Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів
жүктеу/скачать 7 Mb. Pdf көрінісі
|
| Майстер, або Вчитель (1260-1327). У своїй праці
«Проповіді і міркування» він виклав свою позицію містичного пантеїзму. її суть: жодна річ, у якій Бог завжди при- сутній, не усвідомлює його присутності — це дано лише «внутрішній людині», яка наділена душею; Божественність — Бог тотожний з глибинами людського духу: «У моїй душі є сила, яка сприймає Бога. Ніщо мені не близьке так, як Бог... Бог мені ближчий, ніж я сам собі»; душа — це «істота Божа» в людині; вона єдино сутня з Божеством, нестворена, а тому вічна; глибинний зв'язок людської душі і Бога робить можливим поєднання будь-якої людини з Богом через відмову звичайного пізнання в образах і поняттях, які дають лише уяви про Бога і Особу. Йогана Екхарта недаремно називали Вчителем. Він справді мав багатьох послідовників, серед яких були Йоган Таулер (1300-1361) та Йоган Рейсбрук (1293-1381), які відомі тим, що, майстерно володіючи словом, особливо наголошували на значенні людської активності в питаннях вибору життєвого шляху та прилучення до божественної благодаті. Вони стверджували,"що, відштовхуючись від того, що даровано Богом, людина формує себе власними вчинками, бо здатна роздмухати полум'я із закладеної в неї Божої іскри. Оцінюючи загальний внесок середньовічної філософії в розвиток філософської думки, слід врахувати її суперечливість, але безумовно не можна вважати середні віки «темними», своєрідним «проваллям», «зупинкою» в розвитку культури людства. В епоху середньовіччя було накопичено величезну філософську спадщину, яка сприяла подальшому розвиткові думки та суспільного буття в часи Відродження. §з Філософія західноєвропейського Ренесансу Рух Відродження (Ренесансу) розпочався в XIV столітті в північній та середній Італії, в XV столітті досяг розвитку, а в XVI столітті став загальноєвропейським явищем. У цей час відбувається народження капіталістичного способу виробництва, відбуваються великі технічні та географічні відкриття, що приводять до бурхливого розвитку торгівлі та виробництва, зміни соціально-класової структури суспільства, послаблення корпоративних та інших зв'язків між людьми. Характерні ознаки культури цього періоду такі: 1. Рух до звільнення від панування релігії та церкви в усіх сфе рах суспільного життя. Це так звана «секуляризація». 2. Повернення до античної культурної спадщини, яка була май же повністю забута в середні віки. Звідси і назва — Відродження. 3. У центрі уваги проблема людини. Якщо в центрі уваги антич ності було природно-космічне життя, в середні віки — Бог і пов'я зана з ним ідея спасіння, то в епоху Відродження в центрі стає лю дина. Тому філософське мислення цієї епохи характеризується як антропоцентричне (схема 2.6). Схема 2.6. Філософський Ренесанс 4. Поява гуманізму як ідейного руху. 5. Зростання інтересу до природи. Розвиток натурфілософії. Зупинимося докладніше на останніх двох ознаках. Що таке гу манізм? В епоху Відродження цей термін спочатку означав «світське» (нецерковне) знання, так само як гуманістами називали просто представників «світської інтелігенції», яка виникла в цей час вна слідок швидкого зростання ролі розумової праці й появи таких «ро зумових» занять, які виходили за межі офіційних, переважно теоло гічних, досліджень. Згодом термін «гуманізм» почав набувати сво го сучасного значення, яке полягає в розумінні людини як вищої цінності. Таким чином, гуманізм епохи Відродження — це ідейний рух, у якому визрівала нова «світська» філософія, орієнтована на людину як вищу цінність. ' Першим «гуманістом» вважають видатного поета і мислителя жүктеу/скачать 7 Mb. Достарыңызбен бөлісу:
|