Навчальний посібник Київ "Інтерпрес лтд" 2015 ±¢¨
жүктеу/скачать 2.89 Mb. Pdf көрінісі
|
|
1.5. ПРАВОВА ОСНОВА ЕКОТУРИЗМУ Найважливішими нормативно-правовими актами, що сто- суються екотуризму, можна вважати закони України: “Про ту- ризм” (1995 р.), “Про природно-заповідний фонд України” (1992 р.), “Про підприємництво” (1991 р.), “Про державну реєстрацію юридичних і фізичних осіб — підприємців” (2003 р.). Крім того, мають бути згадані Податковий кодекс України та Господарсь- кий кодекс України. Порівняно з первісним виглядом, усі ці документи зазнали істотних змін, що потрібно враховувати у практичній діяльності. Більше того, ці зміни відбуваються постійно і відбуватимуться у майбутньому. За цих умов керівникам туристичних фірм дово- диться витрачати чимало часу на відстеження змін, а інколи звер- татися до фахівців нормативно-правової сфери. 27 Закон “ Про туризм” було ухвалено два десятиліття тому — в 1995 р. У першому розділі, що має назву “Загальні положення”, дано визначення основних понять, які використовуються в тури- змі. Зокрема, у ст. 4 “Організаційні форми та види туризму”, вказано, що залежно від цілей, об’єктів, які використовують або відвідують, виділяють кілька видів туризму: культурно- пізнавальний, лікувально-оздоровчий, спортивний; релігійний; екологічний (зелений). Як видно, екологічний туризм згаданий у законі і тому він має повне право на існування. Крім того, зга- дано сільський, підводний, гірський, пригодницький та інші ви- ди туризму. У цьому розділі дано тлумачення того, хто є основ- ними суб’єктами підприємницької діяльності: туроператори і турагенти. У другому розділі (“Державна політика та державне регулю- вання в галузі туризму”) сказано, що держава проголошує ту- ризм одним з пріоритетних напрямів економіки, культури і створює належні умови для туристичної діяльності. Причому од- ним з найголовніших видів туризму є екологічний. Третій розділ (“Безпека туризму”) висвітлює основні поло- ження, які стосуються названої сфери: медичної та фінансової допомоги, страхування та ін. У четвертому розділі закону (“Організація туристичної діяль- ності”) наголошено, що для забезпечення інтересів громадян у сфері надання їм туристичних послуг туроператори повинні мати ліцензію. У первісному варіанті закону вона була потрібна і для турагентів, однак цю вимогу в 2010 р. було скасовано. Разом з тим для турагентів усе ж залишили певні вимоги: наявність приміщення певної площі, відповідна освіта керівника та персо- налу. Останнє може бути замінено стажем роботи в туристичній сфері тривалістю 3 роки. За два десятиліття, які минули після прийняття закону “Про туризм”, розвиток туризму став таким, що відповідний закон, навіть із правками, часто не відповідає сьогоденню. Так, озна- чення “зелений”, яке використано як додаток до поняття еколо- гічного туризму, нині частіше використовують до так званого сільського зеленого туризму. Висловимо думку, що означення “зелений” взагалі зайве, адже передбачає існування ще кількох “кольорових” видів туризму. Закон “ жүктеу/скачать 2.89 Mb. Достарыңызбен бөлісу:
|