважають класифікацію порід коней за рівнем селекційної роботи та характером їх використання. Відповідно до цього, а також згідно з Дарвіним всі породи коней поділяють на заводські та місцеві. За характером використання заводські породи поділяють, в свою чергу, на верхових (чистокровна і українська верхові, тракененська, арабська та ін.), верхово-запряжних (донська та ін.), рисистих (орловська, російська), ваговозів (радянський, російський), запряжних (торійська та ін.). Усі ці породи спеціалізовані, але для більшості з них характерне універсальне використання.

Місцеві породи не спеціалізовані, їх відносять до трьох екологічних груп: степових, лісових і гірських.

Коней заводських порід розводять у певному природно-історичному регіоні з урахуванням їх біологічних особливостей та економічної доцільності. Планом породного районування (1971) передбачалося розведення коней орловської і російської рисистих у 22 областях України, російського ваговозу – 15, чистокровної верхової – 14, української верхової – 4, гуцульської – у 3 областях. Проте в останні роки попит на коней різних порід значно зріс і це призвело до значних змін у розміщенні окремих порід на території України. Провідними поліпшуючими породами коней України поки що залишаються орловська і російська рисисті, новоолександрівська і радянська ваговозні, чистокровна і українська верхові. Значно менше використовуються коні тракененські верхові, торійські запряжні. У гірських та передгірських районах Карпат успішно використовуються коні гуцульської породи.

Чистокровна верхова порода виведена в Англії у XVII-XVIII ст. відтворним схрещуванням місцевих кобил верхового типу з жеребцями східного походження (арабськими, варварійськими, турецькими, туркменськими). Коні цієї породи мають добре розвинений тулуб, суху будову тіла, міцні м'язи, міцний тип конституції. Вони скороспілі, найжвавіші. Дистанцію 1000 м долають за 53,3 сек; 1600 м – 1 хв. 31,8 сек.; 2400 м – 2 хв. 23 сек. Проміри жеребців – 164-187-20 см, маток 160-185-19,5 см. Надзвичайно висока консолідація типу і ознак породи дали підстави використовувати її для виведення та вдосконалення цілої низки нових швидкоалюрних порід. Серед них тракененська верхова, будьоннівська та інші породи. Іноді в породі спостерігається схильність кісток кінцівок до розрощення. Взагалі їй властиві козинець, рорер, блютерство, деякі інші вади. Тварини вимогливі до умов годівлі, утримання. Основний метод розведення – чистопородний, спрямований на зростання жвавості, підвищення плодючості і зміцнення конституції. Використовуються ці породи в кінному спорті, а також як поліпшувачі існуючих та для виведення нових порід коней. Провідні кінні заводи цієї породи – Деркульський, Стрілецький, Дніпропетровський, Онуфріївський.

Українська верхова порода виводилася в Україні у 1945-1990 роках відтворним схрещуванням коней західноєвропейських порід. Коні відрізняються гармонійним типом будови тіла, мають міцну конституцію, добре розвинуті м'язи й енергійний норов, спокійний темперамент. Проміри жеребців – 164-192-21, маток – 162-188-20. Племінну роботу спрямовано на консолідацію бажаного спортивного типу при чистопородному розведенні. Коні цієї породи однаково придатні як для спорту, так і для використання у сільськогосподарському виробництві, а також для селекційного поліпшення місцевих коней. Провідні кінні заводи породи – Олександрійський, Деркульський, Дніпропетровський, Ягольницький.

Орловська рисиста порода виведена в Росії у XVIII-XIX ст. складним відтворним схрещуванням коней, арабської, датської, голландської, чистокровної верхової порід з подальшим розведенням «у собі» за жорсткого відбору за робочими та племінними якостями. Порода відрізняється гармонійно-складеним легкозапряжним типом коней. Вони мають міцний кістяк, високу роботоздатність: 1600 м долають за 1 хв. 57,2 сек. (Ковбой); 2400 м – 3 хв. 02,5 сек, (Іппік); 3200 м – 4 хв. 13,5 сек (Піон). Проміри жеребців – 162-181-20, кобил – 160-183-20. Більш поширені у породі сіра, гніда і ворона масті. Жива маса 500-550 кг, вихід лошат на 100 кобил – 80-85. Характерні енергійний темперамент та добрий норов. Основний метод розведення – чистопородний, селекція у напрямку вдосконалення роботоздатності та скоростиглості при збереженні високого зросту, сухої конституції, нарядності. Обмежене схрещування кобил з російськими, американськими та французькими рисаками. Використовується порода у першу чергу як поліпшувач масового робочого і племінного конярства, а також у кінному спорті. Провідні кінзаводи з вдосконалення орловської рисистої породи в Україні – Дібрівський, Лимарівський і Запорізький.

Російська рисиста виведена в Росії відтворним схрещуванням орловської і американської порід з наступним розведенням «у собі» і затверджена в 1949 р. Для коней породи характерне вдале поєднання росту, масивності, нарядності і підвищеної жвавості. Досить розвинені у цих тварин м'язи та зв'язки, міцна конституція. Проміри: жеребців – 161-184-20,5, кобил – 159-184-19,5. Жвавість: 1600 м за 1 хв. 56,9 сек. (Полігон); 2400 м – 3 хв. 03 сек. (Павлін, Колчедан); 3200 м – 4 хв. 6,1 сек. (Павлін). Масть коней – гніда, ворона, рідше – сіра і руда. Основний метод розведення – чистопородний у напрямку підвищення жвавості, скоростиглості та плодовитості при збереженні високого росту, правильного екстер'єру та легкозапряжного типу. Застосовується також прилиття крові американських рисаків. Вдосконалюють породу Дібрівський, Лимарівський, Запорізький кінні заводи.