116 Жан Бодріяр. СИМУЛЯКРИ І СИМУЛЯЦІЯ
без сумніву, є атомна електростанція і з яких
випромінюється щось таке, що схоже на ней
тралізацію території, сила відстрашування,
яка, криючись за зовнішньою функцією цих
предметів, безумовно, є їх глибинною функ
цією: гіперреальністю функціональних ядер,
котрі зовсім не є ними. Ці нові предмети є
полюсами симуляції, навколо яких виробля
ється, на відміну від колишніх вокзалів, заво
дів чи традиційних транспортних мереж,
щось інше, ніж "сучасність": гіперреальність,
одночасність усіх функцій, без минулого та
без майбутнього, операційність, скерована в
усіх напрямках. А також, без сумніву, кризи
чи навіть нові катастрофи: травень 68-го ро
ку розпочинається в Нантері, а не в Сорбоні,
тобто в тому місці, де вперше у Франції гі-
перфункціоналізація центру здобування знань
"за міськими стінами" стала дорівнювати
втраті ознак територіальності, розчаруванню,
втраті функціональності та доцільності цих
знань у програмованому неофункціонально-
му цілому. Саме тут взяло свій початок нове,
оригінальне насильство, що стало відповіддю
на орбітальну сателітизацію моделі (знання,
культури), референційне якої виявилося
втраченим.
ІМПЛОЗІЯ СМИСЛУ
В ЗАСОБАХ ІНФОРМАЦІЇ
Ми перебуваємо у світі, в якому дедалі біль
ше інформації і дедалі менше смислу.
Можливі три гіпотези:
— або інформація продукує смисл (не-
гентропічний чинник), але їй не вдається
компенсувати раптову втрату значення в
усіх сферах. Спроби повторно ін'єктува
ти, через засоби інформації, повідомлення
та змісти виявляються марними: втрата,
поглинання смислу відбувається швидше,
ніж його повторна ін'єкція. У цьому випа
дку слід звернутися до продуктивності ба
зису, аби прийняти естафету від засобів
інформації, які слабшають. Це ціла іде
ологія свободи слова, засобів інформації,
поділених на незчисленні індивідуальні
чарунки передач, ледь не ідеологія "анти-
медіа" (радіопірати і т. ін.).
— Або інформація не має нічого спіль
ного із значенням. Це вже інше, це опера
ційна модель іншого порядку, зовнішня що
до смислу та циркулювання власне смис
лу. Це гіпотеза Шенона: гіпотеза, відпові
дно до якої сфера суто інструментальної
інформації, технічний медіум не передба
чає ніякої доцільності смислу і відтак та
кож не має брати участі в оцінювальному
судженні. Різновид коду, такий, яким мо
же бути код генетичний: він є тим, чим
він є, це функціонує ось так, а смисл — це
|