Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів

Стоїцизм. Засновником його був Зенон з Кітіона 
(бл. 336-264 рр. до н. є.), що знаходився на Кіпрі Школа 
дістала назву від слова «стоя» — назви портика, тобто 
відкритої галереї, що підтримується колонадою. Там, у 
цьому притулку, навчав своїх прихильників Зенон 
Кітійський. Духовними спадкоємцями Зенона були 
Клеанф (331-233 рр. до. н. є.) тгХрісіпп (281-208 рр. до. н. 
є.). Хрісіпп систематизував вчення стоїків у так званій 
Старшій Стої, де він був найбільш плідним мислителем. 
Учні Хрісіппа поширили стоїцизм у Римі. Серед римських 
стоїків найбільш відомі Сенека (4 р. до н. є. — 65 р. н. є.), 
Епіктет (50-138),МаркАврелій (121-180).
Стоїцизм — філософська школа, в основному, етичної 
направленості. Вона, як і попередні школи, закликала 
людину до життєвої мудрості та самовладання, але з 
позиції зовсім іншого розуміння буття і людини. Стоїки 
вважали, що весь світ — єдине тіло, яке наскрізь 
пронизане активним началом, яким є Бог. Бог — це твор-
чий вогонь, тілесне дихання («пневма»), життєва теплота, 
що розлита в тілі природи. Творчий вогонь забезпечує 
обумовленість всіх явищ світу. Кожна подія — необхідна 
ланка непорушного ланцюга постійних перетворень. У 
цьому — необхідність всіх речей і явищ, якої не може 
порушити жодна сила. Отже, завдяки творчому вогню у 
світі панує фатум — невблаганний закон долі. Дія долі 
неминуча. Тому людині не варто опиратися фатуму. Доля 
веде того, хто добровільно і беззаперечно їй підкоряється, 
і тягне силоміць, притягає того, хто нерозумно і 
безрозсудно їй суперечить. Звідси випливає, що людина 
має свідомо, розумно пізнавати своє місце у світоустрої; 
вона повинна осягнути, яка поведінка відповідає її власній 
природі та природному співвідношенню з іншими 
істотами.

жүктеу/скачать 7 Mb.

Достарыңызбен бөлісу: