Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів

які змінюють свій характер, якщо мозок починає 
активно працювати. Дослідження цих хвиль у разі 
хвороби 
дозволяє 
виявити, які 
ділянки 
мозку 
пошкоджені. Однак зміст думок по записаному на 
плівку визначити неможливо, бо вони не є матерією.
Механістично 
тлумачив 
свідомість 
і 
такий 
напрямок, як гіло-зоїзм (від грец. byle — речовина і гое — 
життя). Прихильники гілозоїзму припускали можливість 
наявності відчуттів також і в неживих предметів (М С). На 
підтвердження 
цієї 
думки 
великий 
французький 
матеріаліст Дені Дідро посилався, наприклад, на куряче 
яйце і курча. Звідки в курчат здатність сприймати і 
відображати світ, коли яйце таких властивостей не має? 
Значить, ця здатність, міркував він, була закладена в 
самому 
яйці. 
Такі 
твердження 
привели 
ряд 
французькихматеріалістів 
до 
гілозоїзму, 
який 
одухотворяє всі матеріальні предмети. Оскільки всі 
предмети, таким чином, наділялися душею, то звідси 
логічно випливало, що свідомість — це дар, яким людина 
володіє з народження. Незрозуміло тільки було, куди сві-
домість зникає після смерті і де вона дівається у 
психічно хворих. Незважаючи на загальну помилковість 
гілозоїзму, він таки містить раціональну думку, що носієм 
свідомості може бути тільки матерія, що свідомість слід 
тлумачити, як властивість матерії.
Новий підхід у розумінні свідомості пов'язаний з 
виникненням діалектичного матеріалізму. З точки зору 
цього напрямку свідомість є похідною від матерії, вона 
вторинна і активна щодо неї (М —»С). Джерела як усього 
живого, так і свідомості знаходяться в матерії, яка може 
рухатися і розвиватися самостійно. Діалектичний 
матеріалізм 
розглядає 
свідомість 
як 
продукт 
закономірного історичного розвитку матерії, її соціальної 
форми руху; як функцію, особливу властивість не всієї 
матерії, 
а 
лише 
особливим 
чином 
соціально-
організованої матерії (людського мозку); як суб'єктивний 
образ об'єктивного світу, який потрібний людині для 
адекватної практичної діяльності.
Щодо сучасної світової філософії, то трактуванням 
свідомості займається така галузь філософії, як 
феноменологія. Виникла вона в Німеччині на початку XX 
століття. Існує в кількох варіантах: феноменологія 
Едмунда Гуссерля, Мартіна Хайдеггера, Макса Шеле-
ра,Жан-Поля Сартра, Моріса Мерло-Понті, серед яких 
основним варіантом вважається феноменологія Гуссерля. 
Термін «феноменологія» утворено з двох понять — 
феномен і логос, що мають грецьке походження: 
«феномен» — це те, що самопроявляється, самоде-
монструє себе, і «логос» — вчення. В межах феноменології 
свідомість розглядається як специфічний регіон буття, який 
не можна зводити ні до яких відносин: ні до предметних, 
ні до спеціальних, ні до без-

свідомої основи, самої свідомості. У іуссерля йдеться 
про різноманітні феномени свідомості, у Хайдеггера — 
про феномен людського буття, у Сартра — про рефлексивне 
(буття — для себе), у Мер-ло-Понті — про одухотворене 
людське тіло.
Представники 
феноменології 
намагаються 
протистояти наївному натуралістичному погляду на 
свідомість і світ, який зводить свідомість до предмета, до 
об'єкта і встановлює між ними лише причинні і 
функціональні зв'язки. За Гуссерлем, буття свідомості 
принципово відрізняється від предметного світу як чисто 
усвідомленість. Хайдеггер говорить про розрізнення 
людського існування і сущого. Але і свідомість, і людське 
буття існують тільки в єдності зі світом. Отже, йдеться про 
чисту свідомість — потік свідомості, яка формує феномени 
— значення предметного світу.
Проблема свідомості посідає чільне місце і в інших 
зарубіжних 
філософських 
напрямках. 
Серед 
них 
герменевтика, екзистенціалізм, психоаналіз, лінгвістична 
філософія, структуралізм, філософія життя та інші. Вони 
досягай значних результатів у процесі дослідження 
різних змістових аспектів свідомості, її внутрішньої логіки. 
Сьогодні дослідження філософів зосередились на 
співвідношенні «духу» і «тіла», фізичних і психічних 
станів тощо. Багато уваги приділяється питанням, які 
виникають на межі філософії і мови, когаітивної психології 
і комп'ютерного моделювання свідомості. Досі актуальною 
є проблема походження свідомості.
Сучасний матеріалістичний підхід до цієї проблеми 
залишається незмінним: матерія в процесі розвитку за 
певних обставин породжує розум. Розглянемо це 
детальніше. І для початку поставимо питання: на основі 
яких властивостей матерія приходить до вершини свого 
розвитку — породження «духу»; що це за внутрішня сила 
закладена у «фундаменті» матерії, яка закономірно 
спонукала до виникнення мислення, волі, емоції тощо?
Природничі науки на це відповідають однозначно: 
«Такою властивістю матерії є властивість відображення». 
Отже, відображення — це та «ниточка», тримаючись за 
яку можна вийти на рішення проблеми свідомості. Що ж 
таке відображення? Відображення — 

жүктеу/скачать 7 Mb.

Достарыңызбен бөлісу: