тика, які визначили подальший
розвиток любомудрості
на європейському континенті. Філософія античного світу
виростає з міфології та епосу греків, що відбилося на її
розвитку. Основні характерні риси цієї філософії такі:
наявність у ній значної кількості міфологічних та епічних
образів;
присутність елементів антропоморфізму (наділення
предметів і явищ природи зовнішністю і фізичними
властивостями людини);
наївний пантеїзм, тобто ототожнення богів з силами
природи;
пов'язування природних
процесів з моральною
проблематикою і оцінка їх у категоріях «добра», «зла»,
«справедливості», «блага» та ін.;
пошуки першопочатку всього існуючого, що
пізніше в новоєвропейській філософії постане як
проблема субстанції.
У розвитку античної філософії вирізняються три
основних етапи.
Перший етап охоплює VII — V століття до н. є. Його
називають
натурфілософським, або ранньою класикою. У
центрі уваги філософів того етапу стояли проблеми фізики
(природи), Космосу, Всесвіту.
Другий етап — висока класика. Він охоплює V — IV
століття до н. є. В цей період відбувається
антропологічний поворот у грецькій філософії —
чітко
помітна тенденція теми людини в системі інших
проблем.
Третій етап у розвитку античної філософа — (кінець IV
до н. є. — початок VI ст. н. є.) —
пізня класика, або
завершальний етап античної філософії. До нього, у свою
чергу, входять періоди: елліністична філософія (IV — І ст. до
н. є.), олександрійська філософія (І ст. до н. є. — початок VI
ст.), давньоримська філософія (II ст. до н. є. —VI ст.). Для цьо-
го етапу характерне не
стільки висування нових ідей,
скільки осмислення, уточнення, коментування ідей і вчень,
створених мислителями попереднього періоду. Крім того,
якщо на двох перших етапах
розвитку поняття антцчної
філософії збігається з поняттям давньогрецької філософії,
то на третьому етапі розвитку сюди додалися і філософські
досягнення інших, культурно споріднених з Грецією
регіонів.
Розглянемо названі етапи розвитку античної
філософії детальніше.
Розпочинається
антична філософія з появи
Достарыңызбен бөлісу: