К. Маркс, М. Вебер, які дійшли висновку, що соціальна
діяльність у всіх її різновидах являє собою той знаменник,
до якого можна звести
всю різноманітність форм
громадського життя. До цієї думки, зокрема, прийшов
Макс Вебер, який вбачав основу життя суспільства в
соціальній дії, яку він визначив як людську поведінку,
спрямовану на іншу людину.
Розвиваючи його ідеї,
Толкотт Парсонс стверджував, що вся соціальна
практика, по суті, являє собою сукупність «взаємин між
виконуючими свої обов'язки людьми». Приблизно так
вважав і
Карп Маркс. Він зробив висновок про те, що су-
спільство є «продуктом взаємодії людей».
Ґрунтуючись на цій традиції,
сучасні соціальні
філософи бачать у соціальній дії субстанцію всього
соціального, вихідний пункт усієї системи суспільних
відносин, а також засіб інтеграції соціальної системи і
всіх її компонентів. Сьогодні не вимагає доказу ідея, що
саме за допомогою діяльності людина набула відмінних від
природних форм соціальні форми буття.
У філософській літературі
діяльність як соціально-
філософська категорія вживається для позначення того чи
іншого прояву соціальної активності, за допомогою якої
створюються умови громадського життя. На відміну від
пристосувальноїдіяльності тварин
діяльність людини являє
собою єдність матеріального й ідеального. Соціальна
діяльність перетворює зовнішню природу в «другу
природу», тобто
культуру. Таким чином,
діяльність
Достарыңызбен бөлісу: