Підручник
жүктеу/скачать 3.64 Mb. Pdf көрінісі
|
Частина 1 ст. 21 КЗпП України визначає трудовий договір як угоду між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов’язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Фактично, це визначення поняття трудового договору, з точки зору його юридичної конструкції, не змінилося з 1971 р. Хоча текст ч. 1 ст. 21, в редакції Закону № 540-IX від 30.03.2020р., дещо змінився, оскільки законодавець вилучив таку його важливу ознаку як обов’язок працівника підпорядковуватися правилам внутрішнього трудового розпорядку. Аналізуючи легальне визначення трудового договору, В.С. Венедіктов зазначає, що воно не відповідає юридичним канонам, а також сучасним реаліям практики реалізації суб’єктивного права на працю в умовах ринкової економіки. По-перше, трудову угоду укладає не працівник (цей статус він набуває у трудових правовідносинах), а громадянин, який досяг трудової право і дієздатності і має намір реалізувати свої здібності до праці. По-друге, така угода є тільки передумовою можливої реалізації суб’єктивного права на працю, і змістом її є умови про майбутню працю. Модуль 3. РЕГУЛЮВАННЯ ТРУДОВИХ ТА ПОВ’ЯЗАНИХ ІЗ НИМИ ВІДНОСИН 189 По-третє, ніяких зобов’язань дана угода не викликає на стадії її укладання, бо не існує юридичного зв’язку між громадянином і власником. Юридичний зв’язок виникає між працівником і роботодавцем в процесі виконання умов угоди, тобто фактичної праці. По-четверте, сам по собі трудовий договір є підставою для можливого виникнення юридичного зв’язку, а в разі не виникнення – він ніяких юридичних наслідків не має, бо за чинним законодавством примусова праця заборонена в нашій державі. По-п’яте, будучи укладеним з моменту досягнутої угоди про умови праці, реалізація умов трудового договору може наступати не відразу, а через деякий час: через тиждень, два тижні, місяць тощо. Таким чином, трудовий договір, на думку проф. В.С. Венедиктова, треба визначати як угоду між громадянином і власником засобів виробництва про можливість реалізації права на працю відповідно до вимог чинного трудового законодавства. Таке визначення поняття трудового договору цілком відображає сутнісні характеристики цього різновиду правочину. Трудовий договір у країнах з ринковою економікою розглядається як центральне поняття, головний інститут трудового права, навколо якого групуються такі питання, як дисципліна праці й трудовий розпорядок, заробітна плата, робочий час, час відпочинку, а частково й охорона праці. Ці питання звичайно трактують у концептуальному плані в контексті прав і обов’язків сторін трудового договору. Як зазначає І.Я. Кисельов, більшість західних дослідників головну специфіку трудового договору в країнах з ринковою економікою вбачають у тому, що такий договір є не тільки зобов’язанням. Укладення трудового договору неодмінно веде до визнання працівником підпорядкування й залежності, а правовідносини, що виникають, мають довірчий і тривалий характер. Це зафіксовано і в законодавстві низки країн (Італії, Бельгії, Нідерландів, Фінляндії). З точки зору формальних характеристик, на думку західних правників, трудовий договір – це різновид цивільно-правового договору найму послуг, договір приватного права, що передбачає можливість розповсюдження на нього загальних принципів та конструкції цивільного зобов’язального й договірного права. У законодавстві європейських країн наголошується на головних ознаках трудового договору: добровільність, відплатність, рівноправність сторін. Особливе значення надається добровільності трудового договору як протилежності примусовій праці. У багатьох країнах для відмежування трудового договору від договору підряду використовуються такі критерії: якою мірою підприємство-користувач визначає, де і як повинна виконуватись робота, включаючи тривалість робочого часу та інші умови праці; ТРУДОВЕ ПРАВО УКРАЇНИ 190 виплачує підприємство-користувач працівнику належну йому винагороду за працю періодично і відповідно до заздалегідь встановлених критеріїв; якою мірою підприємство-користувач здійснює нагляд і контроль за підрядним працівником стосовно виконуваної роботи, включаючи контроль за дисципліною; якою мірою підприємство-користувач здійснює інвестиції і надає обладнання, матеріали і машини, необхідні для виконання відповідної роботи; чи може працівник отримувати прибуток або піддаватись ризику понести збитки при виконанні роботи; чи виконується робота на регулярній і постійній основі; чи працює людина на одне підприємство-користувач; якою мірою виконувана робота є складовою частиною звичайної діяльності підприємства; чи надає підприємство працівнику професійну підготовку. Отже, трудовий договір – це базова юридична конструкція жүктеу/скачать 3.64 Mb. Достарыңызбен бөлісу:
|