~
99~
Рефре н (франц. refrain) – повторення групи слів, рядка чи
кількох віршованих рядків у строфах («Думи мої, думи мої…» –
Т. Шевченко). Р. у пісні має назву «приспів». Н-д, приспів
української народної пісні «Ходить гарбуз по городу»:
Ой, чи живі, чи здорові
Всі родичі гарбузові?
Реце нзія (лат. recensio – огляд, оцінка) – жанр літературної
критики, що оцінює твори художньої літератури, визначаючи
їхню художню вартість і вказуючи на хиби.
Існують такі
різновиди жанру Р.: анотація, коротка Р., реферативна Р.,
звичайна газетна (журнальна) Р., проблемна Р., Р.-діалог,
Р.-памфлет, Р.-жарт тощо.
Ри ма (грец. rhythmos – узгодженість) – співзвучність
закінчень слів у віршових рядках. Р. є звуковим, а не
графічним явищем, у
ній збігаються звуки, а не букви. Р.
бувають точними, коли всі звуки збігаються:
Враз на сонце, як примара,
налетіла чорна хмара.
(Н. Забіла).
приблизними та неточними, коли співзвучність неповна:
Ліс такий густий, кошлатий,
і дерев у нім багато.
(Н. Забіла).
Багатшого звучання мають неграматичні рими, що
утворюються
співзвучністю слів, які належать до різних
частин мови:
Підем в ліс по гриби,
Листя скрізь розгреби,
Де пеньки старенькі,
Там ростуть опеньки.
(Т. Коломієць).
~
100~
За місцем наголосу в словах, що римуються, Р. поділяються на
чоловічі – з наголосом на останньому складі, жіночі – з
наголосом на попередньому складі, дактилічні – з наголосом
на третьому складі від кінця, гіпердактилічні – з наголосом
далі, ніж на третьому складі.
☺
Достарыңызбен бөлісу: