а) об'єктивний процес розвитку явищ на підставі

предметами. Інакше кажучи, кожне утворення виявляє 
себе через зв'язок з іншими утвореннями. Отже, кожен 
об'єкт знаходиться в закономірному зв'язку з іншими і 
бере участь у взаємодії з іншими об'єктами. Немає 
об'єктів, які б існували поза будь-якими зв'язками і 
взаємодією. Саме у врахуванні всебічного взаємозв'язку і 
взаємодії об'єктів і полягає одна з найсуттєвіших ознак 
діалектики і зміст принципу зв'язку.
Таким чином, діалектика вимагає визначення 
всезагального зв'язку, що панує в матеріальному світі. 
Зв'язки характеризуються такими рисами.
По-перше, вони мають об'єктивний характер, тобто 
існують як об'єктивна закономірність, незалежно від 
свідомості людей.
По-друге, вони є універсальними, бо знаходять свій 
вияв всюди і завжди, у всіх явищах, на всіх рівнях і 
ступенях.
По-третє, взаємозв'язок є багатогранним за своєю 
сутністю і природою, бо кожний предмет, будь-яке 
явище пов'язані з іншими, і цей зв'язок характеризується 
невичерпною мережею відносин між явищами і 
процесами матеріального й духовного світу.
По-четверте, 
реальні 
зв'язки 
є 
безкінечно 
різноманітними за характером, ступенем глибини і 
складності, за формами виявлення (схема 7.2). 
Діалектика передбачає диференційований підхід до 
аналізу різноманітних зв'язків дійсності, вирізняючи 
серед них: зв'язки, властиві основним видам матерії та 
формам її руху (механічні, фізичні, хімічні, біологічні, 
суспільні); зв'язки, властиві основним формам існування 
матерії (просторові, часові, структурні, генетичні, 
причинні, функціональні).
Однак 
серед 
невичерпної 
різноманітності 
конкретних форм зв'язків діалектику цікавлять найбільш 
характерні зв'язки (характер зв'язків), що виявляються у 
всіх явищах і процесах дійсності. До таких форм зв'язків 
належать: внутрішні і зовнішні, суттєві і несуттєві, 
необхідні і випадкові, стійкі і нестійкі, загальні і 
одиничні зв'язки.
Роль цих зв'язків у розвитку різна: через одні зв'язки 
річ реалізує свою природу, вони для неї є такими, що 
відіграють головну роль; інші для неї виявляються 
другорядними. На цій підставі з'явився вираз: «закон є 
зв'язок». Чи так це насправді? Так, якщо додати, що закон — 
це не будь-який зв'язок Для зв'язків, що стають законом, ха-
рактерна ціла низка ознак: їх об'єктивність, суттєвість, 
необхідність, стійкість, загальність. Зупинимося на них.
Об'єктивність зв'язку. Це означає, що закон 
відображає об'єктивний стан речей, об'єктивний зв'язок 
між речами, предметами, явищами (закон збереження 
енергії та речовини; закон всесвітнього тяжіння та ін.).

Суттєвість зв'язку. Суттєвий зв'язок — це такий 
зв'язок, який визначає існування речі, її рух та розвиток. 
Так, періодичний закон хімічних елементів виражає 
суттєвий зв'язок між атомною вагою, зарядом атомного 
ядра та хімічними властивостями елементів.
Необхідність зв'язку. Необхідний зв'язок — це такий 
зв'язок, який з необхідністю проявляється в певних 
умовах. Наприклад, відомий у фізиці закон залежності 
опору провідника від складу провідника, його довжини і 
площі поперечного перерізу з необхідністю виявляється 
в кожному випадку проходження електричного струму в 
провіднику, оскільки він обумовлений природою речови-
ни, з якої зроблено провідник, притаманними йому 
об'єктивними характеристиками.
Стійкість зв'язку. Стійкий зв'язок — це такий 
зв'язок, який надійно зберігається. Він має місце 
протягом усього існування відповідної форми руху 
матерії (певної стадії її розвитку) або мислення і буде 
існувати доти, доки існують ці явища і предмети.
Загальність зв'язку. Загальність зв'язку проявляється в 
тому, що йому підлягає багато чи навіть всі предмети, 
явища, процеси об'єктивного світу.
Розглянуті ознаки закону дозволяють дати йому 
логічне визначення.

жүктеу/скачать 7 Mb.

Достарыңызбен бөлісу: