Необхідність і випадковість. Ці філософські категорії
відображають різні типи зв'язків речей і явищ одне з одним.
Необхідність — це внутрішні, стійкі, суттєві зв'язки явищ,
які визначають їх закономірні зміни і розвиток.
Необхідність випливає з сутності явища, процесу і
неминуче відбувається в даних умовах. Так, смерть будь-
якого живого організму неминуча, оскільки вона
обумовлена його природою і внутрішніми процесами, які
в ньому відбуваються.
Але чи все, що з'являється у світі, виникає як необхідне?
Ні, у світі є й випадкові явища, події. Випадковість —
категорія,
яка
визначає
проблематичність,
або
необов'язковість виникнення, або існування об'єктів;
випадковим є те, що за певних умов може бути, а може і не
бути. Випадковість відображає моменти дійсності, які
випливають переважно з зовнішніх умов, поверхових,
нестійких зв'язків і побічних для даного явища обставин.
На проблему необхідності або випадковості
існування речей склалися дві точки зору. Одна з них
абсолютизує необхідність: ніякої випадковості у світі
немає, все здійснюється з невідворотною неминучістю.
Скасовуючи випадковість, ця точка зору відкриває
дорогу фаталізму. Фаталізм — це віра в долю, в
приречення. Інша точка зору гіпертрофує випадковість.
Тут, навпаки, із дійсності виключаються будь-які
внутрішні залежності, об'єктивна зумовленість явищ — усе
зводиться до випадковості.
Науковий світогляд не визнає ні першої, ні другої
точки зору. Необхідність і випадковість не існують
окремо. їх взаємозв'язок полягає в тому, що випадковість
виступає як форма прояву необхідності і як її доповнення.
Наприклад, реформи, які проводяться в Україні, мають
необхідний характер. Випадковим елементом у них є
конкретні політичні діячі, які направляють ці реформи.
Діалектика необхідності і випадковості припускає два
суттєвих моменти. По-перше, випадковість у ході розвитку
може перетворюватися на необхідність. Так, закономірні
ознаки того чи іншого біологічного виду спочатку
з'являються як випадкові відхилення і нагромаджуються, а
на їх основі формуються необхідні якості живого
організму. По-друге, необхідність прокладає собі шлях
через велику кількість випадковостей. Наприклад,
розвиток суспільства складається із діяльності багатьох
людей, які мають різні цілі, характери. Переплетіння,
схрещування і зіткнення усіх цих прагнень призводить
у результаті до певної лінії розвитку, яка має строго не-
обхідний, обов'язковий характер.
Як і всі закони і категорії діалектики, необхідність і
випадковість є вузловими пунктами пізнання об'єктивної
дійсності. Функції цих категорій не є рівноцінними.
Випадкове в пізнанні завжди виступає
як початкова інстанція, необхідність — як мета.
Пізнавальна діяльність розгортається як рух від
випадкового до необхідного.
Достарыңызбен бөлісу: |