Філософський зміст категорії буття

Схема 5-І- Філософський зміст категорії «буття» 
Дієслова «бути» і «є» в минулому, теперішньому, 
майбутньому часі належать до найбільш вживаних слів у 
багатьох мовах («єсть» — у російській, «ізг» — німецькій, 
«І5» — англійській, «Є5С» — французькій мовах). 
Філософія використала термін «бути», «буття» для 
визначення не просто існування, а того, що гарантує 
існування. Тому слово «буття» набуває у філософії 
особливого змісту, зрозуміти який можемо, тільки 
звернувшись до розгляду філософської проблеми буття.
Проблема буття належить до так званих «вічних 
питань» 
філософії, 
оскільки 
вона 
стосується 
найістотніших параметрів людського життя, а отже, й 
світогляду людини. Питання про суть буття, способи і 
форми його існування вирішувалося ще філософами 
стародавнього світу. Так, давньофецький філософ 
Парменід вважав, що буття існує, воно безперервне, 
однорідне і зовсім нерухоме. Нічого іншого, крім буття, 
немає. Всі ці ідеї містяться в його твердженні: «Слід говорити і 
думати, що суще є, бо буття є, тоді як нічого іншого нема». 
Платон започатковує іншу прямо протилежну традицію в 
тлумаченні буття. Буття — це світ ідей, що є справжніми, 
незмінними і існуючими вічно. Справжнє буття 
протиставляється Платоном несправжньому, під яким 
маються на увазі доступні людським почуттям речі і яви-

ща. Іншу думку висловлює Геракліт. Він вважав, що 
стабільного, стійкого буття зовсім немає, сутність буття — 
у вічному становленні, в єдності буття і небуття. Космічний 
вогонь Геракліта, як основа світу в наочно-образній формі, 
виражає буття як становлення.
У сучасній філософській думці також існують 
протилежні погляди щодо сутності буття. Так, 

жүктеу/скачать 7 Mb.

Достарыңызбен бөлісу: