Обручков Роман Іванович, старший викладач кафедри цивільно-правових дисциплін робоча програма

4. СТРУКТУРА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ

1. Поняття, сторони та види збройного конфлікту. Збройні конфлікти міжнародного і неміжнародного характеру.

2. Поняття і умови проведення «гуманітарної інтервенції».

3. Початок війни та його правові наслідки.

4. Об’явлення війни і початок бойових дій.

5. Театр бойових дій.

6. Правила ведення сухопутної і морської війни.

7. Способи закінчення бойових дій.

1. Види учасників війни. Учасники війни та цивільне населення.

2. Правовий статус комбатантів і некомбатантів.

3. Правовий статус партизанів.

4. Розвідники та лазутчики (шпигуни).

5. Правове становище цивільного населення під час збройного конфлікту.

1. Поняття і ознаки військовополонених.

2. Правовий статус військовополоненого.

3. Інтернування військовополонених.

4. Звільнення і репатріація військовополонених.

5. Поняття воєнної окупації.

6. Права і обов’язки держави-окупанта.

7. Гарантії відносно цивільних осіб, які проживають на окупованих територіях.

1. Поняття засобів і методів ведення війни.

2. Повна та часткова заборона на деякі види засобів ведення війни.

3. Заборона або обмеження застосування конкретних видів зброї.

4. Застосування ядерної зброї.

5. Заборонені методи ведення війни.

6. Розмежування понять «віроломство» та «військова хитрість».

6. САМОСТІЙНА РОБОТА СТУДЕНТА

6.1. Методичні рекомендації щодо здійснення самостійної роботи студентом

6.1.1. Загальні положення.

Мета самостійної роботи – закріплення, поглиблення й узагальнення знань, здобутих на лекційних, семінарських і практичних заняттях. У процесі самостійної роботи у студентів формуються індивідуальні вміння та навички самостійного засвоєння навчальної та наукової літератури, нормативних джерел, використання сучасних інформаційних засобів і технологій.

Зміст самостійної роботи визначає навчальна програма дисципліни, методичні матеріали, вказівки й рекомендації викладача.

Для підвищення ефективності самостійної роботи студента доцільно її планування. Планування та організація самостійної роботи мають ґрунтуватися на достовірній інформації згідно з такими позиціями:

– вид роботи (наприклад, підготовка до лекції, семінарських занять);

– трудомісткість процесу підготовки (з урахуванням індивідуальних здібностей і особистісних якостей студента);

– форми і методи навчально-методичного та матеріально-технічного забезпечення виду самостійної роботи;

– місце і форма виконання самостійної роботи (наприклад, у бібліотеці, спеціалізованому навчальному кабінеті/комп’ютерному класі, в домашніх умовах; письмово, усно тощо);

– форми і способи контролю виконання самостійної роботи студента;

– необхідний і достатній обсяг часу за диференційованими нормативами щодо кожного виду самостійної роботи.

Особливість самостійної роботи полягає в необхідності самостійного, творчого пошуку та аналізу інформації на відміну від порівняльно-пасивного її сприйняття па лекційних заняттях. Це дає змогу розширити сукупність інформації з теми, отримати системне уявлення з конкретного питання. Під час самостійної роботи з навчальною, науковою та нормативною літературою студент збагачує свої знання, фактично створюючи власну систему знань за певною темою.

Для можливості здійснення контролю за самостійною роботою від студента вимагається ведення окремого зошиту для конспектування самостійно вивченого матеріалу та письмового розв’язання задач.

Самостійна робота студента складається з таких етапів:

1. Вивчення рекомендованих джерел, а також самостійний підбір та вивчення навчальної та наукової літератури, нормативно-правових та індивідуальних актів, матеріалів юридичної практики за окремими темами курсу. Складення бібліографічного опису джерел у зошиті для самостійної роботи.

2. Конспектування основних положень теми у зошиті у стислому вигляді, зокрема: аналіз та порівняння основних теорії та підходів, що склалися стосовно спірних питань теми; схематичне викладення основних положень чинного законодавства яке вивчається у темі; аналіз матеріалів вітчизняної, іноземної та міжнародної практики (за можливості); порівняльний аналіз вітчизняного чинного законодавства та міжнародно-правових актів із складанням порівняльних таблиць; порівняльний аналіз чинного законодавства та проектів щодо змін до нього.

3. Самостійна перевірка знання окремих положень теми за допомогою списків питань, що наводяться для кожної теми.

4. Пошук відповідей на питання, що ставляться до теми, розв’язання задач та ситуацій, запропонованих для даної теми.

5. Підготовка проектів юридичних документів за запропонованою фабулою.