означає  сукупність властивостей, здібностей, особливостей і

спілкування між людьми, міжособистісні відносини, то 
глибше пізнаємо суть і структуру кожного, хто вступає в ці 
відносини. Отже, основу особистості становить стійка 
система суспільновагомйх рис, що знаходять свій вияв в 
активній участі в суспільно-економічному і культурному 
житті суспільства і можливості певного впливу на події, які 
відбуваються в суспільстві, а іноді й у світі.
Таке розуміння особистості свідчить про складну 
внутрішню структуру цього феномена, що має в собі 
фізичну, соціальну і духовну складові (схема 13.2).
Фізична складова особистості — це тіло або тілесна 
організація людини, найбільш стійкий компонент 
особистості, заснований на тілесних властивостях і 
самовідчуттях. До фізичної складової особистості також 
часто відносять одяг і домашнє вогнище, що є важливою 
характеристикою сутності особистості. Недаремно з 
цього приводу говориться в прислів'ї, що «людину 
зустрічають по одягу». До компонентів фізичної 
складової особистості можна також віднести все те, що 
зроблено її руками, а також інтелектом — побутові 
прикраси, колекції, рукописи, листи і т. д.
Соціальна структура особистості формується в 
процесі спілкування людей, починаючи з первинних 
форм спілкування матері і дитини. По суті, вона являє 
собою систему соціальних ролей людини в різних групах, 
частиною яких вона є. Існує теорія соціальних ролей 
американського соціолога ТолкоттаПарсонса. Відповідно 
до цієї теорії кожна особистість у системі відносин відіграє 
певну роль: батька, керівника, підлеглого, сина, чоловіка і т. 
д. Усі форми самоутвердження в професійній, суспільній 
діяльності, дружбі, любові, суперництві формують 
соціальну структуру особистості.
Духовна складова особистості являє собою той невидимий стрижень, 
ядро нашого «Я», на якому базується вся структура особистості 
людини. Це внутрішні, духовні стани, що відбивають спрямованість осо-
бистості до певних цінностей і ідеалів. Духовність людини не є чи-
мось зовнішнім, її не можна придбати шляхом освіти чи наслідуван 

як інтенсивне духовне життя (мудреців, учених, діячів 
літератури і мистецтва) ставало запорукою не тільки 
фізичного виживання, але й активного довголіття.
Названі компоненти особистості утворюють цілісну 
систему, і кожен з цих компонентів на різних етапах 
життя людини набуває домінуючого значення.
Людина не народжується особистістю, вона нею стає в 
ході свого індивідуального розвитку шляхом засвоєння 
досвіду і ціннісних орієнтацій суспільства, у якому вона 
живе, і це становлення і розвиток є для неї найважливішою 
проблемою.
Процес становлення особистості обумовлений як 
біологічними особливостями людини, так і соціальним 
середовищем. На думку деяких вчених, розумові здібності 
людини на 70 — 80 відсотків детерміновані біологічними 
особливостями людини, тобто генетично. Так, у роду 
Баха було 16 композиторів і 29 професійних музикантів, а 
Олександр Пушкін і Лев Толстой є родичами. Дослідника-
ми встановлено, що прабабуся Пушкіна і прапрабабуся 
Толстого були рідними сестрами. Таких прикладів 
генетичного впливу на формування особистості можна 
навести безліч. При цьому важливе місце в процесі 
соціалізації відіграє виховання, приклад батьків, а також 
власна наполегливість у розвитку природних задатків. Вод-
ночас важливою умовою для реалізації людиною своїх 
здібностей і якостей особистості є її потрібність 
суспільству. На жаль, в історії ми часто спостерігаємо 
ефект незадіяності, коли рівень розвитку особистості 
значно вищий за рівень розвитку суспільства в цілому.
Ще одним важливим фактором, що має істотний вплив 
на формування особистості, є соціальне середовище. 
Соціальне середовище — це сукупність економічних, 
політичних, духовних, інформаційних умов, у яких 
відбувається життєдіяльність людини. Це не тільки саме 
суспільство, його соціальна структура, але й родина, 
колективи, групи спілкування (сусіди, друзі), які впливають 
на розвиток особистості і формують своєрідність її 
духовного світу.
Важливим компонентом соціального середовища є 
тип політичної системи суспільства, у якому формується 
особистість. 
Відомо, 
що 
відкрите, 
демократичне 
суспільство, у якому відносини між особистістю і 
суспільством відбуваються на засадах соціального 
партнерства і взаємоповаги, більш придатне для розвитку 
особистості і розкриття всіх її здібностей, ніж закрите, 
тоталітарне (авторитарне), у якому відносини в системі 
«особистість — суспільство» деформовані. Так, наприклад, 
якщо в США роблять ставку на ініціативних людей і 
практикують модель інтересу у взаєминах влади й 
особистості, то в СРСР цінувалися насамперед 
виконавські якості,

слухняність і відпрацьовувалася модель примусу на рівні 
влада -особистість. Тому не дивно, що в змаганні цих 
двох 
протилежних 
соціальних 
систем 
більш 
життєздатною виявилася демократична модель США. 
Таким чином, особистість формується під впливом 
середовища на основі своїх індивідуальних біологічних 
задатків.
Важливим питанням для розуміння проблеми особистості 
є питання про типологію особистостей. Існує ціла низка 
типологій, що беруть за основу певний критерій, серед 
яких: налаштованість особистості на соціальні ролі, соціальні 
фактори, психоенергетичні якості особистості, цивілізаційні 
особливості суспільства і ряд інших (схема 13-3).
Німецький філософ, психологЕдуард Шпрангер (1882 
— 1963) 
залежно від налаштованості особистості на 

жүктеу/скачать 7 Mb.

Достарыңызбен бөлісу: