Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів
жүктеу/скачать 7 Mb. Pdf көрінісі
|
| цикл античної філософії (пізня класика). Зупинимося на
ідеях найавторитетніших шкіл цього етапу (схема 2.3). Епікуреїзм. Засновником школи був послідовник Демокріта Епікур (342 — 270 рр. до н. є.). Основний його твір — «Про природу*. ЕпІкур учив, що основна мета філософії — щастя людини, якого можна досягги через пізнання законів світу. Для досягнення своєї мети філософія формує три види знання: фізику (вчення про природу і її закони), каноніку (вчення при пізнання), етику (вчення про досягнення людиною щастя). Всі явища природи і Всесвіту ЕпІкур пояснював різними поєднаннями невмирущих атомів, які відмінні не лише за формою і величиною, як у Демокріта, а й за вагою. їхній прямолінійний рух поєднується зі спонтанними, внутрішньо замовленими відхиленнями в бік від прямої лінії, що закладає основи не тільки природної свободи, а й індивідуальної (людської) — стає можливим вільний вибір від визначеності наперед, тобто з'являється можливість вибору з кількох життєвих варіантів, можливість «втекти» від приреченості. У теорії пізнання Епікур, як і ДемокрІт, дотримувався вчення про еманацію («витікання»), тобто вважав, що образи- копії, відокремлюючись від предметів навколишнього світу, сприймаються органами чуттів, викликаючи відчуття-копії. Основні позиції етичного вчення Епікура: людина є чуттєвою Істотою, а тому її почуття виступають кри- терієм моральності, «адже всяке благо і зло — в відчуттях»; ГОЛОВІ ! Схема 23- Антична філософія; пізня класика життєве завдання людини — досягнення щастя і душевної незворушності (давньогрецькою мовою — досягнення стану «атараксії»). Епікуреїзм мав досить великий вплив на свідомість мислителів своєї епохи. Найбільш відомим з Послідовників Епікура був старо-римський поет і філософ ТитЛукреційКар (приблизно 99-55 рр. до н. є.). До насдійшла повністю його поема «Про природу речей», у якій він детально виклав свою філософську позицію. Лукрецій вважав, що основна мета філософії — звільнення людини від страху загробної кари. Звільнитися від цього людина може через пізнання природи, законів її функціонування. Набуті знання потрібні людині для розуміння складних етичних проблем. Особливо важливим для людини є розуміння двох питань: смертності душі й неможливості богів вплинути на життєдіяльність людини. Визнаючи існування богів, Лукрецій Кар заперечує їх вплив на природу, бо природа складається з найменших частинок і виникає сама по собі. Найменші частинки природи вічні, ніким не створені і є першоосновою світу. Душа також тілесна. Вона відрізняється від інших фізичних тіл, на думку Лукре-ція Кара, лише формою атомів. Атоми душі дрібніші, рухоміші, гладенькі й круглі. Життя і смерть зустрітись не можуть. Поки людина жива, смерть їй не страшна, а коли смерть настала — людини вже немає; нема душі, отже, нема і відчуття страху. Скептицизм. Як філософська школа скептицизм (від грец. skeptikos — той, хто досліджує, критикує) виник у VI — НІ століттях до н. є. Своєї вершини він досяг у вченні Піррона з Еліди (бл. ЗбО-270 рр. до н. є.), Енесідема з Кноса (І ст. до н. є.), Секста Емпірика (кінець II — початок III ст.) та ін. Специфіка цієї школи полягає в тому, що скептики вказували на відносність людського пізнання, на його формальну недоказовість. В основі суджень цієї школи лежали три знамениті запитання з трьома відповідями: 1) якими є всі речі? — Кожна річ є не більше такою, ніж будь-якою іншою, тому вона не може бути названа ні прекрасною, ні потворною; протилежні судження про річ справедливі однаковою мірою; 2) як людина має ставитися до речей світу? — Знаючи, що протилежні судження про речі світу однаково достовірні, мудра людина утримуватиметься від будь-яких суджень про речі, а отже, і від прийняття остаточних рішень щодо свого ставлення до цих речей; 3) яку користь отримує людина від свого ставлення до речей світу? — Утримуючись від суджень про істинну сутність речей та від остаточного прийняття рішень щодо свого ставлення до цих речей, мудра людина ставиться до них байдуже і незворушно, тобто з позиції апатії та автаркії (самовладання) — тільки так досягається вище блаженство. У цьому — єдино можлива користь від ставлення людини до речей і явищ світу. жүктеу/скачать 7 Mb. Достарыңызбен бөлісу:
|