Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів

У Західній Україні в 20-х роках творив 
В'ячеславЛипинський (1882-1931)- Він пише праці 
«Листи до братів-хліборобів», «Релігія і церква», «Хам і 
Яфет», де викладає свою філософію історії. Зміст історичного 
процесу вчений вбачає в боротьбі позитивних сил з силами 
деструктивними. Крім цього, історіософська концепція 
В'ячеслава 
Липинського 
ґрунтується 
на 
такому 
тлумаченні суспільного життя, в якому діють вище і 
нижче, панівне і підлегле, випадкове і необхідне. 
Найважливішим державотворчим чинником, на думку 
Липинського, є аристократія, яка, використовуючи свою 
освіченість, знання, здатна організувати суспільне життя. 
Ідеалом 
державного 
устрою 
України 
В'ячеслав 
Липинський вважав монархію.
Своєрідним філософським сприйняттям світу позначена 
наукова та художня творчість Олега Ольжича (1907-1944). 
Це сприйняття в нього йшло через осмислення рідної 
природи: «Земля широка. Мудрий в небі Бог. І серце 
людське — мужнє і велике». Поняття «мужнього серця» 
людини він підносив до найвищих ідеалів служіння нації 
і з такого погляду визначав громадську значущість 
особистості. Академічна філософська думка 
зосереджувалася переважно в товаристві, відомому як 
львівсько-ваоїдавська школа. Домінуючими напрямами 
філософських досліджень К Айдукевича, Т.Котарбін-
ського,Я. Лукасевича, К. Твардовського та інших членів 
цього товариства були логіка, психологія, теорія 
пізнання. Більшість членів львівсько-варшавської школи 
перебували на позиціях неопозитивізму, неокантіанства, 
махізму та неотомізму. Загалом у Західній Україні 
поширеною була християнсько-католицька філософія, 
представниками якої стали А. Шепшицький, Т. 
Галушинський, Й. Сліпий, М. Конрад, О. Бачинський, Г. 
Костельних та ін.
Нова сторінка в історії української філософії 
відкривається з середини 40-х років. Значна увага 
надається 
підготовці 
філософських 
кадрів. 
У 
Київському державному університеті в 1944 році 
відкривається філософський факультет і три кафедри — 
діалектичного та історичного матеріалізму, історії 
філософії, логіки. Це дало змогу підготувати нову когорту 
філософів. Певним поштовхом до об'єктивного, творчого 
дослідження філософських проблем була смерть у 1953 
році Йосифа Сталіна. Критика культу особи якоюсь 
мірою стала критикою догматичних методів дослідження 
у філософії. Змінюється об'єкт досліджень. Актуальними 
стають проблеми світогляду людини, її пізнавальної 
можливості та ціннісні орієнтири. Позитивні зміни в 
українській філософії на початку 60-х років значною 
мірою були пов'язані з діяльністю відомого філософа Пав-
лаКопніна (1922-1971), якийу 1959 році приїхав з Москви 
до Києва і очолив кафедру філософії Київського 
університету, а в 1964 році

став ректором Інституту філософії Української академії 
наук. Організувавши зі своїми першими учнями 
автономний колектив, він видає книгу «Логіка 
наукового дослідження» (1965), яка стала своєрідним 
маніфестом філософської групи, відомої в Україні і у світі 
як київська філософська школа.
Павло Копнін спрямував філософів не на вивчення 
незалежних від людини об'єктивних законів природи та 
суспільства, а на те, що залежить від людини, що 
освоюється людиною в процесі осмислення світу. Він 
прагне осягнути природу наукового знання в контексті 
сукупного людського досвіду. Таким чином під його егідою 
сформувався плодотворний філософський напрямок: 
світоглядно-гуманістична 
проблематика, 
питання 
філософії культури, дослідження яких продовжено 
українськими філософами 70-80-х років. Тоді ж 
відокремився і інший напрямок, пов'язаний з історико-
філософ-ськими дослідженнями, осмисленням проблем 
людського 
буття. 
Школа 
філософа 
Володимира 
Шинкарука досліджує проблеми діалектики, логіки та 
теорії пізнання, спираючись на німецьку класичну 
філософію. Велика група філософів — Микола Тарасенко, 
Олександр Яценко, Олексій Плахотний, ігорБичко та інші 
— зосередили увагу на проблемах людського буття. 
Значна група філософів працює над питаннями історії 
філософії України.
Певним поштовхом до активізації досліджень даної 
теми стає вихід у світ книги «Нарис історії філософії на 
Україні» (1966). Майже відразу видається книга «Розвиток 
філософії в Українській РСР» (1968). Вихід цих видань 
спонукає українських філософів до де-: тальнішого 
дослідження окремих періодів розвитку української 
філософії та поглядів найбільш відомих її мислителів, 
зокрема творчості Григорія Сковороди.
Підсумком 30-річного творчого аналізу української 
філософії є видання «Історії філософії на Україні» (т. І — 1987 
р., т. 2 — 1987 р.), у яко-[ му, хоч і з позицій марксистської 
методології, системно викладена історія розвитку 
української філософії, показані її характерні риси. , 
Виклад філософського матеріалу органічно поєднується з 
аналізом історичної ситуації того чи іншого періоду, що 
сприяє більш об'єктивному дослідженню розвитку 
української філософської думки.
Наприкінці 
80-х 
років, 
коли 
було 
зняте 
протиставлення матеріалізму та ідеалізму, з'являються 
публікації, в яких по-новому осмислюється буття світу та 
суспільства. Так, одна із сучасних філософських точок 
зору на проблему виникнення світу ґрунтується на кон-. 
цепціїрелятивного холізму (цілісності буття). Згідно з цим 
поглядом, 
г
світ не складається з нескінченної кількості 
множин, а є єдиним цілим, неподільним на матеріальну та 
ідеальну субстанцію. Останні

виступають як взаємопов'язані і взаємодоповнюючі 
компоненти цілісного світу. Виникнення речовини 
потенційно можливе в будь-якій точці простору і в будь-
який час. Перехід від потенційно-можливого до 
реального проходить стрибкоподібно. Стрибкоподіб-
ність переходу поки що залишається незбагненною для 
науки.
Зараз розробкою філософських проблем в Україні 
займається велика група фахівців в Інституті філософії та 
Інституті суспільних наук АН України, на філософському 
факультеті КДУ ім. Т. Г. Шевченка, на кафедрах філософії 
вузів країни. У 1972 році при Академії наук України 
було створене Українське відділення філософського 
товариства СРСР, яке в 1985 році стало самостійним 
філософським товариством. Керуючи роботою 25 
відділень, воно спрямовує свою діяльність на розвиток 
філософської думки в Україні.
В Україні існує низка періодичних видань, у яких 
друкуються результати наукових робіт вчених-філософів. 
Це журнал «Філософська і соціологічна думка», 
періодичні міжвідомчі збірники «Проблеми філософії», 
«Філософські проблеми сучасного природознавства» та ін.
Проголошення Україною незалежності дало новий 
поштовх розвитку суспільствознавчої вітчизняної думки в 
цілому і філософської культури зокрема. Крім розробки 
основних напрямків філософської теорії, помітним 
фактом стала концентрація зусиль у дослідженні 
проблеми людини, історії розвитку філософії в Україні.
Аналіз розвитку філософії в Україні свідчить про те, 
що українська філософська думка, яка з'явилася на 
світанку другого тисячоліття у вигляді ламкої, тоненької 
стеблинки, вистояла перед натиском історичних бурь. 
Творчо використовуючи філософську спад-
щин^ інших 
народів, зсжз лройшлз у своєму розвитку такі стани, 
кожний з яких залишив помітний слід у національній 
тсулетуР
1
»*
1 
стала важливою складовою частиною 
розвитку філософської думки в цілому.

жүктеу/скачать 7 Mb.

Достарыңызбен бөлісу: