Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів

рія, яка відображає сторони, властивості, тенденції, 
процеси 
в 
предметах 
і 
явищах, 
що 
взаємозумовлюють і взаємо-
виключають одне одне 
(асиміляція — дисиміляція, змінність — спадкоємність, 
виробництво — споживання, добро — зло та ін.).
Між протилежностями існує два види відношень: 
відношення едності і відношення протидії. Що являє собою 
відношення єдності?
По-перше, 
єдність 
протилежностей 
— 
це 
їх 
нероздільність. Кожна протилежність є умовою існування 
іншої. Окремо вони існувати не можуть (якщо зникає одна 
з протилежностей, перестає існувати й інша). По-друге, 
єдність протилежностей має сенс тоді, коли вони 
зумовлюють і проникають одна в одну. Кожна з 
протилежностей має потребу в тому, чого в неї немає, але є 
в іншій. Вони вступають у взаємодію. Впливаючи одна на 
одну, протилежності взає-мопроникають одна в одну. Це 
означає, що протилежності не існують як однорідні, 
розділені у просторі, а кожна з них має в собі іншу 
(наприклад, навчальний процес, що передбачає наявність 
викладача та студентів).
Що ж являє собою відношення взаємодії («боротьби») 
протилежностей?
Перебуваючи у взаємообумовленості й розвитку, 
протилежності не «байдужі» одна до одної, вони взаємно 
впливають одна на одну. Між ними йде протиборство. Його 
сутність полягає в тому, щоб розірвати єдність. Кожна з 
протилежностей виштовхує з себе іншу, прагне 
звільнитися від неї. Таким чином, протиборство 
протилежностей має місце тоді, коли протилежності 
взаємозаперечують, 
взаємовиштовхують, 
взаємовиключають одна одну.
Єдність протилежностей виражає стійкість речі і є 
відносною, 
перехідною. 
Протидія 
протилежностей 
абсолютна, вона не припиняється. Відношення, яке 
характеризується єдністю протилежностей і водночас є 
постійним протиборством між ними, називається 
суперечністю. Суперечності притаманні всім явищам і 
процесам реальності і виступають рушійною силою, 
джерелом зміни і розвитку. Саме тому суперечність є 
центральною категорією, що розкриває суть закону 
діалектичної протилежності. Суперечності — це не тільки 
відношення 
протилежностей, 
але 
й 
процес 
їх 
розгортання. У зв'язку з цим розрізняють такі ступені 
суперечностей, 
як 
тотожність, 
відмінність, 
протилежність. У такій формі буття, як суспільство, 
виокремлюють ще таку ступінь суперечності, як конфлікт.
Поняття «тотожність» означає початковий ступінь 
розвитку суперечності. Це є відношенням однаковості, 
подібності речі, сторони з самою собою або з іншими 
речами, сторонами. Відмінність же — це відношення 
неоднаковості, незбіжності з собою, з іншими речами, 
сторонами. Виникнення суперечності здійснюється як 
роздвоєн-

ня 
єдиного, 
як 
самодиференціація 
єдиного 
на 
протилежності. У момент роздвоєння одночасно в тому ж 
відношенні виникає і протидія протилежностей. У ході 
становлення суперечності протидія протилежностей 
все більше виходить на передній план і стає 
внутрішнім глибинним джерелом розвитку. У самій 
протидії 
протилежності 
відіграють 
різну 
роль. 
Провідною стороною протидії є більш динамічна, 
імпульсивна протилежність. Протидія протилежностей 
веде, зрештою, до нового якісного стану. Нові явища, що 
виникають, мають нові притаманні їм суперечності, які є 
рушійною силою їхнього розвитку.
Суперечності 
в 
навколишньому 
світі 
дуже 
багатогранні; їх класифікують (схема 7.3):
1) за формою прояву — внутрішні і зовнішні; 
2) за роллю в розвитку — внутрішні і зовнішні; 
3) стосовно сутності — суттєві і несуттєві; 
4) за типом у суспільстві — антагоністичні і 
неантагоністичні. 
Види суперечностей ґрунтовно описані в навчальній 
літературі 
і немає необхідності давати їх розгорнуту 
характеристику.
Отже, 
можна 
зробити 
висновок, 
що 
закон 
діалектичної протилежності — це закон, в силу якого всім 
речам, системам, явищам і процесам властиві внутрішні 
суперечності, протилежні сторони і тенденції, взаємодія, 
протиборство між якими виступає джерелом зміни і 
розвитку, веде до наростання суперечностей, що 
вирішується на певному етапі зникненням старого і 
виникненням нового.
Схема 73- Класифікація суперечностей

Чим же визначається центральне положення цього 
закону у всій системі діалектики? По-перше, цей закон 
розкриває джерело будь-якого руху і розвитку, тобто дає 
відповідь на найважливіше і найсуттєвіше питання теорії 
розвитку. По-друге, цей закон утворює основу всіх інших 
законів і категорій діалектики, в кожному з яких ми 
знаходимо протилежності, пов'язані відношенням єдності 
та протидії. По-третє, закон діалектичної протилежності 
визначає головний зміст діалектичного методу пізнання, 
вимагаючи роздвоювати в мисленні єдине і вивчати 
протилежності, поєднуючи їх аналіз з подальшим 
синтезом.
На відміну від закону діалектичної протилежності, що 
розкри
ває джерело розвитку, закон взаємного 

жүктеу/скачать 7 Mb.

Достарыңызбен бөлісу: