полягає в ігноруванні якісної своєрідності людини, у
приниженні людської активності, у
запереченні людської
волі.
Інший недолік натуралістичного підходу до суспільства
полягає в розумінні людини як соціального атома, а
суспільства — як механічного агрегату індивідів-атомів,
поглинених лише своїми власними інтересами. Таким
чином, натуралізм занадто матеріалістично трактує сутність
людини, виділяючи в ній лише природну субстанцію.
Внаслідок цього людські зв'язки набувають винятково
природного характеру, ігнорується їхня соціальна і духовна
складова.
На відміну від натуралістичної концепції
ідеалістична
модель ізолює людину від природи, перетворює духовну
сферу громадського життя на самодостатню субстанцію.
Таке ідеалістичне розуміння історії
виникає в результаті
абсолютизації духовного фактора в людському бутті і
знаходить своє відображення в принципі: «Ідеї правлять
світом».
Вершиною об'єктивно-ідеалістичної моделі розуміння
суспільства є погляди
Регеля (1770-1831), який висловив
ряд геніальних здогадів
про закономірності розвитку
суспільства. За Гегелем, історія рухається вперед не як
стихійний процес. Вона складається з дій окремих людей,
кожна з яких прагне реалізувати
свої здібності та
егоїстичні цілі. Однак внаслідок дій людей, що дбають про
свій інтерес, виникає щось нове, що відрізняється від
їхніх первісних задумів. У цьому, вважає Гегель, і полягає
«хитрість
історичного
розуму»,
саморозвиток
і
самопізнання якого і являє собою власне історичний
процес.
Таким чином, якщо з погляду
натуралізму розвиток
суспільства визначається дією законів природи, то в
ідеалізмі функцію творчого початку виконує світовий
розум (об'єктивний ідеалізм), нічим не обмежена людська
активність, насамперед духовно-вольова (суб'єктивний
ідеалізм).
Недоліки натуралістичної й
ідеалістичної моделей
намагалися
розкрити
творці
Достарыңызбен бөлісу: