77
держави. Кількість і площа заповідних територій поступово збіль-
шується, проте ще залишається меншою, ніж у сусідніх країнах і
в цілому у світі.
Об’єкти ПЗФ залежно від їх екологічної та наукової цінності
поділяють на дві групи: загальнодержавного і місцевого значен-
ня. Перших помітно менше, ніж других — їх близько 650. Загаль-
нодержавне значення мають природні та біосферні заповідники,
національні природні парки, а також регіональні ландшафтні
парки (РЛП). До складу таких об’єктів належать також деякі зоо-
парки, дендропарки,
заказники, пам’ятки природи, парки-
пам’ятки садово-паркового мистецтва. Окремі об’єкти ПЗФ мо-
жуть бути складовою об’єктів вищого рангу.
Найбільшу площу в Україні займають заказники, національ-
ні природні парки та регіональні ландшафтні парки. Насамперед
це пояснюється їх доволі великою кількістю, а також м’якістю
вимог щодо господарської діяльності.
Наявні об’єкти ПЗФ підпорядковаі різним відомствам і
установам. Найбільше об’єктів загальнодержавного значення
підпорядковано Міністерству екології та
природних ресурсів
України: Карпатський біосферний заповідник, природні заповід-
ники “Єланецький степ”, “Ґорґани”, “Казантипський”, націо-
нальні природні парки “Карпатський”, “Яворівський”, “Святі
Гори”, “Нижньодністровський”, “Голосіївський” та ін. Крім то-
го, існує підпорядкування Національній академії наук України
(Чорноморський і Дунайський біосферні заповідники), Націо-
нальній академії аграрних наук (біосферний заповідник “Аска-
нія-Нова”, Нікітський ботанічний сад), Державному агентству
лісових ресурсів (Шацький НПП),
Державному управлінню
справами (Азово-Сиваський НПП).
Об’єкти ПЗФ використовують лише у природоохоронних,
науково-дослідних, оздоровчих і рекреаційних, освітньо-
виховних цілях і для потреб моніторингу. Головна відмінність
заповідників від інших об’єктів (зокрема, національних природ-
них парків) полягає в тому, що у заповідниках не передбачений
відпочинок відвідувачів. Їх перебування погоджують з керівницт-
вом заповідника, і звичайно воно відбувається в
супроводі пра-
цівника заповідника. Інколи виконати це досить складно, адже
деякі заповідники великі за розмірами і не мають огорожі. Те
саме стосується багатьох інших об’єктів ПЗФ.
Доволі часто місцеве населення виступає проти утворення
об’єктів ПЗФ, оскільки це обмежує їх звичну діяльність. Так, у
78
межах цих об’єктів заборонено вирубку лісу, зокрема на дрова.
Водночас цінні об’єкти природи привертають увагу туристів,
що
привносить певні кошти, які для декого стають основним
джерелом прибутків. Цей прибуток може бути отриманий з кіль-
кох джерел. Насамперед у багатьох об’єктах ПЗФ є певний
штат, більшість якого набирають з місцевих жителів. Крім того,
тут виникають і нові можливості: надання житла в оренду, тра-
нспортне обслуговування туристів, робота гідами. Разом зі збі-
льшенням туристів зростає відвідування магазинів, ринків, за-
кладів харчування.
За даними Державної служби статистики України, щороку
об’єкти ПЗФ відвідують мільйони туристів та екскурсантів. Вод-
ночас точні
відомості про це відсутні, оскільки відвідання біль-
шості таких об’єктів не потребує будь-яких погоджень і є безко-
штовним. До найбільш відвідуваних належать національні при-
родні парки “Голосіївський”, “Карпатський”, “Шацький”,
“Святі Гори” та ін. Щоправда, в останньому разі більшість відві-
дувачів є паломниками Святогірської лаври. Великою є кількість
відвідувачів дендрологічних парків “Софіївка” та “Олександрія”,
деяких ботанічних садів.
Кількість штатних працівників в установах ПЗФ України
приблизно становить 4,5 тис. осіб.
Достарыңызбен бөлісу: