Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів

1) буття природи, яке деталізується і у свою чергу поділяється на 
буття недоторканної природи, тобто буття речей і процесів, які існу 
ють незалежно від людини і її діяльності, і на буття рукотворної при 
роди, або буття речей і процесів, створених людьми. Природа в ціло 
му безмежна у просторі, часі і вічна. Друга, або олюднена природа, 
залежна від першої. З одного боку, в другій природі втілений матері 
ал першої, тобто об'єктивна, первинна реальність, з другого — у ній 
втілені праця, воля і знання людини, її душа. Друга природа — це зна 
ряддя та умови праці, засоби зв'язку, потреби людського духу, все те, 
що становить цивілізоване буття, матеріальну і духовну культуру; 
2) буття людини, в якому для зручності аналізу слід вирізнити 
тілесне існування людини як частини природи і специфічне люд 
ське буття. Людина є тілом природи і в цьому відношенні вона під 
дається дії її законів. Наявність тіла зумовлює смертність людини, 
котра втягнена в діалектику буття-небуття, і, як усі тіла природи, 
проходить стани виникнення, становлення і смерті. Людське тіло, 
як і всі тіла природи, піддане дії закону збереження речовини й 
енергії, тобто його складові переходять в інші стани першої приро 
ди. Для існування людського тіла необхідне повсякденне його 
відтворення (харчування, захист від холоду, інших небезпек). Мате 
ріалізм надає цим фактам першочергового значення, вважаючи, що 
матерія первинна, а дух, свідомість — вторинні. Щоб мислити, не 
обхідно забезпечити життя людського тіла. Звідси необхідність збе 
реження життя, самозбереження людини і виживання людства, а це, 
у свою чергу, викликає потребу в харчуванні, одязі, житлі, чистому 
навколишньому середовищі; 
3) буття духовного, яке існує як індивідуалізоване духовне, і об'єк 
тивне (позаіндивідуальне) духовне. Буття індивідуалізованого духов 
ного — це внутрішній світ людини. Він охоплює свідоме і позасві 
доме. Дух — поняття, тотожне індивідуальному, свідомості, а у вузь 
кому розумінні — це мислення. Свідомість — це здатність головного 
мозку людини цілеспрямовано відображати буття світу, перетворю 
вати його на образи і поняття. Вона існує як невидимий процес вра 
жень, почувань, переживань, думок, а також ідей, переконань, цін 
ностей, установок, стереотипів. Свідомість має незворотний ха 
рактер, швидкоплинний і неоднорідний. За формою цей процес 
хаотичний, але, разом з тим, має певний порядок, стійкість, струк 
туру, той чи інший ступінь дисципліни і волі. 
Свідомість людини є водночас і її самосвідомістю, тобто усві-
домленням людиною свого тіла, думок і почуттів, свого ставлення 
до інших людей і положення в суспільстві, або самопізнання. Само-
свідомість — це своєрідний центр нашої свідомості.

Специфіка індивідуальної свідомості — в її смертності, 
але деякі частини перетворюються на позаіндивідуальну 
духовну форму, а також стають надбанням інших людей. 
У вчинках людей об'єктивуються фрагменти їхньої 
свідомості, за ними судять про думки, мотиви, мету, ідеї 
людей. Специфіка буття поза індивідуальним духовним 
полягає в тому, що його елементи зберігаються, 
удосконалюються і вільно пересуваються в соціальному 
просторі і часі;
4) буття соціального, яке поділяється на буття окремої 
людини в суспільстві і буття суспільства в цілому. Кожна 
людина безперервно вступає в контакт з іншими 
людьми, є членом різних соціальних груп: сім'ї, 
виробничої спільноти (колективу), нації. Таким чином, 
вона існує в тісному зв'язку з іншими індивідами. Вся 
діяльність людей здійснюється в межах властивих даному 
соціуму суспільних відносин: моральних, правових, 
економічних та ін. Діалектика соціального буття 
детально розглядатиметься в розділі «Філософський 
аналіз суспільства».
Отже, категорія буття — це гранично загальна 

жүктеу/скачать 7 Mb.

Достарыңызбен бөлісу: