О. І. Цибульська Юридичні терміни. Тлумачний словник
жүктеу/скачать 1.67 Mb.
|
- Бұл бет үшін навигация:
- НЕПЕРЕБОРНА СИЛА, форс-мажор
- НЕПРАЦЕЗДАТНІСТЬ НОРМА ПРАВА
- НЕПРИПУСТИМІСТЬ ПОВОРОТУ НА ГІРШЕ
- НЕУСТОЙКА (штраф, пеня)
- НОРМАТИВНИЙ АКТ НОУ-ХАУ
- НОТАРІАЛЬНЕ ЗАСВІДЧЕННЯ
- НОТИФІКАЦІЯ
- ОБЕРНЕННЯ СТЯГНЕННЯ НА МАЙНО
- ОБЛІК (дисконт) ВЕКСЕЛІВ
- ОБМЕЖУВАЛЬНЕ ТЛУМАЧЕННЯ
- ОБМІН ЖИТЛОВИМ ПРИМІЩЕННЯМ
- ОБНАРОДУВАННЯ ЗАКОНУ
- ДОКАЗУВАННЯ ОГЛЯД ТРУПА
- ОБРОГАЦІЯ
- ОБСТАВИНИ, ЩО ПОМЯКШУЮТЬ ВІДПОВІДА ЛЬНІСТЬ
НЕОБЕРЕЖНІСТЬ - див. Вина. НЕОБХІДНА ОБОРОНА — одна з умов правомірності заподіяння шкоди та відсутності злочинності діяння. Н. о. визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюва-них законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, яку захищають, а також суспільних інтересів та інтересів держави від посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж Н. о. Див. також Перевищення меж необхідної оборони. "НЕОБХІДНІ СПАДКОЄМЦІ" - побутова назва спадкоємців, які мають право на обов'язкову частку в спадщині — за нормами спадкового права неповнолітні або непрацездатні діти спадкодавця (в т. ч. усиновлені), а також непрацездатні дружина, батьки (усиновителі) та утриманці померлого. За наявності заповіту, незалежно від його змісту, спадкоємці успадковують не менше двох третин частки, яка належала б кожному з них при спадкуванні за законом (обов'язкова частка). При визначенні розміру обов'язкової частки враховується і вартість спадкового майна, що складається з предметів звичайної домашньої обстановки та вжитку. НЕОСУДНІСТЬ — стан особи, що вчинила суспільно небезпечне діяння, який виключає її осудність, тобто спроможність бути суб'єктом кримінальної відповідаль- пості і кримінального покарання. У стані Н. особа не може усвідомлювати фактичного змісту й суспільно небезпечного характеру своїх дій (бездіяльності) або керувати ними внаслідок хронічної психічної хвороби, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства чи іншого хворобливого стану психіки. Н. визначається за двома критеріями: медичним (біологічним) — наявність хронічної психічної хвороби, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства чи іншого хворобливого стану психіки і юридичним (психологічним) — нездатність особи усвідомлювати свої дії або керувати ними. До особи, що вчинила суспільно небезпечне діяння в стані Н., можуть бути застосовані примусові заходи медичного характеру. Не підлягає покаранню особа, яка вчинила злочин у стані осудності, але до винесення судом вироку захворіла на психічну хворобу, що позбавляє її можливості усвідомлювати свої дії або керувати ними. По видужанні така особа може підлягати покаранню. Для вирішення питання про наявність Н. повинна бути призначена судово-психіатрична експертиза. НЕПЕРЕБОРНА СИЛА, форс-мажор — надзвичайні й неминучі обставини, через які не можуть бути виконані умови цивільно-правового договору. Внаслідок Н. с. одна із сторін договору мимоволі завдає збитків іншій стороні. Загальними принципами визнання Н. с. є об'єктивний та абсолютний характер обставин; тобто дія факторів, що стали перешкодою для добросовісного виконання умов договору, поширюється на всіх, а не лише на заподіювача шкоди. Неможливість виконання .має бути абсолютною, а не утрудненою для боржника. Умови застосування Н. с. встановлюються як законодавством, так і договірною практикою. До Н. с. належать явища стихійного лиха (землетруси, повені тощо) або інші обставини, котрі неможливо передбачити чи відвернути (або можна передбачити, але не можна відвернути) за сучасного рівня людських знань і можливостей. В усіх цивільно-правових системах Н. с. є підставою, що звільняє від відповідальності. НЕПОВНОЛІТНІ — особи, які не досягли віку, з якого закон визнає їх повністю дієздатними (в Україні та багатьох країнах світу — 18 років). НЕПРАЦЕЗДАТНІСТЬ НОРМА ПРАВА   НЕПРАЦЕЗДАТНІСТЬ — відсутність або втрата здатності до праці внаслідок захворювання, каліцтва, професійного захворювання, вагітності й пологів, віку. Вікова Н. передбачена для неповнолітніх та осіб похилого віку. Н. буває тимчасова, постійна або тривала (інвалідність). Тимчасова Н. встановлюється лікарями. Тривале порушення працездатності, що призводить до необхідності припинення трудової діяльності взагалі або на тривалий термін, може бути підставою для встановлення інвалідності.
НЕПРИПУСТИМІСТЬ ПОВОРОТУ НА ГІРШЕ - в кримінальному процесі встановлена законом заборона погіршувати становище засудженого, що подав апеляційну скаргу, порівняно з вироком, який оскаржено. Обвинувальний вирок може бути скасовано у зв'язку з необхідністю застосування закону про більш тяжкий злочин або за м'якістю покарання лише у випадках, коли за цими підставами внесено подання прокурором або подано скаргу потерпілим. Тоді в результаті нового розгляду справи покарання може бути посилене. НЕПРЯМІ ДОКАЗИ — докази, шо встановлюють проміжні факти, за допомогою яких на підставі аналізу й зіставлення можна встановити яку-небудь шукану обставину. На відміну від Н. д., прямі докази встановлюють дану обставину відразу. НЕУСТОЙКА (штраф, пеня) (старослов'ян. — той, хто не встояв перед спокусою порушити чуже право) — визначена законом або договором грошова сума, яку боржник зобов'язаний сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання, зокрема в разі прострочення виконання. Виступає одним із засобів забезпечення виконання зобов'язань за цивільним законодавством. Н. може забезпечуватися лише дійсна вимога. Угода про Н. має бути укладена в письмовій формі незалежно від форми основного зобов'язання. Недодержання письмової форми тягне недійсність угоди про Н. Кредитор не вправі вимагати сплати Н., якщо боржник не несе відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань. Кредитор має право вимагати сплати Н., визначеної законодавством, незалежно від того, чи передбачений обов'язок її сплати угодою сторін. Стяг- нення Н. не потребує наведення спеціальних доказів, крім фактів порушення угоди та наявності підстав для настання цивільної відповідальності. НЕЩАСНИЙ ВИПАДОК — раптове пошкодження здоров'я працівника під час виконання ним трудових обов'язків або за обставин, спеціально обумовлених у законі (напр. у відрядженні, по дорозі на роботу або з роботи, під час виконання обов'язку громадянина щодо рятування людей тощо). Втрата працездатності в результаті Н. в. визнається трудовим каліцтвом, що передбачає надання відповідних пільг. НІЧНА РОБОТА — робота з 22 годин вечора до 6 годин ранку. У нічний час її тривалість скорочується на одну годину. Це правило не поширюється на тих працівників, для яких передбачено скорочений робочий час. За умовами виробництва, напр. у безперервних процесах, у разі позмінної роботи шестиденного робочого тижня, тривалість Н. р. дорівнює денній. До Н. р. забороняється залучати вагітних жінок, жінок з дітьми віком до трьох років, неповнолітніх. Н. р. інвалідів допускається за їхньої згоди і якщо це не суперечить медичним рекомендаціям. НОВАЦІЯ (лат. поуаііо — оновлення) — в цивільному праві угода про заміну одного зобов 'язання іншим між сторонами, що приводить до припинення попереднього зобов'язання. Не допускається Н. щодо зобов'язань, пов'язаних з відшкодуванням шкоди, завданої здоров'ю чи життю, та виплатою аліментів. НОРМА ЖИТЛОВОЇ ПЛОЩІ - норматив забезпеченості житловою площею в державному, комунальному і громадському житлових фондах на одну людину, що відображає принцип споживчого використання житлового фонду. Встановлюється законодавством у розмірі 13,65 кв. м на одну людину. НОРМА ПРАВА — форма прояву права у вигляді санкціонованих державою обов'язкових правил загального характеру (закон, указ, декрет, постанова) в певній галузі суспільних відносин. Регулююча роль Н. п. полягає в тому, що суб'єкт права діє відповідно до її приписів або вимагає від інших осіб відповідної поведінки, а також у НОРМАТИВНИЙ АКТ НОУ-ХАУ тому, що порушення її вимог зумовлює застосування заходів впливу держави до правопорушника. Н. п. поділяються на норми позитивного регулювання, які встановлюють можливість або необхідність щось робити; норми правоохоронні, які забезпечують дію інших норм і встановлюють відповідальність за їх порушення; норми-виз-начення; норми-принципи. Інший поділ передбачає норми імперативні, якими точно визначаються права та обов'язки суб'єктів права; диспозитивні, які діють у разі невстановлення сторонами шляхом угоди своїх прав та обов'язків; і блан кетні, які відсилають до встановлених іншими актами правил. Н. п. поділяються також на норми загальної дії і місцевої дії, постійні і тимчасові, загальні і спеціальні. НОРМАТИВНИЙ АКТ — офіційний письмовий документ, який приймають суворо визначені законом органи і яким встановлюються, змінюються або скасовуються норми права. Н. а. мають чітку ієрархічну супідрядність і у зв'язку з цим різну юридичну силу. За цією ознакою поділ Н. а. має такий вигляд: конституція, закони (приймаються вищим органом державної влади або шляхом референдуму), підзаконні акти. Останні також мають істотну ієрархічність — від загальнообов'язкових указів, декретів, постанов до відомчих наказів та інструкцій і рішень місцевих органів. НОТАРІАЛЬНА УГОДА — дія громадян та організацій щодо встановлення, зміни чи припинення цивільних прав або обов'язків, яка посвідчується в нотаріальному порядку. Н. у. може бути односторонньою (заповіт), двосторонньою або багатосторонньою (різні договори). Н. у. має право укладати .лише дієздатна особа. НОТАРІАЛЬНЕ ЗАСВІДЧЕННЯ - підтвердження нотаріальними органами наявності певних обставин, з якими можуть пов'язуватися права та обов'язки сторін, що мають доказове значення. Н. з. регламентується Законом України «Про нотаріат», який визначає можливість засвідчення: достовірності копій документів; достовірності копії з копії документа; справжності підписів на документах, достовірності перекладу. НОТАРІАТ (від лат. поіагіиз — писар, секретар) — система органів і посадових осіб, які посвідчують безспірні права і факти, що мають юридичне значення, а також вчиняють інші нотаріальні дії з метою надання їм юридичної вірогідності. Нотаріальні дії в Україні вчиняють державні нотаріальні контори, приватні нотаріуси; де немає нотаріусів — посадові особи сільських, селищних, міських рад (посвідчення заповітів, доручень, правильності копій документів та ін.), за кордоном — консульські установи та дипломатичні представництва України. НОТАРІУС (від лат. поіагіш — писар, секретар) — посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії. Н. може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, пройшов стажування протягом шести місяців, склав кваліфікаційний іспит та одержав свідоцтво про право вести нотаріальну діяльність. Н. зобов'язаний діяти відповідно до закону і складеної ним присяги, сприяти громадянам та організаціям у здійсненні їхніх прав і захисті законних інтересів. Не має права вести підприємницьку діяльність і ніяку іншу, крім наукової та викладацької у вільний від роботи час, надавати посередницькі послуги при укладенні договорів. НОТИФІКАЦІЯ (від лат. поїШсаіе — робити відомим) — повідомлення векселедержателем індосанта або аваліста про опротестування виданого векселя. НОУ-ХАУ (англ. кпо^-Ьош, букв. — знаю, як) — технічні знання, досвід, секрети виробництва, необхідні для вирішення технічного або іншого завдання. Під Н.-х. розуміють: результат технічної творчості; технічну або іншу інформацію, необхідну для виробництва певного виробу; технічне рішення, виконане на рівні винаходу, яке з будь-яких причин не запатентоване в тій або іншій країні. Основною ознакою Н.-х. є таємність науково-технічної інформації, що передається. Здійснення охорони відбувається лише в договірному порядку відповідно до умов ліцензійних договорів тощо. 
ОБВИНУВАЧЕНИЙ — у кримінальному процесі — особа, щодо якої винесено постанову про притягнення як О. Після призначення справи до судового розгляду О. зветься підсудним, а О., щодо якого винесено обвинувальний вирок, — засудженим. До О. можуть застосовуватись запобіжні заходи та інші заходи процесуального примусу. Закон надає О. широке коло прав, серед яких особливо важливими є право мати захисника і побачення з ним до першого допиту, знати, в чому його обвинувачують і давати показання, ознайомлюватися з матеріалами справи, оскаржити вирок суду. ОБВИНУВАЧЕННЯ — зміст обвинувальної тези, сформульованої в постанові про притягнення особи як обвинуваченого, в обвинувальному висновку, постанові про призначення справи до судового розгляду, обвинувальній промові, обвинувальному вироку. О. є також діяльність уповноважених законом органів та осіб, що полягає в доказуванні винуватості притягнутої до кримінальної відповідальності особи. Існує О. державне, яке підтримує прокурор, і приватне, яке здійснює потерпілий. ОБЕРНЕННЯ СТЯГНЕННЯ НА МАЙНО -цивільно-правова категорія, яка полягає у стягненні боргу за рахунок майна боржника. Стягнення здійснюється шляхом опису майна боржника, опечатування і продажу державними виконавцями на підставі виконавчих документів. Воно звертається як на особисте майно боржника, так і на його частку у спільній власності. Стягнення відшкодування за шкоду, заподіяну злочином, може бути ОБЛІГАЦІЯ звернено також на майно, що є спільною власністю подружжя або спільною сумісною власністю інших громадян, коли вироком суду в кримінальній справі встановлено, що це майно було придбане на кошти, здобуті злочинним шляхом. Судовий виконавець може звернути стягнення на грошові суми та майно боржника, що знаходяться в інших осіб, а також на грошові кошти та майно, належні боржникові від інших осіб. О. с. на вклади громадян в установах банків може бути застосовано на підставі вироку чи рішення суду, яким задоволено цивільний позов, що виник з кримінальної справи, рішення суду чи постанови судді про стягнення аліментів (за відсутності заробітку чи іншого майна, на яке можна звернути стягнення) або з рішення суду про поділ вкладу, що є спільним майном подружжя. Конфіскація вкладів громадян у банківських установах проводиться на підставі вироку, що набрав законної сили, або винесеної відповідно до закону постанови про конфіскацію майна. Особливості застосування О. с. на м. регламентуються нормами ЦПК України. ОБ'ЄДНАННЯ ПОЗОВІВ — поєднання в одному провадженні у справі кількох однорідних вимог одного й того самого позивача до того самого відповідача чи до різних відповідачів або за позовами різних позивачів до одного й того самого відповідача. Однорідними визнаються вимоги, що випливають з одних і тих самих правовідносин. При О. п. кожна з вимог зберігає самостійне значення, і всі їх належить вирішувати в одному судовому процесі. На кожний із позовів суд повинен дати відповідь у рішенні про задоволення або про відмову повністю чи частково. ОБ'ЄКТ ПРАВА — суспільні відносини, що за даних соціально-економічних і політичних умов підлягають правовому регулюванню, напр. цивільні, трудові, земельні відносини. Про О. п. говорять також як про речі (предмети), з приводу яких виникають суспільні відносини. ОБЛІГАЦІЯ (лат. оЬ1і§аііо — зобов'язання) — цінний папір, що засвідчує внесення його власником грошових коштів і підтверджує зобов'язання відшкодувати йому номінальну вартість цього цінного паперу в передбачений у ньому строк з виплатою фіксованого процента, якщо ОБЛІК (дисконт) ВЕКСЕЛІВ ОБОВ'ЯЗКОВА ЧАСТКА інше не передбачено умовами випуску. В Україні визнаються такі види О.: О. внутрішніх державних і місцевих позик; О. підприємств. О. внутрішніх державних позик випускаються в обіг Мінфіном, який є гарантом, за рішенням уряду. О. внутрішніх місцевих позик випускаються на підставі рішень місцевих рад. Такі О. випускаються на пред'явника. Підприємства усіх видів та форм власності, в т. ч. й об'єднання підприємств, можуть випускати О. іменні, на пред'явника, процентні і безпроцентні. Дохід на О. сплачується відповідно до їх видів та умов випуску. Акціонерні товариства можуть випускати О. на суму не більше 25 % розміру статутного фонду і лише після повної оплати всіх випущених акцій. Випуск О. заборонений для покриття збитків, пов'язаних із господарською діяльністю, а також для формування й поповнення статутного фонду емітентів. Відносини з приводу випуску та розміщення О. регулюються Законом України "Про цінні папери і фондову біржу" та іншими законами, нормами Цивільного кодексу щодо договору позики остільки, оскільки це не суперечить закону або установленому ним порядку. ОБЛІК (дисконт) ВЕКСЕЛІВ — купівля банками векселів до закінчення терміну їх дії. Банк авансує клієнтові гроші, стягуючи за це обліковий процент. ОБЛІКОВА СТАВКА Національного банку України - виражена у відсотках плата, що береться НБУ за рефінансування комерційних банків шляхом купівлі векселів до настання строку платежу за ними й утримується з номінальної суми векселя. О. с. є найнижчою серед ставок рефінансування і виступає орієнтиром ціни на гроші. ОБМЕЖЕНА ОСУДНІСТЬ — особливий психічний стан осудної особи," яка через наявний у неї психічний розлад не була здатна повною мірою усвідомлювати свої дії (бездіяльність) та (або) керувати ними, що враховується судом при призначенні покарання і може бути підставою для застосування примусових заходів медичного характеру. ОБМЕЖЕННЯ ВОЛІ — вид кримінального покарання, який полягає у триманні особи в кримінально-виконавчих установах відкритого типу без ізоляції від суспільства в умовах здійснення за нею нагляду з обов'язковим залученням засудженого до праці. О. в. не застосовується до неповнолітніх, вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком до чотирнадцяти років, до осіб, що досягли пенсійного віку, військовослужбовців строкової служби та до інвалідів першої і другої групи. ОБМЕЖУВАЛЬНЕ ТЛУМАЧЕННЯ - тлумачення правової норми, коли її зміст розуміють дещо вужче, ніж це прямо висловлено у формулюванні норми. Суб'єкт застосування норми обґрунтовує висновок, що законодавець вкладав у норму дещо вужчий зміст порівняно, з буквальним текстом і буквальними висновками. ОБМІН ЖИТЛОВИМ ПРИМІЩЕННЯМ - угода двох і більше наймачів житлових приміщень у будинках державного, комунального, громадського чи приватного житлових фондів, а також членів ЖБК про взаємне пере-дання житлових приміщень у користування. Процедура обміну здійснюється згідно з чинним законодавством. Для здійснення О. ж. п. необхідна згода всіх членів сім'ї наймача житлового приміщення. Якщо між членами сім'ї не досягнуто згоди про обмін, то будь-хто з них має право вимагати обміну в судовому порядку. Позов про примусовий О. ж. п. суд задовольняє, якщо встановлює, що подальше спільне проживання порушує інтереси особи, яка вимагає обміну, а причини, на основі яких інші члени сім'ї не дають згоди на обмін, не є поважними. ОБМОВА — завідомо неправдиве повідомлення будь-якою особою суду, прокурору, слідчому або органу дізнання про вчинення злочину. Підвищена кримінальна відповідальність настає, коли особу обвинувачують у скоєнні тяжкого чи особливо тяжкого злочину або поєднують це зі штучним створенням доказів обвинувачення, а також коли О. вчиняють з корисливих мотивів. ОБНАРОДУВАННЯ ЗАКОНУ - див. Оприлюднення закону. ОБОВ'ЯЗКОВА ЧАСТКА — частина спадкового майна, яка переходить до визначених спадкоємців незалежно від змісту заповіту. До них належать неповнолітні або непрацездатні діти спадкодавця (у т. ч. усиновлені), непрацездатна дружина (чоловік), батьки (усиновителі), утри- ОБОВ'ЯЗОК ДОКАЗУВАННЯ ОГЛЯД ТРУПА  манці померлого. Питання про О. ч. постають у випадках, коли спадкодавець своїм заповітом позбавив спадщини необхідних спадкоємців або заповідав їм меншу, ніж передбачено законом, частину майна. О. ч. встановлюється у частинному відношенні до розміру частки спадкового майна, яка належала б необхідному спадкоємцю при спадкуванні за законом, і обчислюється з урахуванням усього спадкового майна, за винятком вкладу, щодо якого зроблено заповідальне розпорядження. Спадкоємець, який має право на О. ч., може відмовитись від її отримання. Відмова може бути тільки безумовною, тобто без зазначення на чиюсь користь. Унаслідок відмови від О. ч. заповіт діє в повній мірі. Якщо заповідано частину майна, відмова від О. ч. не тягне її переходу до спадкоємців за законом, які спадкують незаповідане майно. О. ч. виділяється або шляхом визнання за спадкоємцем права на ідеальну частку у спадщині, або шляхом псредання спадкоємцеві конкретних матеріальних цінностей із спадкової маси, також О. ч. може бути компенсована і в грошовому виразі. Див. також Необхідні спадкоємці.
ОБОВ'ЯЗОК ДОКАЗУВАННЯ - правило розподілу між учасниками процесу обов'язку обґрунтовувати наявність тих або інших обставин, які є суттєвими для вирішення справи. У кримінальному процесі О. д. винуватості обвинуваченого лежить на обвинувачеві; водночас забороняється суду, прокурору, слідчому та особі, яка провадить дізнання, перекладати О. д. на обвинуваченого. Всі сумніви стосовно доведеності обвинувачення тлумачаться на користь обвинуваченого (підозрюваного, підсудного). У цивільному процесі.О. д. обставин, на які посилаються сторони як на підстави своїх вимог і заперечень, покладено на самі сторони. Об'єктивність і повнота розгляду цивільних справ за таких умов забезпечуються реалізацією принципу диспозитивності. ОБРАЗА — умисне приниження честі й гідності особи, виражене в непристойній формі. Справи про О. розглядаються у порядку цивільного судочинства за позовами про відшкодування моральної шкоди. ОБРОГАЦІЯ — внесення часткових змін до закону. ОБСТАВИНИ, ЩО ОБТЯЖУЮТЬ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ — у кримінальному праві обставини, які свідчать про підвищену суспільну небезпеку як скоєного злочину, так і злочинця. Вони можуть враховуватись при призначенні покарання. О., що о. в., зокрема, є: вчинення злочину повторно, щодо малолітнього, з особливою жорстокістю, з заподіянням тяжких наслідків тощо. Вичерпний перелік О., що о. в., наведено у ст. 67 КК України. ОБСТАВИНИ, ЩО ПОМ'ЯКШУЮТЬ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ — у кримінальному праві обставини, які характеризують скоєний злочин або особу винуватого таким чином, що суд, врахувавши їх, призначає покарання більш м'яке, ніж за відсутності таких обставин. О., що п. в., можуть бути ознакою складу злочину, напр. убивство у стані сильного душевного хвилювання, а можуть враховуватись на підставі норм Загальної частини кримінального законодавства, напр. ст. 66 КК України. Перелік О., що п. в., у законі не є вичерпним, і суд може врахувати й інші пом'якшувальні обставини. жүктеу/скачать 1.67 Mb. Достарыңызбен бөлісу:
|