Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів



Pdf көрінісі
бет27/204
Дата25.09.2023
өлшемі7 Mb.
#478487
түріНавчальний посібник
1   ...   23   24   25   26   27   28   29   30   ...   204
danilyan-og-taryanenko-vm-osnovi-flosofyi

Блаженний (354-430). У своїх працях «Про місто Боже», 
«Сповідь», 
«Про 
Троїцю» 
Августин 
розробив 
філософське вчення про свобод-ну волю і вважав, що 
людина як своєрідний мікрокосм поєднує у собі природу 
матеріальних тіл — рослин та тварин, розумну душу і 
свободну волю. Душа нематеріальна, безсмертна, 
вільна у своїх рішеннях. Філософ віддавав перевагу 
вольовим характеристикам людської душі перед 
розумовими. Звідси виводилася незаперечна першість 
віри перед розумом (віра передує розумінню) і, зрештою, 
утверджувався беззастережний авторитет церкви як 
останньої інстанції у ствердженні будь-якої істини. Отже, 
свобода волі, за Ав-густином, не абсолютна. Вона 
обмежена божественним передвічним рішенням, яким 
Бог одних обрав для врятування та насолоди в 
майбутньому житті, а інших прирік на одвічні тортури 
^у_цьсь_ му суть християнського вчення про 
божественне приречення). Подібним же чином 
Августин розмежував науку й мудрість. Наука 
підпорядкована мудрості, бо навчає лише вмінню 
користуватися речами, тоді як мудрість орієнтує на 
пізнання божественних справ і духовних об'єктів.
Августин 
дав 
принципово 
нове, 
лінійне 
тлумачення часу на відміну від циклічного його 
тлумачення, притаманного античному світогляду. 
Поняття про час, як рух від минулого до майбутнього, а 
не як постійне повторення того, що вже колись було
стало основою формування історичної свідомості. Але 
для Августина історія — це ще коротший проміжок між 
двома «вічностями» — створенням світу Богом і 
«тисячолітнім» Царством Божим на Землі. Таке 
розуміння 
часу 
було 
характерним 
для 
усієї 
середньовічної культури.
Суттєву роль в утвердженні християнського 
світомислення відіграли Ієронім Блаженний (340-420), 
що переклав Біблію латиною; римський письменник V 
стопіттяМарціалКапелла, який висунув ідею «семи 
вільних мистецтв», серед яких основою всіх знань 
виступають перші три — граматика, риторика та 
діалектика; ЛкіциШ«клй2 Севе-ринБоеціп (480-524), твори 
якого «Про музику», «Про Святу Тройцю», «Про 
католицьку віру», «Розрада філософією» доволі 
органічно 
поєднували 
грецьку 
філософію 
із 
християнським світобаченням; Флавій МагнКасіодр (477-
570), який у своєму маєтку на півдні Італії заснував


школу, 
де 
почалися 
систематичні 
переклади 
та 
переписування 
книжок 
і 
текстів, 
важливих 
для 
християнської освіченості.
У період раннього сформованого середньовіччя 
існував ще один цікавий філософ і богослов Іоанн 
Скот Еріугена (бл. 810-877 рр.)- У своєму відомому творі 
«Про розподілення природи» він писав, що все буття 
поділяється на чотири «природи»: перша — природа не 
створена, але здатна сама творити — Бог; друга — природа 
створена і сама здатна творити — сукупність першоформ 
(у плато-нівському розумінні) і діючих причин; третя — 
природа створена і не здатна творити — світ чуттєвих 
речей. Існування світу речей Еріугена пов'язує з 
гріхопадінням людини, яке й призвело до того, що цей світ 
відійшов від Бога. В кінцевому підсумку (на основі спокути) 
чуттєвий світ повернувся до Бога, і цей стан буття 
характеризує, як вказує Еріугена, четверту природу — Бога 
як кінцеву мету всього, як субстанцію, до якої все 
повертається.
Досліджуючи поняття природи, Еріугена зазначає, 
що буття включає і явища, які не належать метафізичному 
Божому світу. Наприклад, гріх. Гріх не створюється Богом. 
Але тоді слід робити висновок, що Бог не є початком, 
сутністю та кінцем всього існуючого. Однак така точка 
зору суперечила християнському віровченню і тому 
головну працю Еріугени — «Про поділ природи» — 1225 
року папа Гонорій III наказав спалити.
Погляди Августина Блаженного і його послідовників 
стали основою для середньовічної філософії, яка дістала 
назву схоластики.
Що це за філософія ?
Саме слово «схоластика» походить від грецького зсЬоіе 
— школа. Річ у тім, що на межі V і VI століть почала 
складатися система середньовічної освіти. Деякі з перших 
монастирських і приходських шкіл стали провідними 
центрами середньовічної культури й освіти, теоретичних 
досліджень свого часу. У цих школах вперше почали 
викладати філософію. Вона і дістала назву схоластики. 
Пізніше так стали іменувати всю середньовічну 
філософію.
У розвитку західноєвропейської середньовічної 
схоластики визначаються два періоди-.
1) рання схоластика ІХ-ХІІ століть; 
2) зріла, класична схоластика ХИ-ХУ століть. 
У перший період всі вчення були пов'язані переважно з 
інтерпретацією Августином Блаженним неоплатонізму. 
Видатним представником схоластики цього часу був 


Достарыңызбен бөлісу:
1   ...   23   24   25   26   27   28   29   30   ...   204




©dereksiz.org 2024
әкімшілігінің қараңыз

    Басты бет